НАТО не вистачає людей для боротьби з РФ: що робить Альянс для вирішення проблеми

Зростання витрат НАТО на оборону саме по собі не зможе гарантувати безпеку Альянсу.

Вперше за 76-річну історію Альянсу один із членів НАТО зіткнувся з загрозою з боку Росії у своєму повітряному просторі. Польська ППО збила три російські дрони, а пізніше на східному кордоні НАТО було виявлено ще кілька збитих БПЛА. Цей інцидент став перевіркою Альянсу на міцність під час другого терміну президента Дональда Трампа, довівши як готовність Москви випробовувати оборону НАТО, так і гостру необхідність посилити боєготовність НАТО. Хоча в найближчі тижні увага буде очікувано прикута до посилення ППО і усунення прогалин у потенціалі, інцидент у Польщі виявив серйознішу вразливість: нестачу військового персоналу в НАТО.

Фокус переклав статтю експрацівника Міноборони США Алекса Ваґнера та безпекової аналітикині Крістен Тейлор про проблеми армій країн-членів НАТО. У статті з назвою "Як заповнити дефіцит людських ресурсів у НАТО" для порталу National Interest ідеться про рішення, які намагаються знайти країни Європи, які не раз наражались на погрози Москви.

Зараз НАТО не вистачає людських ресурсів для реалізації своїх регіональних оборонних планів, не кажучи вже про стримування зростаючої загрози з боку Росії або виконання амбітних обіцянок щодо трансформації, даних на саміті НАТО в червні. Практично всі союзники відчувають труднощі з набором і утриманням достатньої кількості військовослужбовців для ефективного стримування російських збройних сил, навіть з урахуванням величезних втрат Москви на полі бою. Демографічний спад і зростання розриву між цивільним і військовим секторами ще більше поглиблюють цю проблему.

Навіть якщо союзники виконають нове зобов'язання витрачати 5% ВВП на оборону, впоратися із браком особового складу може виявитися складніше, ніж виписати більші чеки. В середньому союзники по НАТО витрачають приблизно 36% свого загального оборонного бюджету на особовий склад, а деякі, наприклад, Італія, — майже 60%.

Готуючись інвестувати безпрецедентні суми у свою колективну безпеку, союзники по НАТО повинні одночасно розробляти нестандартні рішення для набору кадрів, щоб їхні амбітні плани в галузі оборони супроводжувалися настільки ж амбітними стратегіями рекрутингу.

Європейська демографічна криза — пряма загроза для рекрутингу. У 2022 році кількість народжень в ЄС вперше з 1960 року впала нижче 4 мільйонів. Десятиліття миру після холодної війни призвели до того, що молоді європейці рідко розглядають для себе військову кар'єру. Конкретні приклади трьох членів Альянсу демонструють масштаб цієї проблеми.

• Німеччина. Амбіції Берліна в галузі оборони найбільше потерпають через культурно обумовлену неприйнятність військової служби. Попри значні успіхи у військовому плануванні та забезпеченні ресурсами, занадто мало німців готові вступити на службу, що дозволило б розширити збройні сили. Німеччина оголосила про свої амбіції збільшити чисельність військовослужбовців на 30 тисяч осіб протягом шести років, щоб створити "найсильнішу армію" в Європі. Однак ці цифри все ще занадто скромні для ефективного захисту країни. Берлін вже відчуває наслідки браку кадрів: Німеччина є другим за величиною постачальником зброї в Україну, але при цьому не бажає направляти війська в миротворчу місію в Україну через поточне обмеження в особовому складі.
• Норвегія. У 2024 році Осло оголосило про амбітний 10-річний план оборони, спрямований на посилення безпеки, який включає 60 мільярдів доларів інвестицій в оборону і придбання нових озброєнь. Щоб забезпечити цей перехід, Норвегія вживає заходів щодо збільшення своїх збройних сил на 50% до 2036 року. Однак, незважаючи на шановану і популярну програму загальної військової служби, Осло часто має труднощі при переведенні цих призовників у кадрові військовослужбовці. При максимальному терміні призову в 19 місяців висока плинність кадрів негативно позначається на досвіді й тяглості служби в армії в цілому. Ці тенденції ще більше посилюються через відносно невелику чисельність населення Норвегії, що становить 5,6 мільйона осіб. Країні, яка вже відчуває труднощі з набором необхідної кількості особового складу, безумовно, буде непросто підтримати посилену оборонну позицію НАТО.
• Італія. Як і Берлін та Осло, Рим вже стикається з серйозною нестачею кадрових військових і, напевно, буде відчувати труднощі з набором новобранців. Минулого року начальник Генерального штабу Італії оголосив, що чисельність збройних сил країни, яка становить 165 тисяч осіб, "абсолютно недостатня" і що будь-яка чисельність нижче 170 тисяч осіб "нижча необхідного мінімуму". Однак, на відміну від Німеччини та Норвегії, кадрова проблема Італії легко вирішується. Середня заробітна плата військовослужбовців неконкурентоспроможна порівняно із заробітною платою в приватному секторі або в державних цивільних структурах. Низька зарплатня в поєднанні з відносною віддаленістю Італії від зон російської агресії знижує суспільну підтримку служби в армії: лише 16% італійців заявляють, що готові боротися за свою країну.

Ці проблеми не є унікальними для Європи. Сполучені Штати стикаються з аналогічними демографічними проблемами, хоча і з інших причин, і вже змушені адаптувати свої методи рекрутингу, щоб підтримувати чисельність збройних сил. Цей досвід може допомогти союзникам по НАТО перетворити витрати на оборону в реальну військову міць.

Протягом наступних 15 років кількість випускників американських середніх шкіл, за прогнозами, скоротиться приблизно на 13% (до 2041 року). Однак попередні ініціативи вищих навчальних закладів, спрямовані на подолання наслідків демографічного спаду, можуть послужити прикладом для армій США і союзників по НАТО. Ці ініціативи включають розширення можливостей для недостатньо представлених груп, таких як жінки, меншини та іноземні студенти.

Недавні успіхи збройних сил США в галузі рекрутингу також можуть стати дорожньою картою для союзників по НАТО. Зіткнувшись з аналогічним демографічним тиском, армія США перевищила цільовий набір персоналу на 2024 рік завдяки акценту на розвитку лідерських якостей, новаторським ініціативам, таким як підготовчі курси при таборах підготовки військовослужбовців, і прагматичним змінам у політиці: послаблення обмежень на татуювання, дозвіл на повторні тести на марихуану та оновлені стандарти фізичних параметрів для новобранців. Європейські союзники могли б запозичити ці методи, вирішуючи при цьому свої унікальні проблеми, такі як німецький культурний бар'єр проти військової служби та неконкурентоспроможні оклади військових в Італії.

НАТО слід якнайшвидше вивчити свої уроки. Історичне зобов'язання Альянсу витрачати 5% ВВП на оборону є необхідним, але недостатнім. Без достатньої кількості навченого персоналу для експлуатації дедалі складнішого обладнання додаткове фінансування не дасть необхідного стримуючого ефекту.

Для усунення дефіциту кадрів союзникам потрібно прийняти сміливі, скоординовані стратегії щодо розширення кадрового резерву, модернізації політики рекрутингу та формування образу армії як організації, яка приваблює кращих із кращих і цінує тих, хто вже служить. НАТО, яке доповнить свої фінансові інвестиції необхідною кількістю і якістю людського капіталу, досягне набагато більшого, ніж Альянс, зосереджений тільки на збільшенні витрат.

Про авторів

Алекс Ваґнер — колишній помічник міністра ВПС з кадрових питань і резерву під час адміністрації Байдена, ад'юнкт-професор у Школі Максвелла Сіракузького університету і старший науковий співробітник Геостратегічної ініціативи Атлантичної ради.

Крістен Тейлор — заступниця директора Ініціативи з трансатлантичної безпеки Атлантичної ради, яка курує питання, пов'язані з трансатлантичною обороною, промисловістю та інноваціями.