Зеленський на засіданні фракції «Слуги народу» заявив про намір балотуватись на наступних виборах – Politico

Президент Володимир Зеленський на закритому засіданні фракції «Слуга народу» минулого тижня заявив про своє розчарування у власній партії, нарікаючи на членів парламенту, активістів громадянського суспільства та журналістів за те, що вони не змогли сприяти створенню непохитного образу України серед західних партнерів, а також заявив, що балотуватиметься на наступних виборах після війни, пише Politico.

Видання посилається на членів фракції, які погодились говорити на умовах анонімності «через побоювання викликати гнів президента». Співрозмовники зазначили, що депутати описали зустріч як напружену.

«Посилаючись на повідомлення про корупцію та порушення прав, президент войовничо заявив, що будь-які негативні висловлювання українців щодо ситуації всередині країни відволікають увагу від того, на чому слід зосередитися — на воєнних зусиллях та посиленні підтримки з боку іноземних союзників», - цитує видання розповідь депутатів.

Законодавці очікували, що Зеленський буде більш м'яким за тоном, особливо з огляду на його спробу знищити два ключові незалежні антикорупційні агентства України влітку, що спровокувало перші загальнонаціональні вуличні протести з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

Натомість Зеленський зосередився на стані війни «та чітко заявив про свій намір балотуватися на будь-яких виборах, що відбудуться після цього».

«Схоже, що вже не лише партійні суперники Зеленського турбуються про повзучу монополізацію влади», - зауважує видання.

За словами журналіста, у партійних лавах «Слуги»  зростають сумніви та нарікання щодо високоперсоналізованого методу правління Зеленського та його схильності зневажливо ставитися до парламенту, а кроки проти антикорупційних органів досі дратують деяких депутатів його партії. Особливо на фоні того, що офіс президента спробував перекласти саме на парламент вину за спробу ліквідувати самостійність НАБУ та САП.

Видання зазначає, що цей епізод змусив багатьох законодавців замислитися, як Зеленський та його радники взагалі не змогли передбачити такої бурхливої реакції громадськості. Опитування громадської думки постійно показують, що навіть у воєнний час українці вважають корупцію головною внутрішньою проблемою країни.

Водночас політичні опоненти давно скаржаться на популістську нетерплячість українського лідера до обмежень і складнощів, необхідних для управління демократією, та на його вроджену колючість до критики. Однак його захисники ігнорують ці скарги, кажучи, що війна вимагає твердої, рішучої руки. Як заявив Politico на початку року керівник апарату Зеленського Андрій Єрмак: «Особливо під час війни рішення мають прийматися швидко та чітко». Помічники президента також зазначають, що їхній бос користується високою прихильністю в опитуваннях громадської думки.

І хоча навіть багато критиків погоджуються, що галас демократії не повинен загрожувати країні, яка веде екзистенційну війну, але наголошують, що інші лідери воєнного часу застосували разюче інший підхід, зокрема британець Вінстон Черчилль, який прагнув залучити найкращих, найяскравіших і найздібніших представників країни з усього політичного спектру, щоб заповнити ряди бюрократії воєнного часу.

Та не лише партійні суперники Зеленського зараз стурбовані прагненням до централізації влади. Хоча західні союзники стримуються від будь-якої публічної критики, боячись дати Москві простір для пропаганди, за словами трьох європейських посланців, які базуються в Києві та попросили не називати їх, вони приватно висловлювали стурбованість. А деякі депутати партії Зеленського також ставлять під сумнів нещодавні події, які включають звільнення обраних мерів та тиск на державні установи, що мають бути незалежними.

Ще до війни уряд нетерпляче ставився до парламентського контролю. Тепер він практично відмовився від процедури звітності міністрів парламентським комітетам та уникає засідань. Примітно, що президентська адміністрація також дедалі більше намагається зібрати голоси, необхідні для схвалення вигідного законодавства, частково тому, що чинні депутати опираються тиску адміністрації президента, і побоюються, що саме їх звинувачуватимуть виборці, коли щось піде не так.

Це занепокоєння передувало спробі ліквідувати антикорупційні органи. А низка чисток серед більш незалежних міністрів та урядовців також викликала занепокоєння за лаштунками. Нещодавні перестановки в уряді призвели до вимушеного відходу з посади відомих осіб, таких як міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, керівник «Укренерго» Володимир Кудрицький та дуже популярний командувач збройних сил генерал Валерій Залужний.

Кожна перестановка призводила до того, що незграбна когорта довірених друзів та радників президента здобуває все більше влади та контролю, тоді як аутсайдери, готові ставити під сумнів та кидати виклик, або ті, хто демонструє риси незалежності, опиняються поза владою. Настрій у партії не покращила й сумнозвісна сварка Зеленського з президентом США Дональдом Трампом в Овальному кабінеті.

Депутати очікували, що український лідер спробує заспокоїти свою партію на зустрічі минулого тижня. Але співрозмовники видання кажуть, що все пішло не так. Зеленський був незадоволений низьким рівнем явки на засідання фракції, оскільки близько сотні законодавців від його партії не з'явилися. А напруженість лише зросла, коли один із них поставив під сумнів доцільність скорочення антикорупційних органів у той час, коли вони зосередилися на співробітниках адміністрації президента.

Хоча Зеленський і сказав, що в майбутньому він частіше консультуватиметься з ними, «це здається малоймовірним», – з жалем зауважив один із законодавців.

«Уся ця історія вказує на подальше затягування гайок вдома. На думку Офісу президента, ви або з Зеленським, або ви російська маріонетка», - сказав депутат.

Дійсно, гайки затягуються. Наприклад, лише цього місяця групу з приблизно 20 колишніх та відставних українських дипломатів і посланців було включено до постанови, яка забороняє законодавцям та посадовцям подорожувати за кордон без прямого дозволу влади.

«Важко зрозуміти, чому на четвертому році війни раптом стало таким важливим заборонити виїзд за кордон групі не більше ніж 20 осіб — людям, які мають контакти та повноваження просувати інтереси України серед іноземної аудиторії», — сказав колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

За його словами, єдиним поясненням такого рішення  може бути лише політичне.

«Як тільки така політична логіка закріплюється, стає можливим довільно вирішувати, яким категоріям людей дозволено або заборонено робити певні речі. Посли — це лише приклад, але той, що розкриває набагато глибшу проблему», - додав він.