Закрити небо над Україною буде складно, є 3 сценарії - Криволап

У Європи немає ефективних засобів боротьби з "шахедами", реальні дії будуть не скоро, вважає авіаексперт.

​Після атаки російських дронів на Польщу польська влада вперше за тривалий час запропонувала країнам НАТО створити над Україною безпольотну зону та допомагати збивати "шахеди" в українському небі.

В інтервʼю Главреду авіаційний експерт, колишній інженер з випробувань "Конструкторського бюро Антонов" Костянтин Криволап розповів, як скоро країни НАТО можуть закрити небо над Україною, чому Словаччина та Угорщина будуть блокувати рішення так само, як і нові санкції проти РФ, наскільки результативним буде збиття повітряних цілей країнами НАТО та від чого залежатиме реакція Кремля.

Як відомо, Україна на початку повномасштабного вторгнення РФ вже пропонувала НАТО ініціативу щодо закриття неба над нашою територією, фактично створення безпольотної зони. Чому тоді це не спрацювало і як швидко це спрацює зараз?

Перше, що треба дуже чітко розуміти: НАТО — це насамперед оборонний блок. Це база, з якої варто починати будь-які роздуми про те, що робить НАТО і чому воно ухвалює ті чи інші рішення.

Так ініціатива з’явилася, в 2023 році, якщо я не помиляюся, вона вже була більш детально розроблена спільно нашими фахівцями та Королівськими військово-повітряними силами Великої Британії (RAF). Вони пропонували фактично те саме, що й зараз: закриття повітряного простору від російських ракет і дронів.

У принципі, тоді сили НАТО могли це зробити. Є таке поняття, як гуманітарний захист — зокрема, йдеться про захист населення від агресії та захист об’єктів атомної генерації. Тобто правові й технічні підстави були.

Однак тоді це не реалізували, оскільки в НАТО переважала думка, що подібні дії можуть спричинити ескалацію та бути сприйняті Росією як пряме втручання у війну. Хоча формально йшлося б лише про знищення ракет і дронів у повітряному просторі України, без "офіційного" визнання, звідки саме вони з’являються. Варто нагадати, що адміністрація Байдена, зокрема його радник з нацбезпеки Салліван, були категорично проти будь-яких кроків, які могли б навіть натякати на пряму військову ескалацію.

А треба розуміти, що ключовим у НАТО є саме США. Америка взяла на себе основне зобов’язання захищати Європу, і саму Європу це влаштовувало. Тобто — якомога менше дій з боку Європи, які Росія могла б інтерпретувати як втручання. Нагадаю, тоді допомога Україні виглядала дуже обмеженою: гуманітарні вантажі, поодинокі поставки амуніції — наприклад, історія з "6 тисячами шоломів" від Німеччини.

Зараз ситуація зовсім інша. Адже ситуація, коли вперше в історії задокументована військова агресія проти країни НАТО безпосередньо на території держави-члена Альянсу, є унікальною. Тому все, що відбуватиметься далі, вже не буде таким, як раніше, тому що сам факт агресії зафіксований.

Якщо раніше говорили, що ракети чи дрони могли "залітати випадково", а потім поверталися назад в Україну, і це сприймалося як щось несуттєве, то тепер ситуація інша. Цього разу їх залетіло багато, і поляки були змушені їх "помітити" та збивати. У цій ситуації можна виокремити три аспекти:

Я бачу два головні наслідки. По-перше, це посилення дій безпосередньо над Україною, тобто захист українського повітряного простору. По-друге, створення ширшого військового альянсу, що охоплював би держави від Норвегії, Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, далі Польщу, Румунію, Болгарію — і аж до Туреччини. Такий союз мав би на меті захищати весь західний фланг НАТО від агресії Російської Федерації. У цьому діапазоні є багато варіантів розвитку подій, різних міркувань і можливостей, але саме в цих межах, ймовірно, і відбуватимуться подальші процеси.

Дивіться відео інтервʼю Костянтина Криволапа Главреду про дії допомогу країн НАТО у збитті повітряних цілей над Україною:

Якщо говорити про те, як це може виглядати, — що саме НАТО може зробити, коли буде створювати безпольотну зону? Що саме мається на увазі? Чи це буде схоже на те, що зараз відбувається в Польщі — коли туди відправляють літаки й техніку — чи щось зовсім інше?

Мова про виключні дії над Україною — і тут є три варіанти. Перший - літаки та інше озброєння залишаються за межами України і НАТО намагаються діяти з того боку кордону. Це досить слабкий варіант, тому що балістичні ракети можна збивати максимум на ~25 км від кордону у найкращих умовах, а аеродинамічні цілі — до ~160 км (наприклад, за допомогою систем Patriot). Можна підтягнути додаткові комплекси Patriot, NASAMS, IRIS-T тощо до польського кордону, але ефект буде обмеженим.

Про літаки взагалі немає про що говорити, тому що збивати аеродинамічні цілі ракетами великої дальності сенсу немає.

Другий варіант – літаки НАТО залітають до зони, в якій їх не може дістати російські системи ППО (приблизно 100–150 км від лінії бойового зіткнення) і виконують завдання зі знищення крилатих ракет та усього безпілотного хазяйства ( "Шахедів", "Геранів", "Герберів", "Гарпій" тощо).

І третій варіант – літаки заходять ще глибше і виконують завдання не лише над Україною, а й поширюють свої дії на територію Росії.

Другий варіант раніше сприймався як ескалація та прояв агресії. а зараз його розглядають уже як реальну можливість вплинути на ситуацію: перехоплювати дрони й ракети, які летять у бік Польщі якомога швидше, ще на території України.

Щодо третього варіанту, тобто дій безпосередньо проти Росії, то вважаю, що рано чи пізно вони теж відбудуться, але не скоро і точно не одразу. Тому наразі я оцінюю його ймовірність як дуже низьку.

Втім, є ще один можливий сценарій: створення окремого блоку, який би забезпечував захист від півночі до півдня. І якщо його не почнуть формувати вже зараз, то принаймні його будуть обговорювати, щодо нього консультуватися, обмінюватися думками. Рано чи пізно такий блок усе ж треба буде створити.

Він жодним чином не суперечить блоку НАТО, адже будь-яка країна, що входить до НАТО, може створювати разом з іншими державами власні військові союзи, об’єднання тощо. Адже окремої армії НАТО як такої не існує — є лише армії країн-членів, які делегують свої підрозділи під командування конкретних структур НАТО. Водночас ті самі країни можуть брати участь і в будь-яких інших блоках.

Ви на початку трохи зачіпали тему реакції Росії. Зокрема, була заява Медведєва після слів Сікорського про ініціативу Польщі. Він, по суті, знову пригрозив війною. Наскільки така перспектива реальна і як це може вплинути на рішення європейців? І наскільки цей процес консультацій може розтягнутися в часі?

Я думаю, головне тут не те, що скаже Медведєв, чи чим він пригрозить. Це радше сприймають як інформацію. Більш важливо — як до цього поставиться Трамп і його адміністрація.Адже саме вони є вирішальною силою на європейському континенті. Повторюся, європейців дуже влаштовувало те, що їх захищають американці, а американців — те, що європейці не претендують на особливу роль. Винятком була Франція, яка мала власну зброю, у тому числі ядерну, і залишалася незалежною в ухваленні рішень від НАТО чи США.Зараз на подібну роль претендує Туреччина, але там у них не все складається вдало.

Ми бачили реакцію Трампа: навіть після дронової атаки на Польщу він говорив, що це, можливо, була "помилка". Тобто фактично не було жодної адекватної реакції, хоча б якоїсь чіткої позиції. До того ж, ми бачили інформацію про те, що американські військові поїхали на навчання "Захід-2025". Наскільки, на вашу думку, це взагалі свідчить про можливу позицію Трампа?

По-перше, Трамп поки що не постачає зброю Росії. А це означає, що він перебуває у стані, коли ще не визначився, за кого фактично "воює".По-друге, Трамп хоче бути миротворцем, він проти світової ескалації. Але розвиток подій показує: якщо агресору не дати по руках достатньо боляче, він продовжує діяти далі.

І настане час, коли Трамп буде розуміти: вже не можна нічого називати "м’якими" словами, загравати з Путіним — потрібно робити конкретні дії. Коли саме настане цей час, я вам не скажу, бо передбачити поведінку Трампа неможливо. Тут слід орієнтуватися на дії американської адміністрації. А ці дії зараз не на користь України: затримки у постачанні озброєння, зокрема "Патріотів", ракет та іншого. Це не дуже добре для України.

Тому я не очікую надто активних дій з боку європейців. Вони підтримуватимуть Польщу, передадуть Patriot, NASAMS, ґвинтокрили — усе, що можуть. Наприклад, Чехія запропонувала три ґвинтокрили Мі-171, які здатні захищатися від масових атак "шахедів" та інших дронів. Можливо, додадуть Black Hawk.

Швидше за все, це і буде. Але я не очікую, що Європа зробить якісь дійсно активні кроки. Буде багато розмов про операцію "Східний вартовий", але реальних дій, які могли б серйозно змінити ситуацію, я поки не бачу.

До речі, як ви ставитеся до тієї теорії, яку зараз можна зустріти в медіа, і про яку говорив Зеленський, що атака на Польщу нібито мала на меті зірвати постачання ППО Україні.

Є така думка, і вона має під собою певну основу. Але ще до цього адміністрація Трампа починала затримки з постачанням. Якщо подивитися, то події 10 вересня показали суттєву різницю між тим, коли країна є членом НАТО, і коли ні. Польща тільки заявила про ситуацію — і одразу отримала 37,4 млрд доларів допомоги. Одразу ж полетіли "Авакси", F-35, паливозаправники. Франція направила три Rafale з ядерною зброєю та гіперзвуковими ракетами, щоб створити альтернативну загрозу. Тобто НАТО напружилося.

Росіяни ж розмістили Іскандери у напрямку Польщі. На це потрібно було реагувати, і, як я розумію, відповіддю стали саме Rafale. Британія запропонувала Eurofighter Typhoon для патрулювання повітряного простору, щоб забезпечити майже цілодобове спостереження за східним фронтом. Також розглядають усі військові можливості закриття неба над Україною.

Для цього є конкретний план, розрахунки: 120 літаків, купа гелікоптерів, певна кількість "Аваксів", "Патріотів"і так далі. Тобто технічні можливості всі є, потрібно лише прийняти політичне рішення. А політичне рішення, як ми розуміємо, ухвалюється консенсусом. І до того часу, поки Європа буде приймати рішення консенсусом, вона нічого особливого зробити не зможе. Тому і виникла ідея створити блок із країн, які входять до НАТО, але формують свій власний військовий союз. Це частково пов’язано з "дірками" у позиції окремих країн, зокрема Угорщини та Словаччини.

Тобто можлива ситуація, подібна до тієї, що була із санкціями: Угорщина та Словаччина фактично можуть це рішення гальмувати, так?

Якщо для цього потрібно рішення НАТО, воно буде затягуватися — у цьому сумнівів немає. Але технічні можливості є: блок створити можна, угоду укласти можна, і це треба зробити досить швидко. Однак демократія швидкі рішення не сприймає, вона затягує процеси. Це зрозуміло, тому що без цього неможливо ухвалювати нормальні рішення.

До речі, на цьому тлі, наскільки, на вашу думку, можуть затриматися поставки ППО? Чи є загроза, що через цю ситуацію НАТО де-факто переключиться на інші пріоритети?

Я не думаю, що ці речі пов’язані. Поставки та контракти — це одне, а рішення про збільшення чи зменшення обсягів — зовсім інше. Ця ситуація може слугувати аргументом для тимчасового пригальмування або коригування поставок, як було у випадку з APKWS, для яких не дозволяли лазерні навідники і відправили їх на Близький Схід. Можлива схожа ситуація, але сподіваюся, що цього не станеться.

Затримка абсолютно не потрібна ані європейцям, ані американцям, які зараз стоять на межі, коли можуть виглядати країною, що сприяє російській агресії. Фактично так і виходить, коли США не забезпечують нас необхідною кількістю ракет для знищення цілей

Тому я не думаю, що ці питання якось пов’язані і будуть впливати на ситуацію. Озброєння ми почнемо отримувати в нормальних кількостях — можливо, з певною затримкою, але воно буде.

Одне з питань, яке зараз активно обговорюють українці після ударів по Польщі, стосується результативності відбиття таких атак. Судячи з офіційних даних, Польща збила 4 з 19 "шахедів". Якщо гіпотетично Європа все ж ухвалює рішення і створює безпольотну зону над Україною, як це допоможе на практиці, враховуючи ту кількість цілей, що летить до нас майже щоночі?

Європа фактично не має ефективних засобів боротьби з "Шахедами", вони є лише в Україні. Використовувати для цього літаки-винищувачі — повна дурість.

Адже збивати "шахеди" дорогими ракетами, які доступні в Європі та коштують від 350–400 тис. доларів за одиницю (наприклад, Sidewinder останніх версій), чи кулеметами, коли швидкість їхньої роботи часто менша за швидкість "Шахеда", - малоефективно.

Збивати можна за допомогою великої кількості гелікоптерів, але тут важливо розуміти, як вони працюють, як розподіляються сенсори, яка взаємодія з ППО і так далі. Ще один варіант — дрони-перехоплювачі. Але в Україні ця система лише починає розгортатися. Михайло Федоров обіцяв, що протягом трьох місяців після середини червня будуть готові дрони-перехоплювачі з автоматичним наведенням. Це потребує часу: потрібно навчити велику кількість операторів, які зможуть запускати ці дрони, орієнтувати їх та збивати "Шахеди" на відповідній висоті. Особливо складно це робити вночі при обмеженій кількості засобів наведення.

Тому наразі фактичний досвід збиття "Шахедів" є тільки у України. Інші країни такого досвіду не мають. Польща вже починає звертатися до нас по допомогу з цим питанням.

З огляду на прогнози щодо зими, коли росіяни почнуть активніше запускати "Шахеди" та інші дрони, постає питання: як виглядатимуть ці атаки і як, зважаючи на атаку дронів на Польщу та політ "шахеда" в Румунії відбуватиметься боротьба з повітряними цілями взимку?

Треба розділяти ці речі: дрон, який залетів у Румунію, дрони, що потрапили до Польщі, і атаки, спрямовані безпосередньо на нашу енергетичну інфраструктуру — це три різні ситуації.

Я думаю, що росіяни ухвалили принципове рішення суттєво збільшити кількість "Шахедів". Їхня основна мета — знищення нашої енергетичної інфраструктури. Це треба абсолютно чітко розуміти. Питання в іншому: чи готові наші об’єкти до таких атак і чи здатні наші сили ППО зменшувати їхню результативність?

Коли рівень збиття сягає 85%, усі кажуть: "У нас все добре". Якщо немає жертв, то взагалі здається, що все чудово. Але ситуація зовсім не однозначна. Наприклад, 2 вересня, коли над Києвом вдень літали розвідники й "Шахеди", багато хто казав: "Все нормально, ніхто не загинув". Але це радше свідчення неспроможності ППО належним чином захистити місто. Тож головне питання — чи зможемо ми організувати захист енергетичної інфраструктури. Відповідь на це ми відчуємо по тому, наскільки холодною або теплою буде зима для українців.

Кількість "Шахедів" порівняно з ракетами буде збільшуватися, а кількість ракет зменшиться. Основними залишаться "Іскандер-М" та "Іскандер-К". Стратегічна авіація продовжить діяти, але без масованих пусків Х-101. Будуть намагання запускати "Калібри", але погодні умови, а саме шторми ускладнюватимуть їхнє застосування. Щодо Польщі та Румунії, думаю, провокації росіян триватимуть. Подібні дії можливі й у країнах Балтії. Як на це реагуватимуть європейські держави — побачимо.