Експосол України про успіх Лукашенка з Трампом, політику щодо Білорусі і твердість ЄС

Білоруський диктатор Александр Лукашенко має всі підстави вважати себе переможцем.

Завдяки поступкам з боку президента США Дональда Трампа, самопроголошений президент Білорусі зумів вийти з дипломатичної ізоляції.

І навіть позбутися частини санкцій.

Втім, позиція Європи виявилася геть протилежною до американської.

Про те, як така суперечлива політика Заходу впливає на режим Лукашенка, що це все може означати для України і як Києву посилити свою політику на білоруському напрямку, "Європейській правді" розповів експосол України в Білорусі Ігор Кизим.

На початку цього року він покинув дипломатичну роботу, а тому може дозволити більш відверті відповіді, аніж в офіційному статусі.

Радимо подивитися відео із розмовою з Ігорем Кизимом.

А ключові його тези – в текстовому матеріалі "Добрий слідчий" Трамп: чи піде Захід на пом'якшення санкцій щодо режиму Лукашенка.

Далі – стисла його версія.

Головна причина нинішнього зближення із США – це бажання Дональда Трампа показати успіх на гуманітарному треку.

Хочемо чи ні, але ті політв'язні, яких сьогодні випускає Лукашенко, звільняються не просто так, а в обмін на певне призупинення санкцій.

Тому так, можна говорити про успіх Лукашенка, адже обмін відбувся на його умовах.

Він прорвав дипломатичну блокаду, до нього приїжджають топпосадовці зі Сполучених Штатів, передають подарунки від Трампа.

Ну і зрештою – він добився зняття санкцій.

Зокрема, тепер Білорусь може купувати запчастини для літаків Boeing.

А головне – Лукашенко виторгував увагу США в обмін навіть не на звільнення (до речі, у декого із них термін ув’язнення вже добігав кінця), а на фактичну депортацію з країни потенційно небезпечних людей.

Проте це обмежена радість, адже тиск буде продовжуватися, натомість він боїться звільняти усіх.

Натомість Україна недопрацьовує щодо Білорусі у декількох напрямках.

Потрібно активніше контактувати з білоруською опозицією і вже давно треба запросити в Україну Світлану Тихановську, а також переглянути умови перебування для тих білорусів, хто втік від режиму Лукашенка.

А ще – координувати свої санкції із ЄС та разом тиснути на Лукашенка.

Я маю нагадати, що ми в цьому напрямку діємо із запізненням.

Водночас європейська політика стає все більше незалежною від американської.

В тому числі – й щодо Білорусі.

ЄС демонструє, що хоча Трамп і може щось обіцяти, проте реальні кроки по зняттю санкцій залежать саме від Європи.

Те, що Польща зараз закриває кордон з Білоруссю, певною мірою є відповіддю Європи.

Брюссель тепер нормально реагує на це і не зупиняє поляків.

Закриття кордонів – це дуже серйозний крок.

І серйозний удар по Лукашенку.

Після 2014 року, коли Україна де-факто перестала бути транзитною країною, саме Білорусь стала ключовим транзитером китайських та російських товарів у Європу.

І той факт, що після рішення Польщі закрити кордон до Білорусі приїжджають китайські високопосадовці, свідчить, що за їх логікою, якою би не була причина цього рішення, саме Білорусь підставила своїх партнерів, адже вона не змогла забезпечити свою місію як транзитера китайських товарів.

А відповідно – ще треба думати, чи правильно зараз поводить себе Білорусь.

Щодо повноцінної співучасті Білорусі в агресії проти України, то це навряд чи станеться, але вони продовжать допомагати російській армії.

Докладніше – в матеріалі "Добрий слідчий" Трамп: чи піде Захід на пом'якшення санкцій щодо режиму Лукашенка.