"Газа у вогні": для чого Ізраїль розпочав нове вторгнення і чому в ООН кажуть про геноцид

Ізраїль перейшов до нового етапу наземної операції в Секторі Гази, що супроводжується масштабним застосуванням військ та обстрілами позицій терористів у густонаселених містах анклаву. Цивільні намагаються покинути Газу, але там досі залишаються сотні тисяч людей. Ризики для життя населення анклаву жорстко засуджуються міжнародною спільнотою та навіть самими громадянами Ізраїлю.

Вашингтон поки що тримає союзницьку лінію, але підтримка серед американців поступово падає. Тим часом в Європі все більш серйозно розглядають визнання Палестинської держави.

24 Канал проаналізував перебіг подій і реакції світу на чергову хвилю ескалації в Секторі Гази, удар по території Катару та оцінив політичні ризики для прем'єра Беньяміна Нетаньгу через протести ізраїльського суспільства та зміну настроїв у США та Європі. У цьому нам допоміг розібратися експерт із питань Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Чому Ізраїль почав наземний наступ у Газі?

У ніч проти 16 вересня ізраїльська армія розпочала новий етап наземної операції в Секторі Газа. На територію Гази були введені наземні війська ЦАХАЛ, а вночі цьому передували масштабні бомбардування міста. "Газа у вогні" – описав ситуацію у своєму Х міністр оборони Ісраель Кац. Водночас прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу, виступаючи при цьому в залі суду під час власного процесу про корупцію, заявив про запуск "потужної операції в Газі".

За попередніми даними від місцевих медиків, як передає видання Reuters, у перші години штурму загинули щонайменше 35 людей, понад 40 отримали поранення, ще десятки вважаються зниклими безвісти. Водночас варто зауважити, що армія Ізраїлю попереджала місцевих та вимагали евакуюватися з небезпечних зон, що критики Ізраїлю сприйняли скоріше як чергову спробу масової депортації палестинців, ніж гуманітарний жест. Наразі відомо, що близько 320 тисяч мешканців Гази уже залишили місто, однак кількість тих, хто залишився всередині може добігати 650 тисяч людей.

Ізраїльска армія на кордоні з Сектором Газа / Фото AP

Армія Ізраїлю переконана, що в місті залишається до 3 тисяч членів ХАМАС, проте там не відповіли на питання, як вони збирають виявляти терористів, які можуть виходити евакуаційними коридорами разом із місцевими цивільними жителями.

Міністр оборони Кац, схоже, дав влучну оцінку ситуації, адже по території Гази почався обстріл з використанням практично всього наявного озброєння. Від авіаційних та артилерійських ударів до танків та навіть кораблів. Генштаб Ізраїлю наголошує, що метою операції є "демонтаж терористичної інфраструктури в Газі". Втім, попри всі можливі попередження, частина місцевих, які не змогли або не захотіли виїхати, провели ніч під відкритим небом, побоюючись повітряних атак на свої будинки.

Напередодні у понеділок держсекретар США Марко Рубіо відвідав Єрусалим і, схоже, висловив підтримку нової операції Ізраїлю. Рубіо наголосив, що треба бути готовими до відсутності "дипломатичного вирішення" ситуації в Газі. За повідомленнями в американських медіа, адміністрація Трампа дозволила Ізраїлю самостійно вирішувати долю Гази та частково підтримала операцію проти анклаву, висловивши надію, що вона завершиться швидко.

Президент США Дональд Трамп пішов ще далі. Після появи інформації, що ХАМАС витягає заручників із підвалів назовні, щоб утворити такий собі "живий щит" від ізраїльських атак, Трамп написав у Truth Social, що це черговий "прояв людської жортокості" та пригрозив ХАМАС наслідками. Водночас у ХАМАС відповіли Трампу, що всі подібні історії не що більше, ніж "сіоністська пропаганда", а долю заручників визначає своїми рішеннями прем'єр Нетаньягу. Мовляв, саме руйнування Гази збільшує ризики для життя заручників.

Водночас вночі напередодні штурму родичі заручників провели протест біля резиденції Нетаньягу з вимогою звільнити полонених та припинити військові дії в Секторі Газа, адже це створює додаткові ризики для життя їх близьких, яких утримують терористи. За повідомленнями ізраїльського видання Haaretz напередодні операції офіцери ЦАХАЛ повідомили сім'ї утримуваних терористами заручників, що в них бракує інформації про місце перебування полонених і підтвердили, що бойові дії в Газі дійсно збільшують ризики для їхнього життя.

Родичі заручників протестують перед резиденцією Нетаньягу в Єрусалимі \ Фото з форуму родичів заручників та зниклих безвісти

Однак слова протесту лунають не лише від сімей полонених. Під час закритої наради начальник Генштабу Ізраїлю Еяль Замір закликав Нетаньягу розглянути варіант перемир'я, попереджаючи про ризики для заручників та самих ізраїльських військових.

Удар по Катару: чому Ізраїль вдарив по представниках ХАМАС у Досі?

Та ще до початку наземної операції Ізраїль вчинив ще один несподіваний акт. Авіація ЦАХАЛ завдала удару по столиці Катару, місту Доха, де в цей момент проходила зустріч керівництва ХАМАС. Попри те, що Ізраїль заявив, що вжив всіх можливих заходів для уникнення випадкових жертв серед цивільних, сам удар прийшовся по одному з житлових районів міста.

Місце ізраїльского удару по території Катару / Карта The New York Times

Згідно з офіційними повідомленнями загинули кілька представників ХАМАС, зокрема син головного переговорника Халіла аль-Хайї, а також співробітник катарської служби безпеки. Для самого ж Катару, який в останні роки був головним посередником у перемовинах між Ізраїлем та ХАМАС це стало ударом не лише фізичним, а й політичним. В уряді країни були шоковані, але також повідомили, що Доха не відмовиться від ролі медіатора, однак планує відповісти на атаку в юридичному полі.

Публічна перепалка катарських та ізраїльських політиків хоч і виглядала гучною, проте не виходила за рамки дипломатичної комунікації. Доха засудила атаку та звинуватила ізраїльского прем'єра в ескалації конфлікту, що ставить під сумнів всі спроби врегулювання війни в Газі. Натомість, Нетаньягу заявив, що Катару варто або видворити терористів ХАМАС, або ж змиритися з атаками ізраїльської армії проти членів угрупування, які перебувають на їхній території.

Аналітик з тематики Близького Сходу "Українського інституту майбутнього" Ілія Куса в коментарі 24 Каналу (ще до початку наступу на Газу) наголосив, що Ізраїль діє в межах давно визначеної стратегії.

Такий зухвалий крок з боку Єрусалима спричинив набагато ширший регіональний ефект. Катар скликав надзвичайний арабо-ісламський саміт, ОАЕ засудили удар як "безвідповідальну ескалацію" й почали обговорювати варіанти політичного тиску – від пониження рівня відносин до призупинення участі в окремих механізмах Абрагамських угод.

Аналітики говорять про можливі правові кроки проти Ізраїлю та навіть про використання економічних інструментів для тиску на Єрусалим. Водночас військові механізми з боку арабського світу проти Ізраїлю виглядають малоймовірними. Більшість місцевих монархій залишаються залежними від безпекової підтримки з боку США, і навряд чи діятимуть всупереч американської позиції.

Проте реакція США в цьому випадку виявилася більш суперечливою. Дональд Трамп у соцмережах написав, що "дуже погано ставиться до місця атаки" та вчергове закликав завершити війну та звільнити заручників. Головним питанням стало те чи були американці в повній мірі проінформовані про наміри Ізраїлю. США нібито попередили Катар про ізраїльський удар, але згідно з витоками в медіа, це сталося ледь не за годину до самої атаки.

Штати, дуже ймовірно, самі отримали інформацію про наміри Ізраїлю напередодні удару, що могло стати для них не меншою несподіванкою, ніж для самого Катару. Водночас, аналітик Ілія Куса не вважає ситуацію навколо Катару аж надто драматичною, отже підтримка з боку США має зберегтись на достатньому рівні.

Водночас, найбільш різкою реакцію на атаку проти Дохи стали слова президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який назвав цей удар "черговим порушенням міжнародного права" та звинуватив уряд Нетаньягу в тому, що він перетворює тероризм на державну політику. Туреччина закликає мусульманські країни до активного спротиву і прямо звинувачує Єрусалим у зриві перемовин, адже, за словами Анкари, удар було завдано по делегації ХАМАС, яка обговорювала пропозицію припинення вогню.

Наслідки ракетного удару Ізраїлю по Досі / Фото AP

Зрештою, удар по членах ХАМАС у Досі, яку б дипломатичну місію вони не переслідували, логічно доповнює початок нинішньої операції в Газі. Вочевидь, Нетаньягу, як зрештою і американці, сумніваються в реалістичності мирного врегулювання. Ізраїль ставить за мету знищення ХАМАС, як це неодноразово заявляли представники уряду, і схоже єдиний варіант, який там розглядають для реалізації такого плану – захоплення повного контролю над Сектором Гази.

Для досягнення цієї мети прем'єр Нетаньягу, вочевидь, готовий ризикнути навіть нещодавно налагодженими відносинами з монархіями Перської затоки.

Чому Ізраїль втрачає підтримку суспільства на Заході?

Втім, Ізраїль сьогодні перебуває в дуже ризикованій позиції, адже чим довше триває військова операція в Газі, тим важче навіть найпалкішим прибічникам Єрусалиму в тих же Штатах продовжувати цю лінію підтримки. Наразі різких змін в позиції Білого дому не проглядається, адже Рубіо під час візиту в Ізраїль підтвердив відмову від перемир'я і повторив тезу про необхідність повного роззброєння ХАМАС. Дональд Трамп, попри те, що не завжди дотримується єдиної лінії, теж говорить про союз з Ізраїлем і закликає терористів звільнити заручників. Але все частіше це виглядає як політична інерція, а не як результат широкої суспільної підтримки з боку американців.

Зверніть увагу! Війна в Газі триває майже два роки і почалася з терористичного атку ХАМАС 7 жовтня 2023 року, коли бойовики вбили понад 1 200 людей та захопили більше ніж 250 заручників. Відповіддю став масштабний наступ Ізраїлю – від авіаударів і блокади до наземних операцій. За цей час Газу охопила гуманітарна катастрофа з тисячами загиблих, масштабними руйнуванням та масовим переміщенням населення.

У звітах міжнародних організацій, зокрема, ООН усе частіше звучать звинувачення в непропорційності дій та навіть у геноциді. На міжнародній арені та всередині самого Ізраїлю посилилися антиурядові протести проти військової операції в Газі та заклики до перемир'я та політичного вирішення проблеми.

Наразі опитування фіксують рекордно низьке схвалення дій Ізраїлю серед американців. За даними Gallup, лише близько третини респондентів позитивно оцінюють наступ на Газу, тоді як більшість вимагає від Вашингтона активнішого тиску на Єрусалим. Тим часом у Конгресі США зростає кількість голосів проти нових пакетів військової допомоги для Ізраїлю. Якщо нинішня адміністрація все ще тримає жорсткий курс, то зміна політичного балансу в США може означати для Ізраїлю зовсім інші умови.

Чим довше триває війна в Секторі Газа, тим менше американців підтримують військові дії Ізраїлю / Gallup

З очевидних прикладів, де ситуація для ізраїльського уряду вже вийшла з-під контролю – це Європа. Держави-члени ЄС та Великої Британії дедалі активніше обговорюють визнання палестинської державності. Франція, Іспанія та кілька інших країн уже подали чіткі сигнали, що готові піти на цей крок. У Брюсселі це пояснюють необхідністю "перезапустити мирний процес" і показати, що ізраїльська військова тактика не може залишатися без політичної відповіді.

Попри заяви з боку Ізраїлю, що зміна політичного курсу в Європі є наслідком розширення мусульманської меншини в цих країнах, реальні гуманітарні проблеми Сектора Гази все важче пояснювати європейським виборцям. Та хто б в реальності не тиснув на європейські уряди, закривати очі на цю проблему там не готові.

Для Ізраїлю цей контраст очевидний, а наслідки дуже прогнозовані. Поки що Вашингтон лишається головним дипломатичним щитом, навіть у Раді Безпеки ООН, але суспільна втома та політичні суперечки в США цей фундамент поступово підточують. У Європі ж формується повністю нова реалість, коли європейські політики швидше шукають спосіб визнати Палестину, ніж виправдати чергову операцію Ізраїлю. Якщо політичне керівництво у Вашингтоні зміниться, Єрусалим ризикує опинитися в ситуації, де в нього більше не буде жодного безумовного союзника.

Безкінечна війна: які цілі може переслідувати Нетаньягу?

Однак міжнародний тиск – це не єдина, та можливо не головна проблема для ізраїльського уряду. Всередині країни зростає невдоволення державною політикою щодо Сектору Гази. Родини заручників протестують під резиденцією прем'єра Нетаньягу, у великих містах проходять масові антиурядові акції з вимогами зупинити війну в Газі та звільнити полонених. Громадяни звинувачуючи уряд у тому, що він ризикує життям їхніх дітей заради задоволення власних політичних амбіцій.

Нетаньягу під час судового засідання у справі про корупцію / Фото Flash90

Водночас продовжується судовий процес щодо корупції у вищих ешелонах влади, який почався ще 2019 року. Звинувачення включають хабарі, шахрайство і зловживання службовим становищем. Прем'єр Нетаньягу свою провину заперечує і називає справу політично мотивованою. Він наголошує на тому, що залишається легітимним прем'єром доти, поки відсутній вирок, і що він змушений вести цю війну, попри внутрішній та міжнародний тиск.

В цьому контексті проглядається відразу кілька кілька політичних мотивів, які може переслідувати Нетаньягу.

• З одного боку, він має довести свою "жорсткість" і готовність діяти до кінця в боротьбі з ХАМАС, адже це допомагає йому зберігати підтримку серед яструбиного табору та виборців, які передусім прагнуть посилити безпеку Ізраїлю.
• З іншого боку йому важливо не спровокувати ще масштабнішу протидію з боку своїх критиків і зберегти контроль над перебігом перемовин, аби уникнути шкідливих компромісів для Ізраїлю та свого власного політичного майбутнього.

Водночас війна створює для ізраїльського уряду режим надзвичайних обставин, що дозволяє перемістити фокус уваги від внутрішньополітичних питань, зокрема корупції, на загрозу з боку терористів і ворожих до Ізраїлю країн регіону. Проте саме затягування війни може сприйматися критиками та деякими прихильниками Нетаньягу як неспроможність покінчити з цією проблемою, що лише поглибить спротив всередині суспільства та політичній опозиції.

Нетаньягу наразі хитко балансує між підтримкою частини суспільства, обіцянками жорстких дій і ризиком втратити легітимність через протести та внутрішні корупційні скандали. Успішне звільнення заручників або військова перемога могли б значно посилити його позиції. Натомість провал і чергове затягування війни, що тягне за собою зростання жертв серед цивільних та ізраїльських військових – може призвести до серйозного політичного ослаблення.