«Втрати величезні». Підсумки літнього наступу рашистів й прогнози що буде восени

За три місяці літнього наступу російська армія локально просунулась на декількох напрямках, але так і не досягла стратегічного прориву лінії фронту.

Кореспонденти Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з українськими військовими та експертами про підсумки чергової російської наступальної кампанії і про найбільші загрози в осінньо-зимовий період.

Так звана літня наступальна компанія армії РФ, яка досі триває, фактично розпочалася в середині квітня, коли окупанти перегрупували 8 загальновійськову армію на торецькому напрямку і розпочали там активні штурмові дії.

«Пояс фортець»

Станом на зараз армії Росії так і не вдалося повністю захопити ключові для наступу на Слов’янсько-Краматорську агломерацію міста-фортеці – Торецьк, Покровськ, Часів Яр.

Тактика обходу цих населених пунктів із флангів діє. Але явно не так швидко, як того хотілося б російському командуванню.

«В нас є умовно 4 міста, які, я сподіваюсь, на сьогодні непогано укріплені і підготовлені до кругової оборони і щоб вести за них бої – противнику потрібно, по-перше: мати добре навчену штурмову піхоту. На сьогодні ми бачимо, що вона у росіян відсутня.

Те що доповідають командири наших підрозділів, які безпосередньо ведуть контактні бої – в окупантів погано підготовлені ресурси, дуже часто це колишні в’язні російських тюрем з підготовкою 7, 10, 14 діб. Це абсолютно не та кваліфікація, котра потрібна для міських боїв.

Друге: для того, щоб захопити такий складний об’єкт як пояс фортець – необхідно мати достатню кількість засобів мобільності, тобто там де намітився успіх – треба негайно просунутись, закріпитися і по можливості розривати бойові порядки, безперервно шукаючи стики між підрозділами противника, шукаючи розриви в його бойових порядках, шукаючи незахищені інженерними спорудами ділянки.

Для цього потрібна кваліфікована розвідка, для цього потрібні засоби мобільності, які я згадав – це бойові машини. Не просто квадроцикли, мотоцикли, легкові автомобілі, самокати, джипи і тому подібні джихадмобілі – цього недостатньо» – зазначає експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.

До Костянтинівки армія РФ активно намагалась прорватись протягом усієї літньої кампанії з півдня, південного та північного сходу.

«Я скажу коротко – літо було пекельним, з боку ворога було багато штурмових дій. Їх тактика не змінюється – малі штурмові групи, мотоцикли, квадроцикли, електросамокати, все так, як і на інших ділянках. Але в нас, мабуть, було трохи важче. Не скажу, що вони не мали успіхів, але ці успіхи не виправдовують їх втрати.

Це, мабуть, саме головне. Вони отримали декілька ділянок територій, саме на цьому напрямку, але втрати в них за це літо – вони величезні» – резюмує командир артилерійського підрозділу об’єднаної штурмової бригади національної поліції «Лють» з позивним «Ескобар».

«Ліс чудес»

Окрімпросування в районі Торецька, Покровська, Часового Яру, країна-агресор розвинула наступ у Серебрянському лісі, що дозволило російським FPV-дронам бити по надважливій для Донбасу логістичній артерії – трасі Харків-Краматорськ.

«Що стосується Лиманського напрямку – коли противник створив перевагу 6 до 1, а на окремих ділянках 20 до 1 – вкрай складно вести оборону і залишатись на тій лінії бойового зіткнення, яка в тебе була до того, як він цю перевагу набув. Так, дійсно, наші війська відійшли не лише в Серебрянському лісі, вони поступово відходять за річку Чорний Жеребець.

Це означає, що ми втратили свій плацдарм, який там був, але інший берег Сіверського Донця дозволяє закріпитися на дуже вигідному для оборони рубежі, тим більше напередодні зимового періоду. Тобто ворог просувається по місцевості, яка зруйнована боями. Для обладнання якогось житла, налагодження якогось биту, якихось місць зберігання запасів – там в принципі не залишилося нічого» – пояснює Віктор Кевлюк.

«Ці підрозділи треба було міняти раніше»

Найбільш резонансний прорив лінії фронту стався в середині серпня в районі населених пунктів Кучерів Яр та Золотий Колодязь біля Добропілля. Тоді, за даними проекту Deep State, окупанти змогли просунутися вглиб української оборони на 10 кілометрів. Наразі ЗСУ вдалось зупинити просування армії РФ на цій ділянці лінії бойового зіткнення і звільнити кілька сіл.

«Там було все погано з обороною тривалий час – на цьому відтинку фронту. Ця ситуація не виникла за тиждень. Підрозділи, які там стояли треба було міняти набагато раніше. Але цього не було зроблено. Ворог просто надавив там, де було слабко і його піхота на мотоциклах, багі, самокатах просто об’їхала наші позиції і заїхала хлопцям в тил. А там в нас вже позицій немає.

Коли ворог і попереду і позаду, коли в тебе немає можливості логістичного забезпечення своїх фортифікацій – що тобі там робити? Наші хлопці звідти уходять. Після цього одразу ці фортифікації стають ворожими. Їх перекопують в наш бік. В них це вийшло, вони такими мобільними групами залетіли доволі далеко.

Я не скажу, що їх спочатку зайшло багато, але поки підійшли наші резерви і почали штурмові дії – росіяни вже накопичили там якусь кількість людей в посадках, будинках. Відповідно нашій «пожежній команді» довелось воювати умовно не з десятком, а з сотнею. Зараз наші підрозділи тут мають перевагу.

Вони зачищають місцевість. Казати що ситуацію стабілізовано ще зарано. Завтра може початись друга фаза – ворог підкине резерви і диспозиція знов може змінитись» – розповідає сержант батальйону безпілотних систем 59 окремої штурмової бригади Олександр Карпюк (Serg Marko).

«Чи буде наступ на Дніпро»?

«По-перше – подібної політичної мети перед окупаційними військами не стоїть. По-друге – а який сенс туди просуватися, якщо потім ви розтягнете свої комунікації, по цих комунікаціях будуть бити українські ударні засоби і ті, хто пройшов в глибину, як це було в 22-му році, лишиться без пального, боєприпасів, їжі і води і доведеться проводити черговий «жест доброї волі» і кудись тікати»? – пояснює Кевлюк.

Загалом, за даними проекту Deep State, за три літні місяці армія РФ окупувала понад тисячу п’ятсот квадратних кілометрів України. Для порівняння – це приблизно площа двох таких міст як Київ.

Більшість територіальних завоювань – близько 60 відсотків – припадає на ділянку фронту Добропілля-Торецьк-Покровськ. Чверть – на умовно авдіївський напрямок на південь від Покровська.

«На Новопавлівському напрямку противник вийшов на адміністративні кордони Донецької та Дніпропетровської областей. Це означає, що ворог завершує формування південного фасу для охоплення «поясу фортець» і насамперед подальшого штурму Покровська.

Ми бачимо, що командування угрупування противника «Центр» не бажає штурмувати Покровськ в лоба – у них є сумний досвід Бахмута і Авдіївки. Тому вони намагаються охопити місто з двох сторін, зруйнувати логістику для наших гарнізонів, в такий спосіб не зазнавши великих втрат.

Вичавити сили оборони з міста не виходить, але ситуація, яка складається на півдні, як на мене, на сьогодні виглядає дуже серйозною. Якщо там найближчим часом знову не з’являться якісь свіжі бригади Сил оборони, ми зможемо отримати там значні оперативні проблеми» – зазначає Кевлюк.

Очевидно, що армії країни-агресора не вистачає військових ресурсів, щоб глибоко прорвати лінію фронту одразу в кількох місцях. Тому командування РФ змушене накопичувати сили на найважливіших напрямках, щоб досягти хоча б тактичних успіхів.

«На Покровському напрямку російська армія дійсно зосередила угрупування десь від 100 до 110 тисяч. Нещодавно туди прибули з Сумщини бригади морської піхоти. Чотири з п’яти наявних у противника. Створення такого угрупування говорить про те, що у окупантів не вистачає сил і засобів досягти чогось притомного в терміни, які військове керівництво поставило перед угрупуванням військ «Центр».

Безумовно такі деталі як створення ударних угруповань означають підготовку до наступальної операції, тому слід думати, що противник зазнав таких втрат, що він змушений кидати всі наявні ресурси, жертвуючи просуванням на всіх інших напрямках» – розмірковує Кевлюк.

«Потрібно більше дронів»

Стабілізувати лінію фронту ЗСУ у тому числі не дають російські спеціалізовані підрозділи безпілотних систем, які за літо в рази наростили бойові потужності, а головне «» працюють на випередження – каже Олександр Карпюк. Наприклад – системно розтягують засоби РЕБ, враховуючи частоти на яких працюють українські дрони.

«В них дуже гарна РЕР (радіоелектронна розвідка – ред.). Вони наставили велику кількість тактичних радарів. Причому навіть великих, наприклад, СОПКА-2. Ці радари бачать цілі навіть на висоті 100 метрів. І от, наприклад, в тебе проривають десь лінію оборони, і починають ці мотоциклісти летіти, чи навіть піхота просто пішки обходить наші позиції і заходить в тил.

Тобі їх треба вибивати. Чим? На Mavic і FPV вже поставлений РЕБ, який працює на частотах цих дронів. Тобто наші дрони-камікадзе втрачаються у великій кількості. «Баба Яга?» В них стоять радари, які виявляють ці наші «бомбери» ще на зльоті».

Осінь-зима принесуть українській армії нові виклики. Коли листя з дерев впаде – ховатися від дронів буде набагато важче. Та й погода внесе свої корективи в хід бойових дій.

«Нам потрібна більше «Мавіків», більше «бомберів», більше малих розвідувальних тактичних дронів, більше крил малого класу, таких як «Валькірія» чи міні «Shark», все для того, щоб літати під хмарами за необхідністю на висоті 400-500 метрів. Тому що будуть дощі, будуть низькі хмари, розвідувальні дрони будуть працювати менше, що впливатиме на оперативну обізнаність.

Якщо в нас будуть ці засоби, і ми будемо їх використовувати, нам буде простіше. Якщо ми знову з цим запізнимось, то все буде набагато гірше. І це може спровокувати на фронті доволі неочікувані результати» – зазначає Олександр Карпюк.

«Я думаю, що до кінця цього року – навіть якщо припустити, що противник вийде на зручні для подальшого штурму рубежі – нічого надприродного не станеться. Противник дуже любить, точніше штаби противника дуже люблять охоплювати об’єкти з двох сторін.

Ми бачимо, що з півночі щось насувається, з півдня щось насувається, але ж агломерація – це 4 міста і як би і між населеними пунктами бажано також щось охоплювати. У противника в цьому плані навіть на дальніх підступах нічого не вимальовується.

Вони застрягли біля Сіверська, біля Торецька, біля Часового Яру і допоки не будуть вирішені ці тактичні завдання, продовження якихось штурмових наступальних атакувальних дій проти «поясу фортець» навряд чи можливе. З небезпечних для нас напрямків, я б виділив Лиманський, Покровський, Новопавлівський і Оріхівський. Два останніх – це завдання з зірочкою, після того, як основне домашнє завдання виконане» – підсумовує Віктор Кевлюк.

Щодо Запорізької області – доволі небезпечним на думку Кевлюка виглядає ділянка фронту по лінії Плавні-Степногірськ, де ворог може вийти на рубіж, з якого зможе діставати ствольною артилерією і РСЗВ до околиць самого Запоріжжя.

Наразі армія РФ зосередила на цьому напрямку дві свіжі, не виснажені боями дивізії. І це може суттєво вплинути на хід бойових дій в регіоні.

Автор: Єгор Логінов

Джерело: Донбас.Реалії