Ще одна війна Трампа: що відбувається з суспільним мовленням у США

1 серпня Корпорація суспільного мовлення США (CPB) оголосила про своє закриття внаслідок нових рішень президента США Дональда Трампа щодо обмеження державного фінансування для локальних медіа, що є частиною екосистеми суспільного мовлення Сполучених Штатів.

Це — кульмінація боротьби республіканців із суспільним мовленням у США. Ще з моменту його створення противники PBS використовують різні аргументи, щоб припинити державне фінансування суспільного мовлення в країні — мовляв, у нього низькі рейтинги, воно не має професійного значення, неефективно витрачає кошти та нібито є упередженим.

Ці процеси є важливими й для України — зокрема, саме PBS і його спеціальний цикл Frontline фінансово підтримали та продюсували документальні фільми Мстислава Чернова, один із яких приніс Україні перший «Оскар».

Розповідаємо, чи мають підґрунтя закиди в непотрібності американського суспільного, наскільки воно є популярним і важливим, як політика Трампа впливає на локальні медіа в окремих штатах, а також про інші особливості суспільного мовлення у США.

Не завдяки, а всупереч: історія відносин американського політикуму та суспільного мовлення

Корпорацію суспільного мовлення США (CPB) — інституцію, яка відповідає за фінансування суспільних медіа в країні — було створено у 1967 році спеціальним Актом про суспільне мовлення (Public Broadcasting Act). Згодом, у 1969 році було створено суспільний федеральний телевізійний мовник — PBS (Public Broadcasting Service), а рік потому — Суспільну федеральну радіослужбу NPR (National Public Radio).

Саме CPB з того моменту займалася бюджетом цих двох інституцій. Ще з тих часів у цих мовників і представників республіканської партії склалися напружені, скажімо так, стосунки. Наприклад, як пише центр First Amendment Watch при Нью-Йоркському університеті, радники президента Ніксона намагалися змусити PBS i NPR припинити виробництво контенту, що суперечив лінії влади, шляхом змін у менеджменті й обмеження державного фінансування мовників.

Пізніше, коли президентом США став Рональд Рейган, він публічно пропонував закрити американське суспільне. Численні спроби припинити державне фінансування для CPB робили президент Буш разом із республіканцями у Конгресі у дев’яностих і нульових. У 1994 році тодішній спікер Палати представників американського парламенту Ньют Джингріч обіцяв «звести фінансування CPB до нуля», називаючи PBS «упередженим телебаченням». Утім, тоді Конгрес чинив спротив таким ідеям — законопроєкт про закриття CPB до 2000 року, поданий республіканцями у 1997-му, провалився у голосуванні, а у 2005-му саме республіканська коаліція зупинила спроби урізати фінансування для Корпорації.

Попри це рішення, державне фінансування для суспільного мовлення США залишалося під постійною загрозою. З 2015 року консервативні політики та приватні особи неодноразово публічно закликали припинити фінансування для американського суспільного. Політика Трампа за його першої президентської каденції була співзвучною з цими закликами. У проєктах федерального бюджету, запропонованих Трампом упродовж усього його першого терміну, не було передбачено жодного цента державної підтримки для CPB. Пояснював він це тим, що, на його думку, суспільним мовникам «не варто покладатися на федеральні долари». Конгрес тоді все ж зміг утримати державне фінансування для суспільного американського мовлення на рівні близько 445 мільйонів доларів на рік. Під час президентської кампанії 2024 року Трамп уже повторно обіцяв «закрити суспільне», що він і почав реалізовувати, коли знову став президентом.

Нинішня політика Дональда Трампа щодо суспільного мовлення у США

У перші тижні другого терміну адміністрації Трампа голова Федеральної комісії з питань зв’язку (FCC) Брендан Карр, призначений новим-старим президентом, «розпочав розслідування щодо прийняття рішень стосовно контенту» суспільних медіа США у рамках перегляду політики щодо новинних агентств, як пише американський аналітичний центр Brookings.

28 квітня Трамп спробував видати указ про звільнення трьох із п’яти членів Ради управління CPB. У своєму судовому позові проти Трампа щодо незаконності цих рішень президента Корпорація апелює до того, що Акт про суспільне мовлення забороняє контроль виконавчої влади над нею, оскільки вона є незалежною громадською організацією.

День потому у мережу було злито листи співробітника новоствореного Департаменту урядової ефективності (DOGE), яким керував Ілон Маск, із пропозицією у бік Ради правління СРВ створити окрему команду для перевірки діяльності мовника Департаментом. Корпорація відмовила.

1 травня Трамп підписав Указ №14290 із назвою «Про завершення субсидій для заангажованих медіа за кошти платників податків» (Ending Taxpayer Subsidization of Biased Media), вимагаючи від CPB й інших федеральних агенцій, які мають будь-які контракти з суспільними медіа, «припинити федеральне фінансування для NPR і PBS» в «максимально можливий згідно з правом спосіб». Указ також вимагає від Ради правління Корпорації закрити вже наявні урядові гранти для цих мовників і забороняє надавати кошти в непрямий спосіб, зокрема через локальні медіа.

У цьому ж указі Білий дім називає ці медіа та їхній контент «лівацькою пропагандою» і пояснює ці дії бажанням припинити витрати коштів платників податків на «заангажований і партійний контент».

2 травня Департамент освіти США раптово закрив свою грантову програму для дитячого освітнього контенту суспільного телебачення PBS Ready to Learn із фінансуванням у понад 200 мільйонів доларів. CPB зазначає у своєму пресрелізі з цього приводу, що інституція зробила це без попередження, а кошти в рамках гранту підтримували виробництво освітнього телевізійного продукту у 44 місцевих медіа.

30 травня Білий дім офіційно надав Конгресу свою пропозицію державного бюджету на 2026 фінансовий рік, яку оприлюднили 2 травня. У ній не було передбачено жодних коштів для CPB. Адміністрація Трампа знову закликала скасувати програми, за якими вже надаються кошти, а також назавжди скасувати всі подальші державні гранти для CPB, включно з Ready to Learn (у поясненнях до кожної відповідної пропозиції в документі).

3 червня адміністрація Трампа офіційно звернулася до Конгресу з проханням скасувати раніше затверджені видатки на суму 9,4 мільярда доларів, включаючи близько 1,07 мільярда доларів, які були спрямовані на 2026—2027 фінансовий рік для CPB.

12 червня Палата представників США з невеликою перевагою голосів схвалила пакет пропозицій Трампа щодо держбюджету, ліквідувавши приблизно 1,1 мільярда доларів фінансування для суспільного мовлення. Це позбавило Корпорацію державних коштів на 2026—2027 фінансовий рік (близько 535 мільйонів доларів) і заборонить використання цих коштів для NPR або PBS. Лідери республіканців представили це голосування як відповідь на заклик президента скоротити «марні» витрати.

17—18 липня після дебатів між обома партіями Сенат ухвалив пропозицію Трампа щодо скасування державного фінансування суспільних медіа США (51 голос «за», 48 «проти»), після чого Палата представників ухвалила його знову (214 голосів «за» і 212 «проти»). Трамп підписав відповідний закон 24 липня. Коментуючи це у Truth Social, він назвав таке рішення парламенту «великими новинами» та похвалив Конгрес за ухвалення «вбивчих» урізань бюджету NPR та PBS. Через кілька тижнів СРВ заявила, що почне обмежувати свою роботу за кількома напрямками без державних коштів.

Майк Гонзалез, старший співробітник консервативного аналітичного центру The Heritage Foundation, є автором розділу про суспільні медіа в документі «Проєкт 2025». Саме він не лише закликав до того, щоб позбавити їх державного фінансування, а й детально описав, як саме це зробити. Саме в такий спосіб це зробив президент Трамп. Гонзалез пояснив своє бачення у коментарі для ВВС:

«Несправедливо вимагати від консервативних американців платити за медіа, які знущаються з них, які ставляться до них із презирством… Якщо є попит на місцеві новини, ринок його задовольнить. Я не думаю, що платник податків є єдиною життєздатною бізнес-моделлю».

1 серпня Корпорація оголосила, що звільнить більшу частину своїх працівників до 30 вересня, окрім малої перехідної команди, яка залишиться до січня 2026 року. 4 та 5 вересня PBS підтвердила свої плани про звільнення близько 15% своїх працівників у відповідь на зменшення свого бюджету на 21% через відсутність державного фінансування. На додачу до цього телемережа впровадила тимчасову паузу на працевлаштування нових людей і зниження цін на контент для локальних медіа, а також припинила виробництво низки освітніх програм.

Чим є американське суспільне та що воно виробляє

Public Broadcasting Service, або ж PBS — це приватна неприбуткова членська організація, що складається з локальних телевізійних станцій. Вона діє як дистриб’ютор різних програм до цих місцевих телеканалів, проте не виробляє контент сама — цим займається більш ніж 330 незалежних локальних медіа, створених при університетах, неурядових організаціях або місцевих урядах, які входять до мережі PBS.

NPR, або ж National Public Radio — це неприбутковий виробник і дистриб’ютор культурного й інформаційного контенту для суспільного радіо. NPR виробляє та постачає програми для 246 радіостанцій, розкиданих по всій країні та створених так само як медіа в складі PBS. До складу організацій, фінансуванням яких займалася CPB, також входять American Public Media (APM), Public Radio Exchange PRX, Independent Television Service (ITVS) та низка інших.

За звичайних умов структура фінансування суспільних медіа в США містила федеральний, членський, корпоративний, філантропський і суспільний компоненти. Федеральні кошти надавали через CPB, натомість місцеві медіа платили PBS чи NPR за певний контент. Частину програм фінансували приватні компанії — згадка про спонсорство починала кожну відповідну програму, оскільки традиційна реклама на суспільних медіа заборонена згідно з законодавством, тому ці згадки повинні бути фактологічно правильними та не містити в собі ознак реклами. Медіа з цієї системи також отримують гроші з великих пожертвувань меценатів і фундацій на додачу до донатів від звичайних глядачів і слухачів.

Головні програми PBS — PBS News Hour (вечірні новини) та Frontline, серія розслідувальних документальних фільмів, які виробляє бостонський місцевий мовник WGBH на теми, що стосуються американської політики та подій у світі. Саме в рамках цього циклу програм було створено стрічки Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» та «2000 метрів до Андріївки». У коментарі «Детектору медіа» режисер розповів про залучення американського суспільного до створення стрічок:

Режисер Мстислав Чернов

«У випадку “20 днів у Маріуполі” PBS Frontline був співпродюсером разом із Associated Press: додатковий бюджет, постпродакшн, фактчекінг і юридичний та етичний супровід, підготовка ефірної версії та випуск у США — усе це суттєво посилило вплив фільму й забезпечило йому життя після фестивалів. У випадку “2000 метрів до Андріївки” принцип той самий: ми знімали автономно українською командою, а Frontline допоміг завершити фільм і забезпечив дистрибуцію у США — у час, коли знайти дистриб’ютора в США для політичних фільмів про Україну майже неможливо. Це нас урятувало».

Відповідаючи на запитання, які наслідки для цієї співпраці можуть бути від обмежень проти CPB i PBS, що були впроваджені адміністрацією Трампа, Чернов каже:

«Наразі — жодних безпосередніх наслідків для цього фільму: стрічка вже вийшла. Єдине, що відчутно змінюється, — нам доведеться шукати додаткові ресурси на промоцію в США, яку зазвичай підсилює суспільний мовник.

А от для майбутніх проєктів у продакшні це шкодить. Суспільний мовник — унікальне середовище, де є час і простір для креативних, глибоких фільмів на складні теми. Багато з них інакше просто не були б зроблені: великі стримінгові компанії намагаються триматися далі від політики й ставлять дуже стислі дедлайни на завершення фільмів. Обмеження проти CPB і PBS звужують саме ту екосистему, яка дозволяє таким історіям народжуватися відповідально й доходити до глядача».

Низка програм у рамках Frontline отримувала нагороди, починаючи від «Оскара» й закінчуючи «Еммі», а їхній перегляд є елементом вивчення американської політики в низці університетів країни. У сітці мовлення PBS також є Washington Week, програма у форматі круглого столу з обговоренням журналістами провідних американських видань головних політичних подій тижня, та Masterpiece — програма, де показують британські телепрограми й серіали.

Культурну та наукову частину програм мовника покривають такі програми як NOVA, де пояснюють складні наукові теми, Nature («Природа») та American Experience, що має історичний характер. Документалки незалежного виробництва транслюють у програмах POV і Independent Lens. У дитячому програмуванні PBS має найсильніші програми, такі як «Вулиця Сезам», «Район містера Роджерса» й «Артур», що доповнюють цілу лінійку програм для розвитку нових знань, креативності та соціально-емоційних навичок.

Головними програмами сітки мовлення NPR є інформаційні передачі Morning Edition та All Things Considered. Програма Weekend Edition є поєднанням новин, інтерв’ю та культурних історій, натомість подкаст Up First надає підсумки головних новин дня. Культурне та соціальне мовлення складається з таких проєктів як Fresh Air, що фокусується на інтерв’ю довгої форми, Code Switch на тему раси й ідентичності та Planet Money, де пояснюють складні економічні процеси в доступний спосіб. NPR також виробляє розважальні та наукові шоу на кшталт Wait Wait… Don’t Tell Me! та Science Friday, поєднуючи гумор і допитливість.

Чи є суспільні медіа у Сполучених Штатах впливовими та популярними?

Інформація Nielsen — міжнародної компанії, яка займається вимірюванням телевізійних рейтингів — за 2021—2022 роки показує, що в середньому за місяць 2022 року близько 57 мільйонів американських глядачів дивилися контент PBS. З них приблизно 42 мільйони дивилися його по телевізору, а близько 15 мільйонів — онлайн на стримінгових платформах PBS. У телевізійному сезоні 2021—2022 років PBS посідала сьоме місце серед усіх телеканалів за рейтингами у прайм-таймі, випередивши CNN і MSNBC (зараз — MS NOW).

Рейтинг PBS у прайм-тайм серед домогосподарств становив 0,8—0,9%. PBS NewsHour, за інформацією Pew Research Center, у 2022 році мала в середньому близько 900 тисяч глядачів щовечора, а у 2020-му — 1,2 мільйона. Кількість глядачів PBS за останні роки дещо зменшилася, відображаючи загальний спад популярності телебачення, але сукупна аудиторія телемережі залишається на рівні близько 15—20% дорослого населення США щомісяця.

Аудиторія NPR менша за охопленням домогосподарств у порівнянні з комерційними радіостанціями. 20 провідних станцій, пов’язаних із NPR (наприклад, WNYC, WAMU, WBUR тощо), у 2022 році, за інформацією того ж Pew Research Center, мали в середньому близько 8,3 мільйона слухачів на тиждень, це приблизно на 10% менше, ніж у 2021 році. Усі станції, що транслюють контент NPR, у 2022 році залучили приблизно 23,5 мільйона слухачів на тиждень (через радіоприймачі), що на 6% менше, ніж у 2021 році. Центр також повідомляє про близько 25 мільйонів слухачів NPR на тиждень у цифровому радіопросторі, посилаючись на Nielsen.

Ці показники менші за аудиторії національних комерційних теле- та радіомереж. Десять найпопулярніших кабельних або ефірних шоу США мають у середньому 4—10 млн глядачів епізоду, а найпопулярніші радіостанції мають 1—2 млн слухачів щотижня. Але аудиторія суспільних медіа у Штатах є цінною з демографічної точки зору: вона, як правило, старша, більш освічена та більше взаємодіє з контентом, згідно з дослідженнями Pew Research Center.

Соцопитування того ж Pew Research Center чи ETV Endownement показують, що вже кілька десятиліть PBS очолює рейтинги довіри до американських медіа. В одному з них PBS було визнано «найбільш надійною медіаорганізацією» 19 років поспіль. На початку 2025 року національне опитування, проведене CPB, показало, що 61% виборців США позитивно ставляться до PBS, а 54% — до NPR (проти 35% виборців, які довіряють медіа у цілому). Дві третини (65%) респондентів також позитивно ставилися до місцевих суспільних телеканалів/радіостанцій.

Інші дослідження підтверджують повагу до суспільних мовників США з боку прихильників обох головних політичних партій: академічне дослідження Бентонського інституту комунікації та суспільства за 2024 рік показує, що американці «з різних боків політичного спектра не поділяють думку про упередженість PBS», а ті, хто дивиться PBS, «надзвичайно довіряють йому». Ці дослідження також указують, що інституційна спадщина суспільних медіа у США та їхня важливість полягає у сприйнятті їх як неупереджених і таких, що виробляють контент, важливий для громадськості — починаючи від дитячих програм і закінчуючи терміновими місцевими новинами.

Незалежні сайти з визначення рівня заангажованості американських медіа зазвичай класифікують NPR та PBS як центристські медіа з помірним ліберальним ухилом. Наприклад, AllSides наразі оцінює онлайн-новини NPR та PBS NewsHour як «дещо ліві», втім водночас експертна група проєкту фіксує, що контент радіомережі у цілому є дуже близьким до нейтрального. Видання також відзначає, що більшість репортажів NPR і PBS базуються на фактах і є відносно збалансованими, але критики вказують на помірний ліберальний ухил у методі вибору тем або способі подачі матеріалів.

Вплив рішення Трампа щодо суспільного на місцеві спільноти

Американська адвокаційна група Common Cause пише, що хоча федеральне фінансування становить 2% річного бюджету NPR і 15% бюджету PBS, саме місцеві медіа найбільше страждають від цих скорочень. Медіа у сільських районах Америки «непропорційно залежать від федерального фінансування, оскільки у них менше донорів і спонсорів, які можуть жертвувати у їхні операційні бюджети». Згідно зі звітом NPR за 2011 рік, у випадку втрати федерального фінансування до 18% членських радіостанцій будуть змушені закритися, а до 30% слухачів втратять доступ до програм NPR. Найбільше постраждають станції на Середньому Заході, Півдні та Заході країни.

Як повідомляє ВВС, за інформацією Північно-Західного університету (штат Іллінойс), кількість районів у США, які не мають місцевого джерела новин, зросла до 206, а 1561 округ має лише одне джерело новин. Майже 55 мільйонів американців зараз живуть у «новинних пустелях», три чверті з яких охоплюють села. «Сільська Америка сильно підтримала Дональда Трампа на виборах у листопаді, що змусило деяких стверджувати, що виборці президента можуть найбільше постраждати від зменшення фінансування у суспільних медіа», — пишуть автори матеріалу.

У коментарі для The Guardian менеджер громадського радіо KFSK у Пітерсберзі на Алясці Том Ебботт говорить, що ситуація з позбавленням CPB федерального фінансування призведе до «негайного і серйозного скорочення роботи місцевих медіа, а в деяких випадках і до повного їх закриття, особливо в сільських громадах». Еббот також сказав: «KFSK втратить 30% свого бюджету на цей фінансовий рік, який розпочався 1 липня. У нас працює п’ять співробітників, а також двоє учнів середньої школи на пів ставки та випускник Школи журналістики Колумбійського університету, який працює у нас літнім стажером у відділі новин. Ми будемо змушені скоротити штат і, відповідно, зменшити обсяг нашої роботи… Наш ефірний день на 60% складається з матеріалів місцевого виробництва. Іронічно, що це скорочення фінансування, ймовірно, призведе до збільшення кількості матеріалів, вироблених NPR, у випадку, якщо ми зможемо продовжувати збирати достатньо пожертв на місцевому рівні, щоб залишатися активними й продовжувати мовлення».

Для того ж матеріалу The Guardian президент Суспільного радіо Нью-Йорка ЛяФонтейн Олівер каже, що «хоча фінансування CPB становить відносно невеликий відсоток доходів Суспільного радіо Нью-Йорка, приблизно 4%, втрата фінансування CPB все одно матиме значний вплив на нашу здатність достукатися до аудиторії в нашому місті та регіоні, транслюючи місцеві новини, суспільно важливі дискусії та програми культури й класичної музики. Але ми знаємо, що федеральне фінансування становить набагато більшу частину бюджету станцій на менших ринках і в сільських районах, де часто відсутні комерційні телерадіокомпанії, і ці громади відчують вплив найшвидше і найдеструктивніше».

Щоб упоратися з наслідками рішень Трампа, радіостанція створила нову посаду для ЛяФонтейна — виконавчого голови. Станція повідомила, що «він зосередиться на зборі коштів від фондів, членів та інших публічних джерел, налагодженні нових методів співпраці та пошуку способів підтримки менших станцій».

Історії того, як локальні медіа США дають собі раду зі змінами, розповідає і PBS. До прикладу, суспільна радіостанція WHQR у Вілмінгтоні (штат Північна Кароліна) за три дні зібрала понад 200 тисяч доларів пожертвувань, заповнивши свій бюджетний дефіцит у 174 тисячі доларів. Це невелика громада, яка швидко зростає завдяки притоку пенсіонерів, багато з яких покладаються на новини радіостанції, за словами менеджера радіостанції Кевіна Крейна. Втративши 525 тисяч доларів зі свого бюджету через припинення державного фінансування, суспільне радіо Гаваїв уже зібрало 650 тисяч доларів у рамках екстреної кампанії збору коштів. Кореспонденти цієї станції висвітлювали лісові пожежі 2023 року на Мауї та їхні наслідки.

Є й сумніші приклади, як із PBS LPTV у Лейкленді, штат Міннесота. Керівник телеканалу Джефф Генкс сказав у коментарі для PBS, що не може заснути, розмірковуючи, де знайти 1 мільйон доларів, щоб оплатити подальшу трансляцію вечірніх новин, які є основним джерелом інформації для центральної та північної частини штату. «Це надзвичайно, надзвичайно складні часи. Ми боремося всіма можливими способами», — сказав медійник.

Як пише Common Cause, суспільна радіостанція KMXT з Аляски ймовірно втратить 22% свого бюджету, а генеральний директор станції Джаред Гріффін уже скоротив свою зарплату наполовину. Вся система суспільних медіа штату Мен очікує, що в наступному фінансовому році втратить 12% свого бюджету, що становить близько 2,5 мільйона доларів. У штаті Міссісіпі очікують втратити 15% свого операційного бюджету, а цілодобовий телеканал, який транслює дитячі програми, вже було ліквідовано.

Суспільна радіостанція North Country Public Radio в Кантоні, штат Нью-Йорк, очікує втратити 12—15% свого річного бюджету. KQED, філія PBS із Сан-Франциско, була змушена звільнити 15% своїх співробітників. Організація Native Public Media, яка підтримує 36 локальних медіа для корінних народів по всій країні, заявляє, що державні кошти складали близько половини її бюджету.

Суспільні медіа США надають якісний контент у нішах, які мало покриває комерційний сектор: дитяча й освітня телепродукція, глибока наукова журналістика, культурні та регіональні програми. Популярність у його випадку вимірюється не стільки рейтингами, скільки суспільною довірою та стабільною аудиторією. Тому хоч суспільне і має відносно менші показники, порівняно з гігантами комерційного ринку, його соціальна роль і рівень довіри роблять його одним зі стовпів американської інформаційної екосистеми. Через це критика про «непотрібність» суспільного у Штатах є радше політичною, ніж об’єктивною.

Фото: Анастасія Телікова, Сергій Сівяков, Arthousetraffic

Колаж: Микола Шиманський