"Хвора ліворадикальна катастрофа": хто такі "Антифа", яких Трамп хоче визнати терористами та чи є вони в Україні

17 вересня президент США Дональд Трамп заявив у Truth Social, що визнає рух "Антифа" "великою терористичною організацією", назвавши його "хворою, небезпечною, леворадикальною катастрофою". Він пов’язав заяву з убивством консервативного активіста Чарлі Кірка, яке республіканці приписують "радикальному політичному насильству лівих".

"Телеграф" з’ясував, в чому полягає суть цього руху, що чекає організації цього спрямування в США та чи є в Україні ці самі "Антифа".

Розкол у суспільстві: до чого може призвести боротьба Трампа з "Антифа"?

Це не перша спроба Трампа: під час протестів Black Lives Matter у 2019-2020 роках він також вимагав визнати "Антифа" терористами. Тоді ініціатива провалилася через правові бар’єри та відсутність доказів.

"Антифа" — це децентралізований рух без структури, лідерів і фінансування, що ускладнює його офіційне визначення як терористичної організації.

Заява Трампа не має поки юридичної сили. У США право на таку кваліфікацію мають Держдепартамент (щодо іноземних груп) і Мін’юст (для внутрішніх), і лише за наявності доказів координованих терористичних актів. ФБР раніше підкреслювало, що більшість насильства під час протестів не можна напряму приписати "Антифа".

Водночас Трамп закликав розслідувати фінансування руху. Він припустив можливі зв’язки з ширшими лівими фондами.

Якщо ініціатива отримає юридичне закріплення, це дозволить спецслужбам розширити моніторинг і арешти учасників антифашистських акцій, блокувати збір коштів і обмежувати діяльність груп, які можуть бути асоційовані з рухом. Наслідком може стати ще глибша поляризація суспільства в США.

Без обличчя: хто такі "Антифа"?

"Антифа" — це узагальнена назва для децентралізованих рухів та активістів, які протидіють фашизму, неонацизму, расизму, ксенофобії, гомофобії й іншим формам дискримінації. Термін походить від німецької організації Antifaschistische Aktion, створеної у 1930-х роках для боротьби з нацизмом.

Сьогодні "Антифа" не має централізованої структури чи керівництва і радше виступає "парасолькою" для різних лівих та ліворадикальних угруповань, анархістів, автономних активістів, а також частини лібералів і навіть християнських антифашистів. Їх об’єднує протистояння ультраправим ідеологіям.

Методи діяльності руху різняться — від мирних акцій (мітинги, графіті, культурні заходи) до більш радикальних дій, як-от блокування маршів ультраправих, знищення їхньої символіки чи фізичні сутички. Через відсутність централізованої структури "Антифа" діє локально, що робить рух гнучким, але водночас ускладнює його офіційне визначення та регулювання.

Рух, що затих: як Майдан і війна змінили українських антифашистів

В Україні антифашистський рух існує, але він значно менш структурований, ніж у США чи Західній Європі, і має власну специфіку, сформовану під впливом історичних і політичних подій.

Антифа в Україні виникла наприкінці 1990-х – на початку 2000-х як реакція на активність ультраправих груп, зокрема серед футбольних фанатів. Наприклад, фанати київського "Арсеналу" асоціювалися з лівими й антифашистськими поглядами. Антифашисти брали участь у вуличних сутичках із радикалами, охороняли концерти від нападів, організовували акції проти расизму. Відомим прикладом є діяльність кримського анархіста Олександра Кольченка, який поєднував антифашистську й екологічну активність.

Події Євромайдану стали переломним моментом. Частина антифашистів підтримала протести як боротьбу проти авторитаризму, беручи участь у протистояннях на вулицях Києва. Рух послабшав через внутрішні розколи та втрату популярності лівих ідей. Чимало активістів, зокрема в Криму, зазнали переслідувань.

Після повномасштабного вторгнення Росії антифашистський рух в Україні ще більше розмився. Частина — підтримала "антимайдан", втім значна частина колишніх учасників навпаки, переключилася на волонтерство, гуманітарні ініціативи чи участь у Збройних силах. Сьогодні існують невеликі онлайн-спільноти, як-от UANTIFA, які публікують матеріали про боротьбу з фашизмом, але їхня активність обмежується переважно інформаційним полем.

Оскільки рух сам по собі є реакційним та "парасольковим", серед його учасників немає конкретних цілей та заходів. Так, українські "Антифа" зосереджені здебільшого на питаннях захисту ЛГБТ, критиці праворадикальних рухів, а також засудженні російського вторгнення і заяв Путіна, в яких як раз легко можна розгледіти паралелі з "розширенням життєвого простору" нацистів минулого, проти яких боролись засновники руху. Водночас в самій Росії "Антифа" розколоті по зовсім іншому питанню — а саме оцінках вторгнення в Україну. Дехто з росіян-антифа підтримує дії Путіна, інші — солідаризуються з Україною, знаходячись поза кордоном РФ.

Зараз у спільноті UANTIFA визнають, що український антифашистський рух має значно скромніші масштаби, ніж у минулому. Учасники нагадують, що ще 15-20 років тому десятки й сотні активістів виходили на марші у великих містах, збиралися на демонстрації та акції прямої дії.

"Обставини змінилися. З буремних років вимушеного затишшя після Революції Гідності ми вийшли на плато, після чого… пірнули в повномасштабну війну. Ми більше ніколи не побачимо деяких людей, а політичний простір розжарений і досі невизначений. Нові війни тільки назрівають або вже почалися, а цей день ми зустрічаємо хто на фронті, хто в армії, хто в містах", — говорять там.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що прихід ультраправих до влади в Німеччині може мати негативні наслідки для України. І хоча вибори наразі неможливі, суспільні тенденції, що набирають сили, становлять небезпеку.