350 місій на передову і тисячі врятованих життів: як Валерій Дубіль допомагає фронту та медикам

З перших днів повномасштабного вторгнення голова наглядової ради Благодійного фонду молодіжної ініціативи «Надія», перший заступник голови Комітету ВР з питань здоровʼя нації Валерій Дубіль став одним із тих, хто щодня підтримує українських військових і медиків. Разом із командою фонду він здійснив сотні гуманітарних місій на передову, подолав сотні тисяч кілометрів, аби доставити військовим і медикам критично важливу техніку та обладнання. У цьому інтерв’ю Валерій Дубіль розповідає про те, як фонд працює для фронту та медицини, і чому кожна поїздка — це врятовані життя.

— Пане Валерію, коли для вас особисто почалася ця велика волонтерська робота?

Я займаюся благодійністю все життя. Ще задовго до пандемії ми підтримували українські лікарні й громади. Коли прийшов COVID-19, разом із командою ми зосередилися на медицині: передавали апарати ШВЛ, обладнання для реанімацій, засоби захисту. Робили все, щоб лікарні вистояли. А повномасштабна війна стала моментом, коли ця діяльність ще більше посилилася й розширилася. Ми зрозуміли: армія, медики та люди в прифронтових регіонах потребуватимуть допомоги щодня. Відтоді фонд «Надія» системно забезпечує військові підрозділи сучасною технікою, лікарні — обладнанням, а цивільних — найнеобхіднішим для життя.

— На чому першочергово зосередилися після початку повномасштабного вторгнення?

Ми відразу зосередилися на підтримці медичних закладів, передусім у прифронтових регіонах. Це апарати МРТ, КТ, штучні нирки, гастроколоноскопи, УЗД та рентген-апарати, монітори пацієнтів. Таке обладнання отримали лікарні Краматорська, Павлограда, Покровська, Петропавлівки, Торецька, лікарня імені Мечникова, а також стабілізаційні пункти, військові госпіталі та медичні інститути по всій Україні. Паралельно ми доставляли медичні вантажі й у лікарні інших областей, де різко зросло навантаження через обстріли та велику кількість переселенців. Цей напрямок допомоги триває і сьогодні.

— Ви постійно передаєте у стабілізаційні пункти та військові шпиталі апарати EasyPulse. Чому саме вони такі важливі?

Від початку повномасштабного вторгнення ми передали понад 200 апаратів EasyPulse швейцарського виробника Schiller. Це пристрої для серцево-легеневої реанімації, які рятують життя там, де складно зробити ручний масаж серця — під час евакуації з поля бою, у броньованій машині чи на стабілізаційному пункті. Їхня унікальність у тому, що апарат автоматично відновлює серцевий ритм, а медик у цей час може займатися іншими критично важливими процедурами. EasyPulse звільняє руки, економить дорогоцінні секунди і дарує шанс тим, у кого втрачені хвилини могли б стати вироком.

— Фонд «Надія» відомий не лише медичною, а й військовою підтримкою. Що вдалося зробити для армії?

Регулярні місії на фронт стали нашою щотижневою роботою. Лише у 2025 році ми разом із партнерами передали Силам оборони понад 800 одиниць різної техніки.

Найважливіше — це, звісно, РЕБи. Загалом від початку повномасштабної війни ЗСУ, розвідка, прикордонники та бойові підрозділи Нацполу отримали від нас понад 300 сучасних РЕБ-систем з імерсійним охолодженням та широким діапазоном частот. Під час кожної зустрічі з захисниками я чую одне й те саме: засилля ворожих ФПВ-дронів нищить нашу логістику. Вони знищують транспорт, який доставляє провізію та боєприпаси на позиції, вивозить піхоту. Ще страшніше — під прицілом опиняються медичні евакуаційні групи: страждають не лише поранені, а й медики та медичний транспорт. Саме тому РЕБи сьогодні — першочергова потреба фронту.

— Що ще отримали військові від фонду?

Ми передаємо все необхідне для зв’язку, розвідки, мобільності та штабної координації — автомобілі, сотні різних типів безпілотників, станції управління, станції Starlink, генератори, потужні зарядні станції, комплекти оптоволокна, шоломи з камерами, тепловізори та комп’ютерну техніку. Ця допомога спрямовується для Головного управління розвідки під керівництвом Кирила Буданова, для Державної прикордонної служби, бойових підрозділів Національної поліції, Нацгвардії, Збройних сил України. Усе це ми доставляємо на передову і передаємо в руки бійцям переважно на найгарячіші ділянки фронту — Запорізький, Донецький, Сумський, Харківський та Херсонський напрямки. У кожній нашій місії є великий внесок наших партнерів, меценатів і друзів фонду. Саме завдяки їхній підтримці ми можемо передавати на фронт сучасну техніку та обладнання. Окремо хочу відзначити Олексія Омельяненка, який надає системну допомогу і допомагає нам купувати все те, що рятує життя наших хлопців і дівчат на передовій.

— Військові часто відзначають вашу допомогу. Що для вас найцінніше у цих відгуках?

Найцінніше — прості, але щирі слова від тих, хто щодня ризикує життям.

Коли медик каже: «Ваші EasyPulse — це шанс, коли зупиняється серце», я розумію, що ця допомога стала для когось останньою надією. Коли військові дякують за генератори — бо це світло під час обстрілів, або за Starlink — бо це зв’язок, без якого немає координації, я відчуваю: ми робимо правильну справу. Військові також говорять про інше: для частини суспільства війна ніби вже закінчилася. Допомоги менше, уваги до потреб фронту теж стало менше. Але для нас війна триває. І поки наші захисники стоять на передовій — ми точно будемо поруч із ними.

— Що для вас означає ця робота і що дає сили не зупинятися?

Мене тримають люди — наші хлопці й дівчата на передовій. Дивлячись їм в очі, я бачу віру. Часто чую прості, але сильні слова: «Перехрестилися і пішли». Пам’ятаю, як один воїн розповів: у найважчий момент побратим передав йому маленький хрестик — і він вірив, що саме цей хрестик врятував йому життя. Я теж живу з вірою — у Бога, у наших людей, у перемогу. Дякую родині за підтримку, команді фонду «Надія» за невтомну роботу, партнерам — за довіру. Моє єдине бажання сьогодні — щоб наші захисники повернулися живими до своїх родин, а Україна нарешті зажила в мирі.