"Вони врятували не одне життя": як поліцейські службові собаки працюють під час війни

Війна кардинально змінила роботу поліцейських службових собак в Україні. Якщо раніше вони переважно шукали наркотики та вибухівку, то тепер їм доводиться навчатися розмінуванню, пошуку щойно загиблих під завалами та навіть надавати психоемоційну підтримку ветеранам. Про те, як адаптуються до нових викликів сотні службових собак по всій країні, "Телеграф" дізнався у кінологічному центрі поліції Київщини.

"Вони відчувають страх і небезпеку"

У просторому центрі, серед тренувальних майданчиків, ми нарахували 33 службові собаки. По Київській області їх загалом 53 — таке число пояснюється наявністю кущових підрозділів у Борисполі, Білій Церкві та інших містах, щоб кінологи могли швидко виїхати на виклики. Якщо ж говорити про всю Україну, то на службі сьогодні перебуває 913 службових собак.

Службові собаки виконують широкий спектр завдань. Одні шукають вибухівку, інші — тіла загиблих. Розшукові собаки допомагають знаходити злочинців, а спеціально навчені пси спеціалізуються на пошуку дітей або людей, що заблукали в лісі. Для роботи спецпідрозділу КОРД готують штурмових собак.

На місці "Телеграфу" вдалося поспілкуватися з Андрієм Нєбитовим, заступником Голови Національної поліції України — начальником кримінальної поліції. Він зізнається: свого собаки у нього немає. "Я не кінолог, і, на жаль, у мене немає навіть домашнього улюбленця. А з твариною треба працювати серйозно", — каже він.

Та говорити про собак пан Нєбитов може годинами, особливо про їхню роль під час війни.

"Серед найнезвичайніших речей, які навчилися виявляти українські службові собаки у цей час — вибухівка та залишки вибухових речовин у ґрунті. Це завжди надзвичайно небезпечно і для собаки, і для кінолога, і, звісно, для цивільних. Ми постійно закликаємо громадян: не чіпайте уламки чи снаряди. Викликайте поліцію або саперів. У нас є спеціальні підрозділи, зокрема й собаки, які допомагають безпечно вилучати такі небезпечні предмети", — говорить він.

Кінологічні групи регулярно виїжджають у деокуповані території та гарячі точки (Херсонська та Харківська області) на ротаційній основі.

Війна внесла свої корективи й у функції поліції. "Ми більше працювали з тілами загиблих, — пояснює Нєбитов. — Проте зараз наші собаки теж навчені знаходити живих та загиблих людей під руїнами. Це врятувало не одне життя. І навіть допомогло забрати тіла наших колег, які загинули під час обстрілу".

За його словами, собаки можуть передчувати небезпеку чи обстріл. Вони часто попереджають людину про загрозу. Крім того, чотирилапі дуже тонко відчувають людину. "Вони розрізняють страх, агресію, можуть показати нам емоційний стан людини. Але, щоб собака став тобі другом і партнером, потрібна велика довіра і тривала робота", – наголошує Нєбитов.

Собачі бойові поранення та "ментальні" травми

Всупереч поширеній думці, собака не завжди йде першою під час розмінування. Як пояснює Світлана Коломієць, начальниця кінологічної служби Національної поліції України, спочатку в дію вступають вибухотехніки та механізовані системи розмінування. Фахівці ретельно обстежують територію щупами й металодетекторами, перевіряють на наявність датчиків і розтяжок. І лише після цього до роботи залучають чотирилапих помічників.​​​​​​​​​​​​​​​​

⁠"Це важливо, бо наші території заміновані хаотично, є пастки з датчиками руху і майстерно замасковані розтяжки, які не мають металу у своєму складі, тому можуть не спрацювати металодетектори", — говорить вона.

За її словами, якщо випустити собаку відразу, вона може не помітити таких розтяжок і підірватися разом з кінологом. Тому собаки застосовуються як контроль якості після того, як механізовані та ручні методи вже очищують ділянку — собака може виявити міну в пластиковій оболонці, яку інші засоби пропустили.

"На жаль, у нас були поранені собаки, їх понад сто. Крім фізичних травм, є ще й "ментальні" поранення: після сильних вибухів деякі пси психологічно травмуються і більше не можуть виконувати службові завдання", – розповідає Коломієць.

Зазвичай ветеринари намагаються їх реабілітувати, а кінологи перевчити на інший напрямок. Якщо реабілітація не допомагає, кінолог забирає собаку додому або вона залишається у центрі на пенсії — але в роботі вже не використовується.

Службові собаки тут не лише тренуються. Вони також допомагають військовим і ветеранам. Гарна руда собака Поля, яку свого часу знайшли покинутою і важко пораненою, зараз надихає бійців із протезами знову вчитися ходити.

"Ці собаки буквально підіймають хлопців із ліжка, – каже кінологиня Катерина Біляєва. – Це перший тактильний контакт після травми, і він часто стає переломним моментом".

Ветеранів знайомлять з різними породами: від великих до зовсім маленьких песиків, які допомагають налагодити контакт навіть із тими ветеранами, які неохоче йдуть на спілкування.

"Ми не називаємо це каністерапією, – підкреслює Біляєва. – Це інше. Це наш власний досвід, який, можливо, згодом буде закріплений на законодавчому рівні. Якщо вдасться, Україна стане першою країною, де емоційна підтримка за допомогою службових собак буде офіційно визнана".

Від 7 тисяч доларів за цуценя

За словами начальниці кінологічної служби Нацполу, найефективнішими породами для служби насамперед є німецька вівчарка та бельгійська вівчарка "Малінуа" — їх можна використовувати в різних напрямках.

"Кокер-спанієль, наприклад, добре підходить для пошуку вибухівки та наркотиків — він менший за розміром, але дуже ефективний у певних завданнях. Водночас німецька вівчарка та малінуа — універсальні породи", – розповідає Коломієць.

За два роки Україні передали 184 дорослі собаки (від одного року) Фонд Говарда Баффета* — переважно малінуа та німецькі вівчарки.

"За словами заступника голови Нацполіції та начальника кримінальної поліції Андрія Нєбитова, вартість цуценят, які передав Фонд Говарда Баффета, сягає до 7 тисяч доларів, а ціна вже підготовленого дорослого службового собаки може становити близько 25 тисяч доларів.

*Фонд Говарда Баффета (The Howard G. Buffett Foundation) — це американський приватний сімейний благодійний фонд, заснований у 1999 році Говардом Гремом Баффетом, сином мільярдера Воррена Баффета.

До повномасштабного вторгнення центр під Києвом був племінним: тут розводили цуценят і забезпечували потреби підрозділів. Але під час окупації Ірпеня він зазнав руйнувань — у будівлю влучив снаряд "Град", приміщення було зруйноване й спалене, тому розведення довелося призупинити.

"Ми створили тимчасовий невеликий осередок у Хмельницькому, щоб підтримувати поголів’я. Нині центр відновлено і він знову забезпечує Національну поліцію цуценятами — у нас уже народжені молоді собаки від тих тварин, що були передані фондом", – додає Коломієць.

Цуценята народжуються й вирощуються у центрі приблизно до 2–3 місяців, після чого їх направляють у підрозділи по всій Україні для подальшого навчання з кінологами, з якими вони працюватимуть.

Фінансування, утримання та ветеринарне обслуговування службових собак здійснюється Національною поліцією. Конкретну суму назвати складно, оскільки ціни на корм, ветеринарні послуги та ліки змінюються; також значення має, чи хворіла собака впродовж року.

Від пологового до операційної

У коридорах нового кінологічного центру пахне свіжим деревом і ветеринарними антисептиками. За склом – сучасні операційні та навіть унікальна для України бігова доріжка з водяною ванною.

"Це фактично гідробігова доріжка, – пояснює ветеринар. – Вода заливається у ванну, рівень регулюється, і таким чином ми можемо або знімати навантаження з лап собаки, або, навпаки, тренувати м’язи. Для реабілітації це найефективніший метод. У Європі таке давно використовують, в Україні – майже ні".

Обладнання бельгійського виробництва, хоч трапляються й американські аналоги. Поруч – кімнати для купання тварин, пологові зали з підігрівом підлоги та окремою вентиляцією.

"У нас уже був випадок — собака народила тринадцять цуценят, — з посмішкою згадує ветеринар. — Це дуже багато, але ми впоралися. Зазвичай пологи відбуваються у природній спосіб, ми лише спостерігаємо. Але бувають стрімкі або складні випадки, тоді втручаємось"

За кілька кроків операційна. Сучасне обладнання дає змогу проводити хірургічні втручання тоді, коли йдеться про життя собаки. "Ми повинні бути готові до всього — від поранень на службі до невідкладних патологій", — кажуть лікарі.

У центрі працює троє лікарів, які чергують цілодобово. "Звісно, на такий масштаб хотілося б більше людей, але ми справляємося, бо кінологи дуже уважно ставляться до своїх собак. Вони самі першими приходять і кажуть: "Подивіться, щось не так"".

Цей центр відчутно вирізняється рівнем підготовки та підходом до собак. Тут не лише тренують чотирилапих, а й забезпечують їх повноцінну медичну допомогу, а іноді навіть другий шанс на життя.

І врешті – головне правило цього центру: собака й кінолог мусять довіряти один одному. "Це не просто партнерство, – пояснює Нєбитов. – Це дружба. Без неї нічого не вийде. Кінолог довіряє собаці, собака довіряє кінологу. Тільки тоді вони працюють як справжня команда".