Давление при помощи метана: как новые правила ЕС могут ускорить запрет российского газа

Попри значне скорочення поставок російського газу до Європи після початку повномасштабного вторгнення, у 2024 році ЄС все ще імпортував 52 млрд кубометрів російського газу або близько 19% від загального обсягу імпорту газу.

Завдяки експорту СПГ до Європи Кремль продовжує отримувати близько 8 млрд євро на рік.

17 червня Європейська комісія представила законодавчу пропозицію Регламенту REpowerEU щодо поступового припинення імпорту російського газу та нафти до кінця 2027 року.

Пропозицію було направлено до Європейського парламенту та Ради ЄС для спільного законодавчого процесу.

Наразі в Брюсселі триває обговорення та доопрацювання Регламенту REpowerEU, який може бути ухвалений вже в кінці жовтня.

Але, згідно з поточною редакцією, повна заборона на імпорт російського газу почне діяти з 1 січня 2028 року,.

а це означає збереження залежності ще два роки та додаткові мільярди для військової машини Кремля.

Водночас маловідомо, що минулого року Європейський Союз також запровадив законодавчий механізм для боротьби з викидами метану в енергетичному секторі, який охоплює як внутрішні, так і зовнішні ланцюги постачання природного газу – Регламент 2024/1787.

Цей інструмент містить цілу низку нових норм та вимог до виробників постачальників викопного палива, які можуть стати додатковою зброєю для України та її союзників – при вмілому їх використанні.

В цій статті розбираємось, як це "кліматичне" законодавство може допомогти назавжди перекрити російські газові потоки до Європи.

Добре для клімату, погано для Росії.

Величезна газова інфраструктура Росії, значна частина якої була побудована ще в радянські часи, викидає величезні обсяги метану в атмосферу, які раніше було важко врахувати.

Але з 2021 року незалежні супутникові спостереження показують, що в Росії відбуваються численні випадки великих аварійних витоків метану з трубопроводів та менш масштабні, але хронічні викиди газу на родовищах, компресорних станціях та іншій інфраструктурі.

В цьому контексті Метановий регламент ЄС відкриває для України унікальне вікно можливостей.

Адже вимоги до ланцюгів постачання газу – це не лише питання економіки, а геополітики та нашої безпеки.

За рахунок продажів газу Кремль десятиліттями наповнював свій бюджет, фінансував армію і корупційні схеми по всій Європі.

Тому кожен інструмент, який може обмежити доступ Росії до європейського ринку, має використовуватися максимально.

Метановий регламент дозволяє робити це навіть без політичних компромісів, просто на рівні технічних вимог.

Якщо компанія-постачальник не здатна довести, що її видобуток і транспортування газу відповідають європейським стандартам контролю викидів метану, тоді двері на ринок ЄС для неї автоматично зачиняються.

А Росія, з її зношеною інфраструктурою і традиційним ігноруванням екологічних норм, має тут величезні проблеми.

Фактично, це створює "чистий" механізм для відсікання Росії від газового ринку ЄС: не потрібні окремі політичні рішення чи санкційні пакети – самі норми регламенту поступово робитимуть російський газ токсичним і економічно невигідним для імпортерів, зрештою закриваючи доступ російським компаніям через невідповідність вимогам щодо звітності та обмеження питомих викидів метану.

Водночас відкривається шлях для збільшення поставок альтернативних джерел енергії до ЄС, включно з українським біометаном, зеленим воднем та іншими відновлюваними рішеннями.

Потенціал виробництва біометану в Україні оцінюється у 21,8 млрд кубометрів на рік – його повна реалізація дасть достатньо відновлюваного (невичерпного) ресурсу, щоб покрити всі внутрішні потреби в газі та навіть експортувати до ЄС.

Обмеження для РФ на рік раніше.

Ідея жорстко регулювати викиди метану в Європі виникла не на порожньому місці.

Ще у 2020 році Єврокомісія представила Метанову стратегію ЄС, визнавши, що цей газ – другий за значущістю парниковий після CO₂, але в рази потужніший за впливом на клімат у короткостроковій перспективі.

Наступним кроком стала ініціатива Global Methane Pledge, започаткована у 2021 році під час COP26 у Глазго.

До неї долучилися понад 100 країн, у тому числі й Україна, яка взяла на себе зобов’язання скорочувати викиди метану на 30% до 2030 року.

Росія ж відмовилася приєднатися, чітко давши зрозуміти:.

питання клімату для Кремля завжди стоїть нижче за геополітичні амбіції та прибутки від продажу нафти й газу.

Саме на цьому тлі ЄС у серпні 2024 року ухвалив Регламент 2024/1787, який став першим у світі всеосяжним законом про скорочення викидів метану у секторі енергетики.

Він охоплює як внутрішнє виробництво енергоносіїв у ЄС, так і імпорт – тобто безпосередньо впливає на компанії та країни, що постачають газ і нафту до Європи.

Цей регламент вимагає від виробників і постачальників:.

чесно рахувати свої викиди метану й регулярно звітувати про них незалежним аудиторам;.

швидко знаходити та усувати витоки газу з трубопроводів і обладнання, а не закривати очі на мільйони кубометрів, що йдуть просто в атмосферу;.

припинити практику рутинного спалювання та випуску газу у повітря, яка десятиліттями була нормою для російських компаній;.

навести лад із закинутими свердловинами та інфраструктурою, які часто залишаються без нагляду і стають джерелом "невидимих" викидів.

До кінця цього року компанії-імпортери газу до ЄС, зобов’язані опублікувати дані про викиди метану по всьому ланцюгу постачання.

А з 1 січня 2027-го – доводити, що їхні постачальники працюють за стандартами МЗВ (Моніторинг Звітність та Верифікація) для викидів метану, не нижчими за європейські.

І нарешті, починаючи з 2028-го – імпортери мають відкривати інформацію про інтенсивність викидів на одиницю палива.

А з 2030 року – вже відповідати встановленим межам, інакше дорога на європейський ринок буде закрита.

Немає сумніву – російські "Газпром" та "Новатек", які не бажають і не спроможні надавати детальну, прозору та верифіковану звітність про витоки та викиди метану на своїй інфраструктурі, не зможуть довести дотримання європейських вимог щодо МЗВ.

Таким чином, завдяки чинному Метановому регламенту ЄС доступ для російських компаній технічно можливо відсікти вже з 1 січня 2027 (тобто на рік раніше, ніж за очікуваним REpowerEU).

Майбутнє Європи – без російського газу.

Метановий регламент ЄС – це не просто екологічна ініціатива.

Це інструмент, що поєднує кліматичну відповідальність із силою звуження простору для постачання брудного газу з Росії.

Україна має включитися у цей процес не лише як спостерігач, а як активний учасник: через експертну підтримку виконання цього регламенту та розвиток "чистих" альтернатив із реалізацією власного потенціалу експорту "зелених" енергоресурсів, зокрема біометану.

Важливо, що ЄС не лише підвищує планку для власних енергетичних компаній, а й поширює свої стандарти глобально.

І це принципово нова логіка: якщо хочеш торгувати з Європою – грай за її правилами.

Тому боротьба з російським експортом газу через імплементацію Метанового регламенту – це можливість об’єднати кліматичну політику ЄС з безпековими та економічними інтересами України.

Якщо цим скористатися, ми можемо одночасно зменшити вплив Кремля в Європі, прискорити свою інтеграцію до ЄС і наблизити континент до цілей сталого розвитку.

Такий підхід дозволить "закодувати" енергетичне майбутнє Європи в ключі безпеки, кліматичної справедливості та солідарності – з Україною на передовій.

Тому понад 60 українських та міжнародних громадських організацій звернулися з відкритим листом до лідерів ЄС, закликаючи припинити імпорт російського СПГ шляхом накладення санкцій в очікуваному 19-му пакеті.

Громадський тиск не дозволяє європейцям забути або замовчувати цю проблему, але скоріше за все, вона буде вирішена не санкційними, а законодавчими засобами.