Довкілля як драйвер євроінтеграції: дорожня карта для уряду

У серпні уряд презентував проєкт Програми дій на 2025–2026 роки, а 10 вересня затвердив Програму на цей рік і передав її на розгляд Верховної Ради. Документ амбітний і всеосяжний — чотири стратегічні напрями, 12 пріоритетів, широке охоплення ключових секторів розвитку. Та чи враховує ця програма те, що українське суспільство сьогодні чітко демонструє: запит на «зелену» трансформацію економіки, енергетики, інфраструктури? І чи здатна вона наблизити нас до Європейського Союзу не лише формально, а й ціннісно — через інтеграцію екологічної політики?

Очевидно, що питання довкілля мають бути інтегровані до всіх напрямів — від економіки до відбудови. І в цьому сенсі урядова програма потребує підсилення.

Суспільний запит на «зелений» розвиток

Дослідження ГО «Екодія», проведене в 19 громадах по всій країні, демонструє разючий результат: 86% українців визнають цінність збереження природи та підтримують створення природоохоронних територій навіть в умовах війни. Згідно з іншим опитуванням, для 96% українців охорона довкілля залишається важливою. Це свідчить про сформований суспільний консенсус щодо важливості екологічних питань.

Утім, урядові плани наразі не повністю відповідають цьому суспільному запиту. Наприклад, у проєкті Програми дій передбачено як розвиток енергоефективності та відновлюваних джерел енергії, так і добудову нових енергоблоків атомних станцій та спрощення процедур оцінки впливу на довкілля. Будівництво нових атомних блоків потребує десятків мільярдів інвестицій і років очікування, тоді як суспільство вимагає швидких рішень для енергетичної безпеки вже зараз. Спроби ж «спростити» екологічні процедури, зокрема оцінку впливу на довкілля інвестиційних проєктів (ОВД), можуть підірвати довіру європейських партнерів і позбавити країну доступу до фінансових інструментів відновлення. Тобто замість підкріплення запиту громадян на сталий розвиток такі кроки фактично його ігнорують.

Зелене відновлення — не лише запит суспільства, а й реальна можливість модернізувати країну. Європейський зелений курс, Угода про чисту промисловість ЄС, програма Ukraine Facility на 50 млрд євро та інші європейські інструменти відкривають шлях до ринків, технологій і ресурсів. Усі ці інструменти орієнтовані на проєкти, що відповідають принципам сталого розвитку, серед яких — принцип Do No Significant Harm (не завдай значної шкоди). Отже, новостворене Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства може стати першим, хто покаже, як екологічні цілі інтегруються до економічної політики.

Готові рішення від громадськості

Важливо використати сформований суспільний консенсус щодо зеленого розвитку як основу для справжніх реформ. Коли суспільство готове підтримувати зелену трансформацію, уряд має всі передумови для успішної реалізації амбітних ініціатив.

Понад 40 неурядових організацій України розробили Дорожню карту сталого відновлення з конкретними пропозиціями та пріоритетами для уряду й парламенту на найближчі кілька років. Ці ініціативи є надзвичайно актуальними для програми дій уряду, і їх варто інтегрувати до урядової програми. Вони охоплюють п’ять ключових секторів:

Будівлі: менше втрат — менше рахунків

Один із найшвидших способів зменшити енергоспоживання країни — це зробити житлові будинки ефективнішими. І тут ідеться не лише про новобудови, які мають будуватися за європейськими стандартами енергоефективності (так звані NZEB і ZEB — майже або повністю енергонезалежні будівлі). Йдеться й про ті багатоповерхівки, в яких ми живемо сьогодні.

Щоб витрачати менше, потрібні прості речі: теплові пункти в підвалах, які автоматично регулюють подачу тепла, а також системи моніторингу, які показують, де втрачається енергія. Це не абстракція, а конкретні заходи, які вже зараз можуть зменшити суми в платіжках і залежність країни від імпорту енергоресурсів. Для цього необхідно розширити можливості Фонду енергоефективності — державної програми, яка допомагає ОСББ утеплювати будинки та модернізувати інженерні системи. Якщо вкласти туди більше коштів, ефект буде відчутним для тисяч родин.

Охорона довкілля: контроль має бути справжнім, а не формальним

Сьогодні в Україні діє мораторій на перевірки бізнесу, зокрема й екологічні. Крім того, уряд планує й далі спрощувати отримання оцінки впливу на довкілля для нових проєктів. Це означає, що навіть підприємства, які забруднюють повітря, воду чи ґрунти, можуть роками працювати без належного контролю. Щоб це змінити, необхідно ухвалити новий закон про екологічну інспекцію — і запустити реформу системи контролю, яка буде дієвою, а не формальною.

Для цього потрібна прозора система екологічного нагляду, доступ до інформації та реальна участь громадськості. Важливо ухвалити закон «Про території Смарагдової мережі» — європейської системи охоронюваних природних територій, яка захищає унікальні екосистеми та рідкісні види. Цей закон має врегулювати юридичні аспекти функціонування, охорони та управління такими територіями за стандартами ЄС.

Також слід зберегти й удосконалити всі ключові інструменти, які допомагають оцінювати вплив проєктів на довкілля — ОВД, стратегічну екологічну оцінку, а також оцінку впливу на території Смарагдової мережі. Скасовувати або «спрощувати» ці процедури небезпечно: це загрожує не лише природі та населенню, а й міжнародному іміджу України та доступу до європейських фінансів.

Багато українських заводів і фабрик працюють за застарілими технологіями, які забруднюють довкілля й ускладнюють вихід на європейські ринки. Це означає менше робочих місць і вищі ризики для здоров’я людей. Щоби цього уникнути, економіка має розвиватися за правилами ЄС.

Ідеться про розвиток чистих технологій, створення індустріальних кластерів і поступовий перехід до циркулярної економіки, коли ресурси не марнуються, а використовуються повторно. Для цього необхідно ухвалити державні стандарти такого виробництва та запровадити сучасний моніторинг викидів безпосередньо на підприємствах. Це дасть змогу робити продукцію конкурентною на європейському ринку та створювати нові робочі місця в Україні.

Енергетика: світло й тепло без перебоїв

Людям важливо, щоб електрика й тепло були стабільними навіть під час обстрілів. Але ставка лише на нові атомні блоки зараз не допоможе — їх будівництво триватиме роками й коштуватиме мільярди.

Альтернатива є: розвиток розподіленої генерації, коли громади встановлюють сонячні панелі чи вітрові станції, а мешканці об’єднуються в енергетичні спільноти. Це рішення дасть результат уже найближчим часом, а не за десятиріччя.

Актуальним питанням залишається не тільки виробництво чистої електроенергії для власних потреб, а й розвиток так званого активного споживача, тобто більше можливостей для інтеграції малих сонячних станцій до мережі. Водночас треба зберегти й модернізувати централізоване теплопостачання в містах, а бізнес і громади мають отримати доступ до державних фондів підтримки для встановлення відновлюваних джерел енергії й утеплення будівель.

Сільське господарство: їжа без шкоди для природи

Продовольча безпека — одна з головних потреб суспільства. Та якщо виснажувати землю чи витрачати більше води, ніж є, майбутні врожаї опиняться під загрозою.

Тому агросектор потребує змін. Серед ключових кроків — підтримка фермерів, які впроваджують екологічні практики, охорона торфовищ, що зберігають вологу, а також перегляд планів меліорації з урахуванням реальних запасів води та зміни клімату. Це дасть людям якісні продукти й збереже ресурси для наступних поколінь.

Транспорт: зручні поїздки для всіх

Щодня українці стикаються з проблемами транспорту: переповнені маршрутки, складна логістика між містами й селами, зношені дороги та старі вагони залізниці. Це означає втрату часу, небезпеку на дорогах і обмежені можливості для роботи чи навчання. Щоби змінити ситуацію, транспортну систему потрібно будувати за європейськими правилами.

Україна почала інтегруватися до європейської мережі TEN-T (Транс’європейської транспортної мережі). Це відкриває шлях до модернізації інфраструктури, розвитку залізниці та громадського транспорту. Важливо також перейти на європейські стандарти проєктування споруд (єврокоди) та євростандарти щодо матеріалів і компонентів, аби будувати якісніше та безпечніше й дати українським компаніям вихід на ринок ЄС. Окремий акцент має бути на доступності транспорту для сільських і селищних громад, аби мешканці могли швидко та безпечно дістатися до лікарні, школи чи роботи.

Вікно можливостей

Такі ініціативи можна інтегрувати з визначеними пріоритетами урядової програми. Прозорість, екологічна інформованість та інклюзивність сприяє розвитку громадянського суспільства, а отже — довгострокової сталості та стійкості країни.

Це також прискорить євроінтеграцію: розділ 27 «Довкілля та зміни клімату» є одним із найскладніших у переговорах із ЄС. Системна інтеграція екологічних пріоритетів дасть змогу Україні продемонструвати готовність до його проходження. Водночас важливо показувати діями, що ми поділяємо європейські цінності, серед яких — спільна боротьба зі змінами клімату як однією з головних загроз людству. Кліматична політика та політика декарбонізації є кроссекторальними й мають стати частиною того, як ми мислимо і плануємо відновлення та розвиток економіки, енергетики, інфраструктури й інших галузей.

Сьогодні Україна має унікальне вікно можливостей. Суспільство готове підтримати зелену трансформацію. Процес відбудови та її планування дає змогу застосувати сучасні підходи й технології, орієнтиром є стандарти ЄС. Європейські партнери пропонують низку фінансових і технічних ресурсів та вже фінансово підтримують проєкти «зеленої» відбудови в Україні. Громадські організації вже впроваджують відбудову за принципом «краще, ніж було» та підготували конкретні пропозиції для держави.

Залишається зробити крок: інтегрувати відповідні ініціативи до урядової програми не лише як окремий блок, а й як наскрізний елемент для всіх галузей. Із часом це забезпечить Україні не просто членство в ЄС, а лідерські позиції в зеленій трансформації Європи.

Дорожню карту створено. Суспільна підтримка є. Міжнародні ресурси доступні. Час реалізації настав.