Названо тварину, якій вдалося пройти когнітивний тест із зефіром для дітей: вона живе під водою

У 2021 році вчені провели експеримент із каракатицями, запропонувавши їм пройти свою версію "зефірного тесту". Результати показали, що в мозку цих головоногих молюсків відбувається більше процесів, ніж ми коли-небудь могли припустити, пише Science Alert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Стенфордський зефірний експеримент

Зефірний тест, також відомий як Стенфордський зефірний експеримент, насправді досить простий. Під час експерименту дитину поміщають у кімнату із зефіром і кажуть, що якщо вона зможе не з'їсти зефір протягом 15 хвилин, їй дадуть другий і дозволять з'їсти обидва.

На думку дослідників, ця здатність відкладати задоволення демонструє когнітивні здібності, такі як планування майбутнього. Спочатку цей тест використовували для вивчення розвитку когнітивних здібностей людини, зокрема, того, в якому віці людина досить розумна, щоб відкласти задоволення, якщо це означає кращий результат у майбутньому.

Оскільки тест неймовірно простий, його можна адаптувати до тварин. Очевидно, що не вдасться сказати тварині, що вона отримає кращу винагороду, якщо почекає. Однак можна навчити її розуміти, що найкраща їжа буде попереду, якщо вона не з'їсть ласощі, що лежать перед нею, одразу.

Деякі примати, як і собаки, можуть відкладати задоволення, хоча й непослідовно. Вранові також пройшли тест на зефір.

Тварини, які пройшли зефірний тест

У 2020 році каракатиці також змогли пройти тест на зефір. Під час дослідження вчені показали, що звичайна каракатиця (Sepia officinalis) може утриматися від ранкового прийому крабового м'яса, дізнавшись, що на вечерю їм буде набагато більше до душі — креветки.

За словами керівниці дослідження, поведінкової екологині Олександри Шнелл із Кембридзького університету, їм було складно визначити, чи зумовлена ця зміна поведінки під час пошуку їжі у відповідь на доступність здобичі здатністю до самоконтролю.

Тому вчені розробили ще один тест для шести звичайних каракатиць. Головоногих молюсків помістили в спеціальний акваріум із двома закритими камерами з прозорими дверцятами, щоб тварини могли спостерігати, що відбувається всередині. У камерах були закуски: в одній з них знаходився менш бажаний шматочок сирої королівської креветки, а в іншій — набагато спокусливіша жива трав'яна креветка.

На дверях також були зображені символи, які каракатиці попередньо були навчені розпізнавати. Наприклад:

• коло — двері відчиняться негайно;
• трикутник — відчиняться через проміжок часу від 10 до 130 секунд;
• квадрат — двері залишаються зачиненими на невизначений термін (використовувалася лише в контрольній групі).

Зазначимо, що в тестовій групі креветка перебувала за відчиненими дверцятами, тоді як жива креветка була доступна лише після деякої затримки. Якщо каракатиця хапала креветку, її негайно прибирали. Водночас у контрольній групі креветка залишалася недоступною за дверцятами з квадратним символом, які не відчинялися.

Результати вказують на те, що всі каракатиці в тестовій групі вирішили дочекатися своєї улюбленої їжі, але не стали цього робити в контрольній групі, де у них не було доступу до неї. Простими словами, вчені виявили, що всі каракатиці в цьому дослідженні були здатні чекати на кращу винагороду і витримували затримки до 50-130 секунд, що можна порівняти з тим, що ми спостерігаємо в хребетних із великим мозком, таких як шимпанзе, ворони й папуги.

Іншою частиною експерименту була перевірка ефективності навчання шести каракатиць. Їм показували два різні візуальні сигнали: сірий і білий. Коли вони наближалися до одного з них, інший забирався з акваріума; якщо вони робили "правильний" вибір, їх заохочували ласощами.

Щойно вони навчилися асоціювати квадрат із нагородою, дослідники поміняли сигнали так, що інший квадрат став сигналом нагороди. Цікаво, що каракатиці, які швидше за всіх навчилися адаптуватися до цієї зміни, також були тими, хто найдовше чекав на нагороду у вигляді креветки.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що каракатиці махають один одному під товщею води: вчені вважають, тварини використовують мову жестів.

Раніше Фокус писав про те, що щось в океані змінює форму і колір тіла під час атаки: вчені зняли це на відео.