Освіта у дзеркалі НМТ: що ми насправді бачимо в результатах?

Результати НМТ завжди обговорюють у суспільстві. Але зазвичай найбільше всіх цікавлять два питання: скільки в нас 200-бальників (радіємо) і що там із природничо-математичною освітою (сумуємо). А насправді в даних тестів набагато більше приводів для дискусій і серйозних висновків.

Результати НМТ — це не тільки про те, яких студентів набрали університети, а й про те, чого вчать або не вчать у школі. Так, це лише зріз «на виході» — знання випускників, і ми не знаємо, скільки в цих балах роботи репетиторів, випадкових відповідей, стресу. Але тенденції видно. Питання в тому, чи хочемо ми їх бачити. А якщо хочемо — то чи робитимемо щось із цим? Ось кілька важливих тенденцій.

Освітній розлом: тонкий прошарок сильних учнів

І я зараз не про розрив у знаннях між дітьми з міста й села, престижного ліцею та звичайної школи у спальному районі — все це, як і завжди, присутнє. На тестах із багатьох навчальних предметів дуже чітко видно, що є тонкий прошарок сильних учнів (із деяких предметів — прозорий майже до дір), і значно товщий — тих, хто показав невтішні результати. Тобто масова освіта — низької якості. Найбільше це впадає в око стосовно природничо-математичних дисциплін, і не перший рік. Звіт УЦОЯО містить детальний аналіз робіт однієї із сесій тестування, і це хороша ілюстрація.

Візьмімо результати з математики та фізики. Уявімо, що шкала 100–200 балів — це драбина, де кожна сходинка — 10 балів. А за допомогою фігурки чоловічка позначимо кількість учасників тестування, чиї роботи аналізували: одна фігурка — це приблизно 10% учасників. Тоді результати тестів матимуть такий вигляд:

Результати НМТ з математики демонструють разючий контраст. З одного боку, кожен п’ятий учасник не зміг набрати більш як 108 балів, половина не подолала межу в 132 бали. З іншого — на тесті з математики найбільше 200-бальників — 1177 осіб. Для порівняння — з української мови таких лише 659.

Це системна проблема, яка спостерігається не перший рік і не лише на ЗНО: бачимо високий рівень підготовки в частині шкіл, які дотримуються освітніх традицій, співпрацюють із університетами, залучають учнів до олімпіадного руху, — і тотальну неспроможність масової школи забезпечити бодай базовий рівень математичної грамотності.

Так само добре видно розрив між сильними та слабкими учасниками на тесті з фізики: на 108 балів і нижче склав тест кожен п’ятий, половина учасників не змогла піднятися вище 132 балів. І це при тому, що фізика, на відміну від математики, — предмет за вибором, тобто на цей тест ішли свідомо ті, хто до нього готувався (можливо, тому розрив там трохи менший). Але з обох предметів більшість учасників «осіла» на нижчих балах...

Коли обговорюють такі результати природничо-математичної освіти, зазвичай кивають на гуманітарну — отам, мовляв, усе більш-менш добре. Дійсно, рейтинг результатів НМТ з української мови виглядає краще:

Але насправді така картина не повинна заспокоювати — тут загальний рівень знань теж далеко не окей, і ось чому.

Тест із української мови був найлегшим — і це не суб’єктивні відчуття, а підтверджений психометричними показниками факт. У тест було закладено багато легких завдань, які підстелили соломку слабшим учасникам і допомогли їм підвищити собі бали. Тут не було задач, як із фізики чи математики, або письмового есе, як це було раніше в тестах із мови. З 30 завдань тесту 25 — на вибір правильної відповіді із запропонованих варіантів. Заради справедливості варто зазначити, що складніші завдання теж були, і завдяки їм сильні учасники змогли вирвалися вперед і показати себе. Однак цей тест усе ж таки приховав від нас по-справжньому слабких учнів, тому реального розриву між ними та сильними учасниками ми не побачимо.

Коли тест рясніє простими завданнями, це означає лише одне: на нього можна натренуватися. І для цього зовсім не обов’язково глибоко знати предмет. Ось приклад: у НМТ з мови траплялися завдання минулих років — і їх виконували «на ура». Але варто було з’явитися новим завданням на ті самі правила — успішність одразу падала. Ще один приклад: учасники тестування мали вставити в слова потрібну літеру — Е чи И. Ще й підказка була — у якому саме місці слова її треба вставляти. Це — рівень шкільної контрольної. Не дивно, що впоралися з ним 77% учасників. Та щойно змінився формат — результати погіршали. Інше завдання вимагало прочитати кілька уривків тексту та знайти той, де немає помилок. Його виконали вже лише 34,5%. Бо тут треба було не механічно «втикати» літери, а самостійно застосувати правило. Там, де мова перестає бути набором правил і вимагає цілісності, виникає проблема. Чи мають нас тішити на цьому тлі успішні 77%? Це про те, що школа й репетитори тренують здебільшого впізнавати, а не думати.

Загалом тести НМТ показали спільні для всіх предметів проблеми. Більшість учнів має фрагментарні знання, не володіє базовими навичками, їм легше працювати з короткими завданнями — набором слів чи формул, а не з текстами (бо й із читанням книг — проблеми). Учні знають правила, терміни чи формули (і то не завжди), але не розуміють, що за ними стоїть і як це працює.

Ось показовий приклад. У завданнях з історії 50–80% учасників зазвичай легко впізнавали пам’ятку чи біографію, 93% без проблем поєднали термін із його визначенням. Але завдання на встановлення послідовності подій виконали лише 20%, майже 70% не змогли назвати головну мету руху Опору під час Другої світової. Учні губляться там, де треба мислити не штампами, а хронологією та логікою, де події потрібно вписати в контекст — особливо світовий.

Наїзди на математику

Серед результатів нинішнього НМТ — показовий, майже симптоматичний факт: шестеро учасників НМТ склали тест із української мови на найвищий бал — 190–200 балів, але не змогли скласти тест із математики. На тесті з історії України таких випадків п’ять: відмінники-історики отримали нуль балів із математики. Такі хороші результати з одного предмета і повний нуль з іншого мають зазвичай ті, хто вважає, що математика йому не потрібна, але він змушений її складати як обов’язковий предмет. Натомість усі сили було кинуто на підготовку до тесту з української мови. І це, звісно, не про освіченість: не може освічена людина не знати шкільної математики аж настільки, щоб із довідником у руках не поставити правильно хрестиків хоча б у п’ятьох завданнях із 22 (саме таким був поріг «склав / не склав»). Можна було навіть не чіпати задач. До речі, за даними УЦОЯО, серед тих, хто не склав українську мову, третина — ті, хто завалив і тест із математики. І це спостерігається не перший рік.

Є дуже багато суперечок щодо того, чи потрібно вводити обов’язковий НМТ з математики. «Через вашу математику моя дитина не вступить на актора (музиканта, художника, дизайнера…» — такі коментарі часто можна почути від батьків. І, за моєю інформацією, саме в цьому полягає пресинг творчих вишів, які хочуть обійти або НМТ взагалі, або хоча б із математики.

Однак обов’язкова математика не є чимось незвичайним. Наприклад, у США аналог ЗНО — SAT (Scholastic Assessment Test), без якого не вступають до університету чи коледжу, складається з кількох блоків: перший — читання й письмо, другий — математика. Цей тест також визнають у деяких англомовних країнах. Польський аналог ЗНО — Matura — також обов’язково містить і польську мову, й математику.

Я переконана, що поділ у школі на гуманітаріїв і математиків — штучний. Він вигідний і вчителям, і учням (батькам). Бо виправдовує проблеми: учень не знає математики не тому, що його погано навчили й не тому, що він не хоче її вчити, а просто тому, що він такий від природи. Це така неформальна довідка-звільнення від навчання. У Ерика Берна в «Іграх, у які грають люди» описано гру «Дерев’яна нога». Її суть у тому, що людина посилається на свою умовну ваду — реальну чи уявну — щоб уникнути відповідальності. Як каже Берн: «Я маю дерев’яну ногу — не можете ж ви очікувати, що я підійматимуся сходами». У шкільному контексті це звучить так: «Я гуманітарій — чого ви від мене хочете на алгебрі?» Або так: «Я його не можу навчити математики — це ж гуманітарій». Чому на математиці в школі не можна ставити хрест і чому вона важлива для всіх,  добре пояснив психолог Пилип Духлій.

Тест без гострих кутів

Коли аналізуємо результати НМТ, маємо розуміти, як ми їх отримуємо. Чи не найважливіший елемент тестування — пороговий бал «склав / не склав», який одразу відсікає тих, хто показав неприйнятно низькі результати й не може брати участь у вступних перегонах. Від порогового балу потім відштовхується вся шкала оцінок — від 100 до 200. Цього року, і вже не вперше, пороговий бал низький — із кожного предмету треба набрати 15% тестових балів. Водночас у тестах із усіх предметів повно завдань «для розгону», на яких можна проскочити поріг, — це завдання на вибір варіанта правильної відповіді.

І навіть попри такий низький поріг, природничо-математичні науки та література є рекордсменами за кількістю тих, хто не склав тест: математику та фізику не склав кожен десятий — 11,9 і 10,5% відповідно, хімію — 6,2%, українську літературу — 2,6% та іноземні мови — від 4 до 6% (залежно від мови). З решти предметів відсоток тих, хто не склав, дуже незначний — від 0,1 до 0,4%. Зверніть увагу: серед антилідерів є й гуманітарні предмети. Але насправді результати могли бути ще гіршими, якби пороговий бал був вищим.

Як визначають пороговий бал? До війни до цієї справи залучали групу експертів — це були вчителі з різних регіонів та різних типів шкіл, а також науковці. Після того, як завершувалася сесія ЗНО й роботи були здані, вони брали тест і оцінювали, які завдання може виконати мінімально підготовлений абітурієнт. Тобто той, у кого знання слабкі, але все ж таки відповідають мінімальному стандарту освіти. Потім усі ці дані статистично оброблялися й на їх основі спеціальна експертна комісія шляхом голосування визначала мінімальний пороговий бал. Засідання комісії транслювалися онлайн, аби всі охочі розуміли аргументи.

Зараз НМТ проводять у складніших умовах, і не протягом кількох днів, як раніше, а довше. Тому суто фізично організувати роботу експертної комісії за кожним із тестів складно. Отже, пороговий бал зараз установлюється наказом МОН. Причому задовго до початку НМТ — іще в лютому. І це означає, що тепер не пороговий бал визначають за змістом тесту, а тест — за балом: УЦОЯО має розробити такі тести, щоб вони точно підпали під ці норми.

Інакше тепер виставляють і бали за тест. Раніше вони були рейтинговими — тобто враховували не лише рівень знань конкретного учасника, а й його позицію серед інших. Тобто спочатку за допомогою порогового балу відсікали тих, хто не склав тест, а потім складали рейтинг тих, хто залишився, і вже на нього накладали шкалу 100–200. Це давало змогу точніше виміряти знання та побачити не лише результат учасника, а й контекст, загальний рівень. Можливо, ви пам’ятаєте заклики УЦОЯО і МОН до репетиторів: «Не ходіть складати НМТ задля розваги, ви підіймаєте планку результатів, і на цьому тлі ваші учні отримають нижчі бали». Тепер оцінка за НМТ не є рейтинговою, вона нагадує звичайну шкільну оцінку — є перелік, за скільки помилок що ставити. Інструкція про бали за НМТ є в тому ж таки наказі МОН, який виходить задовго до початку НМТ.

У тестах із усіх предметів немає відкритих завдань, де треба висловити власну думку, а не лише працювати з готовими варіантами відповіді. І це не тільки впливає на якість результатів, а й показує школам: акцент треба робити на натаскування. Бо шкільна система орієнтується на НМТ.

Від самого початку впровадження ЗНО відкриті завдання були, але від них відмовилися через брак коштів — адже такі завдання мають перевіряти живі люди, і їхню працю треба оплачувати. З української мови було есе, з англійської — письмове висловлювання, з природничо-математичних наук — задачі. Задачі й зараз є, але тепер учасники НМТ повинні записати у бланк тесту лише відповідь до них, а раніше потрібно було викласти весь розв’язок. Елегантність і раціональність розв’язку також упливали на бал, і це був сигнал для школи — чого навчати. Відомий випадок, коли на ЗНО один учень розв’язав задачу з геометрії в незвичний, унікальний спосіб, який не змогли оцінити екзаменатори. І лише апеляційна комісія УЦОЯО визнала правильність такого способу. Той хлопець отримав найвищий бал. Вочевидь, у нього був хороший вчитель чи репетитор.

Раніше на тестах із природничо-математичних дисциплін від учасників очікували, що вони знатимуть основні формули. Тепер на НМТ дозволено користуватися довідником із формулами — і це теж сигнал для школи й для репетиторів: не важливі різні способи розв’язання задач (а саме це формує наукове мислення), не обов’язково знати основні формули й закони. І ось як це працює: навіть із довідником у руках 38% учасників тестування не змогли правильно піднести двочлен до квадрата. Кожен п’ятий позначив як правильну відповідь, що суперечить нерівності трикутника.

Побачили. А далі що?

Проблеми освіти, які ми сьогодні побачили на результатах НМТ, не з’явилися вчора, вони накопичувалися роками. Добре, що в нас є регулярні, щорічні звіти УЦОЯО. Але їх треба глибоко аналізувати. Бо без системного бачення причин і наслідків ми залишимося заручниками ілюзій. Аналізом мали б займатися освітні аналітики. Але попри армію інститутів та академій, які годуються з «аналітики» та «реформ», в Україні немає навіть концепції освітньої аналітики. Не кажу вже про відкриту базу даних, яку мали б регулярно наповнювати й аналізувати.

За результатами досліджень потрібен зворотний зв’язок зі школою: не пафосні виступи на конференціях перед спонсорами, а конкретні рекомендації й підтримка вчителів і тих, хто їх готує. Підтримка потрібна й самому НМТ, аби він не став заручником популізму й розвивався. Та це вже окрема розмова, їй буде присвячено другу частину цієї статті, яка вийде незабаром.