"Стежки мерців" Костянтина Valde Ульянова: фантастичний роман про душевні рани. Рецензія ITC.ua

Нова книга Костянтина Valde Ульянова “Стежки мерців” з’являється у час, коли українці можуть цікавитися історіями про виживання, зміни та внутрішню силу. Цей роман, що відбувається у всесвіті попереднього твору автора “Храм”, стає не тільки цікавою фантастичною історією, а й путівником через найтемніші куточки людської психіки до світла, надії та розуміння. В цьому матеріалі поговоримо про книгу детальніше, але я вже можу сказати, що її точно треба читати. Тим паче якщо вам подобається творчість письменника і ви любите фантастику з підтекстом, глибокими, та актуальними сенсами.

“Стежки мерців”

Автор Костянтин Valde Ульянов
Видавництво Самвидав
Мова Українська
Кількість сторінок 358
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 145×200 мм
Сайт valdebook.com

Сюжетна лінія роману “Стежки мерців” розповідає історію молодого чоловіка на ім’я Макс. Це класичний розбещений грошима батьків герой, який через випадковий збіг обставин потрапляє в небезпечне та вороже місце, населене суворими, загартованими людьми, які звикли до виживання у найжорстокіших умовах.

Це світ абсолютної невизначеності, де ніхто не може бути впевненим у завтрашньому дні, де кожну ніч треба ховатися, і де навіть ті, кого можна назвати хорошими людьми, рідко бувають справді добрими. Максу доведеться не лише вести щоденну боротьбу за фізичне виживання, але й зіткнутися з необхідністю протистояти не тільки колишньому другу, а й темній, могутній і лихій волі, яка стоїть на заваді його відчайдушному бажанню повернутися додому, до звичного та безпечного життя.

Автор, який має досвід військової служби та глибоко розуміє психологію екстремальних ситуацій, створив твір, що якісно поєднує напружений фантастичний сюжет з філософським осмисленням таких болючих та актуальних тем, як посттравматичний стресовий розлад, досвід близької смерті та кардинальні зміни в голові людей під тиском надскладних обставин.

На сторінках свого нового роману Костянтин Valde Ульянов з психологічною точністю та правдивістю показує внутрішній стан людей, що несподівано опинилися в екстремальних обставинах. Письменник та військовий не просто розповідає про зовнішні події та пригоди, а буквально занурює читача в густу атмосферу постійного психологічного тиску. Тут кожне прийняте рішення може стати фатальним і остаточним, а кожен свідомий вибір змінює самого головного героя.

Читач буквально фізично відчуває на собі важкий тягар відповідальності, який лягає на плечі тих нещасних, хто змушений виживати у безжальному світі, де звичні правила цивілізованого життя не працюють, та й взагалі не мають жодної сили.

Водночас це й фантастичний бойовик, тому просто цікаво теж буде. Але не забудьте, що це пряме продовження роману “Храм”, і хоч письменник казав, що писав його як окремий твір, а не як другу частину, для розуміння світу, контексту, знайомства з героями тощо, все ж спочатку треба прочитати його. В другій книзі автор дає багато відповідей на питання, що залишилися у читачів, і над якими я сам не раз замислювався.

Варто зазначити, що “Стежки мерців” не є легким читвом тільки для розваги. Це серйозна книга, яка об’єктивно вимагає певної емоційної готовності читача та часу на осмислення прочитаного. Вона не підходить для поверхневої розваги або швидкого читання.

Мені сподобалося багато фраз та слів, що казав сам автор через героїв. І декілька з них я навіть виписав, що точно привести тут: “Ви, ті хто обрали йти дорогою доблесті, уважно дивіться куди прямуєте, адже тут так легко загубити вірний шлях і опинитися на стежках мерців”. І от ще: “Війни хоче тільки той, хто її ніколи не бачив. Або той, хто не збирається особисто приймати в ній участь”. Ці слова не просто показують головну, на мою думку, суть всього твору, але й стають серйозним попередженням для кожного читача, хто коли-небудь стикався з необхідністю вибору між легким, зручним шляхом та шляхом морально правильним.

Костянтин Valde Ульянов не намагається вразити читача порожньою красномовністю чи складними літературними фішками. Навпаки, він просто розповідає історію, яка сама по собі є сильною та переконливою, щоб залишити слід у голові кожного, хто її прочитає.

Персонажі книги точно не є ідеальними кінематографічними героями, бо вони помиляються, мучаться сумнівами, борються з власними страхами та людськими слабкостями. Саме це робить їх надзвичайно живими та близькими читачеві, дозволяє легко впізнати в них себе або людей, яких добре знаєш у реальному житті. Ну й окрім новенького Макса, тут буде багато персонажів, з якими ми вже познайомилися в першому романі.

Важливо, що книга показує різні способи подолання психологічних травм, демонструє як “досвід смерті” по-різному позначається на людях, до яких конкретних змін він призводить і що саме можна з цим робити на практиці. Це особливо важливо та актуально для сучасного українського читача, який так чи інакше, прямо чи опосередковано, торкався військової тематики та її важких психологічних наслідків.

Водночас “Стежки мерців” роман про надію та незламну силу людського духу. Попри похмурі та важкі теми, твір все ж таки розповідає про справжнє життя, про видиму крихкість людей і водночас про приховану силу нашого “Я”.

Нагадую, що усі свої книги Костянтин Valde Ульянов випускає самвидавом і без участі редактора. Попри це у книги чудова жанрова обкладинка, міцна тверда палітурка, приємний на дотик папір, зручний для читання шрифт. Єдина шкода, що прибрали лясе, яке було в інших книгах, але це вже моя забаганка, а не обов’язкова для усіх річ. Також мені не подобаються шрифти без засічок, але це теж чисто смаківщина.