Африканський найманець рашистів: «Мені сказали: або йдеш воювати, або ми тебе вб’ємо»

Зі сльозами на очах молодий кенійський спортсмен, який зараз перебуває в полоні в Україні, благає не відправляти його назад у Росію.

“Я там помру”, – каже Еванс Кібет, розмахуючи руками на відео, опублікованому в середу українською 57-ю бригадою. 36-річний військовополонений одягнений у червону спортивну кофту. Позаду нього – прапор бригади. Бігун на довгі дистанції, який мріяв про спортивну кар’єру, розповідає BBC, що його обманом втягнули до російської армії, і він відчайдушно хоче повернутися додому, щоб побачити свою 16-річну доньку.

У дописі під відео 57-ма мотопіхотна бригада назвала це прикладом того, як Росія поводиться з іноземними рекрутами. Водночас військові зазначили, що він “воював на боці ворога, отже чи вірити словам та сльозам – залишаємо на ваш розсуд”.

У бригаді стверджують, що інтерв’ю було записане за згодою Кібета. Хоча іноземці в російській армії трапляються часто, це рідкісний випадок, коли полонений іноземець говорить на відео.

Як повідомив BBC речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко, у таборах для військовополонених в Україні наразі перебувають, серед інших, громадяни Сомалі, Сьєрра-Леоне, Того, Куби та Шрі-Ланки.

“Більшість із цих людей походять із бідніших країн і потрапляють на бік Росії різними шляхами. Декого вводять в оману, обіцяючи роботу на заводах, інші ж ідуть на війну добровільно. Важливо розуміти, що дуже мало кого беруть у полон живими: більшість або гинуть, або отримують тяжкі поранення”, – додав він.

У Кенії родина та друзі Кібета шоковані побаченим.

Його двоюрідна сестра Едіт Чесой після довгої паузи й важкого зітхання зізналася BBC, що вона знову і знову прокручує це відео у своїй голові.

“Я глибокому шокована. Не спала всю ніч. Навіть не знаю, що сказати”, — каже вона.

Молодший брат Кібета, Айзек Кіп’єго, описує його як “скромну, небагатослівну людину”, яка була опорою та порадником для всієї родини.

Для них він – людина, яка жила спортом. Вони знають його як людину, віддану своєму спорту.

Автор фото,Едіт Чесой / Еванс Кібет так і не досяг великого успіху, але брав участь у менш відомих змаганнях у Європі та Азії

“Я люблю бігати, люблю бігати”, – каже Кібет на відео, знятому в Україні. Саме це захоплення, ймовірно, і привело його до того, що він став мимовільним російським рекрутом.

Усе його життя було зосереджене навколо легкої атлетики – спорту, який вивів багатьох кенійців, подібних до нього, від сільської бідності до світового визнання. Він виріс у фермерській родині в районі гори Елґон на заході Кенії.

Кібет тренувався в Ітені – високогірному містечку, що прославилося завдяки численним олімпійським чемпіонам і світовим рекордсменам. Але в умовах жорсткої конкуренції йому не вдалося досягти такого рівня. Замість цього, як розповідають його рідні та друзі, він брав участь у менш відомих забігах на 10 км і півмарафонах у Європі та Азії.

“Кібет бігав змалку, – пригадує його молодший брат. – Він завжди мав талант. Біг був його життям”.

Попри це, спорт не приніс йому того матеріального достатку, на який він сподівався. Друзі кажуть, що останнім часом Кібет ледве зводив кінці з кінцями.

У березні він просив товариша по тренуваннях, Еліаса Кіптума, допомогти йому взяти участь у змаганнях у Польщі, але в команді вже не було місць.

“Гадаю, так він і опинився в Росії”, – сказав Кіптум у розмові з BBC.

Коли згодом один спортивний агент запропонував йому поїздку до Росії для участі в забігах, Кібет погодився без вагань. BBC не вдалося зв’язатися з агентом, щоб підтвердити цю історію.

Представники Збройних сил України у розмові з ВВС вказали, що Кібет не розповідав їм про те, що поїхав у Росію на змагання.

“Він світився від радості, коли сказав мені, що їде на змагання в Росію, – пригадує його брат. – Я й сам був радий за нього. Ми покладали великі надії”.

Його двоюрідна сестра Чесой, яка проводжала його на автовокзал наприкінці липня, розповіла, що він мав із собою лише “невеличку валізу”.

Кібет запевнив родину, що його не буде всього два тижні.

У відео, записаному вже в Україні, він пояснює, що приїхав до Росії як гість, а не “для військової роботи”.

Але після двох тижнів чоловік, який його приймав, запитав, чи не хоче він залишитися довше.

“Я відповів: “Так, але проблема в тому, що моя віза вже не дійсна”. Він сказав: “Не хвилюйся, я це владнаю”.

Тоді він пообіцяв Кібету роботу.

“Увечері він приніс якісь папери російською мовою й сказав: “Ось робота, якою ти маєш займатися”, – говорить кенієць. – Я не знав, що це військова служба”.

За словами Кібета, він підписав документи, після чого чоловік забрав у нього телефон і паспорт.

“Так усе й пішло шкереберть… той підпис зруйнував моє життя”.

“Або ти воюєш, або ми тебе вбʼємо”

За словами Кібета, з’явилися ще кілька людей і наказали йому сісти в машину. Вони їхали близько семи годин.

“Я опинився у військовому таборі”, – говорить кенієць.

За словами Кібета, йому повідомили, що він підписав контракт на службу в армії й відмовитися вже не може.

“Мені сказали: або йдеш воювати, або ми тебе вб’ємо”, – пригадує він.

Далі, як розповідає Кібет, був тиждень базової підготовки, під час якої його навчили поводитися з автоматом. Жоден із командирів не говорив англійською, тож інструкції супроводжувалися лише поштовхами й жестами.

Кібет наполягає, що ніколи не брав участі в боях. А коли його везли на перше завдання, він кинув спорядження і втік, два дні блукаючи лісом поблизу Вовчанська на північному сході Харківщини.

Зрештою він вийшов до українських військових.

“Я підійшов із піднятими руками”, – каже він, повторюючи цей жест перед камерою.

“Я сказав: “Я кенієць, будь ласка, не стріляйте”. Усі наставили на мене зброю, але я просив їх заспокоїтися. Потім підійшов командир, мене зв’язали. Я повторив: “Ні, я беззбройний, нічого не хочу. Я тут, щоб врятувати своє життя”, – розповідає Кібет.

Попри шок від побаченого у відео, родина чоловіка відчула певне полегшення – він у руках українців.

“Ми сприймаємо це як менше зло, ніж якби він залишався в Росії”, – сказав його брат Кіп’єго.

Родина закликає кенійську владу втрутитися. Міністерство закордонних справ Кенії поки що не дало жодної відповіді.

Петро Яценко з українського штабу поводження з військовополоненими каже, що Україна готова повертати його додому й домовлятись про це.

“Якщо уряд його країни виявить зацікавлення в його поверненні, Україна готова до переговорів про передачу його додому”, – заявив Яценко.

Втім, говорячи про інших військовополонених, він додав: “Більшість африканських держав виявляють мало інтересу до повернення таких громадян і не хочуть їх приймати”.

За його словами, загалом становище цих людей досить складне – вони не потрібні Росії, яка їх найняла і не хоче забирати під час обмінів, “і вони часто не потрібні країнам свого походження”.

Яценко каже, що всі іноземні найманці, які воювали на боці Росії і потрапили в полон, перебувають в українських місцях утримання, де з ними поводяться згідно з 3 Женевською конвенцією – як з військовополоненими.

“Поки не відбудеться суд і їх не визнають найманцями, бо на найманців положення Женевської конвенції не розповсюджується”, – додав він.

Для рідних Кібета головне – його безпека.

“Навіть якщо він помилився, нехай йому пробачать. Ми хочемо лише, щоб він повернувся”, – сказав його брат.

Автори:  Акіса Вандера, BBC Африка, Найробі та Віталій Червоненко, BBC News Україна, Київ

Джерело: BBC News Україна