Незвичайні професії в Україні: що шукають роботодавці і хто такий шламівник, гільйоширник, фельд’єгер

Незвичайні професії в Україні

На українському ринку праці, де переважають вакансії будівельників, водіїв, бухгалтерів чи IT-фахівців, існує ціла категорія спеціальностей, які вважаються рідкісними. Це ті професії, вакансії яких трапляються одинично, а кваліфікованих працівників у цій сфері знайти надзвичайно складно. Державний центр зайнятості оприлюднив перелік таких рідкісних спеціальностей, і він виявився доволі несподіваним, адже поєднує як творчі та культурні напрямки, так і наукові та виробничі.

За даними служби, в Україні офіційно зареєстровано понад дев’ять тисяч професій, проте реальні вакансії у базі мають лише близько трьох з половиною тисяч. Серед них і знайшлося місце тим спеціальностям, які зустрічаються настільки нечасто, що роботодавці змушені чекати місяцями, перш ніж знайдуть потрібного працівника.

Рідкісні професії в Україні

Серед найрідкісніших професій особливе місце займають ті, що пов’язані з мистецтвом та культурою. Так, хормейстер або регент сьогодні залишаються затребуваними лише у вузьких колах — це керівники та диригенти хорів, у тому числі церковних, без яких неможливе повноцінне функціонування музичних колективів.

Ще одна цікава професія — асистент артиста-соліста-органіста, який допомагає органісту під час виконання творів, забезпечуючи правильне звучання складного інструмента. Такі вакансії з’являються надзвичайно рідко, адже і самих органістів в Україні небагато.

Не менш рідкісною є робота гримера-пастижера. Це людина, яка створює сценічний образ актора — від театрального гриму до перук, борід чи накладних вусів. Подібні фахівці потрібні переважно у театрах та кіно, тому вакансії виникають нечасто, та й підготувати спеціаліста такого рівня непросто. У схожій ситуації перебувають бутафори, що виготовляють сценічні декорації та реквізит.

До рідкісних професій належать і ті, що стосуються науки. Наприклад, ентомологи чи іхтіологи, які досліджують комах та риб. Вакансії для таких спеціалістів зазвичай з’являються лише в науково-дослідних установах або окремих університетах, а тому їх кількість украй обмежена.

Неочікувано до переліку потрапили і суто виробничі спеціальності. Так, в Україні дуже мало апаратників вирощування дріжджів — людей, які контролюють процес їхнього промислового виготовлення. Схожа ситуація і з халвомісильниками, котрі займаються приготуванням халви, або беконниками, які спеціалізуються на обробці м’яса для бекону. Це вузькі напрями харчової промисловості, де попит на кадри є поодиноким.

З-поміж незвичних професій, які офіційно визнані рідкісними, можна виокремити й трунарів. Це майстри, які виготовляють та оздоблюють труни, і, попри специфічність, їхня робота вважається важливою у своїй сфері.

Не менш дивним для багатьох виглядає включення до списку професії натурника — моделі для художників чи театральних постановок, вакансії якого зустрічаються дуже нечасто.

У категорію рідкісних потрапили й фахівці, що працюють у сфері послуг. Наприклад, сомельє, які добре орієнтуються у винах, знають особливості їх подачі та поєднання з їжею. Такі вакансії трапляються переважно у дорогих ресторанах, тому знайти роботу у цій сфері непросто.

До маловідомих належать і фельд’єгери — кур’єри, які доставляють особливо важливі документи.

Дивовижні професії, за якими роботодавці не часто шукають працівників

У Державному центрі зайнятості зазначають, що іноді роботодавці звертаються до служби зайнятості з пошуками кадрів для досить незвичних вакансій, і при цьому спеціалістів у цих сферах катастрофічно бракує.

Кожна з цих спеціальностей має своє унікальне призначення і потребує особливих знань чи навичок, проте молодь здебільшого обирає більш популярні напрями, залишаючи ці сфери без притоку нових кадрів.

Комбустіолог — це лікар, який спеціалізується на лікуванні важких опіків, а також на усуненні їхніх наслідків, таких як рубці та шрами. Цей напрям хірургії отримав офіційний статус в Україні лише у 1995 році, тоді як ще 30 років тому лікарі, які працювали в опікових стаціонарах, називалися травматологами-ортопедами. Щоб стати комбустіологом, необхідна повна вища медична освіта і тривала практика, адже робота з пацієнтами з тяжкими опіками вимагає максимальної професійності та точності.

Сюрвейєр – незалежний експерт, який займається інспекцією та оцінкою вантажів транспортних засобів. Його робота особливо важлива у сфері міжнародних торгово-економічних відносин, адже сюрвейєрські послуги забезпечують чесність та прозорість угод. Попит на таких спеціалістів зростає у зв’язку з розвитком логістики та міжнародної торгівлі, проте спеціалістів на ринку обмаль.

Гільйоширник у поліграфії– це фахівець, який працює з гільйошем, тобто особливим орнаментом, що складається зі складних хвилястих ліній. Такі малюнки накладаються на папір під час виготовлення документів чи грошей, що робить їх захищеними від підробок. Для роботи потрібна щонайменше передвища освіта у сфері поліграфії, однак ця професія майже зникла з освітніх програм, тому роботодавцям складно знайти фахівців.

Оператор на емшерах. Емшери — це відстійники, куди підприємства скидають стічні води з домішками, що виникають у процесі виробництва. Оператор на емшерах відповідає за контроль наповнення резервуарів, стежить за процесом бродіння осаду та бере проби для перевірки. Це важлива ланка у захисті довкілля від промислових забруднень. Для роботи достатньо середньої або професійно-технічної освіти, однак знайти таких фахівців сьогодні непросто.

Шламівник працює у сфері добувної промисловості. Шламом називають частинки гірської породи, які потрапляють у рідину під час буріння. У спеціальних шламбасейнах такі відходи накопичуються, і завдання шламівника — контролювати їхній стан, обслуговувати техніку і стежити за безпекою роботи. Для цього зазвичай потрібна професійно-технічна освіта, хоча іноді достатньо й базової середньої.

Фахівці наголошують, що рідкісність професій пояснюється кількома причинами. По-перше, це вузька спеціалізація, яка вимагає унікальних знань та підготовки. По-друге, низький попит на ринку, адже у більшості випадків ці спеціальності потрібні одиничним роботодавцям. По-третє, обмежена кількість освітніх програм, які готують таких спеціалістів, через що пошук кадрів ускладнюється.

Наявність рідкісних професій свідчить про різноманітність українського ринку праці, який не обмежується масовими сферами. Водночас для людей, які обирають такі спеціальності, це може стати як викликом через невелику кількість вакансій, так і перевагою, адже унікальні знання завжди цінуються і можуть відкрити несподівані кар’єрні перспективи.