В The Telegraph назвали три важелі впливу, які має Європа, щоб допомогти Україні у боротьбі з Росією

Президент США Дональд Трамп, схоже, перетворився на противника Росії. У день зустрічі зі своїм українським колегою Володимиром Зеленським у Нью-Йорку він заявив, що підтримує країни НАТО, які збивають російські літаки, що порушують їхній повітряний простір, і пообіцяв чинити тиск на Угорщину, щоб вона припинила купувати російську нафту.

Кілька годин по тому в дописі в Truth Social президент назвав Росію "паперовим тигром" і висловив переконання в можливості повної перемоги України, яка зможе відновити свої колишні кордони.

Рішучі слова Трампа, безсумнівно, відображають зростаюче роздратування Владіміром Путіним і його слабку віру в швидке укладення мирної угоди. Але вони не означають, що Америка сама візьме на себе тягар допомоги Києву у вигнанні росіян. Насправді вони свідчать про дивовижну впевненість у тому, що Європа може зробити це в основному самостійно.

Якщо ЄС знайде в собі сили, щоб покінчити з залежністю від російських енергоносіїв і оплатити постачання додаткової американської зброї до України, Київ зможе досягти перемоги, яку багато хто вже почав вважати неможливою, зазначає Самуель Рамані, колумніст The Telegraph.

Колумніст додає, що попри репутацію ЄС як організації, яка лише розводить руками й вживає недостатніх заходів, цей аргумент має міцне емпіричне підґрунтя. Європа має три важливі важелі впливу, які вона не використовує достатньо ефективно, щоб послабити військову економіку Росії та поліпшити довгострокові перспективи України в протидії російській агресії.

Першим є швидка відмова від російських енергоносіїв. У своєму дев’ятнадцятому пакеті санкцій ЄС вніс до чорного списку ще 118 російських суден зі "тіньового флоту" та оголосив про прискорене припинення закупівель російського зрідженого природного газу. Чому лише зараз?

Україна завдає ударів дронами, щоб знизити здатність Москви фінансувати свою воєнну машину через продаж нафти й газу, що призвело до 17-відсоткового скорочення потужностей російських нафтопереробних заводів. Але ЄС обережно ставиться до жорсткіших заходів, побоюючись невдоволення виборців через можливе зростання цін на енергоносії та враховуючи спротив з боку окремих європейських столиць.

Така обережність, імовірно, обертається проти самого ЄС. Рішучіша відмова від російських енергоносіїв може завдати певного короткострокового болю, але здатна скоротити тривалість війни в Україні, позбавивши Кремль коштів і на ведення бойових дій, і на підтримку лояльності населення.

"Це безумовно ускладнить Путіну завдання переконувати внутрішню аудиторію в необхідності продовження війни. Росія може спробувати продавати енергоносії іншим країнам, але, за більшістю оцінок, їй доводиться робити це зі значними знижками", — пояснює Рамані.

Другим важелем є перенаправлення заморожених російських активів на користь України. ЄС заплутався у пошуках механізмів використання цих коштів для фінансування опору Києва, але в межах країн "Великої сімки" поступово формується консенсус щодо необхідності передати самі активи.

Існують обґрунтовані побоювання щодо впливу такого кроку на довіру до західної фінансової системи, але ЄС знову мусить визначитися. Гігантські суми, про які йдеться, цілком здатні покрити поточний дефіцит українського бюджету й можуть бути спрямовані як на закупівлю озброєнь, так і на відновлення пошкоджених українських військових заводів.

Третім важелем є систематичні закупівлі американської зброї для України. До нещодавнього фінансового плану Трампа ЄС стояв перед вибором: або виснажувати власні запаси озброєнь, або вкладати кошти у вітчизняну оборонну промисловість України.

Новий план дає можливість уникнути вузьких місць у ланцюгах постачання, які гальмують модернізацію європейських армій, і водночас продовжити надавати Україні підтримку з потрібною терміновістю шляхом закупівель зброї у США. Це дозволить Україні залишатися в боротьбі на тривалий час і прискорити прогрес Європи на шляху до стратегічної автономії від США.

Рамані додає, що на своєму власному континенті Європа, як не парадоксально, відігравала другорядну роль порівняно зі США і утримувалася від прийняття важких рішень, необхідних для гарантування власної безпеки. Від недостатнього фінансування військового потенціалу до капітуляції перед російським енергетичним шантажем — Європа не реалізувала свого потенціалу і зробила себе вразливою до військової агресії.

"Останні заяви Трампа є гучним закликом до дії. Європа має історичну можливість покласти край десятиліттям бездіяльності й стати рятівницею України", — підсумував колумніст.

Нагадаємо, європейські союзники з надією та скептицизмом сприйняли різку зміну риторики Трампа щодо України. Захват із приводу проукраїнської заяви президента США супроводжувався сумнівами щодо того, чи піде Трамп колись на більш жорсткі дії проти Росії.