/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2Faf2815ec6b4dbc8f2a5fec7dbd87c389.jpg)
Унікальний німецький хліб з Харкова вже не повернути: як завод, який не зламала війна, потонув в боргах
"Телеграф" показує, яким чином підприємство з унікальною німецькою технологією та культовими рецептами опинилося у центрі бізнес-баталій та судових процесів.
У вересні 2025 року Господарський суд Дніпропетровської області поставив крапку в історії одного з найвідоміших підприємств Харківщини. ТОВ "Салтівський хлібзавод" офіційно визнано банкрутом. Причина — накопичені борги на суму понад два мільйони гривень. Для тисяч харків'ян це не просто закриття чергового підприємства, а кінець епохи улюбленого "чорного круглого" хліба, який колись славився на весь регіон.
"Телеграф" розповідає, як підприємство з унікальною німецькою технологією та більш як тридцятирічною історією стало заручником великої політики та врешті-решт не витримало фінансового тиску.
Про унікальні печі та технологію "чорного круглого"
Історія легендарного харківського хліба почалася задовго до створення самого "Салтівського хлібзаводу". Секрет неповторного смаку "чорного круглого" криється в унікальних печах, які склали німці на 3-му хлібозаводі ще після Другої світової війни. Саме ця технологія та особлива рецептура принесли харківському хлібу таку популярність.
Старші покоління досі пам'ятають ті часи, коли з харківських відряджень обов'язково привозили буханець такого хліба. Родичі передавали його з оказією нарівні з іншими цінними гостинцями. М'які рум'яні батони з хрусткою скоринкою та фірмовий "чорний круглий" стали візитівкою міста-мільйонника.
Офіційно ж історія ТОВ "Хлібзавод Салтівський" розпочалася у квітні 2001 року. Підприємство створили на базі ВАТ "Харківський хлібозавод №11", який працював з літа 1995 року. Новий завод практично одразу отримав звання як одного з найбільших виробників хлібобулочної та кондитерської продукції в Харкові та області.
Коли політичний реванш коштував улюбленого хліба для мільйонів українців
Протягом наступних років до заводу приєднали ще одне підприємство, що спеціалізувалося на житніх і пшенично-житніх сортах хліба. Також відкрили цех з виробництва кондитерських виробів та бубликів. Це дозволило значно розширити асортимент та зміцнити позиції на ринку.
Фактично "Салтівський хлібзавод" увійшов до корпорації тодішнього молодого харківського бізнесмена Арсена Авакова (ексголови МВС 2014-2021 рр). Тоді було збільшено потужності виробництв та розширено мережу фірмових кіосків, писало харківське ЗМІ "Об'єктив".
Знамениті жовто-жовтогарячі кіоски стали невіддільною частиною харківського пейзажу. Вони постійно конкурували з кіосками іншого великого виробника — "Кулиничів". Завод мав безперервний цикл виробництва і постачав продукцію не лише у Харків, але й в інші регіони України.
Перші серйозні проблеми почалися у 2011 році з приходом до влади "регіоналів". Арсен Аваков, який встиг стати помітним політиком і навіть побувати в кріслі губернатора, опинився у немилості нової влади. У Харківській області вона зосередилася в руках Кернеса та Добкіна — давніх опонентів Авакова не лише в політиці, але й у бізнесі.
Як пише "Об'єктив", маючи вплив на правоохоронну систему, вони розпочали масштабний наступ на бізнес-імперію ексгубернатор. Щодо нього самого відкрили кримінальне провадження за перевищення повноважень під час передачі 55 гектарів у передмісті. Підконтрольний Авакову банк "Базис" позбавили ліцензії НБУ, ТЕЦ-3 та готель "Київський" повернули у комунальну власність без компенсації вкладених коштів.
Аваков втік до Італії, але перед цим продав газодобувну компанію "Енергія-95", мережу супермаркетів "Восторг" та "Салтівський хлібзавод". Продажу хлібзаводу передували обшуки за участю "Беркуту", а з управління заводу терміново прибрали всю менеджерську команду.
Нові господарі — старі проблеми або останнє дихання легендарного заводу
Новими власниками стали донецькі бізнесмени з корпорації Lauffer Group Олександра Лещинського. У минулому він був бізнес-партнером Ріната Ахметова та номінальним нардепом від Партії регіонів у 2008-2012 роках. Деталі угоди не розголошувалися, але можна припустити, що Авакову зробили вигідну пропозицію.
У 2015 році запустили процес ліквідації юридичної особи ЗАТ "Хлібозавод Салтівський", а потім відкрили кримінальні провадження, що стало приводом для арешту майна та інших активів підприємства.
У Lauffer Group ці дії назвали рейдерством. Тодішній директор підприємства Костянтин Діденко заявляв: "Хлібозавод №3 зараз захоплений рейдерами".
Під час повномасштабного російського вторгнення підприємство, незважаючи на постійні обстріли, продовжувало працювати. Завод забезпечував Харків та область хлібом, постачав його для ЗСУ. Однак фінансові проблеми нікуди не ділись. У квітні 2024 року розпочався судовий процес через заборгованість заводу перед ТОВ "Торговий дім "Новаагро". Загальна сума боргу становила понад 2 мільйони гривень.
Зараз жовтогарячі кіоски переважно закриті, і знайти "салтівський" хліб вкрай складно. Причина не у програші в конкурентній боротьбі, а в політичних баталіях, які розпочалися ще у 2011 році та тривали до останніх днів роботи заводу.
Зараз про завод та його легендарну продукцію нагадують лише старі фотографії та спогади працівників.
"Я працювала із 90 року. Років 18. За Проненка взагалі класно було. Колектив добрий. Багато хто помер. І водії, і з персоналу. Царство їм небесне", — пише на сторінці заводу у Фейсбуці Ірина Антонова.
"Шкода, що розвалили хлібзавод і Разом з ним дружний колектив! А як все добре починалося", — пише Денис Половинко.
Світлана Єщенко: "Завод був супер і колектив супер. Дуже шкода".
Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав історію іншого унікального в Україні заводу— сюди їхали на роботу з усього СРСР, а продукцію постачали навіть в ОАЕ.