Динамо Київ знову схибило, але Шахтар цього разу не пробачив, голепад імені Супряги у Тернополі, а Карпати нарешті перемогли. Підсумки 6-го туру УПЛ

Кубок України посеред минулого тижня трохи посунув у розкладі початок шостого туру української Прем’єр-ліги, тож ми отримали найгірше, що може бути в національній першості — повноцінний ігровий день у понеділок.

Однак уїкенд, який починався з першої посухи в Ковалівці, виявився несподівано результативним. Що й казати — маємо один матч, у якому команди забили половину від середньої кількості м’ячів за тур у п’яти попередніх раундах. А скільки цікавих рухів у турнірній таблиці від цього відбулось, м-м-м…

Друга поспіль нічия 2:2 на останніх хвилинах для київського Динамо — це вже симптоматика

Доволі рідкісний випадок узагалі у світовому футболі, коли дві команди за тиждень зустрічаються поміж собою в різних турнірах на внутрішній арені. Але для київського Динамо та Олександрії ця історія навіть за останні роки перестала бути винятковою. І здавалося б, якщо ми вже побачили в Кубку, що "резервний" склад команди Олександра Шовковського може здолати "основу" колективу Кирила Нестеренка на її полі (2:1), то що вже казати про матч у чемпіонаті, де "біло-сині" не мають особливого простору для ризику.

І чинні чемпіони дійсно повернули більшість футболістів основного складу на поле, але вони ж у підсумку й пропустили один із найбільш швидких м’ячів у історії нашого чемпіонату. Команда Кирила Нестеренка потім від цього стартового шоку суперників намагалась зіграти весь перший тайм і навіть продовжувала сміливо контратакувати, перебуваючи під пресингом чи не повсякчас. Проте Олександрія пропустила у відповідь, після чого психологічно виявила синдром "маленького клубу".

У другому таймі "поліграфи" планували відбиватись, але натомість привезли собі пенальті на рівному місті, тож Динамо відносно швидко не просто відігралось, а ще й опинилось попереду за рахунком. Але не пішла добивати суперників команда Шовковського, а дарма. За це й була покарана наприкінці зустрічі, коли Михавко привіз контратаку від центрального кола, а потім "допоміг" прибрати ще й Дубінчака на шляху перед вирішальним ударом Хуссейна. До цього приблизно таким самим чином кияни втратили перемогу над Оболонню в дербі (2:2). Дивно все це якось виглядає перед стартом кампанії Ліги конференцій УЄФА.

Напевно, найбільш результативний матч усього сезону вже було зіграно

Абсолютного ні-чо-го не було в афіші матчу "Епіцентр — Кривбас" у Тернополі такого, щоб передбачало його підсумковий рахунок. Але це лише до його початку. Для тих, кому вдалось потрапити безпосередньо на трибуни стадіону ім. Романа Шухевича, це було квитком до українського футбольного раю. Причому без жодних прелюдій перейшли до справи обидві команди.

Господарі зловили контратаку в супроводі незрозумілих дій у захисті Станіслава Кристіна, але швидко зусиллями Сіфуентеса, який заробив та реалізував пенальті в другій грі поспіль, зуміли відігратись. А потім сталась подія, на яку наша спільнота чекала майже п’ять років — свій перший за цей час гол у офіційному матчі забив Владислав Супряга. Цей день треба точно запам’ятати.

І не без причини — нападник команди Сергія Нагорняка одразу після результативного удару головою настільки сильно гепнувся на газон, що зламав руку й одразу на ношах його понесли до карети "швидкої допомоги", яка доправила пацієнта до найближчого травмпункту. Однак оцініть важливість моменту для самого футболіста — хвилин за 20 до завершення гри він у тій самій кареті "швидкої" приїхав із гіпсом та останні миттєвості матчу зустрічав разом із командою.

А можливо Супряга просто побачив у лікарні трансляцію цієї гри й цей карколомний розвиток подій із відіграванням відставання за рахунком футболістами Кривбасу з подальшим оформленням переваги аж у три м’ячі станом на 66 хвилину. Як щирі футбольні вболівальники, бажання Владислава пережити цей матч у безпосередньому контакті ми цілком поділяємо.

Так там ще й усе йшло до того, що, здавалося б, "вічний" рекорд рівненського Вереса та харківського Металіста з їхніми 5:5 може бути повторений. Як не перевершений узагалі. Бо Епіцентр забив ще два м’ячі за 11 хвилин до завершення основного часу. А Вадим Сидун ще й третій міг від себе додати, проте тут уже завадив воротар Кемкін. Виявляється, навіть із чотирма пропущеними за плечима голкіпер може стати героєм матчу. Хоча перемогу Кривбасу забезпечив усе ж таки черговий відмінний виступ Глейкера Мендози. Хлопець на куражі.

Шахтар дуже довго запрягав у східноукраїнському дербі, але цього разу скористався моментом

Причому одразу дві осічки конкурентів зуміла використати команда Арди Турана за підсумком гри проти луганської Зорі. У нас же тепер ще є й ковалівський Колос у верхній частині турнірної таблиці, який відкрив тур нічиєю в Ковалівці проти рівненського Вересу без голів у доволі скромній грі без атакувальних акцентів, на розбір якої й зайвого часу витрачати не хочеться, окрім як згадування двох моментів Климчука та Шарая ще в першому таймі (0:0).

От на Арені Львів, хоча все й також поступово йшло до тих самих "нулів" на табло, було набагато більше динамічного футболу. Команда Арди Турана відверто завинила перед власним керманичем у грі проти харківського Металіста 1925 тижнем раніше (1:1), тож Шахтар у принциповій грі проти колективу Віктора Скрипника мав не просто перемагати, а й робити це видовищно.

Загалом, це "гірникам" радше вдалось, аніж ні, бо банально вони перевершили суперників за кількістю створеної небезпеки. Але, по-перше, що тепер робити з цими новинами про тривале відновлення Аліссона після несподіваної травми, а, по-друге, перемога Шахтаря в підсумку виявилась лише мінімальною. Та й те лише за рахунок того, що знайшлась молода, свіжа та зухвала бразильська голова, якій спало на думку куражитись стіночками проти доволі непоганого захисту Зорі, після чого вгатити м’яч у дев’ятку воротаря, який до цього випромінював надійність упродовж гри. Ізакі — запам’ятайте це ім’я.

Карпати виграли з шостої спроби

Узагалі тиждень для львівських Карпат усе одно видався кепським, незважаючи на перемогу на початку ігрової сесії в понеділок. Бо команда Владислава Лупашка на додачу до, на той момент, серії з п’яти матчів без перемог у чемпіонаті додала ще й виліт із Кубка за підсумком гри проти Буковини, тож фактично сама собі обрубала найкоротший шлях до єврокубків на наступний сезон. Такі ж цілі на цю кампанію декларували "леви", ми нічого не забули.

До цього було чотири поспіль нічиїх та поразка ще в першому турі, а тепер будуть ті самі результати й перемога на полі столичної Оболоні, де взагалі-то за тиждень до цього очки втратило київське Динамо. Тож команді Лупашка є привід потішитись ще дужче. Хоча з такою грою у її виконанні в першому таймі, коли нуль ударів у площину суперників усе одно дозволили гостям вести за рахунком, бо суперники відзначились автоголом, навряд чи хтось може бути чимось задоволеним. Так, до цього переліку можна ще додати влучання в штангу від Бруніньйо за мить до сигналу повітряної тривоги, але це все одно в статистику не додали.

У другому ж таймі "леви" знову використали талант капітана Мірошніченка виконувати якісні подачі зі стандартів, тож зрештою подвоїли свою перевагу доволі швидко. Нам при цьому залишалось лише констатувати, що Оболонь проґавила початки обох таймів та стандарті положення від суперників. Олександр Антоненко вже взяв на себе відповідальність за цей момент, тоді як загалом звинувачувати його підопічних немає в чому. Так, "пивовари" не витримали графік зустрічей проти Металіста 1925, Кривбасу, Динамо та Карпат. І, що найдивніше в цьому, єдиний заліковий бал за цей час здобули саме в дербі.

Інші двоє дебютантів "еліти" теж програли, а Ротань та Бартулович тепер погрожують удалими серіями

Важко порівнювати початок цього сезону для харківського Металіста 1925 та житомирського Полісся, бо в останніх була єврокубкова кваліфікація, а перші тільки-но повернулись до "еліти" з Першої ліги. Але тенденції для обох команд були схожі — їхні виступи не відповідали рівню очікувань уболівальників.

І не дивно, що своєму складному графіку "вовки" почали набирати оберти пізніше за "жовто-синіх", які після шостого туру вже мають за плечима серію з чотирьох матчів без поразок, один із яких — скандальна нічийна гра проти донецького Шахтаря. Команда Руслана Ротаня вочевидь також прагне стати на цей шлях, і тому на її рахунку перша вдала серія з двох перемог поспіль у цьому сезоні за підсумком вихідних.

І перемоги ці були здобуті за схожим сценаріями та ігровою перевагою Полісся над Кудрівкою, а Металіста 1925 над іншим дебютантом "еліти" — СК Полтава. Та й підсумкові результати одні й ті самі — перемога фаворитів із рахунком 2:0. Але якщо харків’яни забивали в кожному з таймів, то житомирянам таки довелось повозитись із командою Василя Баранова та дотискати її в другому таймі.

Віталій "Тарас Бульба" Пономарьов

Матч у Черкасах поміж місцевим ЛНЗ та львівським Рухом став сентиментальною історією в цьому турі. Бо як не крути, а нинішній головний тренер "бузкових" Віталій Пономарьов є головним архітектором того, що собою являють "жовто-чорні" зразка останніх років як у ігровому плані, так і в інституційно-побутовому. Але в тренера тепер є новий проєкт, тоді як Іван Федик із другої спроби намагається зрозуміти, як воно має працювати.

І, звичайно, у складі нинішнього ЛНЗ після появи Пономарьова на чолі основної команди тепер є чимало колишніх гравців Руху, тож і для них це була принципова історія. Залишалось лише щось вигадати заради покращення реалізації, бо публіку господарі поля зібрати на трибунах у певній кількості зуміли, завдали по воротах суперників під 20 ударів, але гол у підсумку виявився лише один у цій грі — ще в першому таймі, коли швидкість Проспера Обаха стала прекрасним доповненням передачі Яшарі в контратаці.

Гол туру

Проспер Обах (ЛНЗ)

Глейкер Мендоза (Кривбас)

Сергій Булеца (Олександрія)

Володимир Бражко (Динамо Київ)

Ізакі (Шахтар)

Найкращий гравець туру — Глейкер Мендоза (Кривбас).

Найкращий тренер туру — Кирило Нестеренко (Олександрія).