Єдиний шлях до миру – це перемога України

Путін не виглядає як переможець. Це видно навіть візуально. Більше того, його божевільний погляд на цій фотографії дуже нагадує погляд головного радянського терориста ХХ століття – Леніна напередодні його кончини. Як відомо, очі дзеркало душі людини. І хоча можна сумніватися, що в кремлівського нелюдя взагалі є душа, проте побачивши, хоча раз божевільний і зацькований погляд лідера Московії, можна зробити закономірний висновок, навіть до нього вже почало нарешті доходити, що кончина його злочинного режиму може настати куди швидше, ніж можна зараз собі уявити.

В російського диктатора немає плану перемоги. Але, на жаль, і в колективного Заходу немає реального плану, як нейтралізувати Путіна. Особливо тоді, коли йдеться про планування боротьби зі збожеволівшим від вседозволеності тоталітарним реваншистом, який у мріях вже бачить себе володарем світу.

Російський диктатор точно уловив не задекларовану установку президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, яку можна розшифрувати, пригадавши, що сказав свого часу державний секретар Генрі Кіссінджер про іраксько-іранську війну: «Шкода, що вони обидва не можуть програти».

Це визначення сьогодні якнайкраще підходить і до російсько-української війни, адже саме з цієї причини наші американські і європейські союзники не надають Україні допомогу в повному обсязі. Допомогу, яка б змогла зупинити московські орди та сприяла звільненню від них українських земель.

Питання у тому, чи є у Путіна стратегія виходу з розв’язаної ним злочинної війни в Україні? Очевидно, що і до нього вже почало доходити, що він не зможе перемогти. Але водночас він не хоче програвати та визнати свою поразку. Все це підкріплюється позицією президента Трампа, яка полягає в тому, що він ще не визначився остаточно з тим, чи йому стати на правильний бік історії та допомогти по-справжньому Україні, чи продовжувати й далі американську напівдопомогу. Фактично затягуючи цим війну Путіна.

І це при тому, що в Америці знаходяться все більше впливових експертів, котрі намагаються донести до тих, хто приймає рішення, що не вистачає критичних елементів, котрі необхідні для перемоги України. Перемоги, яка може стати ключовим елементом у відносинах США як з Китаєм, так і з Російською Федерацією. Політика напівдопомоги українцям не може бути обґрунтованою, але вона вже багато років домінує в західній політиці.

Все це накладається на ситуацію, коли Дональд Трамп або не бажає, або не може ефективно протистояти Путіну, а його дії або їхня відсутність – заохочують російську агресію. Трампівські підходи явно послаблюють вплив Сполучених Штатів та підривають авторитет НАТО, та це мало хвилює американського президента, який виявляє незрозуміле тяжіння до російського диктатора, що взагалі важко пояснити.

Зараз Україна платить надвисоку ціну за те, що не було зупинено Путіна, коли він у 2014 році вдерся до українського Криму. Але у світі кремлівського фюрера Україна – це лише перший крок до захоплення більшої кількості територій його сусідів. І набагато буде дешевше зупинити його зараз, ніж чекати на нові війни пізніше. Тим більше, що провокації Москви в небі Польщі та Естонії прямо вказують, що диктатор зупинятися не збирається.

У такому разі, все зводиться до того, коли російські еліти знайдуть спосіб позбутися Путіна. Перемога чи поразка, він все одно не переживе кінця війни. Якщо він програє, він не зможе утримати своє президентське крісло, бо він невдаха. Якщо він переможе, економіка буде в руїнах, і він вилетить з нього, бо стане політичним банкрутом.

Все це розуміє російський істеблішмент, тому він через своїх довірених осіб намагається поза путінською командою таємно домовитися з Заходом. Але, коли поки що його вимоги до України не дуже відрізняються від путінських, зближення позицій з Америкою та Європою уявляється проблематичним.

Одним з варіантів розвитку подій, який проглядається, – це нова російська революція або палацовий переворот, щоб повалити режим Путіна. При чому другий варіант виглядає набагато реалістичніше, ніж перший. Ліквідувати узурпатора легко міг би хтось, чи хтосі з путінської охорони. Але оскільки родини цих охоронців фактично взяті владою в заручники, то ризикнути ніхто з них поки що не наважився.

Якщо Дональд Трамп відмовиться від своєї «закоханості» в Путіна та надасть Україні всю необхідну зброю, ми можемо побачити поразку Росії. Цей результат посилить західні демократії. Бо якби Росія справді перемогла, західні демократичні уряди опинилися б у страшній небезпеці.

Путін живе у світі фантазій, де Росія колись була великою державою, що конкурувала з західними державами. Хоча насправді СССР ніколи не був великою державою, і намагаючись конкурувати з колективним Заходом та змагатися з ним на рівних, він розорився та розвалився.

Російська революція повалила стару аристократію, але її замінила комуністична номенклатура, яка намагалася контролювати все зверху до низу і була пронизана тотальною корупцією. СССР, у свою чергу, розпався, але спроба створити демократичну державу в часи президентства псевдодемократа Бориса Єльцина, була підірвана піднесенням нової олігархії, яка всі багатства Росії привласнила собі. Щоб утримати владу у своїх руках, Путін намагається діяти старим імперським способом – шляхом завоювань, але у XXI столітті це вже не працює.

Стратегічно Путін вже програє і «стирає» на фронтах війни свої війська. Доказом чого є те, що йому довелося просити північнокорейського диктатора Кім Чен Ина допомогти своїми солдатами в Курській області. І цікаво, що він буде робити, якщо проти його режиму одночасно підніметься Кавказ, Татарстан, Башкортостан і Республіка Саха (Якутія)? Тоді проситиме допомогти військами в очільника Китаю Сі Цзіньпіна?

Єдиний шлях до миру – це перемога України. Це геополітична аксіома, котра не потребує доведення. Адже саме Україна внесла найбільший внесок в майбутню поразку Російської Федерації. Отримавши від Заходу дозовану допомогу зброєю, фінансами та санкціями, Україна взяла на себе весь удар російського вторгнення.

При цьому Україна не тільки відкинула Росію від своєї столиці – Києва та інших великих міст, але й знищила величезну кількість техніки і запасів з російського арсеналу та Чорноморський флот. А втрати російської армії вже складають понад 1 мільйон. Очевидно, що ми дуже цінуємо допомогу і внесок наших союзників, проте, щоб переломити ситуацію та викинути російські окупаційні війська з всіх наших міжнародно визнаних територій, українці потребують різкого збільшення цієї допомоги.

Необхідно враховувати помилки минулого. Адже не дивлячись на те, що один з найкращих президентів США Рональд Рейган виграв Холодну війну, його наступник Джордж Буш-старший і його консервативне оточення допустили, можливо, найбільшу помилку в зовнішній політиці в історії людства. Адже перехід Росії до «капіталістичної» економіки після Холодної війни був жахливо неправильно організований, оскільки він відбувався на основі дуже наївного консервативного мислення щодо переваг капіталізму, яке ігнорувало конкретні російські обставини.

Консерватори були настільки захоплені своєю перемогою над Радянським Союзом, що наївно припускали, що капіталізм і демократія природним чином процвітатимуть у постсссрівській Росії. Це було тотожне тому, якби раптом людоїди почали публічно декларувати, що тепер вони зовсім інші, прогресивні, все усвідомили та стали переконаними вегетаріанцями. І їхнім палким запевненням на Заході чомусь почали вірити.

Натомість перехід до капіталізму в пострадянській Російській Федерації трагічно провалився та призвів до антидемократичної диктатури олігархії, що за своєю жорстокістю набагато перевершує середньовічний феодалізм. І яка є менш стабільною та більш реваншистською, ніж навіть колишній СССР, оскільки найбільший у світі арсенал ядерної зброї зараз контролюється однією людиною.

Виглядає на те, що Сполученим Штатам потрібно серйозно подумати не як умиротворити Росію, бо це неможливо, а розробити програму, як поводитися з Москвою після війни в Україні. Оскільки не можна виключати, що російські еліти разом з «хорошімі русскімі» знову можуть заваляти дурку з черговою «перестройкою», а американський президент Дональд Трамп або його наступник, заявить, що задля появи нової Росії майбутнього ми зобов’язані надати їй будь-яку допомогу, яку вона попросить.

Необхідно нарешті зрозуміти, що Росія, у такому територіальному вигляді, якою вона є нині, ніколи не може стати демократичною державою. А виходячи з цього, потрібно розробити дієві механізми мінімізації загроз для сусідніх держав у разі розвалу Російської Федерації.

Російський диктатор Путін не виглядає нині, як переможець, і потрібно зробити все можливе, аби через короткий час він почав виглядати, як переможений. Непокаране зло завжди відроджується ще більшим злом. Тому необхідно зробити усе можливе для того, щоб російська загроза була ліквідована назавжди.