Володимир Мжельський: Коли тебе підтримують просто тому, що ти українець, це вже дуже класно

У ніч на 10 липня 2025 року під час  російської  атаки  на Київ пошкоджень зазнав офіс 5 каналу. Працівники, які перебували в приміщенні під час нічної зміни, не постраждали. Однак було зруйновано частину студії, пошкоджено знімальну техніку та робочі місця. Наразі вікна забиті плівкою, гендиректор Володимир Мжельський сподівається, що до кінця вересня вдасться вставити нові вікна. Багато обладнання виведено з ладу, непридатна до роботи велика студія. Але канал продовжує щоденно працювати.

Штат колективу зменшився порівняно з довоєнним майже втричі, понад 30 працівників каналу — в ЗСУ. Серед проблем генеральний директор називає брак фінансування і проблему з кадрами. «…Складно зараз заробляти. Кількість рекламних проєктів зменшилася в рази. Тому щоразу, коли йде виплата зарплати, я сивію», — каже Володимир Мжельський в інтерв’ю «Детектору медіа».

Нещодавно Нацрада телебачення і радіомовлення продовжила дію ліцензію 5 каналу в мультиплексі МХ-5 «Зеонбуду», за яку каналу тепер треба заплатити понад 4 млн гривень. Мжельський вітає таке рішення і говорить, що канал не міг відмовитися від продовження, попри відсутність власного мовлення в цифрі вже понад три роки. «Ситуація настільки парадоксальна, що з 2022 року ми не мовимо в цифрі, але якщо не подавалися би на продовження ліцензії, то фактично б визнали, що немає чого за неї судитися», — пояснює він. А суди щодо повернення їх у цифру тривають також понад три роки.

Колектив каналу тричі випускав новорічні еротичні календарі з метою зібрати донати для фронту. Їх за це засудила низка громадських організацій. Але, за словами Володимира Мжельського, це справа добровільна, ніхто нікого не змушував. І хоча, випустивши календар на 2025 рік, вони сподівалися, що він уже буде останнім і переможним, очевидно будуть випускати ще один.

Володимир і його колеги, які особисто постраждали від обстрілів, дуже вдячні за підтримку й донати. І вірять у перемогу нашої країни.

— Володимире, чи оговтався канал після рашистського обстрілу у липні?

— Дуже складно оговтується, бо всі розуміють, що такі обстріли часто бувають повторні. Звісно, бити десять разів по П’ятому каналу наче й немає сенсу, але ми як мовили, так і мовимо. Люди, які працювали в ту ніч обстрілу, далі працюють, усе нормально. Емоційно складно, всі наші буквально на кожну тривогу спускаються в бомбосховище. Тепер тривоги й нічні, й денні. Розумію, що це надовго. Єдине, що всі ці тривоги, ці нескінченні шахеди й ракети вибивають із колії. Тому психологічно все дуже складно.

— Ви продовжуєте прямий ефір, коли починаються тривоги? Зі сховища?

— Ми продовжуємо прямий ефір, але це ефір записаних програм. Безпосередньо ті, хто робить студії та новини, йдуть у сховище. Тобто фактично працює техніка.

— Що саме було пошкоджено?

— У нас пошкоджені вікна на трьох поверхах, тепер це своєрідний open space. У мене в кабінеті також. Зараз ми позабивали їх плівкою. Наразі ведемо переговори, щоб нам усе ж допомогли їх поставити. Сподіваюсь, у вересні почнемо і за місяць поставимо. Щодо техніки, то більшість мікрофонів просто здохли, тому що всі діафрагми повилітали, всі колонки звукозапису побиті, ноутбуки, комп’ютери — все, що було до вікон повернуте, все потрощено.

Ефірка АСБ була засипана всім цим мотлохом. Буквально дві доби його гребли, пилососили. Що стосується документообігу: бухгалтерія і відділ кадрів розгромлені. Ці кабінети були в торці будівлі, й усі папери порозліталися по вулиці. Ну, тобто зараз пишемо купу паперів, заяв, щоб довести, що була така біда.

Поліція та СБУ це все зафіксували, передають у кримінальну справу. Я так розумію, що можливість компенсації буде можлива тільки після перемоги над Росією.

— А хто оцінював збитки?

— Ми не власники приміщення, ми його орендуємо. Тому ми доєдналися до основної кримінальної справи. Оцінку зробити ми можемо фактично з фахівцями. Але, щоб її зробити, нам спочатку треба виписки з кримінальної справи. Поки що ми їх не можемо отримати. Плюс потрібні акти ДСНС про те, що прилітало, куди тощо. Тільки тоді можна почати оцінку.

— А власник має ж право подавати інформацію в Реєстр збитків?

— Я не власник, не можу сказати.

— Регулятор підтримав продовження дії ліцензії в мультиплексі МХ-5 «Зеонбуду» навіть попри те, що 5 канал не мовить у цифрі, бо його вимкнули разом із Прямим та «Еспресо» на початку повномасштабної війни. Прокоментуйте це рішення Нацради.

— Я був присутній онлайн на цьому засіданні. Ситуація настільки парадоксальна, що з 2022 року ми не мовимо в цифрі, але якщо не подавалися би на продовження ліцензії, то фактично б визнали, що немає чого за неї судитися. Тому, звичайно, ми подалися. Дякую, що Нацрада підтримала. Але ж нюанс у чому. Суди тривають і коли завершаться — ніхто не знає. Вони весь час переносяться. Наприклад, щодо попереднього засідання, яке мало бути в кінці серпня, нам повідомили за два дні, що його не буде, тому що знову хтось пішов у відпустку.

— Ви позивалися разом із Прямим до КРРТ і Держспецзв’язку через відімкненняканалів від цифрового ефіру. Тобто ця справа досі не завершилася?

— Так, не завершилася. Але у Прямого окреме провадження. Слава Богу, ми вже переходимо до розгляду по суті. Тому що всі три роки була підготовка до розгляду по суті. І це виглядало як затягування розгляду з боку держави. Коли приходять представники Кабміну і показують: дивіться, це йде П’ятий канал. А там збоку на картинці написано: телеканал «Рада». Навіть суддя питає: «А де ж тут П’ятий канал?». Представники влади відповідають: «Так отам маленькими літерами знизу написано про супутник і там є П’ятий канал». Тобто вони доводять, що ми там є, коли нас там немає.

На сьогодні цей парадокс виглядає так: ми отримали знову продовження ліцензії на 10 років. Ми маємо сплатити до 19 вересня понад 4 млн гривень. Ми сплатимо гроші й на нашому каналі будуть і далі показувати телемарафон «Єдині новини». І кошти нам за це ніхто не компенсує.

— Голова Нацради на цьому засіданні сказала, що попри вимкнення, ви не втратили свою аудиторію. Де вас зараз може знайти глядач, читач?

— Ми є скрізь: вотсап, телеграм, фейсбук, інстаграм, Х, маємо золоту кнопку на ютубі. Прекрасно працюємо в тіктоку. У нас два сайти — «Дивогляд» і «5 канал». Ми зараз активно працюємо з кабельниками. Тому Ольга Герасим’юк має рацію, що ми не здали позицію. Звичайно, на момент відімкнення Т2 ми мали в цифрі десь понад 30 відсотків аудиторії (інколи до 38%). Тобто ми втратили понад третину глядачів. Зараз порахувати по-чесному ніхто не може, тому що телепанель дивна. Ми не міряємося. Щоб зайти в панель, треба мільйони гривень. Навіщо витрачати такі кошти й не розуміти, де тебе будуть показувати й де тебе будуть міряти? Міряти телемарафон за наші кошти було би дивно.

З моменту вимкнення у 2022—23 роках у нас значно збільшилася аудиторія на ютубі, зараз — понад 3,4 млн підписників. У 24-му зростання трохи впало, тому що люди вже втомилися від такої кількості негативних новин і великих інформаційних форматів. Більше уваги зараз до коротких форматів на ютубі та в тіктоці.

Додам, що монетизація на ютубі дає можливість нам вижити, тому що це хороші гроші.

— Після вимкнення вас із цифри які дії були вжиті для повернення мовлення, окрім позову до суду?

— Ми писали скрізь і всюди, зв’язувалися з «Репортерами без кордонів», писали на Держдеп, на всі європейські структури. І я так розумію, що підтримувати демократію в нашій країні й сказати, що у вас неправильно ставляться до медіа, — це як зрубати гілку, на якій сидиш.

Тому ми бачимо час від часу, що з’являються заяви і з Європи, і з Америки, що треба вже якось закінчувати цей марафон і відновлювати нормальне мовлення, але поки що це ні до чого не призводить.

— Чи вплинули на вашу роботу санкції, накладені на Петра Порошенка?

— Ні, санкції, накладені на Порошенка, на нас не вплинули.

— З чим ідете в осінній сезон? Окрім свого інформаційного марафону чи знімаєте документалки? Чи берете в ефір продукт від сторонніх виробників?

— Ми на цьому етапі працюємо з усіма. Оскільки великих форматів поки що не виробляємо, павільйони відкривати зараз не можемо — це дуже небезпечно, — працюємо тільки в форматі наших студій. Одна наша студія розбита геть, відповідно, у нас залишилася тільки маленька студія. Токшоу немає. У нас максимум один-два гості в студії.

Тому ми виробляємо тільки новини плюс гостьові студії. Запрошуємо одного-двох гостей, або це більшість форматів увімкнення. Документалку ми не знімаємо, немає такої можливості. Але говоримо з багатьма студіями, багато до нас звертаються, пропонують свою документалку, пропонують ті формати, які вони ставлять, наприклад, на ютубі.

Зараз ми говоримо з Генштабом для того, щоб підтягнути їхній ютуб, бо в них багато дуже гарних продуктів, але переглядів мало. Ми співпрацюємо з ТРК. Звичайно, все взяти неможливо.

Так само дуже багато приходять із проханням розмістити якісь збори. Ці збори в нас ідуть і на телебачення, і на сайт, і по всіх соцмережах, у яких ми присутні, тому що треба всіх підтримати. Але, звичайно, зараз уже не ті збори й не ті обсяги. Усі кажуть, що держава вже забезпечує, але до нас приходять за всім: машинами, раціями, турнікетами, дронами, антидроновими рушницями. Ми досі збираємо донати за наш календар і купуємо рації.

Рації ми купуємо з 22-го року, але їх усе одно бракує. Купуємо також до них акумулятори.

— Ви цілодобово мовите?

— Ні, ми зараз починаємо прямі ефіри о 9:00 ранку, закінчуємо о 22:00. Для цілодобового мовлення у нас просто не вистачить штату. На початку вторгнення рашистів, коли мости були перекриті, ми тут в офісі жили й працювали.

— Чи плануєте знову випускати новорічний еротичний календар?

— Еротичний? Ну, хай буде еротичний. Плануємо. Але якщо, наприклад, у двох перших календарях були наші співробітниці, то тепер уже є гендерна рівність. Наприклад, на одній світлині могла бути дівчина, яка працює на фронті, й хлопець, який працює тут у студії. Наприклад, Віталій Ковач і Ольга Калиновська. А на іншій світлині навпаки могла бути наша людина, яка на фронті — дронар Юрко Гончаренко і журналістка Каріна Шевченко, яка на фронті не бувала. Ми показали зв’язок колективу безпосередньо з фронтом. Люди це зрозуміли й донатити, тому що це хороша штука.

— Але ж були й негативні відгуки про календар, що ви там жінок використовуєте?

— Перший рік було дуже багато хейту, на фоні цього ми зібрали, по-моєму, найбільшу на той момент суму. Була заява з підписами більшяк100 громадських організацій, де розказували, що я мало не сутенер, який використовує дівчат, і так далі. Врахуйте те, що всі дівчата на той момент працювали на каналі й участь  була добровільна. Ти собі уявляєш Мжельського, який приходить в офіс і каже: «Роздягайся, будемо зараз фоткатися»?

Очевидно, будемо робити наступний календар, хоча я дуже сподівався, що календар на 2025 рік уже буде переможним. Календар, де якраз поєдналися фронт і тил. Зараз треба щось знову придумувати, бо інакше у нас перерветься ця традиція.

— Скільки ваших у ЗСУ?

— Більше як 30.

— А скільки взагалі в штаті? Чи відчуваєте проблему з кадрами?

— Колись нас було дуже багато, майже 400 людей. Зараз значно менше — 150 посад по всій Україні. Але є працівники, які суміщають дві посади, наприклад, фотографа й оператора.

— А скільки залишилося корпунктів?

— Сім. Залишилися корпункти у Львові, Харкові. Маємо багато фрилансерів. Вони переважно працюють у якихось компаніях і нам допомагають. Але, наприклад, свого часу в Черкасах із фрилансу в нас виріс корпункт.

Проблему з кадрами зараз ми відчуваємо дуже глибоко. Якщо раніше ти знаходив людину, вчив, вкладав у неї та розумів, що якийсь період ця людина буде з тобою, то зараз учиш, вкладаєшся, тобі дякують і йдуть.

— А є можливість забронювати працівників?

— Так, ми бронюємо працівників, ми підприємство критичної інфраструктури.

— Яка ситуація з заробітними платами?

— Тягнемо до останнього з виплатами, тому що складно зараз заробляти. Кількість рекламних проєктів зменшилася в рази. Тому щоразу, коли йде виплата зарплати, я сивію.

— Заробітна плата зменшилася порівняно з довоєнним періодом?

— Ми її не збільшили. У нас дуже маленькі зарплати. У нас уже, по-моєму, залишалися тільки фанати П’ятого каналу.

— Як часто у вас в ефірі Петро Порошенко?

— Та майже кожного тижня.

— А коли він був у вас у редакції? Після обстрілу був?

— Ні. Востаннє тут у редакції він був торік.

— Чи запрошуєте в ефір представників влади?

— Щодня! І більшість не нехтує запрошенням, приходять, вмикаються.

— Кілька ваших працівників і ваша родина також постраждали від російських обстрілів. Як ви даєте собі з цим раду? Хто вам допомагає?

— Після того, як рашисти зруйнували будинок моєї сім’ї, ми подалися на програму «Є-відновлення», нам обіцяють нарахувати кошти на відбудову. Будинку немає взагалі, залишився лише фундамент. На кошти від «Є-відновлення» будинок не відбудуєш. Тому говоримо з дітьми, розуміємо, що треба жити далі. Живемо поки у рідних. Дружина і наші троє дітей тримаються — і це головне.

У кількох колег також була біда. До нашої літредакторки Наталії Денисенко прилетіло, ми їй допомогли. Зазнало пошкоджень житло журналіста, власного кореспондента 5 каналуДениса Розенкова. На самому початку повномасштабної війни у Михайла Прудника постраждало житло. В Ірпені у Наталки Гончарової під час окупації у багатоповерхівці, де вона жила, все вигоріло по стояку. Тут по Києву багато кому прилітало, щось повибивало, поламало, потрощило. І ти розумієш, що, наприклад, ніхто тобі за автомобіль не буде нічого відшкодовувати, по собі знаю. Якщо знищено обійстя, то частину коштів дадуть на відбудову тільки хати, на все інше ні. Ось друзі й колеги допомогли мені збудували паркан.

Дякую всім, хто допомагав особисто: приїжджав, донатив. Прилітало і п’ять, і 20, і 1000 грн від різних людей, я всіх перечитав, хоча про понад 90% із них ніколи й не чув. От кожному мінімум плюс у карму. Для мене це дуже важливо. Знаєш, коли тебе підтримують просто тому, що ти українець, це вже дуже класно.

Фото: Олексій Іванченков, 5 канал