"Я не зможу спати, якщо ми всього не перевірили": як працюють хіміки-розвідники на передовій

Прифронтовий стабілізаційний пункт. Блимає світло, пахне кров'ю і медикаментами. Лікарі працюють із пораненими: максимальне напруження, адже йдеться про порятунок життів.Раптом у коридорі з'являється група військових з важкими кейсами. Вони проходять, намагаючись не привертати уваги - у визначене місце. Дістають прилади, надягають маски і рукавички. Це не кіно - це реалії російсько-української війни і будні мобільних груп відбору проб, або ж хіміків-розвідників. Вони працюють з наслідками хімічних атак росіян, які порушують міжнародні договори про заборону хімічної зброї і правила ведення війни.Один із хіміків – 36-річний Олександр із Київщини, який ще донедавна писав код і запускав сайти. Нині він боєць мобільної групи відбору проб 704-ї окремої бригади РХБ захисту Сил підтримки ЗС України.Він розповів про свої будні на фронті. Його історію подаємо у вигляді розповіді від першої особи на Gazeta.ua.18 березня 2022-го я вже був у складі 704-ї окремої бригади РХБ захисту. Спочатку лаборантом. Водночас вчився працювати з приладами – радянськими і сучасними. Потім потрапив у мобільну групу відбору проб.Під час першого виїзду було страшно: не знаєш, чи вистачить знань і сил. Але я казав собі, що їду виконувати свою роботу і мушу це зробити добре. Бо ж на мене покладають сподівання і доручають відповідальні завдання. Маю виправдати довіру.Мобільні групи відбору проб працюють специфічно - відбирають проби для військово-польових лабораторій ЗСУ. Така робота вимагає строгого дотримання процедури, відповідного упакування відібраних проб, пломбування тощо. Також нам доводиться працювати не тільки з хімією, а й з людьми.Від мене, як від хіміка, вимагають чітко і відповідно до процедур відібрати й виміряти зразки та відзвітувати про результати. Це робота 24 на 7. Проте ти насичуєшся енергією від неї і з часом розумієш: готовий працювати постійно. Головне, не втратити можливість відібрати проби з потерпілих. Військовослужбовцям, проти яких ворог застосував невідомі хімічні речовини, зазвичай надають допомогу на стабілізаційному пункті. Потім - везуть далі на лікування і реабілітацію. Тож часто вікно для відбору проб може бути не більшим за 2-3 години.Наші виїзди прив'язані до погоди, як і польоти дронів. Якщо сонячно, то знаємо: доведеться багато працювати. Бувало, щодня робили 2-3 виїзди. Їдеш на виклик проміряти двох постраждалих, а в процесі - привозять ще чотирьох.Нам необхідно працювати оперативно. Ми домовлялись із всією ланкою евакуації та нам лишали речі військовослужбовців. Перевіряємо їх. Якщо щось знаходимо, то відповідно позначаємо, відбираємо пробу.Ворожі підрозділи постійно скидають на позиції Сил оборони сполуки подразливої дії. Росіяни застосовують штатні гранати К-51, РГР, РГ-Во. Але й саморобки теж часто летять: ПВХ-трубки з отворами, алюмінієві банки і навіть лампочки (жарівки), які вибухають і дають задимлення. Думаю, ворог так робить з двох причин: щоб було складніше довести, що це їхня зброя й ідентифікувати скид та заради ефекту несподіванки.Окупанти переважно виготовляють якісь поробки на основі хлорпікрину, хлорацетофенону. Це - хлоровмісні сполуки. У середньому я робив 3-4 звіти на день про скиди. Часто обходилося без потерпілих, бо наші хлопці були в протигазах.Часто ми працюємо на стабілізаційних пунктах і в госпіталях. Щоб не привертати зайвої уваги і не лякати нікого, виконуємо завдання в попередньо умовленій зоні, де вже розгортаємо робоче місце. Надягаємо засоби захисту, вмикаємо прилади. Але й тут працюємо в спрощеному наборі: маска, рукавички й купа zip-пакетів для зразків.Начальник групи спершу говорить із потерпілим: що було на ньому, як захищався. Потім я відбираю зразок, що ймовірно містить залишки застосованої речовини. Це може бути будь-яка річ: шматок одягу, головний убір. Ми кладемо річ у zip-пакет та чекаємо, щоб накопичилися випари, тестуємо приладами. Якщо є спрацювання – пломбуємо, пакуємо в кілька шарів і передаємо в лабораторію. Я не зможу потім спати, якщо ми не перевірили щось тільки тому, що нам здалось, ніби там нічого не залишилось.Працюємо кількома приладами для перехресної перевірки замірів, як нас навчили досвідчені офіцери. Адже ніколи не знаєш, в якому режимі прилад покаже наявність речовини. І невідомо, яку саме речовину застосував ворог.Використовуємо прилади, надані міжнародними партнерами з країн НАТО. Наприклад, французький прилад AP4C працює на спектрометричному принципі: спалює повітря і шукає базові елементи. Його перевага в тому, що він бачить навіть нові речовини. Але є й мінус: він може сплутати іприт і гірчицю, бо обидві речовини містять сірку.Фінський ChemProX і британський LCD 3.3 працюють на принципі іонної мобільності: аналізують, як іони поводяться в полі. У кожного приладу свої принципи визначення, тому вони доповнюють одне одного. Але є у нас і радянський ВПХР – старий, повільний, але по-своєму надійний. Алгоритм виявлення такий: спочатку ми перевіряємо на наявність бойових отруйних речовин (БОР), а потім дивимось, чи є токсичні хімічні сполуки і подразнюючі речовини. Наприклад, спирт також є подразнюючою речовиною.Передовсім носимо захисний костюм. Протигаз я надягав лише раз, коли відбирали проби з тіла загиблого. Зазвичай використовую респіратор і кілька шарів рукавичок різного кольору. Це потрібно з кількох причин. По-перше, військовослужбовець міг бути поранений і ми не можемо знати, чи безпечна його кров. По-друге, одяг може зберігати залишки невідомої хімічної речовини. Його категорично не можна торкатися голими руками. Тому ми спочатку відбираємо зразок, упаковуємо, маркуємо. Проводимо знезараження, й тільки тоді вже знімаю останню пару рукавичок, які згодом знищуються.Критичний момент – організація. В ідеалі ми маємо отримувати з позицій і сам боєприпас, і фільтрувальну коробку від протигаза, одяг. Але так рідко буває і на ділі ж працюємо з тим, що є.Попри технічні складнощі, робота мобільних груп відбору проб – це також і про людей. Дуже сильно заряджає оця робоча енергетика: коли приїжджаєш до потерпілих хлопців, а вони на позитиві. От один наш боєць мені розказував: "Гранату з хімією на нас скинули, але ти б бачив, як я потім йому в жбан всадив - поки він думав, що я буду кашляти!".Інший боєць переживав, щоб я з його фліски витягнув трофейні шеврони перед тим, як забрати одяг на пробу. Або ще був випадок - наші взяли ворожу позицію. І поки троє бійців із чотирьох відбивались від скидів з газами - четвертий увернувся від декількох fpv-дронів! У нього, щоправда, осколками були посічені ноги і трохи покашлював. Але, гадаю, що позивний "Щасливець" - у нього в кишені. Такі історії надихають.Батьки казали: якщо не хочеш тяжко заробляти руками – вчись працювати головою. Я закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю "Інформаційні системи управління". Працював у науково-дослідному інституті, який робив гідроакустичні антени для ВМС України, зокрема для фрегата "Гетьман Сагайдачний". Потім пішов у ІТ.На початку війни, хоч був обмежено придатний - пішов до військкомату. Думав просто стати на облік, а виявилося, що потрібен. Ну якщо так – значить служу Україні!Після перемоги хочу повернутись у програмування. А ще маю прототип настільної гри. Правила вчаться за 10 хвилин, партія триває - 15. Усі, хто грав, були в захваті. Хочу подарувати її якомога більшій кількості людей. Це - моя мрія.