До ворога було 10 метрів, – ветеран розповів шокуючі деталі бою, де отримав ампутацію

Ветеран Андрій розповів 24 Каналу, що у той час був начальником розвідки. Йому довелося очолити групу та самостійно повести бійців у наступ, під час якого він, на жаль, зазнав поранення.

Як очолив групу та вступив у бій?

Батальйон Андрія сильно розосередили по всій Київській області. Він дав наказ одній ротно-тактичній групі перейти на інший напрямок, бо там очікували на прорив противника. Біля себе Андрій залишив новоприбулих, операторів БпЛА, водіїв.

Щойно я відправив своїх підготовлених людей на інший берег Дніпра, надійшов наказ провести наступальні дії. Ми могли виділити обмежену кількість людей. Комбат ухвалив рішення, що однією зі штурмових груп буде група розвідки,
– додав він.

У той час противник був від нас на відстані приблизно 8 кілометрів. Стояло завдання безпечно знайти маршрут до нього, провести дорозвідку противника. Росіян було значно більше, ніж українців, але наказ треба було виконувати.

Оскільки всіх своїх досвідчених розвідників Андрій відправив на інший берег Дніпра, то розумів, що новоприбулі бійці та водії з цим завданням не впораються. Отже, він взяв на себе відповідальність і сам повів своїх людей виконувати це завдання.

Як отримав ампутацію?

Користуючись місцевістю, наші бійці приховано наблизились до противника. Можна було діяти тільки приховано, щоб противник їх не виявив. Тож ухвалили рішення наступати "по-тихому" користуючись ефектом несподіванки.

Загалом на розвідку поклали велике завдання знайти цей безпечний, прихований маршрут. Все вийшло ідеально. Ми наблизились до противника. Перший постріл був якраз мій. До ворога було 10 метрів, тобто майже впритул,
– пригадав Андрій.

Противник до останнього не виявив українських бійців, не розумів, звідки вони ведуть вогонь, але під час штурму "виліз" той факт, що у складі групи були новоприбулі мобілізовані.

Просуваючись по своїх напрямках, кожна штурмова група зіткнулася з противником, і вийшло так, що група Андрій вирвалась значно вперед, хоч всі мали йти паралельно. Виникла ситуація, що не всі з новоприбулого особового складу нормально володіли таким озброєнням як РПГ. З нього стріляв переважно Андрій. На жаль, почалися втрати.

Стояло завдання максимально знищити живу силу противника, а також техніку, після того, як противник буде її займати. Ворог не розумів, де стоять українці, тому просто хаотично вів вогонь по місцях, де, на його думку, вони зосереджувалися.

У мене був ще один досвідчений боєць, який вів вогонь з РПГ, але на той момент він уже відстрілявся. Відповідно, у мене пішли втрати. Десь половина групи була 300-ті. До того ж вони були без свідомості, тому я думав, що вони 200-ті,
– додав Андрій.

Тоді він ухвалив рішення завдати вогневого ураження по танку з реактивного вогнемета РПВ-18, який був добряче важким. Коли пролунав черговий постріл з танку, Андрій висунувся і почав цілитись в нього, щоб принаймні його налякати та зупинити можливий наступ. У цей момент він побачив позаду ще один танк, який стріляв.

"Через те що РПВ-18 був доволі важкий, а я цілився з-за кута бетонного паркану, мене перехилило з правого боку, і щоб втримати рівновагу я відставив праву ногу в бік. Постріл був якраз мені під ноги. Так я й втратив свою праву ногу вище коліна", – сказав ветеран.

Як Андрія евакуювали до лікарні?

Коли командири доповіли, що Андрій поранений, той дав вказівку на відхід. Евакуацію організовував командир відділення БпЛА, який був заступником Андрія. Надалі він керував усіма діями.

Тут ми зіткнулися з тим, що висувалися приховано, без техніки, тому мене майже 3 кілометри лісом волочили до наших машин. Оскільки операцію планували доволі швидко, водій медичного автомобіля ще й не знав дороги до лікарняного закладу,
– сказав ветеран.

Він був у свідомості, тому підказував дорогу, далі йому надали допомогу медики. Варто зауважити, що лише 2 турнікети змогли зупинити масивну кровотечу з ноги. Боєць, який наклав Андрію другий турнікет, фактично врятував його життя.

Загалом все відбулося швидко. Дуже пощастило, що не було ніяких суміжних поранень, звісно, окрім травматичної ампутації. Сьогодні Андрій може вільно говорити про своє поранення, але зауважує, що досвід кожного військового різний. Хтось соромиться, комусь важко згадувати ці події, тому всі рішення треба поважати й приймати.

Що відомо про бої на Київщині у 2022 році: головне

• У перші тижні війни російська армія змогла окупувати частину Київської області. Відсіч ворогу давала як професійна армія, так і добровольці, шалений спротив чинили місцеві. Військові намагалисяперерізати логістику окупантам. Це вдалося, тому вже на початку березня вони почали у рух у бік окупованих міст Київщини.
• Ворог кинув дуже багато сил на північ Київської області, навіть зміг висадити десант у Гостомелі. Загалом туди кинули приблизно 40 тисяч елітних російських військ.Втім окупанти не були готові до такого масштабного спротиву й невдовзі світ побачив відео, як на київських трасах палають десятки одиниць ворожої техніки.
• Наприкінці березня 2022 року Україна майже повністю контролювала важливі траси в напрямку столиці. Невдовзі був звільнений Ірпінь, Бучача, Бородянка та Гостомель. Світ побачивстрашні кадри знищених місті звірства, які росіяни там вчиняли.