/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2F51d2a089074453cbaa8c817213fa1248.jpg)
Неймовірний птах з чубчиком та комірцем: де зустрічається в України
Велика пірникоза
Велика пірникоза, або норець великий, — це яскравий водоплавний птах із чубчиком на голові, відомий своїми унікальними шлюбними ритуалами та дивовижним доглядом за пташенятами. Вона плаває на воді, пірнає разом із малятами, ховаючи їх під крилами, і будує великі плавучі гнізда. Цей птах є одним із найбільших і найпоширеніших представників родини пірникозових у Європі та зустрічається майже по всій Україні.
Про це пише видання Світ Довкола.
Класифікація та наукова назва
Велика пірникоза належить до ряду Пірникозоподібні та родини Пірникозові (Podicipedidae), що налічує шість родів із понад двадцятьма сучасними видами. Птах належить до роду Podiceps, який включає вісім наявних та один вимерлий вид. Наукова назва великої пірникози — Podiceps cristatus, що перекладається як «прикрашена гребінцем», через характерний чубчик у шлюбний період.
Назва «норець» пов’язана зі способом життя птаха: він багато часу проводить у воді та здатний занурюватися на значні глибини. Легенда розповідає, що норець живе на воді, бо не дістав частину суші, коли інші тварини її поділили. У минулому цих птахів називали «водяними відьмами» або «чортовими нирцями».
Зовнішній вигляд
Велика пірникоза — найбільший представник своєї родини, трохи менший за крижня. Довжина тіла сягає 50 см, вага — від 800 г до 1,5 кг. Самці трохи більші за самиць, забарвлення однакове. Розмах крил — 60–73 см.
Тіло має довгу шию і вишукане оперення: голова, шия та черевце білі, спина — бурувато-рудого кольору, боки строкато-коричневі, лапи оливково-зелені. Дзьоб червоний із світлим кінчиком, очі — червоні. У шлюбний період на голові з’являється чубчик із темного пір’я та чорний гребінець, а на шиї — рудий «комірець». Молоді пташенята мають смугасте забарвлення, а лапи вкорочені і трохи заведені назад, що допомагає плавати.
Поведінка та спосіб життя
Велика пірникоза проводить більшість часу на воді, хоча здатна літати. Злітає лише з води після тривалого розбігу, летить на невеликій висоті і здебільшого під час сезонних міграцій. Тіло схоже на торпеду, що допомагає пірнати під воду, рухаючись лише за допомогою лап.
Пірнає на глибину до 4 м, може перебувати під водою до хвилини, пропливаючи за 10–30 секунд від 5 до 25 м. При замерзанні лап птахи піднімають їх над водою, нагадуючи шпагат, а на суші рухаються незграбно, майже вертикально, схожі на пінгвінів. Голос хрипкий, з багатим вокальним діапазоном, особливо під час шлюбного періоду.
Місця проживання
Велика пірникоза населяє прісноводні водойми зі стоячою або повільною течією, узбережжя з рясною рослинністю. В Україні птах поширений майже повсюди, окрім гір, а на зимівлю мігрує до тепліших водойм — Чорне та Азовське узбережжя, південне Середземномор’я, водойми Середньої Азії, узбережжя Португалії, Туреччини та Марокко.
Гнізда будують на плаваючих торф’яних сплавинах або серед відмерлої рослинності, поодиноко, зазвичай по 1–2 пари на водойму, сусідячи з чайками та крячками.
Раціон та полювання
Птахи харчуються рибою, жабами, тритонами, молюсками, ракоподібними та водними комахами. Основною здобиччю є дрібна риба 5–8 см, яку пірникоза ловить під водою і ковтає під час занурення. Для кращого травлення птахи іноді ковтають дрібні камінці або власне пір’я.
В середньому добовий раціон становить близько 200 г риби. Пірникози полюють вдень, лише під час шлюбного періоду активні вночі. За одну хвилину можуть занурюватися тричі, але лише один раз із п’яти ловлять рибу.
Шлюбний ритуал та розмноження
Пари формуються взимку, птахи моногамні. Шлюбний танець включає синхронні рухи шиєю та головою, пірнання під воду та вихід з пучком водоростей у дзьобі. Під час зустрічі птахи біжать над водою, трясучи головою, і обмінюються «весільними подарунками».
Гніздо будується з відмерлої рослинності та водоростей, досягає 60 см у діаметрі, підводна частина — до 50 см. Кладка складається з 3–7 яєць, зазвичай 4–5. Висиджування здійснює самиця, самці допомагають охороняти гніздо та підкладати свіжі гілочки для підтримки тепла.
Пташенята з’являються на світ через 24–29 днів, покриті пухом, здатні плавати, а пірнати навчаться пізніше. На спині матері малюки захищені під крилами, навіть під час занурення. Молоді птахи стають самостійними приблизно через 2,5 місяці, а до 15–20 років (у дикій природі) або до 25 років (у неволі) можуть жити дорослі пірникози.
Вороги та загрози
Головними природними ворогами є луні та ворони, особливо під час гніздування. Молодняк загрожують великі хижі риби, такі як сом та щука. Люди рідко шкодять пірникозам, бо їхнє м’ясо несмачне та пахне неприємно, але птахи часто потрапляють у рибальські сітки або випадково застрілюються. Забруднення водойм також становить ризик, хоча наразі популяція стабільна і зникнення не загрожує.
Кельтський гороскоп дерев / © ТСНЧитати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →