Небезпечний прецедент: як бабуся і дідусь відсудили ембріони у невістки

"Після двох років перебування під арештом передані в якості спадщини" - це про трьох ненароджених дітей: двох дівчаток і одного хлопчика. Два роки тривав безпрецедентний процес щодо поділу кріоконсервованих ембріонів між батьками померлого чоловіка і його вдовою. Рішення Центрального районного суду Дніпра шокувало не лише українську, а й європейську медичну та медично-експертну спільноту. Бо такого рішення просто не могло бути.

Доля зародків ще не вирішена остаточно - попереду апеляція. Чому «справа трьох ембріонів» набула такого резонансу і які вона може мати наслідки - у матеріалі Коротко про.

Про суд дізналася випадково

Кажуть, горе об’єднує людей, але часто і розсварює. Після невдалого лікування безпліддя Анастасія та Олександр вдалися до програми екстракорпорального запліднення і у лютому 2022 року отримали шість ембріонів. Перенести зародки в материнське лоно планували на березень, але почалася війна, з важливим рішенням вирішили зачекати. А десь за місяць Олександра госпіталізували, і лікарі не змогли його врятувати.

Спершу Анастасія та батьки Олександра намагалися підтримувати одне одного, але з часом стосунки почали псуватися. Свекри вимагали, щоб невістка якомога швидше завагітніла - хотіли втішитися онуками. Анастасія казала, що ще не пережила свого горя і просила дати час. Бажання свекрів вдатися до сурогатного материнства також не підтримала. З’їхала за їх вимогою з квартири, а згодом перебралася за кордон, де знайшла роботу як спеціалістка в ІТ-сфері.

Про те, що є відповідачкою за позовом про поділ ембріонів у якості спадщини, жінка дізналася випадково - ухвала суду про відкриття провадження підтяглася в «Дію». Свекри вирішили реалізувати свій задум після від’їзду невістки. Це була весна 2023 року.

Ніхто не може гарантувати

У Єдиному державному реєстрі судових рішень поки є тільки резолютивна частина рішення судді Сергія Єдаменка, винесена 8 вересня на користь дідуся і бабусі ненароджених немовлят. Адвокат Анастасії - Людмила Кириленко вважає, що повний текст писатиметься важко, бо немає законних підстав, на які посилатися.

- Коли клієнтка звернулася до мене з цією справою, я сказала, що виграємо за одне засідання. Я маю великий юридичний досвід у сфері репродуктивної медицини і думала, що суддя просто не дуже розібрався у суті питання. Ця справа взагалі не мала бути взята до розгляду, бо немає предмету позову. Жодна країна світу не може гарантувати своїм громадянам, що вони стануть дідусем та бабусею. І міністерства здоров’я не гарантують, і Європейський суд з прав людини. У Франції вже розглядалася подібна справа, коли після смерті сина мати хотіла отримати його сперму. Суддя постановив, що права батьківства не переходять у спадщину, і це загальна європейська практика.

Між тим, слухання розтяглися на два роки, за цей час на ембріони було накладено арешт. Навіть коли б Анастасія вирішила народжувати, то вже б і не могла. Під час слухань на столі у судді Сергія Єдаменка лежали чотири томи експертних висновків, що вказували на нереальність позову. Бажання немолодих людей, які втратили єдиного сина, зустріти старість поруч з онуками заслуговують всілякого розуміння і співчуття. Але є емоції, а є норми закону.

- Ми не Афганістан, де встановлюється жорсткий контроль над жіночим тілом. Дитина, яка не народжена, не може бути арештована. Ембріони, всередині яких є яйцеклітина, не можуть бути предметом спадкування. Це цинічно - надавати їм статус речі, яку можна дарувати чи передавати. Позов навіть не містить якихось вимог до моєї клієнтки, хоча вона є відповідачем. Тільки до медичного закладу, де зберігаються зародки, - наголошує адвокат.

Місія нездійснена

Перекладаючи канцелярську мову на загальнолюдську, Центральний суд Дніпра виніс рішення про можливість батьків Олександра скористатися програмою сурогатного материнства і записати на себе народжених по ній дітей. Найбільший парадокс у цій морально важкій історії полягає в тому, що ніхто не знає, як виконати таке рішення, якщо воно набуде законної сили. Стаття 123-я Сімейного кодексу говорить, що коли в тіло сурогатної матері переноситься ембріон, зачатий подружжям, то вони є батьками дитини.

- Інших варіантів не існує. У нас прокуратура порушує кримінальні справи, коли дитина народилася за програмою сурогатного материнства, а немає стовідсоткової спорідненості з генетичними батьками. Я не знаю, яка клініка візьметься виконувати таке рішення суду, - каже Людмила Кириленко.

Адвокат зауважує, що з початком війни, коли з України почали виїжджати жінки, в клініках залишилося багато ембріонів як подружніх пар, так і людей, які перебували в цивільних відносинах.

- Якісь пари розлучилися, чоловіки могли загинути. Якщо прецедент буде створено, за цим прикладом до медичних закладів по «спадщину» звертатимуться батьки, брати, сестри. І матері навіть не знатимуть, що народжуються їхні діти. Це просто якась легалізація торгівлі дітьми. У нас важко позбавити права на дитину матері, яка веде асоціальний спосіб життя, а тут суд позбавляє права на дитину, яка ще не народилася.

Врегулювання вже готується

У чому мали рацію позивачі, так це в тому, що в сучасному правовому полі статус ненароджених дітей не визначено.

- Якщо так, то вступають в силу договірні відносини. Люди приходять в клініку і укладають договір, яким визначають, хто буде розпоряджатися репродуктивним матеріалом, - каже експерт в галузі медичного права Олена Бабіч. - Наскільки мені відомо, так само було і в цій історії: у випадку смерті одного з подружжя всі права переходять до іншого. Я не можу коментувати рішення суду, поки не буде повного тексту, бо не знаю, чим міг керуватися суддя.

В той же час адвокат також говорить про негативні наслідки. З огляду на війну, багато пар віддають на зберігання не тільки ембріони, а й сперму чоловіків, щоб дружини могли народжувати після загибелі коханих. Водночас є багато судових процесів, коли батьки героїв ділять з їх удовами одноразову допомогу, майно. До предметів таких спорів, з огляду на прецедент, може додатися і розподіл біоматеріалу.

Олена Бабіч зауважує, що врегулювання уже готується - наприкінці серпня цього року Кабінет міністрів вніс у Верховну Раду проєкт Закону "Про застосування допоміжних репродуктивних технологій". Юристи не вважають його ідеальним, але він все ж може стати запобіжником для подібних конфліктів.