Війна вийде за межі України і перекинеться на інші країни, в Європі пахне порохом – Золотарьов

Відпрацювання завдання ядерного удару, ігри з "Орєшніком" і "танець із шаблями" у виконанні Путіна адресовані трьом країнам, вважає політолог Андрій Золотарьов.

Путін виступив із низкою заяв про ядерну зброю і Договір Росії та США про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, термін дії якого закінчується в лютому 2026 року. Серед іншого він відзначив готовність РФ відповідати на загрози не тільки на словах, а й військово-технічними заходами. І все це прозвучало лише через тиждень після того, як Путін під час військових навчань "Захід-2025" спостерігав за відпрацюванням завдання тактичного ядерного удару.

Політолог, директор аналітичного центру Третій сектор Андрій Золотарьов в інтерв'ю Главреду розповів, чому війна вийде за межі України та на які країни перекинеться, чи загрожує світові велика ядерна війна, для яких дій у Росії будуть розв'язані руки, коли припиниться дія Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, а також що і кому намагалася сказати Москва імітацією ядерного удару і низкою провокацій із вторгненням російських дронів та винищувачів у повітряний простір країн Європи.

Чому, на ваш погляд, Путін знову заговорив про ядерку і видав нову порцію погроз? З чим це може бути пов'язано: з відсутністю переконливих перемог російських військ на фронті, переговорним процесом чи чимось іншим?

У тактичному плані це було пов'язано із сесією Генасамблеї ООН і прагненням захопити інформаційний порядок денний, щоб сказане Путіним було в центрі обговорення.

Однак за останній місяць була низка знакових моментів: поява Путіна у військовій формі з пістолетом, звільнення представника "партії голубів" серед кремлівських веж Козака (до речі, вихідця з України, з Кіровоградської області) тощо. У більш глобальному плані це було пов'язано з Договором про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, дію якого було призупинено указом Путіна 2023 року з формальної причини: нібито США через санкції не давали візи російським інспекторам, але, з огляду на ступінь конфронтації, що тоді спостерігалася, це було не дивно.

Цей договір підписувався ще Обамою і Медведєвим. Представники Демократичної партії США позитивно оцінювали цей документ, більше критики було з боку республіканців, зокрема, Мітта Ромні. За великим рахунком, договір стосується обмеження кількості боєголовок і носіїв ядерної зброї: ракет, бомбардувальників, ракет на підводних човнах.

Наскільки я пам'ятаю історію, це третій подібний договір. У 1972 році з'явився договір про обмеження ракетоносіїв, і він призвів до того, що стали масово з'являтися боєголовки з головною частиною, що розділяється, з індивідуальним наведенням. Кількість таких боєголовок зростала лавиноподібно. Саме це стало причиною для підписання другого Договору про обмеження стратегічних озброєнь 1979 року. Перший і другий договори підписували Брежнєв і Картер. Також був договір, який заборонив розміщення балістичних ракет малої та середньої дальності, і в Москві досі вважають, що він вдарив по обороноздатності СРСР і негативно позначився на потенціалі Російської Федерації.

Слід зазначити, що явного негативу з боку Білого дому не було. А "танці з шаблями" у виконанні Путіна, які ми спостерігаємо впродовж останнього місяця і які включають не тільки появи Путіна у військовій формі, а й імітацію тактичного ядерного удару на навчаннях, польоти російських дронів у Польщі та Румунії (вони були без боєголовок, тим не менш, це casus belli, тобто привід для війни), проліт МіГ-31 над територією Естонії, поява дронів, які паралізували роботу аеропорту в Копенгагені, є нехорошим сигналом. Ця жорстка риторика сьогодні адресована великій європейській трійці, як і ігри з "Орєшніком", а також торішня демонстрація удару ним по Дніпру. Усе це адресовано європейцям.

Дивіться відео, в якому Андрій Золотарьов оцінив загрозу ядерної війни і великої війни в Європі, а також застеріг, що Путін може застосувати зброю, яку раніше не використовував:

На адресу Трампа і США з боку Росії сьогодні немає явно вираженої конфронтаційної риторики, утримуються. Зараз "вісь зла", з точки зору російської пропаганди, перебуває в Європі. Путін діє відповідно. Для нього важливо утримати консенсус, що намітився на Алясці, тому він утримуватиметься від різких кроків і заяв, які б зруйнували потепління, що намітилося у відносинах США і Росії.

Для нас усе це погано, оскільки підвищується ризик того, що війна вийде за рамки України. Це може призвести до масштабування конфлікту і використання тих видів озброєння, які досі Росія не застосовувала. Не йдеться про ядерку. Щодо Європи все складається як у Барбари Такман у "Серпневих гарматах": "Війни ніхто не хотів. Війна була неминуча". Також це нагадує чеховську рушницю, яка висить у першому акті на сцені і має вистрілити в другому.

Ризик того, що війна може перекинутися на інші країни, сьогодні високий як ніколи. Не думаю, що це буде ядерний конфлікт, але велика континентальна війна може вийти за межі України. Це може статися в Молдові, країнах Балтії та Польщі. У Європі пахне порохом.

Що цим "танцем із шаблями" Путін намагається сказати Європі? Він намагається таким чином змусити Європу припинити допомогу Україні?

Так. Але справа не тільки в цьому. Путін намагається змусити Європу погодитися з тим, що в Росії є, як раніше говорили американці, "зони життєво важливих інтересів", куди входять Україна, країни Балтії та ін., тобто всі пострадянські країни. З цим Європі Росія пропонує змиритися, тобто відмовитися від перспектив освоєння України країнами НАТО, а також скоротити військову присутність у країнах Балтії та Польщі.

Останні заяви Трампа щодо допомоги країнам Балтії свідчать про те, що такий сценарій цілком імовірний. Слід зазначити, що Трамп не раз наголошував, що це "війна Байдена", а не його війна.

Перед США сьогодні стоять дуже складні виклики у внутрішній політиці: екзистенціальна боротьба з глобалістами, боротьба Демократичної партії і трампістів (похорон Чарлі Кірка наочно засвідчив, що все це йтиме по наростаючій). А війна в Україні для Трампа є тягарем.

З іншого боку, риторика Кремля, коли він каже, що йому є чим відповісти силою, насамперед адресована європейській аудиторії. Путін прагне показати, що не блефує і готовий піти на радикальні дії, зокрема на застосування ядерної зброї.

Наскільки Європа буде вражена цим "танцем із шаблями", чи готова вона зробити те, чого хоче Путін? Чи Росія доб'ється прямо протилежного результату – Європа наростить підтримку України для того, щоб зупинити Росію на українській території і не впустити російські війська в інші європейські країни?

Поки що йдеться про можливості. Одна справа – говорити, інша – робити. Прозвучала доволі різка заява міністра закордонних справ Польщі Сікорського про те, що поляки збиватимуть російські дрони і літаки, які вторгаються в повітряний простір Польщі. Плюс Польща до 9 грудня закрила повітряний простір для будь-яких літальних апаратів, за винятком військових літаків, у районах, прилеглих до кордонів України та Білорусі.

Однак, якщо оцінювати військовий потенціал Європи, то можна сказати точно: Європа до війни не готова. Не просто так Урсула фон дер Ляєн говорила про 800 мільярдів інвестицій у європейський ВПК.

Тривалий період, коли Європа перебувала під американською "ядерною парасолькою", відчувала себе в цілковитій безпеці, мала змогу розвивати економіку і багато витрачати на соціальні програми, закінчився.

Ба більше, країни великої європейської трійки перебувають у складній фінансовій ситуації. Так, наприклад, десять років тому, коли канцлером була фрау Меркель, у Німеччині був профіцит федерального бюджету в розмірі 100 мільярдів євро, а сьогодні там дефіцит бюджету, тобто Німеччина витрачає більше, ніж заробляє, на 25 мільярдів євро. Це серйозна сума, це дзвіночок. У Франції прагнення скоротити соціальні витрати через фінансові проблеми призвело до падіння уряду Байру. Британія – єдина країна, де існував консенсус партії влади та опозиції щодо підтримки України. Але сьогодні там вклинюється третя сила – Партія реформ Найджела Фараджа: якби відбулися вибори найближчої неділі, то щонайменше 400 місць у парламенті Британії матимуть прихильники Фараджа. А це британський взвод трампістів. Це не обіцяє нічого хорошого Україні в плані підтримки.

Тож можливості Європи допомагати Україні обмежені – і фінансами, і можливостями європейського ВПК. Дуже багато речей, які США протягом трьох років війни постачали нашій країні, Європа банально не виробляє, починаючи від ракет до систем Patriot і закінчуючи деякими видами артилерійських снарядів, того ж Excalibur. Три чверті озброєння і боєприпасів, які Україна отримала за цей час, надійшли від американців. Європейці дали нам тільки чверть. Так, Європа надала допомоги на 150 мільярдів євро за ці три роки, але сьогодні ми стоїмо перед такою перспективою: як сказав Зеленський, нам не вистачає на 2026 рік 60 мільярдів. Звідки вони візьмуться?

Тож потенціал Європи дуже обмежений. Або ж для продовження допомоги європейцям доведеться йти на драконівські заходи, наприклад, відмовитися від соціальних допомог. Мерц уже говорив, що Німеччина більше не тягне соціальну державу. Як це можна уявити, коли в Німеччині два-три покоління мігрантів із країн Близького Сходу та Африки, які ніколи не працювали і живуть на допомогу. Вони вийдуть на вулиці з ножами!

Тож Європа стоїть перед вкрай складним вибором, адже багато в чому її безпека забезпечувалася завдяки військовій та економічній могутності США. Зрештою 80% витрат НАТО забезпечували саме США.

Такі цифри та факти. Можна тільки розводити руками.

Щоб не бути голослівним, кажучи про те, що безпечні та комфортні часи породжують слабких лідерів, наведу приклад. Меркель, коли все було економічно благополучно, скоротила кількість сухопутних бригад Бундесверу з 25 до 6 або 7. А сьогодні стоїть питання про модернізацію армії, збільшення чисельності, переозброєння, і там усе дуже непросто.

Європі потрібно щонайменше п'ять-сім років, щоб перезапустити ВПК і всерйоз підійти до модернізації збройних сил. Тільки тоді можна буде говорити про якусь готовність до протистояння. А зараз Європа однозначно не готова. Це лякає, і європейці починають нервувати – це помітно. Тому вони "між тут і там": з одного боку, вони ігнорують вимогу Трампа перестати купувати російську нафту (для порівняння: за три роки війни Європа надала допомогу Україні на 150 мільярдів євро, але за той самий період вона купила в Росії нафти, газу і вугілля на 200 мільярдів євро), з іншого - перезапускають ВПК.

Що, на ваш погляд, змінить припинення дії Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь? У чому це розв'яже Росії руки, зокрема, чи збільшує це загрозу застосування ядерної зброї?

Відповім старим пропагандистським штампом: це підштовхне гонку озброєнь. Поки діяли норми ДСНО, американці суттєво скоротили кількість бомбардувальників-носіїв ядерної зброї В-52. Так, вони зберігаються просто неба, щоб інспекції бачили, що договір виконується. Тепер же припинення дії ДСНО може призвести до нового витка гонки озброєнь.

Щоправда, стратегічні озброєння – це дуже дорогий вид озброєнь. Останні 20 років Росія багато вкладала в переозброєння і модернізацію своєї ядерної тріади, не нарощуючи її чисельно, але оновлюючи її. Американці при цьому трохи поступаються Росії за кількістю ядерних боєголовок, це факт. Якщо договір не буде пролонговано, а буде перекреслено, то кількість ядерної зброї почне стрімко збільшуватися. Але варто враховувати, що в США далеко не райдужна економічна ситуація, та й технологічно не все так гладко. Усе це потребує робочих рук і джерел енергії – і атомна промисловість, і військово-промисловий комплекс. Однак сьогодні вартість електроенергії в США в 3-4 рази вища, ніж у Китаї. Плюс колосально втомлена енергетична інфраструктура.

США знадобляться сотні мільярдів доларів інвестицій у ВПК і відповідну інфраструктуру, щоб втягнутися в гонку озброєнь. Чи готовий до цього Трамп? Не думаю.

Трамп у непростій ситуації, оскільки можливий конфлікт із тією частиною республіканців, які ближчі до демократичного табору. Адже є, умовно кажучи, "сім'я", вузьке коло, "кухонний кабінет" Трампа, є радикальні трампісти, а також є класичні республіканці, як, наприклад, Кіт Келлог. Трамп опиняється в складному становищі: якщо він піде назустріч Путіну, то це точно буде сприйнято як поступки і буде гостро критикуватися, скажуть, що Трамп піддався тиску. Але з іншого боку, є прагматичні міркування Трампа, і пролонгація ДСНО набагато ближча до тієї політики, яку проводить Трамп. Тому він буде змушений шукати "золоту середину".

Ще раз наголошую, це елемент інформаційного тиску, страшилка для європейців, яка використовується разом із гібридними операціями з дронами. Складно сказати, наскільки все це налякало Європу, але цілком очевидно, що все це її тривожить.

Ми вже згадували з вами російські провокації на кшталт вторгнення російських дронів у повітряний простір Польщі та Румунії, а також вторгнення російських винищувачів у повітряний простір Естонії. Як ви вважаєте, чи можуть подібні провокації з боку Росії запустити ланцюжок подій, які призведуть до застосування ядерної зброї? Судячи з того, що ви говорили вище, ці провокації абсолютно точно можуть призвести до збройного конфлікту в одній із країн Європи.

До ядерного конфлікту може призвести застосування тактичної ядерної зброї, але поки що ймовірність такого сценарію не висока.

Згадайте, восени 2023 року в оточенні могло опинитися досить велике угруповання російських військ на правобережжі Херсонської області. Тоді команда Байдена дуже турбувалася, чи не застосує Росія тактичну ядерну зброю, і осмикувала наше військове керівництво, щоб воно дало можливість росіянам піти. Але тоді цього не сталося.

Малоймовірним є використання тактичної ядерної зброї Росією і зараз. Але при цьому цілком можливі провокації в районі Сувалкського коридору або поява "Нарвської народної республіки". Цього не можна виключати. Але ймовірність застосування тактичної ядерної зброї не висока. Найімовірніше, Росія діятиме, використовуючи конвенційні види озброєнь. Тим більше, дрони стали улюбленою іграшкою військових. Це передумова для того, що війна вестиметься конвенціональною зброєю, без застосування зброї масового ураження.

Конкретний сценарій поки складно передбачити. Поки Росія загрузла в Україні, у неї зв'язані руки щодо країн Балтії та Молдови.

Коли ви говорите про те, що ймовірність застосування ядерної зброї Росією невисока, ідеться про застосування ядерки проти Європи чи проти України, чи проти і Європи, і України?

Третій варіант. У всякому разі, навіть важка військова ситуація, коли українська армія володіла ініціативою, і коли до осені 2022 року утворилася чисельна перевага наших військ, Росія не пішла на такий крок. А зараз, коли РФ володіє ініціативою, нехай навіть без гучних військових успіхів, резону пускати в хід ядерку немає ніякого, оскільки це буде ризик великої ядерної війни. А в Кремлі хто завгодно, але не самогубці.

А що може спровокувати запуск сценарію, який передбачає застосування тактичної ядерної зброї?

Нова ядерна доктрина РФ передбачає, що тактична ядерна зброя може бути застосована в разі загрози територіальній цілісності Російської Федерації. Про такий ризик говорили, коли ЗСУ увійшли в Курську область. Але цього не сталося. Адже застосування ядерної зброї, тим більше, по Європі, могло спровокувати удар у відповідь.

Судячи з усього, Польща не проти, щоб на її території було розміщено ядерну зброю Великої Британії або Франції. А це країни, що володіють ядерною зброєю, причому в достатній кількості, щоб завдати удару по ключових містах РФ. Тож Європа не є абсолютно беззахисною, і засоби ядерного стримування у європейців є.

Усі усвідомлюють те, якими будуть наслідки. Україна – не ядерна держава. І для Росії буде не дуже хороший резонанс у разі удару ядерною зброєю по нашій території, навіть якщо це не закінчиться великою ядерною війною. Плюс Китаю та Індії це вкрай не сподобається. Тому витрати від застосування тактичної ядерної зброї переважують вигоди від її використання. Радіус ураження у тактичного ядерного боєприпасу 10-20 метрів – стратегічно це нічого не вирішує. А от мінуси від усього цього можуть бути колосальними для Росії, аж до міжнародної ізоляції, з якої Путін не без зусиль, але фактично вибрався.

Тобто ми можемо зробити висновок, що світ сьогодні не близький до того, що ядерна зброя піде в хід?

Так. Загрози великої ядерної війни немає. Але є ризик великої європейської війни. Стрілки годинника Судного дня ще не наблизилися до критичного значення. Основні ядерні держави – США і Росія – у цьому питанні ще можуть знайти консенсус. На це я дивлюся з помірним оптимізмом.

Але й велика війна в Європі – справа не найближчих років, оскільки Росія загрузла в Україні?

Так, з одного боку. З іншого – Європа поки що не готова воювати. Знадобляться роки, щоб її потенціал став відповідати зміненим реаліям війни. Адже європейські країни після 1991 року, коли зник Варшавський договір, утримували компактні армії, наприклад, у Великій Британії сухопутні війська налічують лише 70 тисяч осіб, у Німеччині приблизно стільки ж. Але це професіонали, які добре оснащені, екіпіровані та нагодовані. А це не дешеве задоволення. Однак такими військами добре ганяти тубільців у шльопанцях десь в Іраку чи Афганістані, але для війни таких масштабів, як російсько-українська війна, це абсолютно не підходить. Європейцям тепер усе це потрібно перебудовувати під реалії, що змінилися.

У тому числі Європі потрібно запускати виробництво дронів, але всі комплектуючі для них виробляються в Китаї, наприклад, неодимові магніти. Китай у цьому монополіст, у Європі виробництва немає. Залежати від Китаю не хочеться. Так, європейці виробляють камери для FPV-дронів, але європейські камери в сім разів дорожчі за китайські. Тепер же все це (можливо, з витратами і негативною рентабельністю) потрібно ставити на потік.