Українські технології вразили світ: інтерв'ю з Катериною Михалко про експорт зброї та нові розробки

Україна продовжує вражати світ власними технологіями озброєння. Зараз розглядається можливість експортувати частину української зброї до країн-партнерів. Низка Європейських держав виявила бажання спільного виробництва з Україною, уже запущені деякі програми.

Чому експорт зброї вкрай необхідний Україні і чи не вдарить це по наших оборонних можливостях в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналурозповіла Катерина Михалко – виконавча директорка обʼєднання приватних виробників озброєння "Технологічні Сили України". Вона розкрила, над якою зброєю наразі працюють українські виробники і які країни готові вкладатися в наш ВПК.

Чому Україні необхідний експорт власної зброї

З'явилися новини, що Україна може дозволити частково експортувати нашу зброю, Президент України сказав, що на експорт підуть морські дрони, яких у нас більше, ніж потрібно війську. На вашу думку, що це рішення може відкрити, які плюси ?

"Технологічні сили України" послідовно вже протягом двох років адвокатували ідею відкриття експорту зброї з України. На це є кілька причин.

Перш за все, це надходження до бюджету, це податки. Україна, на жаль, зараз в такій ситуації, що нам треба більше ресурсів.

Ресурсів фінансових, які наразі маємо, недостатньо для закупівлі озброєння для армії. Відповідно, зовнішні ринки можуть надати нам валюту і допомогти забезпеченням армії.

Також, коли ми постачаємо озброєння до інших партнерських країн, до країн НАТО особливо, це посилює наші геополітичні позиції. Так Україна може впливати на безпеку країн, безпеку регіонів. Ми бачимо, що російські дрони вже долітають до Польщі, і нашим партнерам критично потрібен досвід з України, особливо у царині безпілотників.

Інтерв'ю з Катериною Михалко: дивитись відео

Яку зброю ми можемо експортувати, крім морських дронів?

Безумовно, надлишок безпілотників є. Що ми, як об'єднання, називаємо надлишком? Це ті виробничі потужності, які не законтрактовані державою або благодійними фондами.

Минулого року "Технологічні сили України" підрахували "лічильник зброї, якої не сталося". Що це означає? Ми взяли виробничі потужності виробників, які входять до об'єднання, і запитали їх: "Скільки відсотків держава законтрактувала, а скільки відсотків простоювали?".

Просто разючі дані насправді – понад мільйон дронів та РЕБів не було законтрактованою державою, хоча виробники могли їх виготовити. Відповідно, це є надлишком.

Ці дрони й техніку можна було б конвертувати в надходження валюти в країну, щоб ми могли більше зброї купувати. Тому надлишок у виробників є. Його треба використовувати з розумом для того, щоб наповнювати бюджет і посилювати роль України у світі.

А цей мільйон дронів нашому війську потрібен був би? Чи все-таки це надлишок, який ми спокійно могли би експортувати?

У різних категоріях дронів різна ситуація. Дійсно, є продукти, що, в принципі, у надлишку. Наприклад, військові їх точково використовують і вони у великій кількості не потрібні на лінії фронту.

Серед надлишку є продукти, які нашим військовим будуть у пригоді. Але проблема в тому, якщо їх не купує держава, якщо їх не контрактує наше відомство, відповідно, вони не можуть бути поставлені на фронт. І не тільки через питання грошей, а й через питання того, щоб пустити виробництво, купити компоненти, займатися вибухівкою, критично потрібні державні контракти і угоди.

Адже будь-хто без підстав, наданих державою, не може займатися виробництвом вибухових матеріалів, наприклад. Тому без державних угод, без державних контрактів виробництво не може бути запущено.

Відповідно, коли держава не контрактує ці потужності, вони просто простоюють і не можуть бути використані нашими військовими.

Які країни можуть купувати українську зброю

Але, якщо відкривається експорт зброї, мільйон дронів їде за кордон, нам би точно не хотілося, щоб наша інтелектуальна власність, наша зброя, що показує успішні результати на фронті, потрапила якось до росіян. Як від цього можна себе убезпечити?

Дуже важливо, звісно, оцінювати, кому ми продаємо озброєння. Ми наполягаємо на тому, що це мають бути держави-партнери: держави, які підписали безпекові угоди з Україною; держави, які входять до Європейського Союзу; країни НАТО – вони є перевіреними для України.

Власне, якщо у нас немає до них довіри в питанні експорту, тоді у нас проблеми набагато більші, бо ми ж працюємо з ними з багатьох безпекових питань.

Тут довіра є побудованою і вони точно не будуть перепродавати щось Росії. Коли ми говоримо про так звані "сірі зони", вони мають оцінюватися українськими спецслужбами.

Існує також Державна служба експортного контролю, яка має видавати дозволи на здійснення таких передач. Ця служба є відповідальною за безпековий аспект, щоб держава, яка закуповує українське озброєння, була надійна.

Які країни зараз цікавляться нашими розробками, дронами?

Це великі держави Західного світу. Це Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Франція, Німеччина.

Вони мають сильний власний обороно-промисловий комплекс, тому вони у захваті від українських інновацій в цілому.

Якщо казати про практичне застосування, то наші безпілотники цікаві країнам, які мають кордон з Росією. Це Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія. Також Польща цікавиться цими технологіями, бо саме стосовно них вже були здійснені обстріли і вони розуміють значення дронів для національної безпеки.

Чи готові вони вже закуповувати у нас ці дрони, дрони-перехоплювачі? Чи готові укладати довгострокові договори, контракти або, можливо, розміщувати виробництво у своїх країнах, аби ми з ними співпрацювали в цьому?

Так, цікавості дуже багато. З тих кейсів, які є публічно відомими, це українське виробництво на території Данії, також українське виробництво на території Великої Британії і Польщі. Це виробники і уряди держав вже офіційно анонсували.

Також інші держави приходять з бажанням купити українські розробки. Але, на жаль, до цього ми мали заборону зі сторони українського уряду. Зараз, як ми бачимо, ситуація змінюється і сподіваємося, що виробники зможуть отримувати дозволи на експорт надлишкової продукції.

Крім морських дронів, що готові країни купувати, умовно кажучи, прямо завтра?

Це вже залежить від специфіки військової доктрини кожної окремої держави, але беззаперечно це дрони-розвідники. Вони майже всім державам потрібні.

Якщо ми говоримо про держави, які мають спільний кордон з Росією, їм цікаві FPV-дрони. Навіть не те щоб їх мільйонами закуповувати, а більше сам досвід України. Їхні військові хотіли б навчитися користуватися FPV-дронами.

Також мова йде про технології, які є рішенням для захисту від дронів. Тобто це дрони-перехоплювачі, РЕБ-системи. Також є велика зацікавленість в Діпстрайк-дронах, в далекобійних дронах, бо це є дешевою альтернативою дорогих безпілотників.

Українські діпстрайк дрони – це сучасні ударні безпілотні літальні апарати, які призначені для ударів на велику глибину в тилу противника, тобто на сотні або навіть тисячі кілометрів від лінії фронту. Назва походить від англійського терміна "deep strike" — глибокий удар.

Про нові розробки для захисту України

Росія заявляє про бажання виготовляти тисячу "Шахедів" на добу. Поки що цього не вдається, але якщо вони все-таки до цього дійдуть, що нам потрібно, аби протидіяти? Чи лише дрони-перехоплювачі, чи є нові розробки, про які можна говорити публічно?

Безумовно, це перехоплювачі і системи ППО. Ми досі залежні від американських постачань. Мова може йти про локалізацію подібних виробниць на території України, про виробництво власних ракет, зокрема і для таких систем ППО.

Ми маємо ставати більш масштабними і впливовими, ніж ворог. Це має бути нашою спільною метою.

Коли ми завдаємо ураження далекобійними дронами і завдаємо шкоди ворогу, це також є гарантією безпеки для України, тому що у ворога має бути розуміння, що мати справу з Україною – це дорого і невигідно.

Крім дронів, зараз українські виробники роблять балістику, я натякаю на ракету “Фламінго”. Чи можна це дійсно назвати проривом? Як до появи такої зброї поставилися за кордоном?

Це важливий крок для України, бо дрони – це сфера так званого асиметричного озброєння, воно дешеве і легко масштабоване у виробництві.

Коли ми говоримо про ракетне озброєння, це вже більш важке озброєння, це стратегічна зброя, і нам дуже важливо локалізувати подібні розробки в Україні.

Українська крилата ракета "Фламінго" (FP-5 Flamingo) – розроблена компанією Fire Point, має дальність до 3000 кілометрів, боєголовку близько 1150 кг, точність в межах 14 метрів та швидкість до 950 км/год.
Вона призначена для ударів глибоко в тил ворога та є частиною стратегії України зі створення далекобійних засобів ураження. Ракета вже пройшла випробування, перебуває на етапі обмеженого серійного виробництва.

Також важливо, щоб приватний сектор почав заходити в цю сферу, бо в нас були певні ракетні розробки, переважна більшість з яких виготовлялась на державних підприємствах.

Тобто сам факт того, що у нас з'являються такі приватні розробки, це гарний сигнал. Ми бачимо заяви уряду Данії, які підтримують локалізацію українського виробництва там, допомагають нам зокрема і з ракетними програмами.

Відповідно, сподіваємося, що це лише початок великої ролі України в стратегічному озброєнні.

Якщо коротко підсумувати, технологічно ми на крок попереду від росіян чи поки що вони нас випереджають?

Нам точно не варто розслаблятися і видихати. Ворог дуже ефективно працює, нам не варто недооцінювати ворога, і Україні точно є ще куди розвиватися і масштабувати виробництво, і наповнювати державу ресурсами, зокрема завдяки міжнародним ринкам збуту.

Основні проблеми українського ВПК

Військові буває скаржаться, що приходять дрони, які були закуплені раніше і зараз для фронту уже застарілі. Як цього можна уникнути?

Треба проаналізувати, наскільки швидко держава віддає ті продукти, які були закуплені. Одна з проблем, що певні продукти можуть лежати на складах і вчасно не відвантажуватися військовим.

Інша частина цієї проблеми – стається так, що дійсно підписується державний контракт, але технології рухаються швидше, ніж виконання цього державного замовлення.

Відповідно, держава могла б дерегулювати правила контрактування для того, щоб під час виконання цього замовлення можна було змінювати технічні характеристики. Ці два кроки, на мій погляд, могли б розв'язати цю проблему.

Назвіть топ основних проблем, на вашу думку, які варто б було вирішити на державному рівні?

Це недокредитовані виробничі потужності. Це той надлишок зброї, який може виготовлятися, але він не закуповується.

У відсотках це залежить від підприємства. На жаль, бачимо сумні тренди, що близько однієї третини всіх виробничих потужностей в середньому не є під державними контрактами. Тобто ми як держава можемо десь на 30 – 40% більше виготовляти озброєння, якщо його будуть купувати.

Це підводить нас до другої проблеми – закриті міжнародні ринки. Зараз ми сподіваємося, що ця проблема вирішиться і контрольований експорт буде відкрито. Але важливо, щоб цей експорт був доступний усім виробникам з надлишковими потужностями.

Третя проблема є неритмічність контрактування і його непередбачуваність. Довгострокові контракти дуже потрібні індустрії. Ви зазначили проблематику, що інколи озброєння є неактуальним, коли воно доходить до військових. Тому ці умови контрактів мають бути послаблені для того, щоб можна було змінювати і модифікувати технічну специфіку продуктів під час виконання контрактів.

Це чотири основні на погляд галузі. Там вже далі є, звісно, нюанси свої і проблематики більше, але якщо фокусовано назвати пріоритетні проблеми, то це точно вони.

Про майбутнє українських технологій

За якими технологіями майбутнє, на вашу думку, на що варто буде робити акцент? Що в майбутньому буде актуальним і як буде розвиватися війна надалі?

Перш за все, це антидронові рішення. Дрони-перехоплювачі – це наразі пріоритет для України.

Друга річ – це діпстрайк-дрони, дрони-ракети, те, що може завдавати уражень безпосередньо на території країни-ворога.

Це дає Україні також дипломатичну перевагу в перемовному процесі.

Третій важливий напрямок – локалізація компонентів в Україні. Бо ми досі залежні від Китаю. Нам треба відходити від цієї залежності і більше речей локалізувати всередині України. І будь-які компоненти, що є українськими, що допомагають створювати дрони, є дуже важливим елементом для нашої індустрії.

Країни Європи починають замислюватися про реальну загрозу від Росії? Хочеться розуміти, наскільки вони починають вкладати в оборонку і які продукти починають виготовляти?

Вони вкладають в ракетне озброєння, оскільки ракети від ППО є американськими. Європа відчула зміну настрою в Америці і вони тепер прагнуть локалізувати ці речі в себе.

Також це дрони. Наші партнери чекають можливості відкривати такі виробництва в себе на території країни, використовуючи український досвід.

Я бачу їхнє занепокоєння, я бачу їх активні дії для того, щоб локалізувати більше виробництво зброї в Європейському Союзі.

Одне з підтверджень – це програма SAFE, яка започаткована була в Брюсселі. Це спеціальні кредити під стратегічні інвестування в оборонний сектор. І ми бачимо, що більшість країн Європейського Союзу увійшла в цю програму і планує будівництво заводів і виробництво на своїй території.

Якщо говорити про програму Build with Ukraine, цього літа якраз анонсували запуск програми. Які країни можуть до цієї програми приєднатися? Які плюси й мінуси цієї програми?

Тут тільки плюси, на мій погляд. Сам факт того, що ця програма існує – це великий крок для України і міжнародної співпраці. Думаю, що ті країни, які історично багато допомагали Україні, виявлять бажання стати частиною цієї програми.

Це Велика Британія, Данія, можливо країни Балтики. Також Польща, Фінляндія, тобто ті країни, які мають пріоритет для виробництва зброї у себе, будуть частиною цієї програми, я так сподіваюся.

А стосовно програми PEARL, коли за європейські гроші купується американська зброя, наскільки цей механізм може бути довгостроковим?

Це, звісно, краще, ніж нічого. Це вимушений крок. Але він, на мій погляд, є не дуже гарним для України, оскільки нам важливо посилювати свою незалежність.

Звісно, тут і зараз важливо мати більше озброєння, і це добре, що ця програма існує. Але Україні треба думати, як локалізувати ці технології, від яких ми залежні, на території нашої держави, для того, щоб ми могли самі покривати це виробництво.

Чи є такі конкурси стартапів, щоб виробники зброї могли подаватися і отримувати фінансування на те, щоб далі займатися розробками?

Є прекрасна програма від "Brave1", це гранти для виробників малого і середнього розміру.

Це гарна можливість для компанії, яка має інновацію, ідею в оборонній сфері залучити фінансування від держави. Ці програми активно працюють, багато наших виробників є їх частиною.