Директор НАНЦ Євген Дикий: Стільки донатів, як від «Антарктиди» Птушкіна, ми ще не збирали

4 вересня в прокат вийшов фільм тревел-блогера Антона Птушкіна про Антарктиду. Стрічка вже б'є рекорди прокату, як для документального кіно, і вже навіть побила попередній рекорд того ж Антона Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна» 2024 року.

Хтось у захваті від відео – ще б пак, такі картинки багатьом судилося бачити тільки в інтернеті, а тут така краса і на великому екрані. Одні вважають кіно надто поверхневим – нічого нового про крижаний континент не дізналися ті, хто хоч трохи цікавився темою, інші - під враженням від відеоряду, який, треба признатися, дійсно мало кого залишає байдужим. Особливо яскраві картинки з пінгвінами подобаються дітям, що пояснює велику кількість глядачів зі своїми чадами в залах.

«Є й більш глибокі фільми»

- Є й більш глибокі фільми про Антарктиду, наприклад, торішнє відео United24 «Воїни науки», яке чомусь вирішили не випускати в широкий прокат, - зазначає Коротко про один із глядачів. - Цей фільм знімав Геннадій Куркін з «Юнайтед24». У відео показана робота вчених на станції, а потім - їхні будні на війні. Автор спеціально їздив на фронт, щоб показати глядачеві і цю сторону життя вчених, які за покликом серця відправляються на війну. У фільмі ж Птушкіна дуже мало науки, мало людей і зовсім немає війни, хоч насправді від неї нікуди не подітись навіть у Антарктиді.

А що думають про фільм співробітники Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ)? Про це ми запитали директора центру Євгена Дикого.

- Антон Птушкін провів дуже корисну роботу – він зумів створити продукт для максимально широкого загалу, чого ми, вчені, на жаль, зробити не здатні, – зазначає Коротко про Євген Дикий. – Дуже добре, що тема Антарктиди популяризується, і велика кількість людей, нарешті, отримала інформаційний продукт, який дозволяє їм більше дізнатися про те, чим ми займаємося, та водночас отримати позитивні емоції. Він випустив таке кіно, яке вміє добре робити і яке принесло йому популярність. Це саме те, що приваблює мільйони глядачів.

Гуляти одного по Антарктиді не відпускали

Дозвіл на відвідування станції «Академік Вернадський» та приїзд на океанографічному криголамі «Ноосфера» блогеру надав НАНЦ – після звернення від компанії Птушкіна за підтримки Міністерства культури.

До речі, згадане судно, яке вдалося придбати перед повномасштабною війною, стало одним із героїв фільму, і знято воно красиво та з великою любов’ю. За словами Євгена Дикого, це найкращий у світі корабель такого типу на момент побудови, але і зараз, три десятиліття потому, «Ноосфера» тримає високу планку і входить у першу-другу десятку кращих науково-дослідних кораблів у світі. Це криголам, який з легкістю може прорубати чотириметровий пласт льоду.

- Щороку судно проходить дуже серйозне технічне обслуговування, оскільки йому 30 років, - пояснює Євген Дикий. – Якщо навіть крутому автомобілю - а наше судно в «корабельному світі» можна порівняти із «Ламборджині» або «Ролс-Ройсом» - 30 років, то щоб він добре їздив, потрібно приділяти йому увагу і регулярно заїжджати на СТО. Так само і з кораблем, тільки замість СТО – док.

На борт «Ноосфера» може взяти майже пів сотні людей. Цього разу з Антоном Птушкіним на крижаний материк плили ще 13 полярників – учасників ювілейної 30-ї української антарктичної експедиції.

Всі дорожні витрати тревел-блогер оплачував сам. Державний бюджет на таких гостей не витрачають.

- Фінансування медіа, які бажають знімати що-небудь в Антарктиді, повинні знаходити собі самі, - продовжує Євген Дикий. - Ми не маємо права витрачати на це державні кошти. А от логістику забезпечимо.

Особливих заборон під час перебування на острові журналісту не ставили, але гуляти з камерою вільно також не дозволили - тільки із супроводом когось із полярників, адже Антарктида і досі не найбезпечніше місце на планеті, і там варто бути обережним та дотримуватись правил техніки безпеки.    

Антон Птушкін – не перший і, напевно, не останній журналіст, який відкриває глядачеві таємниці далекої крижаної землі. Чи стала його робота найкращою в цьому жанрі? Думки розділились – комусь бракує глибини, хтось, навпаки, у захваті від легкості викладу та краси зйомок. Але, безперечно, фільм став однією з найгучніших подій, що приверне увагу до Антарктиди та роботи наших вчених на станції «Академік Вернадський». 

- Допускати журналістів на станцію можна і потрібно, єдине – щоб там не було натовпу, - вважає Євген Дикий. – Зйомки на станції були і минулого року, і раніше. Країна повинна знати, що від її імені робиться в Антарктиді. Там немає нічого секретного, і ми зацікавлені, щоб нашу роботу показували. Звичайно, пустити туди знімальну групу з десяти осіб ми не можемо, оптимально, як було у випадку з Птушкіним, це одна-дві людини в один час, потім хтось наступний. 

 Євген Дикий зазначає: ця відеоробота тревел-блогера принесла користь, і не лише просвітницьку, але і цілком матеріальну.  Адже наразі кількість учасників попередніх антарктичних експедицій, які зі зброєю у руках боронять країну, більш ніж вдвічі перевищує кількість тих, хто в цей самий момент зимує на «Вернадському». Колектив НАНЦ постійно зайнятий не лише забезпеченням роботи станції та криголама, але водночас намагається забезпечувати потреби «бойових пінгвінів», як полярники жартома називають своїх колег – фронтовиків. І саме на показах фільму «Антарктида» вдалося зібрати більше донатів для «бойових пінгвінів», ніж за весь попередній час.