"Нельзя быть заложниками Орбана в ЕС. Есть пути, как идти вперед". Интервью главы МИД Литвы

Від грудня 2024 року МЗС Литви очолює Кястутіс Будріс.

У його особистій прихильності до України немає жодного сумніву, як і у тому, що він чудово розуміє серйозність російської загрози.

Достатньо згадати, що з початку 2022 року він працював як безпековий радник президента Литви, та й до того опікувався питаннями розвідки та безпеки.

Це підтверджують також дії Будріса (днями він приїхав до Києва, щоби відкрити офісі литовської Central Project Management Agency – урядової інституції, що допомагає партнерам Литви з фокусом на Україні).

А Литва лишається найвідданішим партнером України у питанні руху до ЄС і НАТО.

"Європейська правда" поставила це питання Кястутісу Будрісу особисто у Києві.

Його відповідь – "безумовно, так".

А на підтвердження своїх слів міністр розповів про політику майбутнього уряду.

А ще – запевнив, що угорську блокаду руху України до ЄС мають обійти вже ближчим часом.

З НАТО складніше, але і там є позитивні сигнали, переконує литовський політик.

Про це та інше – читайте детальніше у інтерв'ю.

"У вас не залишиться сумнівів".

– Ми в Україні спостерігаємо за коаліціадою у Литві.

Головне питання: чи не підірве вона українсько-литовську дружбу?.

– Ні.

Мій візит є одним із сигналів щодо безумовного і чіткого збереження зовнішньої та безпекової політики Литви.

Одним з "якорів" цієї політики є підтримка України, підтримка оборони України, підтримка шляху України до Європейського Союзу.

Ми робимо це з багатьох причин.

Одна з них – це зацікавленість литовців та євроатлантичної спільноти у більшій безпеці та стабільності у Європі.

Ми розглядаємо допомогу Україні як власний інтерес у сфері безпеки.

І це не змінилося.

Як ви знаєте, я був у складі попереднього уряду, і моя кандидатура затверджена для наступного, 20-го уряду Литви.

За дев'ять місяців на посаді я приїхав до України вже уп'яте.

Цього разу я відкрив у Києві офіс литовської проєктної агенції, і це ще одне підтвердження тієї величезної роботи, яку ми робимо для України.

У сфері безпеки ми прагнемо до більшої інтеграції України до спільної оборони НАТО і ЄС.

Ми зацікавлені в тому, щоб український досвід, знання та ваша оборонна промисловість допомагали захисту неба НАТО.

Ми також співпрацюємо з Україною у тиску на Росію через санкції, ізоляцію та захист фундаментальних принципів – прагнучи досягти припинення вогню та довготривалого миру.

А після того, як новий уряд буде приведений до присяги, я не маю жодних сумнівів, що буде ще одна хвиля сильних рішень з боку Литви.

Тож і в Україні не залишиться щодо цього жодних сумнівів.

– Ви окреслили низку тем, про які я ще спитаю, але маю уточнити: партія "Зоря Німану" залишається в коаліції.

І ми чуємо їхні заяви (які багато хто вважає антиукраїнськими.

– "ЄП").

– Коли ми сформували попередній уряд, до якого теж увійшла ця партія, першим кроком був візит всього нового уряду до Києва – уперше в історії.

Це було 20 грудня 2024 року.

А ще за цієї коаліції відбулося одностайне голосування в парламенті за резолюцію про те, що Литва ніколи, ніколи не визнає анексію української території.

Ні де-факто, ні де-юре.

А що стосується зовнішньополітичних рішень Литви – їх ухвалюють і втілюють спільно президент і уряд.

Тож наша політика щодо України буде продовжуватися.

"ЄС не повинен бути заручником однієї держави".

– Ви згадали про європейську інтеграцію України.

Чи є спосіб пришвидшити цей рух? Адже Угорщина блокує будь-які рішення про початок переговорів.

– Так, є.

Звичайно, пріоритетом є одностайна згода членів ЄС щодо розширення.

Але принцип, який лежить в основі процесу розширення – про те, що просування залежить від досягнень кандидата – зараз підважений.

Україна повністю відповідає критеріям для просування вперед.

Це висновок Єврокомісії, і ніхто не ставить його під сумнів, але одна країна (Угорщина.

– "ЄП") постійно маніпулює своїм правом вето.

Вони зривають і компрометують сам процес розширення.

Їхні дії – дуже деструктивні, бо підривають коріння і основи Європейського Союзу як організації.

Ще раз підкреслю: ми прагнемо отримати 27 голосів, але поки цього не сталося, ми шукаємо альтернативні рішення.

– "План Б"?.

– Так, йдеться про "план Б".

Ми не можемо бути заручниками (вето Угорщини.

– "ЄП"), і є шляхи, як нам піти вперед.

Інтерв'ю відбулося у офісі агенції, ключовий проєкт якої вже зараз допомагає Україні йти до ЄС.

Фото пресслужби МЗС Литви.

Ще під час головування Данії у нас є можливість і час, щоб перейти до неформальних етапів, які будуть формально фіналізовані трохи згодом.

Нинішня методологія розширення дозволяє такий підхід.

Ці кроки продемонструють нашу повагу до правил ЄС, а також допоможуть процесу реформ в Україні.

Це також дозволить нам зберегти ресурси, мобілізовані Єврокомісією, а також утримати увагу країн-членів.

– А цей шлях підтримують інші країни ЄЄ?.

– Я дійсно оптимістично налаштований щодо цього.

Ми зможемо ухвалити таке рішення і утримати процес під контролем.

У нас є сильні аргументи для того, щоб набрати критичну масу (у складі ЄС) і рухатися вперед.

Тут не йдеться не про те, щоби про Україну з'явилися якісь нові слова та заяви, і безумовно не йдеться про створення ілюзії, що ми "щось робимо, попри все".

Ні! Йдеться про збереження імпульсу у русі України до ЄС.

Йдеться про те, щоб продовжувати робити те, що дійсно має значення – тобто реформи в Україні та підготовку Європейського Союзу до розширення.

Для цього нам потрібен механізм.

Неформальний процес переговорів може стати таким механізмом.

Отже, поки ми не маємо одностайного голосування через чиїсь егоїстичні та деструктивні інтереси – ми повинні продовжувати діяти таким чином.

Я не можу дозволити собі, моїй країні та Європейському Союзу бути заручниками будь-кого, хто йде на вибори, або хто налаштований допомагати нашим ворогам, або..

Я не знаю, якими є мотиви (вето з боку угорського уряду.

– "ЄП"), але я не буду в позиції слабкого і не буду в позиції заручника.

І у нас є рішення, як цього уникнути.

– Україні цей шлях допоможе у реформах.

А що він змінить з боку ЄС?.

– Мобілізує увагу та ресурси.

Бо інакше зусилля ЄС будуть зосереджені не на Україні, а на інших, формалізованих процесах (з іншими державами-кандидатами.

– "ЄП").

А я вважаю, що це неправильно!.

Весь процес розширення ЄС активізувався саме через перспективу України стати членом Євросоюзу.

Саме Україна запустила всю цю машину! Ми побачили прогрес із Західними Балканами, бо з'явилося розуміння того, що ЄС має розширюватися, насамперед включивши Україну.

Ми не можемо втратити локомотив, який має бути попереду всього потяга, тобто Україну.

А енергією для цього локомотива є реформи.

Ось так це влаштоване.

– Чи правильно я розумію, що "план Б" має бути запущений вже зараз, восени?.

– Звісно.

Імпульс є зараз.

Відкладати його небезпечно.

Я бачив це багато разів..

Утримати політичний фокус там, де він є – складне завдання.

"Від підтримки України ми повинні перейти до інтеграції".

– Зосередьмося на питаннях війни і миру.

Чи є готовність втілювати гарантії безпеки? Адже є непередбачуваність по той бік Атлантики.

– Ми все ще не використали всі інструменти для того, щоб чинити достатній тиск на Росію та змусити її до припинення вогню.

Ми не зробили цього!.

– Наприклад?.

– Енергетичні санкції не були застосовані повною мірою.

І коли хтось каже, мовляв "о, ми стільки всього зробили, і це не спрацювало, то давайте пробувати щось інше", то моя відповідь – ні!.

"Тіньовий флот" Росії квітне і працює по всіх океанах.

Досі є російські нафтові компанії не під санкціями, такі як "Роснефть" і "Лукойл"; газові компанії, як "Газпром" і "Новатек".

Лідери міжнародних організацій, у сфері ядерної енергетики досі фотографуються з "Росатомом".

Це означає, що ізоляції на необхідному рівні досі немає.

Ми маємо зробити це з боку ЄС, скоординувати це зі США, і лише тоді ми зможемо сказати, що ми зробили все, що могли.

Карта України з підписами литовських дипломатів, яку Будрис привіз до Києва.

Фото пресслужби МЗС України.

Якщо ж говорити про безпекову складову, то Литва рішуче підтримує майбутню діяльність "коаліції рішучих".

Крім того, ми вважаємо, що вступ України до ЄС є елементом гарантій безпеки.

При цьому ми в змозі захистити фундаментальні принципи: територіальну цілісність і суверенітет України.

І я передав вашому міністру знак про наше зобов'язання щодо цього: карту України з підписами моїх колег з МЗС, із зобов'язанням захищати і відстоювати вашу територіальну цілісність.

– Потрібні також гарантії безпеки, інакше ми зіткнемося з новою атакою Росії.

– Ми всі розуміємо, що найсильніша військова сила, найбільш технологічно розвинена – це Збройні сили України.

І наш обов'язок – продовжувати підтримувати ЗСУ як до припинення вогню, так і після.

Два роки тому Литва взяла на себе зобов'язання робити це протягом 10 років.

Цього року наша підтримка вже досягла 1 мільярда євро.

Ми зобов'язалися виділяти 0,25% ВВП щороку.

А зараз ми докорінно переглядаємо наш підхід: від підтримки ми маємо перейти до інтеграції сил і засобів.

Це, наприклад, дозволить захистити також наше небо.

"НАТО не зняли з порядку денного".

– Виходить, що в цьому питанні саме Україна виступає гарантом безпеки для східного флангу ЄС і НАТО?.

– Як безпековий партнер – так.

З огляду на технології та ноу-хау, які ви маєте, а також на вашу готовність це робити.

Ми всі бачимо, наскільки це важливо.

Адже загрози є дуже чіткими, особливо після того, що сталося тиждень тому в Польщі, Румунії, раніше і у Литві, коли до нас залітали російські дрони.

Отже, нам потрібна ефективна і адекватна протиповітряна оборона для протидії безпілотникам та іншим загрозам.

І ми знаємо, де взяти всі знання – в Україні.

Це інтегрує нас не тільки на рівні оборонної промисловості, але й політично, і на рівні державних політик.

Тому я бачу Україну де-факто частиною європейського механізму безпеки.

Україна – це не щось за межами Європейського Союзу і НАТО, і для України важлива не лише її власна безпека.

– У питанні спільної оборони, йдеться у першу чергу про НАТО.

Із розумінням важливості українських знань та навичок щодо ППО, має стати очевидним, що Україна є контрибутором безпеки в Європі.

Але чому ми не чуємо розмов про членство України в НАТО? Чому це не стоїть на порядку денному?.

– Те, що ми спостерігаємо зараз, – це процес "знизу вгору", і це щось нове.

Досі дискусії про Україну в НАТО велися "згори донизу", тобто на політичному рівні, і Литва надавала вам у них сильну підтримку.

Ми дійсно не маємо жодних сумнівів щодо майбутнього України в НАТО! І ми знову заявили про це на Гаазькому саміті.

Я також неодноразово заявляв про це на зустрічах НАТО, і ми будемо продовжувати це робити.

Бо ми віримо в це, і ми потребуємо цього.

Але політичні дискусії – це один підхід, а тепер ми маємо й інший: коли ми де-факто інтегруємося, де-факто співпрацюємо.

І тоді ми одного дня вирішимо, що безпекові домовленості стали де-факто реальністю.

ЄС також відіграє тут роль.

Ще рік тому співпраця між ЄС і НАТО більшою мірою стосувалася військової мобільності.

Зараз ми маємо інструмент SAFE (щодо оборонного виробництва.

– "ЄП") на суму 150 млрд євро, і ми бачимо зацікавленість Європи інвестувати і робити більше на фронті.

Геополітика змінюється прямо зараз!.

– Чи зміниться вона настільки, що членство України в НАТО знову буде на порядку денному? Не у Литві – ви вже на нашому боці.

Але чи бачите ви, що інші країни починають нарешті розуміти реальність?.

– Це питання і не знято з порядку денного.

Воно на порядку денному.

Ви знаєте, що на саміті НАТО було узгоджене формулювання про вступ України "коли дозволять умови".

Це означає, що коли ми досягнемо одностайності – то це станеться дуже швидко, як це сталося з нещодавнім вступом до НАТО Швеції та Фінляндії.

Але ми не повинні втрачати час і вже зараз де-факто інтегруватися все більше.

А баланс безпеки вже рухається в цьому напрямку.

І я впевнений, що коли цей день настане, ми матимемо всі аргументи про те, що ми маємо взяти на себе зобов'язання один перед одним.

НАТО – це передусім "п'ята стаття".

А "п'ята стаття" означає, що я беру перед вами зобов'язання померти за вашу безпеку, тому що це також моя безпека.

Тобто це аж наскільки особистісно, "інтимно".

Це найближчі, найінтимніші взаємини, які тільки можуть бути.

І так, ми точно досягнемо цього.

Де-факто ми рухаємося в цьому напрямку.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".