Запеклі бої за Куп’янськ та Лиман: ворог планує оточити міста

Огляд. Сьогодні він буде у звичному форматі – «короткий, з кількох напрямків».

1. Куп'янський напрямок

Передові частини 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, посилені, очевидно, рядом підрозділів зі складу частин та з’єднань 1-ї танкової армії (ТА), ведуть завзяті бої на північних і північно-західних околицях Куп'янська з метою розширення свого прориву в місто.

Ймовірно, у цих боях задіяні підрозділи зі складу 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА, 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 1-ї ТА, а також штурмові групи зі складу російського «спецназу» (СпП), найімовірніше з 2-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП).

Крім того, очевидно, що противник намагається обійти Куп'янськ якомога глибше, насамперед із заходу та північного заходу (у напрямку Радьківка – Мирне (колишня Московка), у загальній дирекції до траси Чугуїв – Куп'янськ, а також взяти під контроль район Мала Шапківка – Велика Шапківка – Кіндрашівка – Тищенківка, що, за думкою російського командування, ймовірно, сприятиме посиленню позицій їх штурмових груп у самому місті.

На даний момент фіксується присутність невеликих піхотних та штурмових груп противника на ділянці від стадіону «Спартак» до вулиці Довгалевської. Крім того, вони знаходяться у районі Мирного (Московки), на південь від Тищенківки та на північ від Соболівки. Село Кіндрашівка, схоже, теж вже окуповане ворогом.

Слід зазначити, що противник активно використовує свою значну перевагу в чисельності боєздатної піхоти, організовуючи та проводячи численні спроби проникнення в бойові порядки ЗСУ на цьому напрямку одразу на кількох ділянках. Також слід зазначити, що бойові дії на правому березі Осколу він веде переважно саме піхотою, оскільки перекидання важкого озброєння з лівого берега все ще залишається для нього складним логістичним завданням, на відміну від переправи живої сили.

2. Лиманський напрямок

Частини та підрозділи 20-ї ЗВА (144-та мотострілецька дивізія + частина сил 2-ї мотострілецької дивізії зі складу 1-ї ТА), що діють з плацдарму на річці Чорний Жеребець, продовжують наступати у південно-західному напрямку. Зокрема:

• 254-й мсп (144-та мсд) мабуть намагається прорватися в напрямку Колодязі – Ставки, а 488-й мсп веде вперті бої за село Шандриголове, маючи просування на північ і південь від нього в бік Новоселівки.
• Сили та засоби, придані 20-й ЗВА зі складу 2-ї мсд 1-й ТА противника, ймовірно, намагаються захопити Карпівку на річці Нетриус.

Загальна обстановка на плацдармі противника розвивається досить негативно для ЗСУ. На даний момент противник має всі шанси прорватися в район на північний захід від Лимана та вийти на річку Сіверський Донець (Ярова – Новоселівка – Дробишеве – Пришиб). Що, своєю чергою, зробить падіння Лимана майже неминучим.

У смузі дії своєї 25-ї загальновійськової армії противник також продовжує активні наступальні дії і зумів з ходу переправитися через Чорний Жеребець, як мінімум на двох ділянках – у Зарічному і в напрямку Ямполя. Таким чином, сподівання на те, що ЗСУ зможуть стабілізувати ситуацію на північному березі Сіверського Дінця (в районі впадання в нього Чорного жеребця), не виправдалися.

Швидше за все, найближчим часом на ЗСУ чекають важкі бої по рубежу Ямпіль – Дронівка, а підрозділи, що обороняються на схід від останньої, судячи з усього, доведеться повністю вивести з обох берегів Сіверського Дінця, оскільки у смузі, діючої південніше 3-ї ЗВА противника, його передовим підрозділам вдалося просунутися між Сіверськом і Серебрянкою.

3. Добропільський напрямок

Я не знаю, про який саме «успішний» контрнаступ говорив президент Зеленський, але ситуація на цьому напрямку для ЗСУ у реальності залишається досить складною. Завершити оточення частин та підрозділів противника на правому фланзі його 51-ї ЗВА ЗСУ поки що так й не вдалося.

Більш того, очевидно, що перегрупування противником ряду додаткових сил та засобів на даний напрямок також вже починає впливати у цьому сенсі на загальну оперативно-тактичну обстановку.

Окрім того, саме командування 51-ї ЗВА противника продовжує наполегливо зберігати бажання прорватися в район Шевченко – Білецьке – Родинське – Гришине і остаточно заблокувати весь район оборони ЗСУ в агломерації Покровське – Мирноград з півночі. Зокрема:

• Вочевидь, підрозділам 1-ї та 110-ї омсбр противника за активної підтримки його 39-ї омсбр вдалося знову прорватися на північні околиці Новоекономічного і таким чином зняти безпосередню загрозу просування ЗСУ вздовж річки Казенний Торець до Разіного і далі до Новоторецького з півдня, що загрожувало повним оточенням частини сил 51-ї ЗВА противника.
• Водночас вони також продовжують вести вперті наступальні бої за Родинське та Красний Лиман. Крім того, підрозділи 5-ї омсбр противника ведуть наступ у напрямку Малинівка – Новоекономічне (ймовірно, у цих атаках задіяні і підрозділи 9-ї омсбр), не дозволяючи українському командуванню зосередити достатню кількість сил та засобів для подальшого просування в районі Разіне.
• Просування ЗСУ в напрямку Володимирівка – Новоторецьке також, очевидно, застопорилося через численні і вперті контратаки противника у районі Маяк і у смузі, сусідньої з 51-ї ЗВА 8-ї ЗВА противника в напрямку Полтавка – Русин Яр, а також в напрямку Софіївки (цілком ймовірно з використанням підрозділів частин і з'єднань морської піхоти, про які я писав у попередньому огляді).
• Підрозділи 114-ї та 132-ї омсбр 51-ї ЗВА продовжують одночасно утримувати певну місцевість на південь та південний схід від Кучерового Яру і навіть намагаються розширити «горловину» самого вклинення, час від часу атакуючи у напрямку Нового Шахового.

Так, у реальності зберігається ймовірність оточення частини сил 51-ї ЗВА противника (у напрямку Заповідного – Маяк та Разіне – Новоторецьке). ЗСУ у цьому сенсі вперто утримують Заповідне, звільнили Паньківку, що значно скоротило дистанцію між їхніми передовими підрозділами на «горловині» вклинення 51-ї ЗВА противника (по обох напрямкам вона коливається у межах 3-4 км). Більше того, акцентовані контратаки ЗСУ вздовж Казенного Торця з півдня на північ та у напрямку Володимирівка – Новоторецьке взагалі загрожують зробити це гіпотетичне оточення ще більш масштабним.

Однак, знову ж таки, це лише ймовірність, а не доведений факт. Адже противник проводить в смузі самої 51-ї ЗВА і сусідньої 8-ї ЗВА цілий комплекс заходів, які повинні цьому запобігти. І, судячи з усього, поки що вони все ж приносять йому певні результати.

Про перспективи подальшого розвитку ситуації в цьому напрямку рекомендую прочитати мій пост (огляд) від минулого понеділка, присвячений саме Добропільському напрямку.

4. Південно-Донбаський напрямок

Передові підрозділи зі складу частин та з'єднань загальновійськових армій угруповання військ (УВ) противника «Восток» продовжують наступ на стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей України. У зв'язку з цим очевидно, що командування УВ «Восток» противника зосереджує свої основні зусилля в смугах своїх 5-ї та 36-ї ЗВА. Саме:

• Передові підрозділи 37-ї омсбр та 5-ї окремої танкової бригади (отбр) зі складу 36-ї ЗВА вийшли на рубіж Новоселівка-Соснівка, захопивши Січневе та Вороне, фактично просунувшись до 4 км за тиждень впертих боїв.
• 29-та ЗВА противника продовжує вперті бої в районі населених пунктів Олександроград та Зелений Гай, але особливих результатів досягти поки що не змогла, внаслідок низки контратак ЗСУ.
• Південніше передові підрозділи 127-ї мсд (найімовірніше зі складу 143-го мсп та 218-го танкового полку\тп) 5-ї ЗВА, за підтримки її ж 57-ї та 60-ї омсбр, ведуть наступ на досить широкому фронті, у напрямках Комишуваха – Тернове та Запоріжжя – Березове, крім того, продовжують вести вперті бої за Новоіванівку та Новомиколаївку, водночас намагаючись просунутися на північ від Ольгівського. Судячи з усього, в цих атаках беруть участь і підрозділи 69-ї окремої бригади прикриття (обрп) зі складу 35-ї ЗВА.

Противнику, в цьому плані, вдалося захопити Тернове та Березове, але він не повністю контролює Новомиколаївку та Новоіванівку, і в них тривають вперті бої, у тому числі – зустрічні.

Як на мене, ситуація на Південно-Донбаському напрямку виглядає набагато небезпечнішою, ніж на Покровському, Куп'янському чи Лиманському напрямках. Противник тут наступає з найбільш «перспективними» показчиками, ніж на інших напрямках (це стосується як темпів його просування, так і розмаху самого наступу). І поки що ЗСУ не вдається стабілізувати ситуацію тут, з низки причин. Наприклад, через кратну перевагу противника у силах та засобах, особливо у кількості боєздатної (або, скажімо так, умовно боєздатної) піхоти.

Щоб було зрозуміло... На район оборони одного нашого батальйону приходиться до 3-4-х (а на деяких напрямках і секторах до 5-6-и) наступаючих батальйонів противника. Тим більше, що нашим батальйонам доводиться оборонятися далеко не в повному складі (непоодинокі випадки, коли рівень укомплектованості передових українських батальйонів становить 30-40% від штатної чисельності).

Зрозуміло, що у таких умовах дуже складно тримати суцільну лінію оборони. Тому вона вимушено організується у вигляді окремих позицій, опорних пунктів та рубежів. Між ними часто залишаються досить значні лакуни і проміжки, які, в кращому випадку, контролюються тільки у вогневому відношенні.

Противник це знає (адже постійно веде розвідку та моніторинг оборони ЗСУ на цей рахунок) і досить активно це використовує, проникаючи у бойові порядки ЗСУ своїми передовими штурмовими підрозділами. Досить часто він робить це раптово і приховано, при цьому намагаючись діяти якомога швидше.

Потім інфільтровані невеликі піхотні та штурмові групи противника закріплюються на зайнятих позиціях на ділянках свого «проникнення» і намагаються там утриматися, одночасно накопичуючись для наступного «кидка». Ну, власне, саме такими «стрибками» вони і просуваються.

Боротися з такою тактикою противника ЗСУ дуже складно. Об'єктивно перешкодити просуванню противника можна тільки в одним спосіб – вчасно виявити і знищити штурмові групи противника, або в самий момент їх проникнення, або ще до нього. Адже через брак піхоти ЗСУ практично неможливо «зачистити» та виловити у своєму тактичному тилу всіх цих «інфільтратів», при цьому, одночасно утримуючи передові позиції та опорні пункти.

У цьому сенсі, могли б допомогти сформовані спеціально для таких випадків резервні мобільні тактичні групи «швидкого реагування», спеціально призначені для такого роду «зачисток» і вилову тих, хто просочився. Але знову ж таки, з кого вони мають формуватися, якщо піхоти не вистачає для утримання передових позицій? Крім того, всі ці дії відбуваються в умовах «тотальної війни дронів» у тактичній зоні, що з одного боку спрощує виявлення та знищення цих штурмовиків противника, а з іншого – ускладнює.