Складно, але не безнадійно: кілька думок про ситуацію на Куп'янському напрямку

Очевидно, що командування 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника наразі занепокоєне проблемою якісного посилення своїх передових частин та підрозділів, які ведуть бойові дії на плацдармі на північ від міста. В першу чергу це стосується питання доставки до них поповнення особового складу і предметів логістики (МТЗ).

Це вкрай необхідно ворогу для продовження тиску на українську оборону, як у самому місті, так і на його північно-західних околицях. Адже, в іншому випадку (тобто настання більш-менш тривалої паузи у його наступі) виснажені безперервними боями на плацдармі передові підрозділи противника, які через це, скажімо так, мають дуже суперечливу боєздатність, можуть просто не втримати свої позиції та будуть змушені відступити у разі початку масованих контратак з боку ЗСУ.

Іншими словами, ворогу на Куп'янському напрямку зараз потрібно за будь-яку ціну забезпечити БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ свого наступу. Причому, результативного. Адже, з тактичної точки зору, передові підрозділи 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника та його 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), які прорвалися до міста та району Кіндрашівка – Західне – Голубівка – Радьківка, перебувають у досить вразливому становищі.

В іншому випадку, якщо все ж таки настане така пауза, то у українського командування з'явиться можливість, а головне – необхідний час швидко "знайти резерви", перегрупувати сюди свої додаткові сили та засоби, а потім розпочати масовані контратаки на фланзі цього вклинення, а ширше кажучи, на будь-якій обраній українським командуванням ділянці плацдарму противника. При цьому саме командування противника (6-та ЗВА) явно опиниться в досить складному становищі.

Сам по собі плацдарм противника на західному березі Осколу довгий, але ВУЗЬКИЙ (він тягнеться по прямій, від Московки до Строївки на цілих 40 км, уздовж Оскола). По рубежу Кіндрашівка-Західне він має ширину 3-3,2 км, а в районі Красного Першого — до 5 км. По суті, через це ЗСУ цілком можуть організувати своєрідне "розчленування" плацдарму противника на будь-якому зручному для них напрямку, причому, на протязі всіх 40 км…

Зрозуміло, що в цьому плані, чим ближче така ділянка до Куп'янська, тим чутливішими можуть стати для ворога ці гіпотетичні контратаки ЗСУ. Він це розуміє і тому, крім завдання продовжувати свій наступ на Куп'янськ, для його командування додається ще одне завдання — необхідність, по суті, утримувати решту плацдарму.

Зрозуміло, що для ОДНОЧАСНОГО вирішення цих двох завдань противнику знадобиться жива сила на плацдармі, чисельність якої, по суті, має збільшуватися майже в геометричній прогресії (передбачається, що для штурму Куп'янська противнику потрібно буде займати все більшу й більшу за площею територію). Причому робити це йому доведеться досить тривалий час.

На даний момент основні зусилля 6-ї ЗВА противника на її плацдармі зосереджені саме в його південній частині, де ця армія вирішує своє основне завдання — прорватися на Куп'янськ максимально "глибоко" і закріпитися там. Саме туди прямувала основна маса живої сили противника (в тому числі і "по трубі") і прямує в даний час.

Його спорадичні атаки з плацдарму на інших напрямках (Красне Перше – Нововасилівка та Дворічна – Путникове) частиною сил тієї ж 6-ї ЗВА, а також атаки противника в смузі сусідньої з 6-ї ЗВА 1-ї танкової армії (ТА) силами передових частин її 47-ї танкової дивізії (тд) у напрямку Степова Новоселівка – Піщане, очевидно, покликані ускладнити для українського командування маневр силами та засобами, як по фронту, так і від плацдарму на схід від Куп'янська в район самого міста. Тобто вони (у сенсі, ці атаки) є допоміжними.

Іншими словами, російське командування цілком усвідомлює, що воно ні в якому разі не повинно допускати найменшої паузи у своєму наступі в смузі 6-ї ЗВА. З метою забезпечення хоча б мінімальної стійкості своїх передових підрозділів, що діють (наступають) в районі Куп'янська. Оскільки, на даний момент, вони хоч і прорвалися до самого міста, але продовжують діяти на дуже обмеженій ділянці місцевості (умовно — площа зі сторонами 4Х4 км), особливо обмеженій "з флангу" річкою Оскіл. Досі росіян "рятувало" те, що ЗСУ на цьому напрямку мають дуже обмежені сили та засоби і тому не здатні організувати для ворога щось штибу "добропільських пригод" 51-ї ЗВА. Але, очевидно, це не триватиме безкінечно.

Тому для російських військ на цьому напрямку критично важливо якнайшвидше розширити свій прорив до необхідних "стабільних" показчиків. Відповідно, в цьому плані для них, як то кажуть, зволікання — це як смерть. В даному випадку це майже в буквальному сенсі.

Але якщо розглядати ситуацію на Куп'янському напрямку ще ширше, з оперативно-стратегічної точки зору, то виконання сформульованих мною завдань командуванням 6-ї ЗВА противника, а також командуванням його угруповань військ (УВ) "Север" і "Запад" на їх суміжному фланзі, виглядає ще більш проблематичним.

На даний момент стратегічне командування противника, крім наступу на Куп'янському напрямку, вирішує одразу кілька інших завдань відповідного рівня (очевидно, в рамках плану всього його стратегічного наступу на 2025 рік), а саме – веде наступ на широкому фронті на Лиманському, Південно-Донбаському напрямках, готується до відновлення наступу на Покровському та Костянтинівському напрямках, веде обмежені наступальні дії на Запорізькому напрямку. Крім того, ворогу, очевидно, доводиться вирішувати низку оборонних завдань на оперативно-тактичному та тактичному рівнях – на Добропільському та Сумському напрямках.

Для реалізації всього "грамадья" цих планів і намірів російському командуванню потрібні люди. Бажано в розмірі (обсягах), що відповідає рівню стратегічних і оперативних резервів.

У цьому сенсі варто зазначити, що починаючи з кінця серпня, російське командування дійсно почало перегруповувати свої сили та засоби між "операційними напрямками", а також поповнювати та відновлювати свої оперативні резерви в цих зонах. Це викликало у низки наших експертів, які регулярно роблять коментарі в публічно-інформаційній сфері, певний сплеск "пророцтв і прогнозів" щодо Великої Осінньої наступальної операції ри-фи.

Сама по собі ця ідея (я маю на увазі "про наступ ворога") цілком розумна і логічна. Але, як то кажуть, в будь-якій справі є нюанси. Отже, щодо всіх цих "переміщень" та перегрупувань противника вони – досить красномовні…

З'ясувалося, що досить дивно виглядають напрямки руху ворожих формувань рівня "бригада-дивізія" у статусі резерву, що, власне, саме по собі досить чітко характеризує процес всього оперативного розгортання, нібито ударних угруповань противника, як для Великого Наступу.

Так, 76-та десантно-штурмова дивізія (дшд) противника, яка вперто вела бої за Юнаківку на Сумському напрямку, була перекинута у Південну операційну зону, в смугу 35-ї ЗВА противника, замінивши низку сил та засобів цієї армії на Гуляйпопольському напрямку, одразу перекинуті в смугу 5-ї ЗВА, що наступає зараз на Південно-Донбаському напрямку. Хоча, за всіма "прогнозами" і "очікуваннями" цих "юнаківських героїв" очікували на Запорізькому напрямку, для участі в наступі саме там.

Більше того, якщо уважніше розглянути сам процес "відновлення" оперативних резервів противника за низкою "оперативних напрямків", то можна було б помітити ще одну низку красномовних "нюансів".

Наприклад, формування оперативних резервів у смугах 58-ї ЗВА (УВ "Днепр") або 3-ї ЗВА (УВ "Юг") відбувалося і продовжує відбуватися не за рахунок їх штатних частин і з'єднань, і навіть не за рахунок сусідніх армій з того ж угруповання, а в цілому — за рахунок зовсім інших армій, абсолютно різних угруповань військ та напрямків. Так, 58-ма ЗВА отримала для цих цілей ряд частин з 25-ї ЗВА (це та сама з УВ "Запад", яка зараз наступає на Лиман і Ямпіль), а 3-тя ЗВА, судячи з усього, отримала у склад свого оперативного резерву частину сил 70-ї мсд 18-ї ЗВА (зі складу УВ "Днепр", що спрямована "на Херсон" та Запоріжжя).

Простіше кажучи, з'ясувалося, що у сенсі оперативного розгортання своїх ударних угруповань, для нібито передбачуваного Великого Осіннього Наступу, противник змушений перетасовувати свої частини, з'єднання та армії як колоду карт.

Важливо Загальна мобілізація в РФ стає неминучою: втрати окупантів за третій тиждень вересня у цифрах

Цілком допускаю, що для вирішення важливого для ворога завдання у військово-політичному сенсі – "прориву на Куп'янськ" та його подальшого взяття, що, як я наголосив вище, вимагатиме від нього дуже значних ДОДАТКОВИХ ресурсів живої сили (і бажано достатньо боєздатних, адже вперті міські бої – це дуже складний вид бойових дій), вороже командування таки знайде резерви.

Як на мене, противник зможе "нашкребти" спеціально для Куп’янська 1-2 ДОДАТКОВІ дивізії (я навіть допускаю, що в комплекті з 1-2 окремими бригадами/полками). У зв'язку з цим дуже "перспективними" для різкого посилення 6-ї ЗВА виглядають, наприклад, армійські корпуси "рідного" для неї УВ "Север", ну або з'єднання відповідного рівня зі складу УВ "Днепр".

Але… противнику потрібно буде зробити все це досить швидко, а головне — ОДНОЧАСНО подбавши про рівень боєздатності цих резервів. В умовах інших "палаючих" оперативних напрямків, де ворожому командуванню також потрібна жива сила у "товарних" обсягах, причому – постійно, зробити все це буде досить складно.

Виходячи з усього вищесказаного, висловлю власну дилетантську точку зору. Ситуація на Куп'янському напрямку, безперечно, виглядає дуже складною, і я б навіть сказав досить важкою. Однак вона далеко не така безнадійна, як здається на перший погляд. Зрозуміло, що її "виправлення" вимагатиме від командування ЗСУ двох речей – мало не "ювелірного" розрахунку та розподілу власних сил і засобів, необхідних для цього, а головне – достатньо математично вивіреного и обґрунтованого розрахунку найбільш підходящого моменту та часу для таких дій, аби досягнути максимально можливого результату.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.