Додон и ультраправые на службе Кремля: кто может выиграть в Молдове и чем это грозит Украине

Вступ України до ЄС не відбувається за календарем.

Але вже зараз можна назвати дві дати, що будуть ключовими, визначальними для євроінтеграції України.

Обидві вони прив'язані до подій у державах-сусідках України.

Друга за черговістю дата – це 12 квітня 2026 року, день парламентських виборів в Угорщині.

Тут все зрозуміло: авторитарний та проросійський режим Віктора Орбана уперше за останні 16 років може зазнати поразки.

Є сподівання, що це зробить можливим нормальний україно-угорський діалог та дозволить зняти угорське вето з проукраїнських рішень у ЄС.

Та є ще ближча дата, надзвичайно важлива для руху України до ЄС.

Це 28 вересня 2025 року, день виборів у Республіці Молдова.

Новий уряд, що має бути буде сформований у Кишиневі, матиме визначальне значення для майбутнього не лише цієї держави, а й України.

І питання не лише у тому, чи оголосить Молдова офіційно про розворот до РФ.

Набагато більш реальними, і водночас більш небезпечними є "гібридні" варіанти, над якими зараз працює Кремль.

Причому російські сценарії можуть включати елементи, здатні викликати широку підтримку західних гравців.

До прикладу, хіба є сумнів, що у разі розв'язання придністровського конфлікту президент США Дональд Трамп негайно оголосить, що це "ще одна війна, яку він зупинив"? Навіть якщо умови врегулювання будуть російськими, і нестимуть реальні безпекові загрози для України.

Інша небезпека – логістична дестабілізація України.

Роль Молдови як ланки експорту та імпорту до нашої держави, і навіть її важливість для військового транзиту не варто недооцінювати.

У цьому тексті ми пояснимо, про що йдеться.

І, нарешті, проросійська влада у Молдові буде здатна "поховати" європейську інтеграцію – не лише свою, але й нашої держави.

Навіть у ситуації, якщо угорське вето буде зняте.

На щастя, небезпечні сценарії є далеко не гарантованими.

Більш реальним є варіант, за якого проєвропейська президентка Мая Санду збереже як мінімум свого прем'єра та ключових міністрів.

Принаймні на деякий час.

Можливо також, що вибори не дозволять утворити новий уряд і Молдова буде змушена знову йти до виборчих дільниць.

Утім російський реванш також не виключений.

Про те, що відбувається у Молдові, хто працює на Кремль і на що сподівається влада – ми розповіли у відеоформаті.

@video=//www

А для тих, хто віддає перевагу читанню – більш детальний та нюансований текст про сценарії подій у Молдові.

Фігури Кремля на карті Молдови.

До завершення парламентських виборів у Молдові лишаються лічені дні, утім ясності щодо їхнього результату зараз навіть менше, ніж було кілька місяців тому.

На початку літа аналітики сходилися на думці, що до парламенту гарантовано потрапляють три партії – прозахідна партія влади PAS, пов'язана з чинною президенткою Маєю Санду; проросійський блок партій на чолі з експрезидентом Ігорем Додоном; а також блок "Альтернатива" на чолі з популярним прімаром (мером) Кишинева Іоном Чебаном, який претендував на голоси виборців-центристів, не готових підтримати ані лівого, ані правого фаворита.

А ще потенційно до парламенту міг пройти популіст Ренато Усатий.

Зараз картина змінилася, і ці зміни можуть змістити баланс між Росією та ЄС.

Два фаворити – ті самі.

Найімовірніше, перше місце матиме партія влади PAS, другою прийде так званий "Патріотичний блок" Додона.

Втім, і у цьому певності немає – соцопитування у Молдові не відображають реальність.

Близько третини респондентів відмовляються відповідати щодо свого фаворита на виборах, або ж кажуть, що "не визначилися".

Соціологи мають підозру, у цьому масиві більшість проголосують проти партії влади, але вважають небезпечним для себе говорити про це публічно.

"ЄП" має у розпорядженні дані закритого дослідження авторитетної організації, які це підтверджують.

У ньому молдованам, крім запитань про ці вибори, поставили також контрольне запитання про те, за кого вони голосували минулої осені, на референдумі щодо європейської інтеграції Молдови.

Лише 25,6% визнали, що проголосували "проти", 59,6% запевнили, що віддали голос "за".

Але це принципово розходиться з результатами референдуму.

11 місяців тому всередині Молдови (без урахування голосів діаспори та Придністров'я) близько 54% виборців проголосували "проти", і лише 46% за, але зараз, виходить, не визнають цього.

Логічно припустити, що і стосовно інших питань картина є штучно оптимістичною для чинної влади.

І тому не виключений варіант, за якого блок Додона прийде до фінішу на першому місці.

Друга партія, яку зараховують до імовірної проросійської коаліції – це вже згадана "Альтернатива".

Та якщо на початку кампанії її проходження до парламенту вважали доконаним фактом, то зараз – ні.

Дуже високою є імовірність, що блок Чебана "пролітає" повз парламент, бо не подолає підвищений прохідний бар'єр (7%), встановлений у Молдові для виборчих блоків.

Тому останні опитування дають його блоку непрохідні результати.

Чому це сталося? По Чебану боляче вдарило рішення влади Румунії про заборону на його в'їзд до ЄС та клеймо проросійського політика.

Це вбило позиціонування "Альтернативи", яка до того намагалася "продати" себе проєвропейському виборцю, який хоче зберегти прозахідний курс Молдови, але шукає альтернативу чинній владі (саме звідси й з'явилася назва блоку Чебана).

А на проросійському полі у Чебана не було шансів від початку – для тієї публіки він "занадто прозахідний".

Проросійський виборець вже має "свій" блок Додона і не потребує ніякої альтернативи.

Але іронія у тому, що провал "Альтернативи" найбільше б'є по друзях Кремля у Молдові.

Якщо блок Чебана не проходить у парламент – проросійська коаліція стає практично неможливою.

І, нарешті, є ще дві проросійські партії, які можуть несподівано пройти у парламент.

Одна з них іде у парламент з відкрито антиукраїнськими лозунгами.

Націоналісти усіх країн, об'єднуйтеся!.

Йдеться про партію "Молдова Маре" ("Велика Молдова"), яка має в програмі територіальні претензії до України, тобто іде у парламент з обіцянкою анексувати частину Одещини.

Її ідеологія – молдовський націоналізм.

Це – віртуальна, тобто не існуюча у реальному політичному житті партія.

Її створила і очолює Вікторія Фуртуне, людина молдовського олігарха-втікача Ілана Шора, який зараз живе у Москві та працює на Кремль, координуючи російські активності у Молдові.

То чому ж йдеться про шанс, що Фуртуне пройде у парламент, якщо її партія не має власних виборців?.

Річ у тім, що росіяни змогли втілити у Молдові унікальний проєкт – так звану "мережу Шора", у рамках якої виборцям у бідних регіонах нараховують гроші на картку російського банку (і не простого, а "Промсвязьбанку", пов'язаного з Міноборони РФ).

Влада бореться з цією мережею, але не до кінця успішно; натомість її учасники зацікавлені у зміні чинної влади – і для того, щоби вийти з-під небезпеки арешту, і для того, щоби мати змогу перевести свої гонорари у готівку.

Охоплення "мережі Шора" до кінця не зрозуміле, бо це нелегальна річ.

Влада раніше казала про 300 тисяч залучених (а це 20% голосів!).

Ця цифра видається серйозно завищеною, але навіть 70-80 тисяч голосів достатньо, щоби впевнено подолати прохідний бар'єр.

Як вважають, учасники "мережі Шора" лише в останні дні або години перед виборами отримають вказівку про те, за кого їм голосувати.

Яким буде вибір Кремля – чи то вивести Додона у лідери, чи то завести у парламент контрольовану партію Фуртуне, чи то врятувати "Альтернативу" від провалу – невідомо.

Кожен з цих варіантів має для Кремля певні разики, зважаючи на те, що команда Санду активно бореться з "мережею Шора" і готова дискваліфікувати когось із учасників виборів, якщо доведе купівлю голосів.

Причому у кремлівську коаліцію можуть увійти не тільки молдовські, а й румунські націоналісти.

У парламент Молдови має шанси пройти ще одна партія, що зветься "Democraţia Acasă", або "Демократія вдома".

На перший погляд ця популістська партія не має нічого спільного з Кремлем.

Це – уніоністи, тобто прибічники об'єднання Молдови з Румунією.

Головним партнером партії є партія румунських націоналістів AUR та її лідер, найпопулярніший нині політик Румунії Джордже Сіміон, який активно агітує за неї у Tik.

Tok, у соцмережах тощо.

Вже у серпні опитування давали "Democraţia Acasă" близько 3,5% серед тих, хто визначився, і цей показник відтоді цілком міг зрости.

А якщо до цього додати частину голосів молдовської діаспори у Румунії (яка цілком може виявитися прихильною до партії популістів-уніоністів)… А якщо ще й Кремль трохи накине через мережу Шора… Словом, подолання 5% бар'єра – цілком досяжна мета.

То чому ж про них йдеться у "проросійському" контексті?.

Не лише через те, що Джордже Сіміон не без підстав має репутацію провідника ідей Кремля у Румунії, і довів це на цьогорічних румунських виборах.

Ще важливіше, хто формує список партії вдома, у Молдові.

"Democraţia Acasă" очолює не надто відомий молдовський політик (та, як водиться, громадянин Румунії) Васілє Костюк.

Саме після того особа Костюка привернула увагу румунських журналістів-розслідувачів, які знайшли купу доказів співпраці Костюка з ФСБ.

Але чи зможуть ультраправі уніоністи об'єднатися з лівим/ультралівим "Патріотичним блоком" Додона? Відповідь однозначна – так.

Мотивом для їхнього об'єднання у такому разі стане те, що їх об'єднує.

А це не тільки російські гроші, а і публічне зобов'язання скинути команду Маї Санду з владного Олімпу (зрештою, Молдова вже мала подібний досвід, коли у 2019 році сама Санду, попри ідеологічні розбіжності, об'єдналася з додонівцями для того, щоби скинути тодішнього господаря Молдови Влада Плахотнюка).

Ба більше – публічно цей блок навіть не говоритиме про те, що він розвертає Молдову до Росії.

За Росію, але не проти Європи.

Можна з певністю говорити, що у разі перемоги проросійських сил – чи то за участі уніоністів-"костюківців", чи то без – нова коаліція не робитиме заяв про відмову від європейського шляху.

Попри чіткий та обгрунтований імідж проросійської сили, соцпартія Додона послідовно заперечує свою проросійскість.

Торік Партія соціалістів Республіки Молдова навіть змінила статутні документи і додала туди євроінтеграцію як свою мету.

Тож для Додона немає проблем із тим, щоби говорити, що Молдова продовжить рух до ЄС – просто робитиме це ефективніше і професійніше за попередників.

Поза тим, у експертному середовищі у Молдові є абсолютна впевненість, що блок Додона отримує фінансування від РФ, і що у разі приходу до влади – фактично зупинить європейську інтеграцію.

Те, що Додон був вимушений включити на чільні позиції у списку людей з іміджем "зв'язкових Шора" та чітко зав'язаних на Росію (наприклад, експрем'єра Васілє Тарлєва) – дає підстави вважати, що це дійсно так.

Блок "Альтернатива" Чебана взагалі позиціонується як проєвропейська та прозахідна сила.

Партія Чебана декларувала участь у проєвропейських мітингах у Кишиневі; сам він постійно зустрічався з американським послом у Кишиневі; він та його найближчий партнер Гайк Вартанян неодноразово їздили до США; на початку 2025 року Чебан пишався спільним фото із Дональдом Трампом-молодшим, яке зробив у Румунії.

Втім, експертів у Молдові це так і не переконало.

Чебану закидають і те, що він має проросійське політичне минуле: колись він був у компартії, потім у соцпартії, від якої у 2019 році був уперше обраний мером Кишинева.

Сам Чебан каже, що відтоді є позапартійним.

Утім, є і свіжіша історія: 24 лютого 2022 року Чебан зустрів в Москві, і досі переконливо не пояснив цю поїздку.

Є думка, що Чебан, не маючи щирих переконань ані на користь ЄС, ані на користь Росії, дійсно був готовий пристати і до проєвропейського табору, але Санду і її партія PAS влаштували політичну війну проти нього та виштовхнули мера столиці у проросійський сектор.

Але публічно він і далі заявлятиме, що готовий вести Молдову до ЄС боротися з корупцією тощо.

Однак зупинити європейську інтеграцію можна навіть зберігаючи проєвропейську риторику.

Загрози для України.

Треба визнати, що значна частина тих у Молдові, хто голосує або має намір голосувати проти влади – зовсім не обов'язково є проросійськими.

Чинна влада Молдови дійсно не ідеальна, є питання до якості врядування і ведення політики, про які "Європейська правда" не раз розповідала.

Є також серйозні претензії до того, як партія PAS "приватизувала" проєвропейську ідеологію, чим, по суті, винищила конкуренцію на правому фланзі і не лишила проєвропейським виборцям іншого варіанту, за кого голосувати.

Однак для України збереження уряду від PAS є надзвичайно важливим – хоч ми і є у цьому процесі спостерігачем, а не активним учасником.

На Moldova Business Week, що проходив у Кишиневі минулого тижня, особливий наголос був на тому, як Молдова зможе підтримати відбудову України після того, як війна завершиться (уряд навіть замовив у KSE дослідження з цього приводу, яке там урочисто представили).

Мінекономіки готує логістичну базу для відбудови і планує побудувати нову швидкісну автодорогу до України.

Віцепрем'єрка Дойна Ністор на цьому заході також запевнила "ЄП" про наміри модернізації залізничної інфраструктури для транзиту в Україну.

Втім, це – не лише про майбутнє.

Вже зараз Молдова є украй важливим логістичним партнером з експорту та імпорту, у тому числі критичного, як-то палива.

Ба більше, військова техніка теж проходить через кордон.

Дорога по території Молдови через Паланку зараз є єдиним швидким шляхом, що з'єднує Одесу та південь Одещини (бо міст через Затоку фактично зруйнований).

І те, що транзит цією дорогою не викликає зайвих питань Кишинева, заслуговує на повагу.

Чи є в когось ілюзії, що все це збережеться у разі приходу до владу проросійських сил?.

А політично найсильнішим може бути удар по європейській інтеграції України.

Багато говорилося про те, що Україна і Молдова зараз об'єднані у пару у своєму руху до ЄС.

В ідеалі така пара допомагає обом країнам, об'єднуючи їхніх друзів.

Румунія є адвокатом вступу Молдови до ЄС, нордичні та балтійські країни підтримують Україну.

Але світ не ідеальний.

Через рішення Орбана заблокувати європейську інтеграцію України – Молдова теж "на пару" виявилася заручником цього вето.

Принаймні на час угорської блокади.

У разі, якщо ситуація виявиться дзеркальною і Молдова виявиться заблокованою через внутрішні причини – це підважить також і український шлях до вступу.

Бо навряд чи та ж Румунія дасть зелене світло Україні, якщо його не матиме Молдова.

На щастя, цей сценарій не є гарантованим.

Попри проблеми партії Санду, вона має добрі шанси фінішувати на першому місці.

Крім того, є всі підстави вважати, що існує домовленість між чинною владою і популітстською "Нашою партією" Ренато Усатого, хоч обидва це заперечують.

Чи буде міцним їхній союз? Чи буде взагалі коаліція, чи достатньо буде уряду меншості? Чи станеться диво і PAS знову отримає монобільшість?.

Дізнаємося в ніч з 28 на 29 вересня.

І ці вибори матимуть для нас дісйно велике значення.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди", Кишинев-Київ.

"Європейська правда" готує також окреме відео та публікацію про вплив виборів на Придністров'я.