Розрив меніска: як розпізнати травму та що робити

Найчастіше меніск розривається через різкі навантаження – коли коліно робить несподівані оберти або раптові зупинки, що характерно для ігрових видів спорту: футболу, баскетболу, тенісу. А іноді взагалі достатньо зробити глибоке присідання чи різко підняти важкий предмет – і ризик травми зростає, повідомляє 24 Канал з посиланням на Mayo Clinic.

У зоні ризику не тільки професійні спортсмени, а й любителі активного способу життя. З віком ризик травмування лише збільшується – хрящова тканина втрачає еластичність та стає вразливішою. Додатково навантаження надає надлишкова вага, що також сприяє появі пошкоджень.

Основні симптоми розриву меніска

Часто людина може навіть не підозрювати про отриману травму, адже ознаки не завжди з’являються одразу. Однак варто звернути увагу на такі симптоми:

• набряк або відчуття скутості в області коліна;
• різкий клацання під час травми;
• біль, який посилюється при спробі повернути коліно;
• неможливість повністю розігнути ногу;
• обмежена рухливість суглоба;
• підгинання або нестабільність при опорі на ногу.

У деяких випадках симптоми стають помітними із затримкою, коли людина повертається до звичайної активності.

Діагностика розриву меніска

Для встановлення діагнозу лікар-ортопед чи травматолог детально розпитає про обставини ушкодження, огляне коліно, перевірить рухливість і ступінь болю. За потреби може бути призначена артроскопія – малотравматична процедура, під час якої через невеликий розріз у коліні вводять камеру, щоб візуально оцінити стан меніска.

Можуть знадобитися додаткові обстеження:

• Рентген – сам меніск не видно на рентгені, але це дозволяє виключити інші пошкодження кісток чи суглобів.
• МРТ – надає об'ємне зображення м’яких тканин, допомагаючи побачити пошкодження меніска.

Лікування розриву меніска

Вибір методу лікування залежить від серйозності травми. У багатьох випадках буває достатньо консервативної терапії:

• забезпечити спокій ураженому суглобу, уникати спорту й активних навантажень;
• регулярно прикладати лід (по 15 хвилин кілька разів на день) для зменшення болю та набряку;
• застосовувати безрецептурні знеболювальні препарати.

Якщо ці заходи не допомагають, лікар може запропонувати операцію. Під час неї хірург зашиває меніск або видаляє ушкоджену ділянку. У складних випадках, коли неможливо відновити хрящ, проводять його трансплантацію – використовують донорський меніск або штучний імплантат.

Раніше, коли застосовували відкрите оперативне втручання, меніск видаляли повністю. Це призводило до розвитку передчасного остеоартрозу у всіх пацієнтів протягом 10 років. На сьогодні розриви меніска лікують ендоскопічно, намагаючись видалити потрібну частину, але водночас якомога менше тканини меніска,
– йдеться в протоколах МОЗ.

Бережіть свої суглоби та звертайтеся до лікаря навіть за незначних підозр на травму!