Росія хоче збудувати нову станцію "Мир" в космосі: звідки гроші і чому там не буде космонавтів

Разом із культом "побєдобєсія" космос для сучасної Росії – один із пропагандистських стовпів, який держава-терористка тягне з радянських часів. Цікаво, що СРСР хоч і програв врешті космічні перегони, за понад 40 років освоєння космосу його результати були значно успішніші за досягнення сучасної Росії. Одна з тем, з якої з року в рік носиться Росія – власна орбітальна станція під назвою РОСС або РОС (Російська орбітальна сервісна станція або просто орбітальна станція).

У 2025 році Росія знову заявляє про намір побудувати власну космічну станцію на орбіті – навіть без космонавтів. Після десятиліть співпраці на Міжнародній космічній станції (МКС) Москва хоче вийти в самостійний політ – принаймні на папері. Чиновники розписують технічні переваги та космічні здобутки, які начебто не за горами. Але чи не перетворяться ці обіцянки на черговий "політ фантазії"?

24 Канал разом з експертом з космічної діяльності та ексрадником голови Державного космічного агентства України Андрієм Колесником поглянув на історію цього проєкту та плани, озвучені у 2025 році.

Від "Миру" та МКС до власної станції: як виникла ідея РОС?

Ще донедавна Росія була ключовим учасником МКС – орбітальної станції, яку вона розділяла із США, Європою та іншими партнерами. Однак власну національну станцію Москва почала обговорювати цілком серйозно з 2021 року, хоча ця ідея періодично зʼявляється з 2014 року – саме тоді, коли Росія напала на Україну.

З 2020 року ідею підхопили на найвищому рівні – почалося обговорення виходу Росії з проєкту МКС після 2024 року і переходу до власної станції.

Макет РОС / Фото Роскосмос

Насправді політичне підґрунтя було не менш важливим. Після 2014 року, а особливо після початку повномасштабної війни проти України у 2022-му, співпраця зі Заходом у космосі стала натягнутою. В липні 2022 року, після нападу на Україну, Росія гучно оголосила, що після 2024-го вийде з МКС і зосередиться на новій станції.

Проте реальність швидко внесла корективи – без МКС російські космонавти могли залишитися ні з чим, адже власна станція відсутня. Вже у 2023 році Москва тихцем погодилася продовжити участь у МКС до 2028 року. Яскрава демонстрація російського розриву між заявами та реальністю.

Цікаво! Востаннє Росія автономно була представлена в космосі до 2001 року, коли затопили станцію "Мир". З того часу агресор будував лише модулі для МКС у партнерстві з NASA. Тепер же Кремль заговорив про реванш у космосі – станцію, яка належатиме тільки їм і слугуватиме національним інтересам.

У 2024 році проєкт РОС начебто зрушив з місця. За даними російських медіа, конструкторські роботи над станцією почалися у 2024-му. Вже на початку 2025 року Володимир Путін призначив нового очільника "Роскосмосу" – 39-річного Дмитра Баканова замість Юрія Борисова. Зміна керівництва теж начебто свідчить про наміри перезапустити космічну галузь і, можливо, надати імпульсу проєкту РОС. Саме Баканов у 2025 році й став головним рупором нових планів щодо російської орбітальної станції.

Плани 2025: про що марить Росія на орбіті?

Новопризначений керівник "Роскосмосу" Баканов цьогоріч активно просуває тему РОС в інформаційному полі.

Заяви лунають в радянському дусі – "пʼятирічку за три роки":

• перший модуль – у 2028 році. Запуск базового модуля РОС тепер планується у 2028 році (хоча ще нещодавно називали 2027-й), про що пише "Коммерсант". За словами Баканова, проєкт затримався через уточнення деталей – мовляв, ще вирішимо щодо нахилу орбіти й розпочнемо виготовлення. Виглядає так, ніби головна перепона – це вибрати, під яким кутом літатиме станція, а не брак грошей чи технологій.
• Повна конфігурація – шість модулів. Загалом станція складатиметься з шістьох модулів. Перші чотири обіцяють запустити до 2030 року, а ще два – в період 2031 – 2033 років. Отже, базове ядро (його називають науково-енергетичним модулем) плюс кілька додаткових модулів мають забезпечити життєдіяльність станції наприкінці цього десятиліття.
• Бюджет і ресурси. Проєкт оцінюється у близько 609 мільярдів рублів (6,6 мільярда доларів) на період до 2032 року. Ці кошти, за твердженнями "Роскосмосу", підуть на розробку модулів, нових ракет-носіїв, кораблів та наземної інфраструктури для РОС.

Це зіставно з окремими статтями бюджету NASA – тобто сума чимала, особливо для російської економіки, обтяженої санкціями та воєнними витратами.

• Орбіта і покриття Землі. Станція РОС літатиме на висоті близько 400 кілометрів, але не по траєкторії МКС, а на приполярній орбіті (нахил до 97°). Це означає, що вона проходитиме над полярними областями. Росіяни хизуються, що така орбіта дасть огляд 100% поверхні Землі, зокрема Арктики та Північного морського шляху.

Для порівняння, зараз з МКС космонавти бачать лише близько 60% Землі, і лише близько 10% припадає на територію Росії.

• Станція без космонавтів. На відміну від МКС, де постійно живуть астронавти, російська станція з самого початку проєктується як безпілотна більшу частину часу. Екіпажі прибуватимуть періодично для обслуговування, встановлення нових приладів і експериментів, але можуть і не чергувати на борту постійно. Це подають як перевагу – і гроші зекономлять, і космонавти не наражаються зайвий раз на радіацію. Станція зможе автоматично підтримувати працездатність, а орієнтацію буде утримувати за допомогою гіроскопів без витрати палива.

РОС мала б стати для Росії платформою для відпрацювання космічних технологій, які агресор не може повноцінно розвивати на сегменті МКС через міжнародні обмеження. Планується проводити більше медико-біологічних експериментів, матеріалознавчих досліджень, які неможливі на старих модулях МКС. Також наголошено, що станція потрібна для вирішення завдань "національної економіки та безпеки" – не дуже важко здогадатися, що йдеться про спостереження за земною поверхнею та воєнні застосування, які на МКС обмежені домовленостями.

Хоча проєкт заявлений як національний, Росія кличе до участі "дружні країни" – передусім партнерів по БРІКС і з Африки. Мовиться про Китай, Індію, Бразилію, ПАР, а також інші держави, з якими Москва хоче налагодити космічну кооперацію поза впливом США. Поки що жодна з цих країн не зголосилася публічно додати свій модуль чи інвестиції до РОС, але інформаційно це дозволяє росіянам казати, що станція буде відкрита для міжнародної співпраці – просто на інших умовах, ніж МКС.

Якщо вірити цим планам, вже за 5 – 7 років Росія матиме власну "мінімальну МКС" з чотирьох модулів, а до початку 2030-их – повноцінну орбітальну базу для наукової роботи та спостереження за планетою. Ба більше, обіцяють інновації – наприклад, керування малими супутниками з борту станції (такого ще начебто ніхто не робив), нові лабораторії з застосуванням штучного інтелекту та роботів для монтажу у відкритому космосі. Програма максимум – як у найкращі часи радянської космічної слави, тільки з поправкою на сучасні тренди (куди ж без модного тепер штучного інтелекту). Однак всі ці прекрасні цифри й обіцянки поки що існують лише у презентаціях і промовах. Що ж відбувається на практиці?

На Землі: новий Космічний центр замість нової станції

Поки нова станція тільки проєктується, російська влада вирішила бодай матеріалізувати наземну частину цього великого задуму. 13 вересня 2025 року в Москві з помпою відкрили Національний космічний центр (НКЦ) – величезний комплекс будівель на території колишнього заводу ім. Хрунічева. Путін особисто брав участь у церемонії. НКЦ стане новою штаб-квартирою "Роскосмосу" і центром всієї космічної галузі Росії, як заявив Дмитро Баканов.

Туди переведуть центральний офіс корпорації, конструкторські бюро, інститути та підприємства, що раніше були розкидані по Москві (усього 22 організації ракетно-космічної промисловості під одним дахом). Логіка в тому, щоб зібрати всіх фахівців разом і пожвавити застійну галузь – принаймні так це подається.

Путін і Баканов (праворуч) у НКЦ / Фото росЗМІ

Найбільше ж уваги новий НКЦ привернув тим, що в ньому вже облаштовано зал Центру управління польотами (ЦУП) спеціально для майбутньої орбітальної станції РОС. Просто уявіть: самої станції ще немає і кілька років не буде, а її наземний диспетчерський центр уже красується перед телекамерами. Баканов провів екскурсію для Путіна і телеглядачів, показуючи простору залу із гігантськими екранами.

Такий піар-хід, без сумніву, покликаний продемонструвати (Путіну чи росіянами загалом), що підготовка йде, центр управління вже готовий – отже, і сама станція не за горами. Але це схоже на ситуацію, коли спочатку будують диспетчерську вежу, а вже потім – сам космодром.

Центр управління польотами станції, що не існує / Фото росЗМІ

Для контрасту: за два роки до відкриття НКЦ, в серпні 2023-го, Росія зазнала фіаско зі своєю місячною місією "Луна-25" – спусковий апарат розбився об Місяць, не долетівши до цілі. Ця невдача стала болючим ударом по престижу «Роскосмосу» (адже це була перша місячна спроба Росії за 47 років).

Спочатку всі перенесення відбулися через ембарго на космічну електроніку у відповідь на окупацію Криму та східного Донбасу, каже експерт, а після повномасштабного вторгнення – загалом на всі прилади західного виробництва. Що і послужило крахом космічної програми Росії.

Тож відкриття блискучого Космічного центру на Землі виглядало як прагнення перемкнути увагу на щось позитивне. Експозиції в холі – макети радянських "Луноходів", супутників, ракет – навіювали ностальгію за часами, коли Москва намагалася встигнути за США.

Виклики та сумніви: чи злетить РОС?

Офіційно Росія налаштована реалізувати проєкт РОС у зазначені терміни, але важко не дивитися на це скептично. Причин для сумнівів більш ніж достатньо, причому їх диктує сам же досвід російської космічної галузі за останні десятиліття. В історії "Роскосмосу" майже кожен великий проєкт затримувався. Наприклад, російський модуль "Наука" для МКС будували понад 14 років, і він нарешті полетів тільки у 2021-му з величезним запізненням через технічні несправності.

• Аналогічно, перший модуль РОС (науково-енергетичний, НЕМ-1) фактично є переобладнаним модулем, який спершу планували для МКС. У 2021 році його збиралися запускати до Міжнародної станції, але потім перенаправили на новий проєкт. Тепер НЕМ-1 потребує 1,5 – 2 років доробки та перепроєктування під автономну станцію. А це тільки перший з шести модулів! Встигнути побудувати й запустити його до 2027 – 28 року – завдання вкрай напружене, і будь-яка технічна заминка посуне строки далі.
• Питання і з носієм – залежність від "Ангари". Щоб вивести нові великі модулі на полярну орбіту, Росії потрібна важка ракета. Вибір впав на ракетоносій "Ангара-А5", який має стартувати з нового космодрому "Восточний". Але "Ангара" досі має дуже обмежений послужний список: з 2014 року здійснила лише три орбітальних пуски, один з яких частково невдалий (у 2021-му).
• Її модернізована версія А5М ще взагалі не літала. Успіх всієї програми РОС значною мірою залежить від того, чи запрацює ця ракета як годинник. А поки що "Роскосмос" відомий скандальними зривами термінів будівництва пускових комплексів на "Восточному" – імовірно, на новий носій теж чекатимуть довше, ніж планують.

609 мільярдів рублів – доволі серйозна сума, і не факт, що російська держава здатна буде виділити її повністю і вчасно. Економіка РФ перебуває під санкціями, витрати на війну стрімко зростають, доходи бюджету падають. А ще й плинність кадрів у "Роскосмосі" – за останні три роки корпорацією керували: Дмитро Рогозін (відомий гучними заявами та "пораненням" на війні проти України), Юрій Борисов (за його каденції сталася катастрофа "Луни-25"), а тепер Дмитро Баканов. Кожен новий голова спершу проголошує амбітні плани, але потім або йде у відставку, або знижує тон через реальність проблем.

Порівняння космічних станцій / Інфографіка 24 Каналу

І не варто забувати про міжнародний контекст. Китай уже має власну орбітальну станцію "Тяньгун" і не надто зацікавлений вкладатися в російську. Індія щойно успішно висадила апарат на Місяць і скоріше співпрацює з США та Європою, ніж з Росією. Єдиний реальний партнер для РОС міг би бути хіба що Білорусь, та й то символічно. Тому всі розмови про міжнародну кооперацію в рамках РОС залишаються політичними гаслами.

А конкуренти тим часом не стоять на місці: США та союзники планують орбітальну місячну станцію Gateway в кінці десятиліття, приватні компанії (SpaceX, Blue Origin та інші) проєктують власні орбітальні модулі. На цьому тлі Росія ризикує до 2030 року лише наздоганяти те, що інші зробили раніше, витративши значно більше зусиль, ніж їй зараз під силу.

Але на тлі безперспективності російського проєкту Андрій Колесник каже й про значне зменшення масштабу нової станції замість МКС.

За словами Колесника, конкурентами китайській станції за спроможностями мали б стати витвори американських приватних компаній за розмахом не менш станції "Мир". Але наразі метою ставиться щось на кшталт невеличкої станції "Салют-7".

Поки питань більше, ніж відповідей. Навіть самі російські посадовці побічно визнають ризики. На цей час РОС – це лише макети, презентації та амбіції, помножені на патріотичну риторику. Реально в космосі нема жодного нового модуля, жодної нової ракети для цього проєкту – все ще належить зробити. А порівняно з "Миром" – нині ресурси вже не ті.