Золота рибка для президента: як Дональд Трамп воював з Джиммі Кіммелом

Життя без свободи нагадує тепле просеко без бульбашок: пити можна, але не хочеться себе мучити. Американський комік Джиммі Кіммел, вочевидь, любить просеко холодним, бо не боїться висловлювати свою думку, іронізувати і бути саркастичним. 17 вересня цього року раптом виявилося, що іронія — майже смертельний гріх, який веде коміка не до заслуженого визнання публікою, а до безробіття.

Не думала Антоніна, що доведеться таке побачити на власні очі, але Американська телемережа ABC зняла з ефіру славетне вечірнє телешоу «Jimmy Kimmel Live!». І сталося це через серію жартів про Дональда Трампа та його поплічників. Зокрема, Джиммі Кіммел сказав у традиційному монолозі, який відкриває програму, що прибічники Трампа відкрито використовують убивство інфлюенсера Чарлі Кірка у політичній боротьбі, а Трамп сумує за Чарлі, як «чотирирічна дитина сумує за золотою рибкою».

В контексті монологу ці висловлювання не звучали образливими, натомість були іронічними та навіть  досить влучними, бо в інтерв'ю Fox News Трамп якось занадто швидко переключався з теми смерті Кірка на ремонт у бальній залі Білого дому. В будь-якому разі, було складно передбачити, що один з найвідоміших ведучих сучасної Америки через ці слова залишиться без роботи. 

Далі скандал тільки розгорався. В ньому було все: численні відмови від підписки на канали компанії «Дісней», яка є власницею ABC, протести глядачів з плакатами «Поверніть Джиммі!», радісні заяви Трампа у стилі «Нарешті звільнили цього нездару! В нього нема таланту!», лист з вимогою поважати свободу слова та повернути ведучого в ефір. Лист-звернення підписали сотні голлівудських зірок, зокрема Роберт Де Ніро, Бен Стіллер та Меріл Стріп. 

Були часи, коли Кіммел не знав, що проти його безробіття будуть боротися оскароносні актори. Маленький Джиммі співав у церковному хорі, любив лазанью, котру готувала його бабуся, яка іммігрувала до Нью-Йорка з півдня Італії, та мріяв стати Девідом Леттерманом. Для американських глядачів Леттерман — легендарний інтерв’юер, ведучий лейтнайт-шоу.

А для більшості українців — журналіст, який записав довге інтерв’ю з Володимиром Зеленським та поговорив і сфотографувався зі стендапером Антоном Тимошенком.

Юний Кіммел, натхненний тим, що Леттерман розпочинав кар’єру на радіо, знайшов роботу на одній з локальних радіостанцій. Поступово з радіо він добрався до ефіру телевізійного, де йому часом доводилося пити пиво, поки жінки в студії весело сідали на шпагат. У переказі звучить досить лячно, але глядачам подобалося. Потім для Кіммела розпочалася ера «лейтнайт-шоу»: до того, як його закрили через жарт, «Jimmy Kimmel Live!» протрималося в ефірі 23 роки. 

Малий Джиммі ще не здогадується про свої карколомні пригоди

Для України питання успішного лейтнайт-шоу залишається відкритим. Хтось вважає, що в нас не вистачає зірок-гостей; комусь здається, що ведучим бракує харизми, легкості у спілкуванні; хтось впевнений, що проблема в сценаристах, які можуть створити щось цікаве, але не в змозі регулярно, роками вигадувати й писати на належному рівні. Частково це правда.

Але головною проблемою, на думку Антоніни, є той факт, що більшість українських ведучих та запрошених селебриті не готові працювати у форматі лейтнайт-шоу: гості не виходять з образів «важних зірок вітчизняного шоубізу», часто бояться виглядати смішними, не завжди готові брати участь у веселих розвагах та пустощах, які їм пропонують сценаристи й ведучі. А ось американські чи британські роблять це залюбки, тому й шоу виходять цікавими та розлітаються на меми.

Самі ж ведучі зазвичай не можуть упоратися з однією з головних умов формату — стрімким генеруванням іронічних реплік. Антоніна далека від узагальнень, бо, звичайно, є прекрасні винятки, які, на жаль, тільки підкреслюють загальну тенденцію. Цікаво, що одне з найбільш успішних наших лейтнайт-шоу лишилося в кінці 90-х. 

У Джиммі Кіммела натомість є такі важливі для ведучого «лейтнайт шоу» легкість та вміння імпровізувати. До того ж, йому вдається створити для своїх зіркових гостей атмосферу дружньої бесіди, в якій весело та приємно брати участь. Саме такою була зустріч Кіммела з Емілі Блант, Кіліаном Мерфі та Робертом Дауні молодшим з нагоди прем’єри «Опенгеймера»: вони розпвіли як разом веселилися в барі до четвертої ранку, як Роберт кепкує з Емілі, як Кіліан на кожному інтерв’ю своїми безпосередніми реакціями та красномовними виразами обличчя дарує глядачам все нові і нові меми.

Цей ефір ілюструє ще одну важливу рису Кіммела-ведучого: він не соромиться того, що може помилитися і вміє стрімко перетворити свою помилку на жарт. Так він пошуткував з приводу рекламного плакату «Опенгеймера», в якому був встановлений відлік часу до прем’єри стрічки. І коли Роберт Дауні молодший наголосив на тому, що це відлік не до прем’єри, а до роковин проведення випробування ядерної зброї, і що для режисера ця дата була важливою, Кіммел весело прокоментував: «Отже Нолан витрачає мільйони на те, що навіть не промотує фільм!». 

Кіммел тричі був ведучим церемонії нагородження телевізійної премії «Еммі» та чотири рази розважав голлівудський Олімп під час вручення «Оскарів». Додати жвавості та веселощів до довгої, як латиноамериканський серіал церемонії нагородження – завдання не з простих. І Джиммі Кіммел кожного разу прикрашав сценічні монологи ноткою іронії та саркастичною аналітикою суспільно-політичних реалій. Комік неодноразово викликав невдоволення прихільників консервативної партії. Але Кіммелу завжди вистачає самоіронії, щоб, наприклад, прочитати в прямому ефірі допис Дональда Трампа, в якому той стверджує, що Джиммі зовсім не підходить на роль ведучого «Оскарів».

Кіммел ніколи не відмовляє собі у задоволенні покепкувати з зірок. Одного разу, жартуючи з приводу багаторазових номінацій Меріл Стріп, він назвав легенду Голлівуду переоціненною та зазначив, що «цього року Меріл не знялася в жодному фільмі, але її за традицією все одно номінували».

Любить Кіммел і пожартувати зі свої колег по знімальному майданчику. Якось він приніс до студії свою воскову фігуру. Розіграш вдався, бо восковий Джиммі переслідував нещасних телевізійників всюди: напевно, навіть фільми жахів їх так не лякали.

Є в житті «Jimmy Kimmel Live!» і жарт, що живе довго і роками веселить аудиторію шоу. Мова йде про «ворожнечу» Метта Деймона та Джиммі Кіммела. Все розпочалося багато років тому, коли Деймону «не вистачило ефірного часу» на інтерв’ю з ведучим – він пробув в ефірі буквально мить і дуже через це розлютився. Відтоді зірки всіляко, іноді доволі жорстко, кепкують одне з одного, а Кіммел регулярно повторює: «У нас закінчився ефірний час. Просимо вибачення у Метта Деймона».  Яскравими прикладами комедійого протистояння є музичні кліпи, якими обмінялися зірки: Метт Деймон записав разом із комікесою та колишнею дівчиною Кіммела пісню «Я тр*хаю Метта Деймона».

Джиммі Кіммел не забарився із відповіддю та разом із Беном Аффеком, ліпшим другом Метта Деймона, стврив хіт «Я тр*хаю Бена Аффлека». Хто зна, чи стала б ця композиція популярною в Україні в обробці хору «Гомін». 

Ввечері 23 вересня за лос-анджелівським часом «Jimmy Kimmel Live!» повернулося в ефір. Компанія «Дісней» не витримала тиску громадськості і повернула багатомільйонній аудиторії їх улюбленого коміка. Всі з нетерпінням чекали на перший монолог ведучого. Кіммел пожартував і з цього напруженого очікування, бо розпочав шоу наступною сценою: він, разом зі своїм соведучим Гільєрмо у ростових костюмах пухнастика та банана, слухає журналістів, які говорять про важливість сьогоднішнього виступу коміка.

Щодо самого монологу, то розпочав його Кіммел з гідністю: «Як я казав, коли мене перервали...» Потім він подякував всім, хто його підтримав, зокрема, своїм колегам по знаменитим «лейт найт шоу»  –  Стівену Кольберу та Джиммі Феллону. Вочевидь, особливо приємно йому було отримати підтримку від свого кумира дитинства – Девіда Леттермана. 

«В ці дні мені написало стільки людей!.. Навіть мій бос, який у вісімдесятих звільнив мене з першої роботи на радіо», – сказав Джиммі. Потім він говорив про важливість свободи слова, про необхідність захистити журналістів від втручання в їхню роботу адміністраціїї президента, про те, що «досить дозволяти політикам казати нам, чого хочуть вони. Настав час говорити про те, чого хочемо ми, їх виборці». Кіммел всіляко давав зрозуміти, що продовжить відкрито говорити те, що думає і жартуватиме так, як вважає за потрібне.

На щастя, ведучий не став вибачатися безпосередньо за жарт, але вибачився за його можливу інтерпретацію. Майже зі сльозами на очах він наголосив, що не вважає вбивство приводом для жартів і ніколи не мав наміру применшити значення трагедії.  Після чого із завзяттям розпочав жартувати про Дональда Трампа, який так і не зміг змусити замовчати коміка. Цю битву президент США програв, але чи святкуватимуть перемогу у війні за свободу слова всі ті, для кого вона є життєво важливою, ще невідомо.

Звичайно, прикро, що комік змушений пояснювати свої жарти та вибачатися за їх можливу інтерпретацію публікою. Бо інтерпретацій може бути безліч, і комік не має нести відповідальності за їхнє розмаїття. Але все ж тішить, що повернення Джиммі Кіммела до ефіру є хоч і маленькою, але значущщою перемогою у боротьбі за свободу слова. Бо, на думку Антоніни, єдина цензура в роботі коміка та будь-якого митця, яка має право на існування, це самоцензура, що базується на почутті міри, стилю, на цінностях, якими керується людина в житті та роботі. Ще хотілося б у всіх сферах частіше зустрічати людей іронічних. Але це вже – як пощастить.