Коли багатоповерхівка стає пасткою під час ударів рашистів

Мій співрозмовник багато років бере участь у пошуково-рятувальних операціях і чимало з них очолював. Тому уже з досвіду розуміє, чи є шанс найти когось живим під завалами будинку, куди влучили “шахед” чи ракета. Але визнає, що є випадки, коли після багатьох годин пошуку рятувальникам вдається знайти живими тих, хто дивом уцілів, і розповідає про такі випадки.

Про те, як вберегтися під час ворожих обстрілів, що означає “слухати” тишу, чому правило двох стін не завжди спрацьовує і які цивільні об’єкти для уражень найчастіше обирають росіяни, в інтерв’ю виданню “Цензор.НЕТ” розповів директор департаменту реагування на надзвичайні ситуації ДСНС України, генерал-майор служби цивільного захисту Володимир Качкан.

“У ПАНЕЛЬНОМУ БУДИНКУ, ЗАЛЕЖНО ВІД УРАЖЕННЯ, МОЖЕ ОДРАЗУ “СКЛАСТИСЯ” 16 ПОВЕРХІВ”

– Кількість “шахедів” і ракет, які застосовує ворог під час комбінованих атак, зростає. Як ви вирішуєте, куди спрямувати техніку, коли об’єктів ураження одразу кілька? Алгоритм дій під час пошуково-рятувальних операцій завжди однаковий чи щоразу складається новий план на основі оцінки ситуації?

– У першу чергу направляємо підрозділи в житловий сектор. Тобто, туди, де є влучання у квартири, будинки, де могли постраждати люди. І виїжджаємо на місце події навіть під час тривоги.

У нас є напрацьовані алгоритми дій, але я не буду їх озвучувати, бо це може потім нашкодити нашим підрозділам, якщо про це дізнається ворог.

– Зараз ми переважно з телеграм-каналів дізнаємось, коли летять “шахеди” і що можуть бути ракетні обстріли. Ви отримуєте інформацію з інших джерел, певно, ще раніше і маєте час у запасі. Як його використовуєте? Намагаєтесь хоч трохи поспати?

– Ні, навіть не лягаю. Піднімаю дружину і дітей, щоб вони встигли перейти у підземний паркінг. Мені важливо знати, що вони в безпеці, тоді вже можна спокійно працювати.

Поки ми збираємось, водій на службовій машині вже до мене виїжджає. Правда, була ситуація, коли він не зміг приїхати, бо службовий автомобіль було знищено під час обстрілу. Добре, що він встиг сховатися.

Наступного разу він приїхав, а коли я вийшов з паркінгу, над нами якраз почали збивати балістику. “Весело” було. Далі ми приїхали на один з об’єктів на Подолі, куди “прилетіло”. Але на підльоті ще були “шахеди”. І тут водій каже, що один з них пікірує прямо на нас. Ми присіли, бо часу ховатись особливо не було. Вибухнув приблизно в 50 метрах від нас. Так що ситуації бувають різні. І спати в такі ночі нам не доводиться.

– Якщо в будинок влучив “шахед” чи ракета, першими на місце приїжджають рятувальники чи поліцейські?

– Першим приїжджає підрозділ з найближчої пожежної частини. Потім інші наші підрозділи і поліція, майже одночасно, розгортаються штаби. Надається допомога пораненим, далі розбираються завали, щоб дістати людей, які опинились під ними.

Паралельно ми працюємо з іншими службами, щоб з’ясувати, скільки в будинку було квартир, скільки могло проживати людей.

Я не раз приїжджав одним з перших до зруйнованих будинків. І поки ще штаби не розгорнулись, зазвичай спочатку хаос, бо люди не розуміють, що їм робити, бігають у темряві, кричать. І це не лише мешканці зруйнованого будинку, але й з сусідніх, які теж вийшли на вулицю. А якщо в цей час ще повторно заходять шахеди, звісно, люди панікують. Бо в день ти його ще можеш побачити, а вночі лише чуєш звук, усвідомлюючи, що він пікірує.

– Які дії в такій ситуації вважаються правильними? Треба швидко вибігати з будинку чи залишатись на місці, чекаючи рятувальників, якщо квартира частково пошкоджена і невідомо, які руйнування в під’їзді та й в будинку загалом?

– Ми постійно наголошуємо: під час оголошення повітряної тривоги необхідно обов’язково йти в укриття. Якщо ж із певних причин ви не встигли цього зробити й у ваш будинок “прилетіло” – одразу телефонуйте на “101”, щоб повідомити, де саме ви перебуваєте.

Кожна ситуація індивідуальна, тому однозначних рекомендацій немає. Варто зважити обставини: якщо є можливість безпечно вийти й поруч немає загрози для життя – слід зробити це та сховатися у безпечному місці, адже може статися повторний обстріл. Водночас, якщо внаслідок удару виникла пожежа – ризикувати не варто.

Кожен повинен знати, де поблизу його дому є безпечні місця. Ігнорувати це сьогодні – небезпечно.

– Багато українців дотримуються правила двох стін, щоб вберегтися під час масованих російських атак. Адже не всі встигають перейти до укриття до того, як залітають “шахеди”, а потім бояться виходити з квартири. Є й такі, хто взагалі не хоче залишати помешкання.
При цьому читала в ЗМІ з посиланням на ДСНС, що правило двох стін вже не захищає так ефективно, як раніше, оскільки ворог посилює бойову частину ударних безпілотників. Що б ви порадили людям, які вночі проспали початок атаки або з іншої причини залишаються у квартирі чи приватному будинку?

– ДСНС не визначало правило двох стін. Але приведу вам приклад. Це було понад рік тому. Будинок в Солом’янському районі столиці “прошило” ракетою з 17 по 19 поверх. Тоді три поверхи були повністю зруйновані. Багато людей загинули. Деяких повикидало з будинку вибуховою хвилею. Одне з тіл знайшли за 100 метрів в парку.

Я тоді ще був керівником підрозділу мобільно-рятувального центру. Ми працювали там на місці. І от до мене підходить жінка і каже: “Знайдіть моїх дітей”. Її діти – це молода пара. Вони за два місяці до цього одружились і батьки їм орендували квартиру.

Питаю цю жінку, де вони можуть бути у квартирі. Вона відповідає, що вони ховалися в кладовці.

Ми запросили у відповідних служб плани будинку, знайшли місце, де була кладовка. Під ранок ми їх викопали. Обоє загинули. От вам і правило двох стін.

Якщо не вдалося вчасно дістатися укриття, варто знайти найближче безпечне місце поруч із будинком. Наголошую ще раз: кожен має знати, де воно розташоване. Складіть маршрут, а за потреби – прорепетируйте, як швидко туди дістатися. Розкажіть про нього дітям і домовтеся з рідними: у разі небезпеки зустрічаєтеся саме там.

Навіть перебуваючи у квартирі, багато хто намагається сховатися у ванній, туалеті, кладовій або коридорі, сподіваючись, що це гарантує безпеку. Проте такі місця не завжди є надійними, особливо під час потужних обстрілів чи руйнувань. Тому важливо заздалегідь знати справжнє безпечне місце та швидко туди дістатися.

– І все ж таки, як обрати місце у квартирі, якщо люди не пішли до укриття?

– Все залежить від побудови будинку. Панельні будинки, якщо будуть ураження, можуть “скластися”, але будуть пустоти. Якщо є влучання в старі цегляні будинки, побудовані в 50-х роках минулого сторіччя, там повністю засипає людей будівельним сміттям і пустоти практично відсутні.

– Якщо є пустоти, то більша ймовірність вижити?

– Якщо під ними опинитись. Але в панельному будинку, залежно від ураження, може одразу “скластися” 16 поверхів.

– Ви говорите про старі будинки чи новобудови теж?

– Нові будинки – монолітні і більш міцні. Наприклад, цей будинок в Солом’янському районі “прошила” ракета, але ж він встояв.

– А б’ють росіяни переважно по старих?

– З того, що ми бачимо, росіяни намагаються вражати старі житлові будинки, щоб були якомога більші руйнування і більше загиблих, і це викликало паніку у людей.

– Ми бачимо, наприклад, в Києві, що “прилітає” частіше в кілька районів і переважно по старих будинках. А десь загалом нічого не стається. Яка логіка в цьому? У новобудовах більше поверхів, ніж в старих будівлях.

– Достеменно знають лише росіяни, можу висловити припущення. На новий будинок їм треба використати ракету, яка дуже дорога.

– “Шахед” так не спрацює?

– Ні. Ми виїжджали за однією з адрес, де у перший поверх новобудови влучив безпілотник. Вибив один балкон, а будинок в цілому встояв.

Пам’ятаєте двоповерховий будинок, половину якого знесло від вибуху? І до якого приходили підлітки, чекали, поки тіло їхнього однокласника деблокують. Росіяни тоді використали ракету. Незрозуміло, скільки вони туди всунули вибухової речовини, бо навколо цього будинку було пошкоджено декілька десятків інших – в них повилітали перегородки, а також школу.

– В районах, де стара житлова забудова, не так багато укриттів. А підвалів нормальних в таких будинках, як правило, немає. Це питання якось комунікується із владою на місцях? Я зараз кажу про всі області, не лише про Київ.

– Звісно, усе це обговорюється. Але це не мій напрямок роботи, більш детально про це може розповісти мій колега, який очолює департамент цивільного захисту.

Я зі свого боку буду радити усім шукати укриття чи якісь більш безпечні простори, не ігнорувати тривоги, бо іншого виходу поки що немає.

– Наскільки безпечно перечекати обстріл на підземному паркінгу?

– Особисто моя сім’я спускається в паркінг. Але ж треба розуміти, як і хто його будував, щоб сказати, наскільки це безпечно.

Від прямого влучання ракети ні паркінг, ні будинок з підвалом не врятують. А від уламків “шахедів” зможуть.

– Що робити людині, яка опинилась під завалами, але ще жива?

– Якщо людина опинилась під завалом після обстрілу, перше, що треба робити – це дихати, навіть попри паніку. І якщо чує, що техніка перестала працювати, подавати звуки. У нас так напрацьований алгоритм – пів години працюємо, потім влаштовуємо “хвилину тиші”. Це робиться для того, щоб ми щось почули з-під завалів.

Крім того, працюють спеціальні прилади – сонари, які слухають, що відбувається під завалами. Якщо людина подає якісь звуки, вони почують. Також працюють кінологи з собаками, теж шукають.

Був випадок, коли під завалами будинку знайшли живим чоловіка. Як на мене, його врятував офісний стілець. В нього тіло було зажате, рухатись не міг. А голова була під спинкою стільця і він міг дихати. Але засипаний був сильно. Ми його майже дві години відкопували. А загалом в завалах пробув близько 6 годин.

Ще один випадок був у Дніпрі. Ракетна атака. Січень 2023 року. Я теж зі своїм підрозділом їздив у Дніпро, ми розбирали завали. І тоді там врятували жінку, яка майже дві доби пробула під завалами. В неї загинула маленька дитина і чоловік, а вона вижила.

Її пошуки ускладнювало те, що вона була глуха. І ми деякі звуки чули, зупиняли роботи. А вона нас не чула, коли ми питали, чи є хто живий. Все одно знайшли. Рятувальники ходять по завалах, прислухаються.

– Як же її знайшли?

– Спочатку пройшли поверх, на якому вона була. Бо вона була збоку, де в завалах були пустоти. А потім почули, як вона кричить, зупинили все і прислухались. На щастя, врятували живою.

– Якщо багато кричиш, дихати ще важче, швидко стомлюєшся.

– Ця жінка не могла почути, чи працює техніка. А якщо людина чує, то треба чекати, коли стане тихо і кричати.

– Це ж яку треба витримку мати.

– Можна ще стукати, якщо під рукою є щось залізне. Допомагають нам і родичі, кажуть, хто міг де перебувати.

Також ми слухаємо телефони. Співпрацюємо з Національною поліцією, вони відстежують, чи є телефон у мережі. Якщо чуємо телефонний дзвінок, то копаємо саме там.

Був випадок, коли телефон завалило і він був поза мережею. А коли розібрали бетонні плити, він з’явився в мережі. Подумали, що хлопець, на якого очікували батьки, живий. Але він загинув.

“НА ОДНІЙ З ЛОКАЦІЙ ПІСЛЯ ВИБУХУ РАКЕТИ, ЯКА ПОЦІЛИЛА В БУДИНОК, ПОРУЧ З НИМ ПРИЛЕТІЛИ ЩЕ 6 “ШАХЕДІВ”

– До останнього сподіваєтесь, що люди живі чи намагаєтесь про це не думати, коли працюєте під час пошуково-рятувальних операцій?

– Багато років я беру участь у пошуково-рятувальних операціях і чимало з них очолював. І відверто кажучи, з часом уже з досвіду розумію, чи є шанс найти когось живим.

Я не можу цього озвучувати, поки не будуть звершені усі роботи, бо рідні, батьки до останнього мають надію. Їм навіть під час процедури упізнання важко змиритись з втратою.

– Коли ми відстежуємо такі події, теж до останнього сподіваємось, що люди під завалами живі.

– Ми теж. Але є певна межа, коли треба ухвалювати рішення про те, чи рятувальники продовжують працювати руками, чи ми вже застосовуємо інженерну техніку. Та навіть, коли ми її застосовуємо, біля кожного ковша екскаватора буде стояти рятувальник і стежити за тим, щоб нічого не пошкодили.

– Тобто, якщо вже застосовуєте техніку, це означає, що більше немає на що сподіватись?

– Ні, зараз працюємо комбіновано – і люди, і інженерна техніка, яку треба застосовувати, бо без крана ми бетонну плиту не піднімемо. Але, якщо ми в певній ділянці вже переконались, що під завалами немає живих людей і тіл загиблих, ми починаємо технікою все розгрібати. А рятувальник все одно буде стояти і спостерігати. Бо при ракетних ударах тіла розриває на шматки, і вони можуть бути в різних місцях.

– Бували випадки, що нікого з живих вже не думали знайти, а хтось все ж вижив?

– Бувають. Наприклад, цей хлопець під стільцем, про якого розповідав. Коли рятувальники копають 3-4 години і тут у завалі знаходиться жива людина, вони навіть працюють інакше, очі горять по-іншому.

Один з рятувальників тримав хлопця під голову годину. Хлопцю наклали шину, щоб він не рухався, поки далі розкопують. Ми ж не розуміємо, які в нього ще травми, поки повністю його не дістанемо. І робити усе треба максимально обережно, щоб не завдати людині ще більше ушкоджень.

– Часто самі рятувальники ризикують життям, працюючи на таких завалах?

– Є техніка, яка перевіряє будівлі на стабільність конструкцій. Це тахіометри, які миттєво реагують і подають сигнали, якщо є відхилення якихось конструкцій. Щоб рятувальники могли швидко звідти вийти.

Загалом ми прибираємо аварійність повністю, щоб комунальні служби могли ухвалити рішення про подальшу долю зруйнованого будинку.

Але в одному з будинків – він старий цегляний – ми на певному етапі зрозуміли, що не можемо навіть плити рухати. Бо ми починаємо щось там прибирати, і рухається не одна плита, а дві квартири, два поверхи. По суті, він починав розсипатись. І тоді ми припинили роботи. Та сторона так і залишилася з нестабільними конструкціями.

– Як працюєте, якщо є повторні обстріли? З одного боку – люди під завалами, з іншого – самі наражаєтесь на ризик.

– У нас є певні програми, які допомагають моніторити ситуацію, йде обмін інформацією з іншими службами, не буду розповідати деталі. Тому нам подаються завчасно сигнали, якщо ще летять безпілотники. З ракетами трохи складніше. Вони швидше рухаються.

На місці ми завжди визначаємо, як будемо виводити підрозділи і де є укриття. Тому на ризик зважаємо.

Але бувають ситуації, що лише приїхали на місце, ще не встигли нічого зробити – знову обстріл. Лягаєш на підлогу. А що робити?

А повторних обстрілів немало. На одній з локацій після вибуху ракети, яка поцілила в будинок, поруч з ним прилетіли ще 6 “шахедів”. Лягали по колу буквально в 100 метрах.

– З відкритих джерел відомо, що російські “шахеди” можуть скидати відтерміновані касетні боєприпаси. Що робите, якщо такий знаходите?

– У нас є свої піротехнічні підрозділи. Вони обов’язково все обстежують.

Зрозуміло, що якщо сапери ще десь у дорозі, а першими прибули пожежники, то вони рятують людей. Лишилось – не лишилось, все одно будуть рятувати людей. Далі сапери працюють паралельно з ними, роботи не зупиняються. Але, якщо щось знайдуть, наприклад, на якомусь поверсі бойову частину ракети, ми змушені будемо їх на деякий час припинити.

Добре, якщо її в принципі побачать. Бо вона ж може бути в завалі.

– Часто до завалів приходять люди, намагаючись допомогти? Наскільки потрібна в рятувальних операціях така допомога?

– На першому етапі нам це заважає. Бо ми десь не можемо під’їхати, намагаємось поставити техніку, готуємо собі місця для роботи. При цьому, до рятувальників підходять люди, які жили в будинку і які терміново хочуть туди зайти, вимагають дістати їм побутову техніку, яка нібито вціліла.

Наприклад, в Київській області в мене був такий випадок. Влучання у двоповерховий сучасний гуртожиток. Випала передня стіна. Гасять пожежу. Все інше стоїть. Пожежники заливають, бо вже загорілось у підвалі.

Ми чекаємо неподалік з одним із керівників обласної адміністрації. До нас підходить чоловік і заявляє, що бачить свою пральну машину і хоче її винести. Я йому кажу, що не раджу цього робити. Але він робить крок вперед…І в цю мить будинок “складається”, як картковий. Якби він зробив ще кілька кроків, то опинився б під завалами.

Тому цивільним людям небезпечно заходити на такі ділянки. Ми обстежуємо усі квартири разом з поліцією. А буває, що і поліцейських не пускаємо, якщо високий ризик.

Бо в деяких ситуаціях немає під’їздів, заходити доводиться через колінчаті піднімачі. Але в квартирах залишаються живі люди, їх треба витягнути звідти.

Тому, якщо будь-які волонтерські організації хочуть допомогти, вони можуть працювати з Комітетом Червоного Хреста. І вони мають зареєструватися. Бо якщо усі одночасно приходять на ділянку, де працюють рятувальники, і з усіх сторін хочуть нам надати якусь допомогу, це відволікає від основних завдань.

А бувають навіть конфліктні ситуації. Одного разу прибігли якісь молоді хлопці з лопатами, почали нам розповідати, що ми неправильно розбираємо завали. Поводились агресивно. Довелось поліції втрутитись. Ми ж не будемо на завалах з кимось влаштовувати “розборки”.

Є ще один нюанс, на який хотів би звернути увагу. Багато, хто приходить у “пікселі”. Ми не знаємо, що це за люди. Але потім ворог використовує фото, наголошуючи, що били по військовому об’єкту, хоч насправді зруйновано житловий будинок.

– Поговорімо про роботу рятувальників на прифронтових територіях. Зокрема, у Херсоні, де ворожі дрони фактично влаштовують “полювання” на людей.

– Там місто зазнає ударів не лише дронами – активно працює й артилерія. Наші підрозділи виконують завдання в умовах постійного ризику та можливих повторних атак. Часто буває так, що під час ліквідації наслідків обстрілів рятувальники змушені переривати роботу, переходити до безпечних місць чи в укриття, а вже потім повертатися, щоб продовжити роботу.

– Росіяни часто б’ють по будинках, автівках і на це так само часто треба реагувати, працюючи просто неба, коли ти сам можеш стати жертвою. Як на мене, це страшно.

– Так, страшно, але люди працюють. Є відповідні спецзасоби, броньована техніка. Але ситуація там дійсно складна. Наприклад, в день мого приїзду там до обіду вже було 9 поранених – це цивільне населення, ще одна людина загинула. І весь час канонада з артилерії не переривалася.

– Яка зараз ситуація на Сумщині? Вистачає техніки, людей, враховуючи, що там або атаки безпілотників, або ракетні обстріли?

– Загалом нам усього вистачає. Ми формуємо зведені загони з особового складу кількох підрозділів ДСНС, які виїжджають у різні регіони на підсилення – і йдеться не лише про Сумщину. До їхнього складу входять не тільки пожежно-рятувальні та інженерні підрозділи, що розбирають завали, укріплюють будівлі, облаштовують проїзди та допомагають діставати людей з-під руїн. Це також піротехніки, медики, кінологи, водолази та інші фахівці. Усі вони вирушають туди, де потрібна їхня додаткова допомога й де ситуація найскладніша.

Із забезпеченням технікою переважно нам допомагають міжнародні партнери.

Окрім того, у нас доукомплектовуються підрозділи, формуються нові. Наприклад, інженерних підрозділів раніше не було. Тепер вони досить потужні, там велика кількість інженерної техніки. Також зараз застосовується роботизована техніка, якої раніше не було. Ми постійно розвиваємось і враховуємо реалії війни.

Загалом з початку повномасштабної війни здійснено 232 475 виїздів щодо ліквідації саме наслідків бойових дій. Ліквідовано 28 075 пожеж. Врятовано 6 492 людей. Деблоковано з-під завалів 4389 тіл. Розібрано 2823 зруйнованих будівель і споруд. З них 1343 – житлові будинки, 37 – заклади охорони здоров’я, 123 – заклади освіти, 131 – об’єкти життєзабезпечення, ще 1189 – інші об’єкти (інформація станом 18 вересня 2025 року).

– Якщо є влучення у цивільну будівлю, хто визначає, чи можна нею далі користуватись? Я маю на увазі вже після завершення пошуково-рятувальної операції.

– Органи місцевої влади створюють відповідні комісії. Вони ухвалюють рішення про подальшу долю будівлі: чи вона буде відновлюватись, чи її треба знести.

Автор:  Тетяна Бодня,

Джерело: “Цензор. НЕТ”