Летіло 4 тисячі JDAM: чому бомбардувальники B-1 Lancer США стали "жахіттям" Талібану

Поєднання дальності польоту, корисного навантаження і точності зробило B-1 Lancer найважливішим активом в ході операції "Нескорена свобода", який став вирішальним у протистоянні з невловимими терористами.

Фокус переклав статтю "Чому американські бомбардувальники B-1 Lancer стали комаром для Талібану" безпекового аналітика Брендона Дж. Вайхерта для порталу National Interest. У статті ідеться про війну армії США в Афганістані. Які засоби ураження використали американці, щоб перемогти бойовиків з кулеметами, гранатометами, мінометами та ПЗРК Stinger?

Після терористичних атак Аль-Каїди 11 вересня Сполучені Штати розпочали операцію "Нескорена свобода", щоб викорінити Аль-Каїду в Афганістані та повалити уряд їхніх союзників із Талібану. З усього різноманітного арсеналу винищувачів, безпілотників і гелікоптерів, розгорнутих в Афганістані у 2001 році, саме B-1 Lancer став ключем до панування США в повітрі.

Цей надзвуковий бомбардувальник, прозваний Bone ("Кістка") за свою скелетну конструкцію, мав неперевершену вогневу міць, точність і витривалість.

Технічні характеристики B-1 Lancer

• Рік випуску: 1986.
• Кількість побудованих літаків: 104.
• Довжина: 45 м.
• Розмах крил: 42 м в розкладеному стані; 24 м у складеному вигляді.
• Максимальна злітна маса: 215 364 кг.
• Двигуни: чотири турбореактивні двигуни General Electric F101-GE-102 з форсажною камерою.
• Максимальна швидкість: 0,92 Маха (1136 км/год) на малій висоті, 1,25 Маха (1543 км/год) на великій висоті.
• Дальність польоту: 3000 морських миль (5555 км).
• Практична стеля: 18 тис. м.
• Озброєння: 6 зовнішніх вузлів підвіски для озброєння; до 22,6 тонни корисного навантаження.
• Екіпаж: 4 особи (командир літака, льотчик, офіцер з ударного озброєння, офіцер з оборонних систем).

На момент своєї появи B-1B був велетенським літаком. Його корисне навантаження просто вражало: він міг нести до 24 керованих бомб GBU-31 Joint Direct Attack Munitions (JDAM), що затьмарювало винищувачі на кшталт F/A-18 Hornet, який піднімав у повітря всього дві бомби.

Як Америка отримала B-1 Lancer

Rockwell B-1 Lancer, як і багато інших знакових військових літаків в арсеналі США, був задуманий в 1960-х роках, коли ВПС США знадобився бомбардувальник, що поєднує в собі швидкість B-58 Hustler з дальністю польоту і корисним навантаженням B-52 Stratofortress. Програма з його створення, спершу скасована в 1977 році через бюджетні проблеми, відновилася за президентства Рональда Рейгана в 1981 році як тимчасовий захід до завершення розробки стелс-бомбардувальника дальнього радіуса дії B-2 Spirit. Варіант B-1B, що надійшов на озброєння в 1986 році, жертвував швидкістю заради непомітності на низьких висотах, що робило його ідеальним для ухиляння від радарів.

Можливості літака на той час вражали: він міг похвалитися непересічною швидкістю і великим корисним навантаженням. Передова авіоніка, що включає радар AN/APQ-164 і змієподібні повітрозабірники для зменшення радіолокаційної помітності (RCS), дозволяла завдавати точні удари й створювати захисні перешкоди. До початку операції "Нескорена свобода" провели модернізацію в рамках Conventional Mission Update Program. Вона адаптувала літак для використання боєприпасів з GPS-наведенням, перетворивши ядерний релікт на потужну платформу для звичайного озброєння.

Чому B-1 був таким важливим в Афганістані

В ході операції "Нескорена свобода" знадобилися повітряні сили для дальньої авіаційної підтримки у віддаленому, позбавленому виходу до моря, гірському Афганістані, де військові бази трапляються рідко, а загрози розосереджені. Діючи з бази в Дієґо-Ґарсія, розташованої більш ніж за 4800 кілометрів, B-1B блискуче заповнив цю прогалину. Хоча B-1 брав участь менш ніж у 10% вильотів з дальньої авіапідтримки, всього вісім розгорнутих B-1 скинули понад 40% всіх бомб у перші шість місяців операції. Це 3900 JDAM — близько 67% від загальної кількості високоточних бомб, скинутих США на голови бойовиків Аль-Каїди та їхніх союзників з Талібану.

Така ефективність була обумовлена витривалістю літака: під час місій, що тривали понад 16 годин, він годинами кружляв над ціллю в режимі "озброєного спостереження", здійснюючи спостереження в режимі реального часу і завдаючи ударів завдяки постійному зв'язку з наземними диспетчерами JTAC (Joint Terminal Attack Controller).

Жодна інша платформа не могла зрівнятися з Lancer. Винищувачі потребували багаторазової дозаправки та ротації; B-52 бракувало швидкості і кількості корисного навантаження B-1. 79-відсоткова боєготовність В-1 забезпечувала ефект, рівний десяткам вильотів легших літаків, при цьому зводячи до мінімуму ризики для льотчиків. Його універсальні функції охоплювали розвідку і "гру м'язами", адаптуючись до мінливої бойової обстановки "Нескореної свободи".

Бойовий послужний список B-1 Lancer над Афганістаном

7 жовтня 2001 року, в день офіційного початку "Нескореної свободи", B-1 з бази Дієґо-Ґарсія завдали перших ударів по командних пунктах Талібану і печерах Аль-Каїди за допомогою найточніших JDAM, задаючи тон просуванню коаліції в Афганістані.

На жаль, у грудні 2001 року один з B-1 розбився в Індійському океані через несправність. Екіпаж зумів катапультуватися і врятуватися. Про те, наскільки важливим був цей літак для першої фази війни в Афганістані, свідчить той факт, що літак, перш ніж розбитися, налітав сотні годин, підтримуючи наступ Північного альянсу на чолі з США проти Талібану й Аль-Каїди.

Пізніше, у 2012 році, літаки B-1 9-ї експедиційної бомбардувальної ескадрильї здійснили 770 бойових вильотів — майже 25% всіх бойових місій над Афганістаном, — знищивши опорні пункти повстанців і захистивши американські війська під час облоги. Ці операції, що поєднували бомбардування з спостереженням, допомогли нейтралізувати ватажків Талібану та інші важливі цілі, довівши адаптацію B-1 до місій по боротьбі з тероризмом і повстанцями, які переважали в цій війні.

Поєднання дальності польоту, корисного навантаження і точності зробило B-1 Lancer найважливішим активом в ході операції "Нескорена свобода", який став вирішальним у протистоянні з невловимими терористами. Афганістан поступово зникає із новинних заголовків, але B-1 назавжди залишиться легендою в історії стратегічної авіації.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг Winning Space: How America Remains a Superpower, Biohacked: China's Race to Control Life і The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy.