Дроны, "разбудившие" Польшу: удалось ли РФ рассорить Украину с союзниками

Російська атака дронів на Польщу в ніч на 10 вересня, а також подальші російські провокації в повітряному просторі Естонії, Румунії, Данії, Норвегії привертають постійну увагу західних ЗМІ та політиків.

В чому полягає гра Путіна? Чи адекватно реагують країни Заходу? І що все це означає для подальшого перебігу війни в Україні?.

Спробуємо знайти відповіді на ці питання, зосередившись на Польщі, де російська атака була найсильнішою, а суспільна, політична та військова реакція створили просто ідеальну ситуацію для аналізу різних аспектів цього питання.

Варто нагадати – повітряний простір Польщі був порушений 21 раз російськими дронами.

Чотири з них були збиті літаками, які брали участь у патрулюванні повітряного простору східного флангу НАТО.

Першу влучну ракету випустив пілот F-35, що належить до повітряних сил Нідерландів, наказ про втручання віддав польський військовий командувач.

Внаслідок атаки було знищено одну житлову будівлю у Вириках.

Як з'ясувалося, вона була вражена ракетою, випущеною або з нідерландського F-35, або з польського F16 – ракета не розірвалася і вибуху не сталося.

Проте вибух стався в політичному просторі, коли в ЗМІ просочилася інформація про справжню причину руйнувань.

Коментатори та політики почали обговорювати, чи уряд навмисно приховував незручну правду, чи це дійсно було результатом процесуальної ретельності – адже справу розслідує військова прокуратура.

Інцидент, безсумнівно, порадував російських провокаторів, однак виявився відносно незначним порівняно з динамікою всього процесу, що був запущений атакою дронів.

Успіх чи провал?.

Відповідь Польщі складається не лише з військової відповіді, яка, на думку політиків та експертів, була успішною.

Чужі повітряні об'єкти були ідентифіковані та знешкоджені, частково за допомогою наступальної зброї, що сталося вперше на території країни НАТО.

Звичайно, для української громадськості такий рівень задоволеності західних партнерів здається незрозумілим – Україна практично щоночі піддається атакам сотень дронів, а її збройні сили збивають і знешкоджують більшість з них, але не використовують для цього дорогі ракети, як це було зроблено в Польщі.

Що сталося б, якби Польща або інша країна зазнала подібного нападу сотнями безпілотників?.

Це питання підняв Володимир Зеленський в інтерв'ю телеканалу Sky.

News, заявивши, що Польща не зможе захистити своїх громадян у разі масового нападу.

Цей фрагмент виступу президента України, вирваний з ширшого контексту всієї розмови, викликав в Польщі хвилювання.

Адже Володимир Зеленський, кажучи правильні речі, також помиляється.

У технічному сенсі, дійсно, якби в цей момент стався подібний напад, який переживає Україна, найімовірніше, було б важко адекватно відповісти на військовому рівні.

Проте з точки зору Польщі важливішою є політична відповідь, оскільки безпека Польщі в цей момент більшою мірою залежить від здатності стримати Росію від ескалації та потенційного повномасштабного нападу.

Цей потенціал стримування базується головним чином на гарантіях союзників та союзницькій єдності в рамках НАТО та Європейського Союзу.

І на цьому рівні відповідь на російську провокацію була однозначною.

Зрозуміло, що кілька винищувачів Raphale або Typhoon не здатні збити сотні дронів, проте їхня присутність сигналізує, що вартість атаки для Росії зросте через ризик універсалізації відповіді.

Ці конкретні рішення Франції, Великої Британії, а також Чехії були підкріплені однозначними заявами про політичну підтримку.

Також нагодою продемонструвати союзницьку єдність стала реакція на запуск статті 4 Договору про Північноатлантичний союз.

Це означає початок консультацій між союзниками та підвищення готовності до співпраці, і можна сказати, що це передує статті 5, яка зобов'язує союзні держави надавати безпосередню допомогу в разі збройного нападу.

Варто додати, що 10 вересня голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн виступила з промовою про стан Європейського Союзу.

У своїй промові вона згадала про російську провокацію, попередивши Москву, що Союз буде захищати кожен квадратний сантиметр європейської території.

Американські "гірки".

Втім, найбільше питань було до президента США Дональда Трампа, який спочатку на кілька годин замовк, а потім заявив, що російський напад міг бути помилкою.

І хоча згодом під час скликаної на вимогу Польщі надзвичайної сесії Радбезу ООН посол США заявив про готовність Сполучених Штатів стати на захист союзників, проте питання про реальну позицію Вашингтона щодо допомоги Польщі або іншим європейським країнам НАТО у разі ескалації з боку Росії так і залишилося відкритим.

Черговим прикладом американської неоднозначності стали висловлювання Дональда Трампа і Марко Рубіо щодо способу реагування на російські провокації.

Чи повинні літаки НАТО збивати не тільки безпілотні об'єкти, а й російські літаки, що порушують повітряний простір? Президент США в інтерв'ю для ЗМІ дав ствердну відповідь, що було з радістю сприйнято міністром закордонних справ Польщі, який прокоментував це на платформі X військовим висловом "Roger that" (що означає "зрозумів, прийняв до виконання").

Однак попередження Росії, висловлене прямо Сікорським, а також прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском, було прохолодно прокоментовано держсекретарем США Марко Рубіо.

Він заявив, що не вважає, що керівництво НАТО розглядає можливість збиття російських літаків, якщо вони не вчинять явного нападу.

Чиї слова є більш правильними: Трампа чи Рубіо?.

Напевно, це ретельно аналізують також українські експерти та політики, порівнюючи цю аналітику зі словами президента США про війну Росії проти України та питання відновлення окупованих територій.

Досвід підказує, що самі слова американського президента не мають великого значення, важливішими є дії, що за ними слідують.

Чи приведе войовнича риторика Трампа до реального посилення тиску на РФ – наразі не ясно.

Успіх та провал роспропаганди.

Проте повернемося до атаки 10 вересня.

Надзвичайно важливим аспектом російської провокації була реакція польського суспільства.

Паралельно з атакою дронів росіяни посилили дезінформаційну діяльність.

У соціальних мережах з'явилися повідомлення, що насправді ми мали справу з українською провокацією, бо саме Україна зацікавлена у безпосередньому втягненні Польщі та НАТО у війну.

Також поширювалися повідомлення про те, що НАТО не спрацювало і є слабким, що польський уряд теж не справляється.

Кількісні дослідження комунікації в соціальних мережах показали, що російська кампанія була успішною – найпопулярнішим повідомленням (38%) було те, що дрони були українськими, проти 34% коментарів, які покладали відповідальність за атаку на Росію.

Подібна ситуація вже мала місце раніше, під час окремих випадків порушення російськими літаками повітряного простору Польщі.

Однак зараз ставки зросли.

Росіяни будують свою дезінформаційну кампанію на тлі погіршення настроїв у Польщі щодо українців.

Ця "втома" і зростаюча неприязнь до українського питання піднімається політиками майже всіх напрямків – в ситуації глибокої політичної поляризації в Польщі, вираженням якої є зростання значення відверто антиукраїнської "Конфедерації", українське питання мало стати заручником політичної динаміки.

Російський розрахунок, ймовірно, полягав у тому, що політики підуть за настроями і використають напад як черговий привід для своїх ігор.

Проте саме цей задум їм не вдався.

Звісно, з’явилося кілька незначних висловлювань, але політичні еліти змогли виступити єдиним фронтом.

Незважаючи на очевидні протиріччя між урядом і президентом, уряд і президентський центр влади діяли разом, а символічним жестом цієї єдності стала фотографія, на якій Радослав Сікорський тисне руку Каролю Навроцькому у Вашингтоні під час візиту з нагоди Генасамблеї ООН.

Дослідження громадської думки, проведене IBRiS, показує, що 82% опитаних не мають сумнівів, що атака дронів була не помилкою, а цілеспрямованою російською провокацією .

Натомість дослідження CBOS показало, що хоча 61% поляків вважають, що їхня країна на цей момент не добре підготовлена до подібних атак, проте дії уряду високо оцінили 61% респондентів, а військових – 73%.

Що змінилося для України?.

Чи здана дронова провокація РФ позитивно вплинути на динаміку політичних відносин Польщі та України? І чи зможе вона покращити україно-польські суспільні відносини?.

На першу частину питання ми вже отримали перші позитивні відповіді.

Радослав Сікорський під час свого візиту до Києва одразу після інциденту заявив, що Польща та країни НАТО повинні в більшій мірі використовувати український досвід ведення дронної війни.

Він також переконував, що найкращим способом захисту країн НАТО є інтенсифікація допомоги Україні.

І нарешті, він також запропонував розширити протиповітряну оборону країн НАТО на західну Україну, щоб збивати там об'єкти, що наближаються до Польщі або інших російських держав.

А 18 вересня до Києва прибув польський віцепрем'єр і міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш, де підписав угоду про співпрацю.

Зокрема, у сфері підготовки з протидронової оборони, розвитку спільних технологій, військової та інших форм співпраці.

Це дуже обнадійливі сигнали, оскільки вони свідчать про істотну зміну перспективи щодо України.

Зрештою, український досвід війни та компетенції у веденні нового виду війни з таким агресором, як Росія, були визнані ресурсом, на якому слід будувати інфраструктуру безпеки для Польщі та Європи.

Визнання цього факту здатне позитивно вплинути й на процес інтеграції України до Європейського Союзу та НАТО – тепер цей вступ виглядає як невід’ємна частина побудови цієї архітектури.

Проте успіх цього процесу залежатиме від якості аргументів, які нададуть експерти в Польщі, Німеччині, Франції та інших країнах ЄС.

Вони, безсумнівно, будуть прислухатися до аргументів України, тому робота українських експертів є надзвичайно важливою і не може полягати у публіцистичному переконанні, що "Росія веде війну не тільки проти України, але й проти Європи та всього Заходу".

Таке твердження добре звучить у ЗМІ, але має слабку аналітичну цінність.

Ані НАТО, ні Європейський Союз, незважаючи на російські провокації, не перебувають у стані війни з Росією.

Жодна з країн НАТО та ЄС не хоче такої ескалації.

Про це слід пам'ятати, оскільки кожна дія в контексті інтеграційних процесів буде аналізуватися саме з точки зору ризику ескалації та поширення війни за межі України.

А тому роль українських експертів повинна полягати скоріше в наданні аргументів на користь деескалації, ніж у переконанні, що ескалація є найкращою відповіддю на російську загрозу (навіть якщо це було би правдою).

Автор: Едвін Бендик,.

голова правління Фонду Стефана Баторія (Польща).