Огляд Borderlands 4. Все ще божевільно. Все ще круто

Серію Borderlands завжди вирізняли серед інших ігрових проєктів: шалені перестрілки, стоси лута, безглузді жарти та яскравий стиль, який впізнаєш із першого кадру. І ось Gearbox випускає чертверту частину, яка мала б відповісти на просте питання: чи здатна формула, вигадана ще у 2009-му, досі працювати у 2025-му? Чи вдалося їй залишитися на плаву, чи це лише фан-сервіс для ветеранів серії за грубі гроші? Нумо розбиратися.

Як лутер-шутер став поп-культурним феноменом

Кінець 2000-х був часом, коли шутери намагалися завоювати увагу гравця різними способами: Call of Duty захоплювала лоском літнього блокбастера, Halo космічним пафосом, а Gears of War маскулінністю і кривавими бензопилами. І тут у 2009-му з’являється Borderlands, який виглядав так, ніби художник забув, що реалізм у моді, і просто дістав маркери.

А от у 2012 році вийшла Borderlands 2, і саме тоді серія вибухнула. Красунчик Джек миттєво став антагоністом, якого гравцям сподобалось ненавидіти. Він був цинічним, смішним і настільки харизматичним, що навіть його монологи затуляли весь сюжет. І якщо перша гра ще балансувала між експериментом і хаосом, то друга вже мала чітку формулу: відчайдушний гумор, тонни лута й історія, яка тримає краще, ніж гравітація на Пандорі. Не дивно, що саме BL2 досі називають золотим стандартом серії. Згодні?

Далі у 2014-му був експеримент із підзаголовком The Pre-Sequel. Місячна гравітація, австралійські акценти NPC і кисневі балони — усе це виглядало як у серії коміксів Marvel: “А що якщо?” Відповідь: весело, але на довгу перспективу цього замало. Pre-Sequel показав, що формулу можна гнути в різні боки, але все одно відчувалося, що це радше доповнення на стероїдах, ніж повноцінна частина.

І тут раптом Telltale Games роблять маневр, який ніхто не чекав: Tales from the Borderlands. Жодних штурмових гвинтівок, ніякого хаотичного кооперативу — лише історія, діалоги та сарказм. І, як не дивно, це спрацювало. Багато фанатів досі вважають сюжет Tales сильнішим за основні ігри.

А ось у 2022-му на сцену виходить Tiny Tina’s Wonderlands. Це був найбільш дикий експеримент: взяти шаблон Borderlands і перетягнути його у світ фентезі, де автомати йдуть у комплекті з драконами. І, на диво, це спрацювало. Тіна зі своєю шизофренічною енергією стала ідеальним містком між класичним лутер-шутером і D&D-стилістикою. Гравці отримали доказ: формула Borderlands гнучка настільки, що переживе навіть магічні заклинання.

Тепер ми зустрічаємо Borderlands 4.

Сюжет і персонажі Borderlands 4

Сюжет у Borderlands завжди був другорядним. Головне тут стиль, екшен і божевільні персонажі, які сипали жартами, наче з кулемета. Але цього разу розробники вирішили дати історії трохи більше ваги.

У центрі подій Borderlands 4 новий виток боротьби за сховища, які тепер стали об’єктом не лише бандитських амбіцій, а й серйозних корпоративних і навіть релігійних інтересів. Так, тепер у нас не просто психопати з бензопилами, а культи з власною філософією, що змушує трохи задуматися, перш ніж відправити їх у небуття черговою ракетою прямо в недобросусідський писок.

У четвертій частині Gearbox продовжує традицію пропонувати гравцеві чотирьох абсолютно різних героїв. Тепер важливо не просто вибрати клас, а знайти того, хто збігається з вашим стилем гри.

Сирена Векс — наймістичніший герой цієї четвірки. Її сили не обмежуються звичними астральними атаками: вона вміє викликати примарних міньйонів, які добивають ворогів, та навіть гігантську кицьку, що буквально стрибає на цілі. У сюжеті це відчувається як елемент магії, що розбиває науково-фантастичний антураж Кайроса, додаючи трохи фентезійної дикості. І котики, звичайно, то завжди любов.

Амон, навпаки, уособлює приземлений підхід. Це рубака, який не боїться лізти у м’ясорубку. Він витримує тонни дамагу, а натомість жбурляє у ворогів палаючі або крижані сокири, вибиває дух із супротивників кулаками й прикриває союзників щитами. Це типовий “танк”, але з бордерлендсівським акцентом на перебільшення: що важче, то краще, що гучніше то веселіше.

Рафа — технічна відповідь Кайроса на ідею “універсального солдата”. У його арсеналі механічні апгрейди: від списа, який буквально вибухає в руках ворогів, до наплічних турелей і парних енергетичних клинків. Його образ ідеально підходить тим, хто любить баланс: і постріляти, і зарубитись. У сюжетному плані він виглядає як символ того, що людина і машина тут уже давно злилися в одне ціле. Кіберпанківщина, одним словом.

Харлоу — інженерка-гравітарка, яка грає на полі контролю. Її гаджети дозволяють ппідіймати супротивників у повітря, стискати їх у гравітаційні бульбашки та лікувати союзників, одночасно завдаючи шкоди ворогам. Вона — своєрідний місток між хаосом і порядком: та, хто здатна приборкати натовп і перевести бій у вигідний для команди ритм.

Усі четверо напрочуд цікавих особистостей сюжетно інтегровані у боротьбу проти Хранителя Часу, тирана, що тримає населення Кайроса в лещатах кібернетичних імплантів. І все якось by default, так і хочеться крикнути: “у тєбя скучноє ліцо!” і не повірити у цю вакханалію.

Не можна не згадати ійпро другорядних NPC. Хтось з них нарешті навіть перестав бути ходячими квест-терміналами й отримав свої історії. Декого справді шкода, коли сюжет змушує попрощатися, а декого хочеться бачити частіше. Усе це створює більш цілісну картину світу, який живе навіть тоді, коли гравець зайнятий перестрілками.

Сатира на сучасний світ тут відверта. Корпорації у Borderlands 4 — карикатурні версії реальних гігантів: одна компанія спеціалізується на підписках навіть на боєприпаси, інша запускає “революційні” та “amazing” продукти, які відрізняються лише кольором корпусу. Впізнати алюзії легко, і саме завдяки цьому гумор стає ще більш актуальним.

Важливий момент гри — темп розповіді. Borderlands 4 більше не намагається постійно тримати гравця у стані “стріляй, бий, вибухай”. Тут є і спокійніші відрізки, де можна роздивитися світ, поспілкуватися з NPC або просто перевести подих.

Ігролад і механіки Borderlands 4

У Borderlands 4 біжиш, стріляєш і збираєш лут, але це треба правильно робити, бо Кайрос не прощає дурощів. Геймплей тут балансує між хаотичною стріляниною і тактичним мисленням.

Система навичок і дерев спеціалізацій надає свободу: можна гнути билд під свій стиль, розподіляти активні та пасивні скіли, підсилювати ефекти після вбивств, а за потреби переприсвоювати навички й будувати нового героя на льоту.

У Borderlands 4 система розвитку персонажів стала ще більш гнучкою, ніж раніше. Якщо у попередніх частинах гравець відчував обмеження у виборі навичок, то тепер підхід більше нагадує ARPG із варіаціями під конкретний стиль гри. Кожен рівень приносить очки, які можна інвестувати у розгалужені дерева навичок. Це дозволяє або сфокусуватися на вузькому напрямку, або створювати гібридні, але ефективні збірки.

Приємний бонус: будь-яку збірку можна переконфігурувати у фракційному місті. Якщо навички скидаються за внутрішньоігрові кредити, то спеціалізації — за еридій, що додає процесу відчуття цінності рішень. Це мотивує експериментувати, але водночас зважувати, чи готовий гравець витратити рідкісний ресурс заради нової комбінації.

Вороги у Borderlands 4 трохи прокачали свої когнітивні здібності. Якщо раніше більшість із них бігла напролом у нашу кулеметну посмішку, то тепер противники вміють флангувати, використовувати укриття і комбінувати стихії. Банди працюють як злагоджені колективи: один відволікає, другий кидає гранати, третій підтягується з дробовиком у спину.

Ще один нюанс Borderlands 4, який швидко стане частиною вашого ігрового інстинкту — це система “другого дихання” (одну з її варіацій ми бачили на початку року в Avowed). Коли ваш герой падає, шанс повернутися в бій дає швидке вбивство ворога поруч. Тож інколи варто залишити одного слабкого противника живим — такого собі “страхувального” бандита, який стане вашою перепусткою назад у гру, якщо щось піде не за планом.

Це звучить дико, але на Кайросі тактика тримати собі ціль на реанімацію може врятувати вам купу часу й нервів, особливо враховуючи, що чекпоінти тут розкидані далеко не завжди зручно. І в Borderlands це вже майже окремий жанр гумору: ворог, якого ви навмисно жалієте, стає вашою особистою “аптечкою”.

Крім того, ECHO‑4 можна персоналізувати за допомогою косметичних скінів, а також використовувати для покращення інвентарю. Наприклад, збільшення кількості боєприпасу на собі. Дрон також спрощує зміни зовнішнього вигляду персонажа без відвідування спеціальних станцій.

Світ Кайроса не тримає гравця постійно за руку, а дослідження винагороджується. Телепорти, прихистки, фракційні міста з точками переприсвоєння навичок, торговцями, завданнями та дошками з нагородами за “голови”. Усе це створює ритм: бої, повернення, підсилення, знову вперед. Рухаєшся повільно — загребеш менше, але тим, хто швидко освоїться тому світ відкриває можливості.

Кампанія Borderlands 4 — хороша школа, але коли відкриється режим Ultimate Vault Hunter у НГ+, то вороги стануть міцнішими, а винагороди більш щедрими.

Графіка та технічний стан Borderlands 4

Borderlands 4 як завжди навіть не удає що хоче змагатися з умовними Cyberpunk 2077 чи Alan Wake 2 у фотореалізмі. Вона йде своїм шляхом — стильова коміксова картинка, де товсті контури й кислотні кольори створюють неповторний візуальний ефект. Але цього разу художники Gearbox помітно оновили палітру: менше “пластилінових” текстур, більше глибини й світлотіні. Зображення виглядає контрастнішим і водночас плавним, ніби комікс ожив прямо на екрані.

Дизайн світу Borderlands 4 вражає різноманітністю. Якщо раніше половина гри проходила в пустелях, то тепер ми отримуємо цілу галерею біомів: урбаністичні нетрі, болотяні світи, інопланетні оази й навіть космічні станції.

PC-версія Borderlands 4, як завжди, найбільш гнучка. Тут і DLSS, і FSR, і купа ручних налаштувань, які дозволяють підігнати гру під конкретну конфігурацію. Власники RTX-карт можуть додатково насолоджуватися трасуванням променів, яке додає глибинності освітленню. Виглядає воно ефектно, але при цьому може серйозно навантажити систему.

Анімації теж підтягнули. Вороги рухаються плавніше, бій виглядає динамічніше, боси мають індивідуальні патерни й навіть міміку. Проте на NPC у катсценах іноді дивитися смішно. Вони все ще нагадують дерев’яні ляльки, коли намагаються зобразити драму. Втім, у грі з таким рівнем абсурду це радше стильова фішка, ніж недолік.

Критичних крашів не спостерігається, і це вже досягнення для ААА-проєкту 2025 року.

Мультиплеєр і кооператив Borderlands 4

Жодна Borderlands не була б повною без кооперативу, і четверта частина знову робить на нього головну ставку. Грати можна вчотирьох онлайн або локально через спліт-скрін, і саме тут починається справжній хаос. Якщо соло гравець ще може планувати дії й ретельно обирати спорядження, то з друзями весь процес перетворюється на цирк із вибухів, криків і суперечок про те, кому дістанеться легендарна гвинтівка.

Мережевий код Borderlands 4 помітно покращили. Розривів зв’язку стало менше, а синхронізація лута працює більш справедливо: кожен отримує свою частку трофеїв, тож сварок у чаті “хто забрав мою пушку” поменшало. Точніше, їх тепер взагалі не буде.

В результаті полювання на рідкісні гармати чи унікальні моди перетворюється на комфортний цикл: бос падає, ви радієте, запускаєте повтор і так доти, доки рюкзак не буде забитий легендарками.

Це дозволяє залучити більше людей до гри й зберегти азарт у команді. Важливо, що кооператив у грі не зводиться лише до “вистрілюй і мародерствуй”. Тут відчувається синергія класів: хтось тримає ворогів у заморозці, хтось відстрілює важких супротивників, а хтось збирає ресурси й лікує команду. Працює це органічно й додає тактичної глибини.

Ціни, локалізація та видання Borderlands 4

Borderlands 4 пропонує три видання, щоб кожен міг обрати свій рівень занурення у барвистий світ Кайроса.

Базове видання включає повну гру з відкритим світом, стандартними місіями та лутом. Ціна в Україні — 2 999 гривень.

Deluxe коштує 4 299₴ і включає все з базового видання та додаткові бонуси: скін для зброї “Лють Вогняного яструба”, комплект наборів “Трофеї” з чотирма новими локаціями, мисливськими картами, новим спорядженням і транспортними засобами, а також косметичні предмети для мисливця.

Super Deluxe — максимальний варіант за 5 599 гривень, який включає все з Deluxe і додає набір “Мисливці за скарбами” з двома новими персонажами, та у майбутньому (після виходу DLC): новими регіонами, додатковими місіями та косметикою, а також набір “Розкіш і стиль” із виглядами, головами та тілами для мисливців за скарбами.

Дивує відсутність української локалізації. Проєкт із бюджетом понад 300 мільйонів доларів і претензією на ААА-рівень цілком міг дозволити собі переклад. Для порівняння — у Cronos: The New Dawn, грі з бюджетом усього 27 мільйонів, локалізація була, причому якісна. Тому аргументи про “малий ринок” виглядають дедалі менш переконливими.