Все про закреп: причини, ознаки та способи лікування

Втім, якщо труднощі з дефекацією тривають понад три тижні, лікарі говорять вже про хронічний закреп – тут необхідна консультація фахівця, повідомляє 24 Канал з посиланням на NHS.

Які причини виникнення закрепу?

Найчастіше порушення регулярності випорожнень пов’язані зі способом життя:

Дефіцит клітковини в харчуванні (мало овочів, фруктів, цільних злаків).
Недостатнє вживання рідини.
Малорухливість.
Відсутність фізичних вправ.
Звичка ігнорувати позиви до дефекації.

Існують й інші, менш очевидні причини закреп у:

Механічні перешкоди: пухлини, спайки, стенози чи випинання (ректоцеле) в кишківнику.
Пошкодження нервів, що контролюють скорочення м'язів кишківника (наприклад, при хворобі Паркінсона,
розсіяному склерозі, інсульті, автономній невропатії).
Дискоординація або слабкість м'язів тазу.
Гормональні зміни (вагітність, післяпологовий період, порушення роботи щитоподібної залози, діабет).

Не варто забувати, що багато ліків можуть уповільнювати роботу кишківника: опіоїдні анальгетики, нестероїдні протизапальні (наприклад, ібупрофен), деякі антидепресанти, антигістамінні засоби та препарати заліза,
– пояснюють експерти МОЗ Великої Британії.

Як проявляється закреп?

Джерело: Mayo Clinic

Основна проблема при закрепі в тому, що товста кишка поглинає із вмісту надто багато води, а просування калу відбувається дуже повільно. Внаслідок цього випорожнення ущільнюються, зменшуються в об’ємі та виходять з труднощами.

Типові симптоми:

Дефекація рідше трьох разів на тиждень.
Твердий, кулястий або комкуватий кал.
Необхідність сильно тужитися.
Відчуття "закорковування" в прямій кишці.
Відчуття неповного випорожнення після відвідування туалету.
Іноді люди змушені допомагати собі руками або натискати на живіт.

Якщо ці прояви тривають упродовж тривалого часу, найімовірніше, це хронічний закреп.

Як лікарі визначають причину закрепу?

Початок консультації – це завжди докладне опитування: лікар поцікавиться частотою дефекацій, зовнішнім виглядом випорожнень, наявністю крові, супутніми захворюваннями, спадковістю та особливостями життя. Як правило, проводиться і ректальне обстеження.

У складних чи затяжних випадках можуть бути призначені додаткові дослідження:

Аналізи крові, сечі (на гормони, ознаки анемії чи діабету).
Аналіз калу на інфекції, запалення, онкологічні маркери.
Рентген, КТ чи МРТ для виявлення перешкод у кишечнику.
Колоноскопія або сигмоїдоскопія – ендоскопічний огляд товстої кишки з можливістю біопсії чи видалення поліпів.
Дослідження транзиту кишечника з радіонуклідами – для оцінки швидкості просування вмісту.
Дефекографія – рентген під час імітації дефекації для оцінки роботи м’язів таза.
Аноректальна манометрія – вимірювання роботи сфінктерів із допомогою спеціального балона.

Як лікують закреп?

Завжди варто починати з немедикаментозних підходів:

Збільшити в раціоні частку клітковини (овочі, фрукти, неочищені крупи).
Слідкувати за кількістю випитої рідини, додати ще 2 – 4 склянки води на день.
Більше рухатись – навіть регулярні прогулянки можуть суттєво допомогти.
Не стримувати природні позиви й обирати правильне положення в туалеті (наприклад, з піднятими колінами)

Якщо домашні заходи не допомагають, лікар може порадити м’які проносні, пом’якшувачі калу, клітковинні добавки або супозиторії чи клізми. При цьому варто пам’ятати: самостійно і довго приймати такі засоби без нагляду лікаря не можна.

За порушень роботи тазових м’язів допомагають спеціальні тренування із біологічним зворотним зв’язком.

Коли звертатися до лікаря?

Зверніться до фахівця, якщо:

Закреп не зникає попри зміни у харчуванні та способі життя.
У калі з’явилася кров.
Є здуття живота, немотивоване схуднення, постійна втома.

Якщо ви приймаєте ліки, які можуть впливати на роботу кишківника, не скасовуйте їх самостійно – лише після консультації з лікарем.