/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F2%2F537b3834b5caa27b16bf347f745258eb.jpg)
Там, де лікування стає життям: партнерство України та Литви
В Україні вже понад 936 тисяч ветеранів (3% дорослого населення), і кожен потребує різного рівня підтримки.
Наприкінці 2024 року реабілітацію отримали лише 366 тисяч осіб, тоді як потреба була значно більшою.
На початку того року країні бракувало щонайменше 7 800 ліжок.
ВОЗ попереджала про різке зростання потреб у травматології, протезуванні й реабілітації.
Лише за перші місяці 2025-го допомогу пройшли понад 144 тисячі пацієнтів, з них 56 тисяч — у стаціонарах.
Литва виступає не просто донором, а надійним партнером: модернізує центри у Львові, Дніпрі й Житомирі, впроваджує міжнародні методики та готує лікарів, фізіо- й ерготерапевтів, психологів і соцпрацівників.
Мета – не лише фізичне відновлення, а й гідне повернення до роботи, сім’ї та громади.
Історія Ярослава та Ірини.
У 2023 році прикордонник Ярослав Іванець отримав неподалік Бахмута мінно-вибухове поранення хребта.
Після операцій в Україні прогнози були песимістичні: лежачий стан та ускладнення, що зневірюють.
Родина зверталась у міжнародні програми, але всюди чула відмову.
Лише Литва сказала «так».
Ярослав лікувався в клініці Сантара Вільнюського університету в рамках литовської програми реабілітації українців, постраждалих від війни.
"Якби ми не поїхали, то не мали б ті позитивні результати, що маємо сьогодні.
Тут одразу сказали: якщо потрібно, стандартні 70 днів продовжать», — згадує дружина Ірина.
Через три місяці Ярослав із лежачого стану почав пересідати у візок.
Спершу литовські фахівці зміцнили руки, щоб він міг самостійно підніматися — це дало безпечніший і ефективніший результат.
Програма включала контроль болю, відновлення сну, психологічну підтримку для нього й дружини.
«Уперше мене спитали, як почуваюся саме я», — каже Ірина.
У Вільнюсі чоловікові подарували візок і ходунки ще до виписки, тоді як в Україні чекали на це понад рік.
Ця історія показує: реабілітація — це не набір процедур, а шлях до гідності й незалежності.
Стратегія, а не разова допомога.
Враховуючи історію Ярослава, у 2024 році Литва розпочала програму програму «Реабілітація та реінтеграція поранених і постраждалих від війни в Україні», яку реалізує Центральне агентство з управління проєктами (CPVA) за фінансування Фонду розвитку та гуманітарної допомоги Литви (LTAID).
Йдеться про методики, стандарти, командну роботу та постійне навчання спеціалістів, з метою збільшення та покращення реабілітаційних можливостей у країні, щоб українці могли отримувати необхідну допомогу вдома, поруч зі своїми близькими.
Cмотрите фотогалерею: Там, де лікування стає життям: партнерство України та Литви.
Тренінги проводять як в Україні, так і в Литві.
Теми — наслідки травм хребта й мозку, опіки, мінно-вибухові ураження, сучасні методики мануальної терапії.
«Це взаємний обмін: наприклад, львівський центр Unbroken є лідером у протезуванні, ми вчимося й у них», — додає Маріана Варкалєне, координаторка навчань CPVA.
Родина як частина відновлення.
Одужання не закінчується за дверима лікарні.
Тому програма активно підтримує сім’ї: навчання догляду, психологічна допомога, консультації щодо соціальної інтеграції.
Мета – щоб після виснажливого лікування людина поверталася не в невизначеність, а в новий етап життя з підтримкою громади та держави.