"Залишимо одну школу на всю Україну?": що думають в профспілці освітян щодо підвищення зарплат для вчителів

Низький рівень зарплати освітян лишається серед ключових причин того, що вони полишають професію. Попри заяви урядовців та політиків наразі у спільноти немає чіткого розуміння, які зміняться виплати наступного календарного року.

Про фінансові питання в освіті "Телеграф" поговорив з заступником голови Профспілки працівників освіти й науки України Сергієм Романюком.

- В навчальному році, що минув чи збереглась тенденція до відтоку кадрів з освіти, й чи ключовим фактором для цього лишилась зарплата?

- Дійсно, на першому місці серед причин звільнень стоїть низький рівень оплати праці, на другому місці – некомфортність цієї праці. Ми вже, мабуть, років 20 живемо в умовах постійних реформ. Кожен з семи міністрів освіти, що були за цей час, запроваджували якісь зміни, обіцяючи, що саме вони зроблять все якнайкраще. Й освітяни змушені з одного напрямку реформ перемикатися на інший. Така невизначеність не сприяє тому, щоб освіта ставала якіснішою. Плюс всі ці реформи ввели дуже багато додаткових видів роботи для освітян, за які ніхто не платить. Це й звітність, й оновлення документації, й створення презентацій тощо.

- На цьому тижні пролунало кілька заяв щодо змін в оплаті праці освітян – є урядова пропозиція, і пропозиція від нардепів. Який варіант оптимальний для освітян?

- Є законопроєкт, над яким ми працювали разом з депутаткою Парламенту Наталією Піпою, що передбачає коефіцієнт підвищення окладів 1,5 по тарифній сітці. Це б підвищило посадовий оклад на 50% і відразу ж в цілому також зарплату на 50%. Але наразі цей документ ще не зареєстрований.

Уряд продекларував підвищення – на 30% з 1 січня 2026 року ще на 20% з 1 вересня. Але, чесно кажучи, незрозуміло, як це буде реалізовано. Адже якщо подивитися на цифри в бюджеті, то якою була освітня субвенція в цьому році 103 млрд грн, такою вона й лишилась. І це, не дивлячись на те, що мінімальні соціальні стандарти зміняться – зокрема мінімалка зросте з 8000 до 8647 грн, а перший тарифний розряд з 3195 до 3470 грн. Тобто виходить, що розрахункові величини збільшилися, а загальна сума освітній субвенції – ні. Є побоювання, що через це можуть виникнути проблеми.

Та й це не той рівень, який мав би бути. Адже перший тарифний розряд повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За даними Мінсоцполітики за цінами червня 2025 року, це – 8827 грн, плюс 5% військовий збір та 18% ПДВ – виходимо на 11464 грн. При цьому в проєкті Держбюджету прожитковий мінімум закладений в 4 рази менший – 3328 грн. Тобто, якби Держава навіть затвердила реальний прожитковий мінімум і відповідно до цього перший тарифний розряд, зарплата вчителів зросла б приблизно в три рази. І ми таким чином наблизились би до вимог ст. 61 Закону України "Про освіту", яка передбачає найнижчий посадовий оклад педагога на рівні трьох мінімальних зарплат.

- Чи відомо наразі, яким чином будуть використані додаткові 53,8 млрд гривень, що виділені на освіту?

- Уряд, дійсно, пропонує виділити цю суму на окрему бюджетну програму "Підвищення престижності праці у сфері освіти"". В пояснювальній записці написано, що ці кошти виплачуватимуться за досягнення. Але які це мають бути досягнення? Розподілення коштів на чий розсуд віддадуть? Відповідного унормування щодо цього немає, а без цього — словесні заяви – це ще не гарантії для освітян.

- Чи відомо, лишиться на наступний рік т.зв. "вчительська тисяча"?

- Постанова Кабміну №1286 передбачала, що ці виплати "за особливі умови праці" мають здійснюватися до кінця воєнного часу. Але якщо відкрити бюджет-2026, то по цій програмі стоїть нуль. Тобто цих виплат точно не планується.

- На фоні заяв урядовців про зростання видатків з держбюджету на оплату праці вчителі висловлюють побоювання, що їм можуть скасувати доплати, що здійснюються за рішенням органів місцевої влади. Чи можна цьому зарадити?

- Повторюсь: освітня субвенція, яка дає гарантовану заробітну плату, як була, так і залишилась на рівні 103 млрд грн. З неї кошти ніхто не забере. Але, звісно, часом утворюються певні залишки, які можуть влада хоче спрямовувати на оновлення матеріально-технічної бази тощо. Тому це буде наша робота – слідкувати за тим, щоб ці кошти були все-таки людям виплачені.

А от як будуть розподілятися додаткові 53,8 млрд гривень – про це говорити рано. Немає жодних документів, про як можна було б дискутувати. Скажу лише одне стосовно важливості заробітної плати освітян. Ми розуміли, що важко буде вимагати від уряду виконання закону "Про освіту" в частині фінансування. Наша Львівська профспілкова організація ініціювала відповідну петицію, яка за чотири дні набрала понад 25 тис. підписів. Тобто, для освітян рівень заробітної плати – архіважливо. Фактично, вони відгукнулися миттєво на це. А уряд, на жаль, поки що не відреагував.

- Чи змінилась би ситуація з зарплатою, якби відійшли від прив'язки зарплат освітян до єдиної тарифної сітки? Адже цю систему критикують за відсутність гнучкості й "зрівнялівку".

- Сьогодні багато хто спекулює, що треба придумати якусь нову систему оплати праці для освітян. Але вона прописана у двох законах – "Про освіту" ст. 61 (визначає посадовий оклад педпрацівника найнижчої кваліфікаційної категорії в розмірі трьох мінімалок – Авт.) та "Про повну загальну середню освіту" ст. 24 (прописані доплати за окремі види педагогічної діяльності – Авт.). Можливо, якісь нюанси треба відшліфувати, але ключові засади вже законодавчо визначені, тільки їх треба дотримуватися. Натомість закони не виконуються, а політичної відповідальності за це в Україні, на жаль, немає.

- Серед проблем, про яку говорять освітяни, та й батьки – це припинення державного фінансування оплати праці вчителів у малокомплектних школах. Чи дає це реальну економію коштів?

– Держава повинна забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти дітей за їхнім місцем проживання. А Уряд спочатку припинив фінансування шкіл, де навчається менше ніж 25 дітей, з цього вересня – менш ніж 45, з наступного – менше ніж 60. А де ми зупинимося? Залишимо одну школу на всю Україну? Мова про те, що якщо ми хочемо якісну освіту, то треба створювати умови, щоб діти могли вчитися. А ідея, давайте все зекономимо, закриємо і з цього станемо щасливими, не працює. Всі думають, що освіта це тягар, насправді освіта це рушій розвитку економіки та суспільства. Але якщо середня зарплата на 2026 рік прогнозується на рівні 30 тис., а по Києву – 40 тис. гривень, то у вчителя це 13,8 тис. гривень. Яка молода людина з вищою освітою піде працювати до школи?

- Хіба що молодий хлопець, щоб отримати бронювання…

- Молодий хлопець може себе знайти в будь-якому іншому місці – енергетичній сфері, МНС та інших структурах, де є бронювання і вищі зарплати. Адже якраз в освіті його застосовують менше ніж в інших галузях економіки, бо у нас працюють переважно жінки. Можливо дехто, в поодиноких випадках, проскакують через систему освіти, щоб уникнути призову. А роздмухують це так, ніби ухилянти – у нас всі, хто не є в країні. Цим відвертається увага суспільства. Замість того, або підіймати престижність праці вчителів, повагу до них, до школи, до освіти.

Багато розмов, що вчителі не дають якісну освіту. Але це не буханка хліба, яку можна взяти й передати. Адже я можу красиво подати матеріал, але якщо діти не хочуть його засвоювати, в них немає мотивації, то скоріше за все результат буде близький до нуля. Здобуття освіти не обмежується роботою вчителя, це ж ще й сім'я, суспільство. Ми повинні стимулювати людей з високим рівнем знань, пропонувати випускникам високооплачувану роботу, можливості для подальшого розвитку. Тоді буде розуміння, для чого вчитися. А якщо людина з освітою залишається поза бортом, а високі посади обіймають люди без знань і досвіду, то це не сприяє ні стимулу до здобуття якісної освіти, ні розвитку економіки.

Як повідомляв "Телеграф", в законопроєкті, розробленою нардепкою Наталією Піпою передбачено підвищення виплат вчителям вже цього року, на це за її словами непотрібна значна сума.