Хто вбивав українську журналістку Вікторію Рощину в російських застінках

Журналістка Вікторія Рощина загинула у російському полоні 19 вересня 2024 року. Раніше було відомо, що жінку незаконно утримували у СІЗО Таганрога. Втім журналістам «Слідства.Інфо» стало відомо, що за 8 днів до загибелі Рощину перевезли до слідчого ізолятора №3 міста Кізел Пермського краю. Саме у цьому місці несвободи журналістка померла — із закритих російських баз журналісти дізналися, що свідоцтво про її смерть було видане у Пермі. 

«Слідство.Інфо» поспілкувалося зі звільненим з полону військовим, який бачив Вікторію Рощину у Кізелі та їхав із нею туди одним потягом. Крім того, журналісти ідентифікували керівників СІЗО, які можуть бути причетними до смерті Рощиної. Про це йдеться у розслідуванні «Слідства.Інфо».

Українська журналістка Вікторія Рощина потрапила у російський полон у серпні 2023 року. Тоді вона поїхала робити репортажі з окупованих Росією територій.

Понад рік рідні і близькі чекали на обмін Вікторії та повернення додому. Однак у жовтні 2024 року її батько отримав від росіян лист, що Вікторія померла у полоні. Весь цей час вона перебувала у різних тюрмах: на окупованих територіях та у таганрозькому СІЗО №2. Саме у Таганрозі Вікторія вперше перетнулася з військовим Данилом, з яким вдалося поспілкуватися журналістам «Слідства.Інфо». Його повернули в Україну під час обміну у квітні 2025-го.

«Таке було дуже рідко, але бувало, що перетинались, кількома словами могли перекинутися між собою. Я сидів у крайній камері, і вона просто заглянула у вічко. Я якраз тоді був біля дверей, і ми з нею поговорили небагато. Вона запитала, з якого я підрозділу, скільки в полоні знаходжусь. І сказала, що скоро буде обмін. Їй казали, що її поміняють», — розповідає Данило.

Раніше «Слідство.Інфо» отримало свідчення співкамерниці Рощиної з Таганрозького СІЗО. Вона розповіла, що Вікторію катували — на тілі журналістки було багато ножових ран, які вона отримала ще в полоні на окупованих Росією територіях.

«Коли були допити, то росіяни використовували електрострум. Я бачила на її тілі декілька рубців — точно на руці і нозі. У неї була ножова рана, ну, прям рубець свіжий. Між кістю і ліктем у м’яких тканинах. І рубець був десь сантиметрів три», — каже свідка.

У вересні 2024-го полонених почали перевозити вглиб Росії до СІЗО №3 міста Кізел Пермського краю. Відстань від Таганрога до цього ізолятора становить близько 2500 кілометрів. За словами військового Данила, етапування полонених росіяни організували через те, що Таганрозьке СІЗО почали переоблаштовувати для російських ув’язнених.

«ЖІНОК СТРИГЛИ НАЛИСО, ВОНИ ПЛАКАЛИ»

Етапування відбувалося кількома «партіями» — Данило їхав разом із Вікторією. Дорога зайняла три дні: з 9 до 11 вересня. Данило каже, що у потязі Вікторія виглядала змарнілою й порівняно з тим, коли бачив її востаннє, ще більш схудлою. Проте ходити могла самостійно.

Із потяга полонених пересадили у автозаки, на яких і доставили у СІЗО №3 міста Кізел Пермського краю РФ. Звільнені з Кізелу військові, з якими поспілкувалося «Слідство.Інфо», розповіли, що в ізоляторі їм довелося пройти через жорстку так звану прийомку.

«Годину-дві мене постійно били. Давали хвилину передихнути і знову починали бити. За «прийомку» двічі втрачав свідомість. Жінок стригли налисо, було чути як вони плакали», — каже Данило.

«Усіх дуже сильно били, куди попало. Там могли вдарити і просто орган якийсь відбити», — розповів на правах анонімності ще один звільнений із полону військовий.

Витримати такі «прийомки» змогли не всі. Обоє чоловіків засвідчили про те, що через сильні побиття у Кізелі помер цивільний заручник, міський голова Дніпрорудного 63-річний Євгеній Матвєєв.

Втім лише на «прийомці» тортури в кізельському СІЗО не закінчувалися.

«Ти там стоїш на місці. Цілий день там у тебе є уявний квадрат твій, в якому ти стоїш. Тобто переміщуватися по камері заборонено, не можна сідати. Розмовляти між собою також заборонено, бо камера все бачить. Ще можуть відкрити вікна. А це, вибачте, Кізел, там холодно дуже. Тобто там сніг навіть, мені здається, влітку є. Одного разу я запам’ятав, що біля 30 градусів морозу було», — каже 22-річний Данило Мурашкін, якого повернули в Україну в липні 2025-го після 3,5 років неволі.

У камерах СІЗО міста Кізел полонених змушували весь день слухати російську музику та лекції з викривленої історії Росії та України. Будь-які дії полонені могли робити лише за командами.

«Мені всю спину спалили шокером. Там це була їхня улюблена іграшка. Мабуть, вони самі їх купляли. Мене одного разу так били шокером, що я втратив свідомість, потім назад увімкнувся, відкрив очі. В мене були рани, які почали гнити. Набряк був дуже сильний, запалення», — розповідає Данило Мурашкін.

«ЇЇ СМЕРТЬ ВІДБУЛАСЯ У СІЗО МІСТА КІЗЕЛ»

Журналістам «Слідства.Інфо» із закритих російських баз вдалося дістати інформацію зі свідоцтва про смерть Вікторії Рощиної, яке було видане Ленінським відділом управління запису актів цивільного стану адміністрації міста Пермі. Дата смерті, зафіксована у цьому документі — 19 вересня 2024-го. 

Те, що Вікторія померла саме 19 вересня, «Слідству.Інфо» підтвердили і в Офісі Генерального прокурора. Це сталося безпосередньо у СІЗО.

«У цьому місці вона перебувала менше двох тижнів, і саме там відбулася її смерть. Саме в СІЗО в місті Кізел. Тіло Вікторії передали в Україну в такому стані, який не надав можливості провести повноцінне судово-медичне дослідження, за результатами якого ми б отримали інформацію про причину смерті Вікторії», — говорить начальник другого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генерального прокурора Тарас Семків.

Від джерел журналістам вдалося отримати список працівників СІЗО №3 міста Кізел. «Слідство.Інфо» верифікувало його й з’ясувало, що у вересні 2024-го обов’язки начальника виконував 39-річний Віталій Спірін. Із соцмереж Спіріна відомо, що він одружений та виховує двох дітей. За 2023 рік у СІЗО Спірін заробив 1 млн 49 тисяч російських рублів. Це близько 450 тисяч гривень. 

З 6 листопада 2024-го на посаді керівника Віталія Спіріна замінив 40-річний Вячеслав Перевозкін, який очолює СІЗО донині.

«Очевидно, що в такому місці несвободи, як Кізел, такі дії не можуть відбуватись без відома керівника. Це систематичні прояви жорстокого поводження щодо українців у місцях несвободи. Вони точно відбуваються за потурання та вказівок керівництва слідчого ізолятора», — каже начальник управління Офісу Генпрокурора Тарас Семків.

Із загиблою Вікторією Рощиною також могли контактувати начальник відділу охорони Євгєній Трофімов, заступник начальника з кадрової та виховної роботи Костянтін Чекалов та заступник начальника по тилу Алєксєй Дороднов.

Усі співробітники СІЗО у Кізелі, крім Дороднова, й зараз продовжують там працювати.

Автори: Владислава Кобко, Максим Дудченко, Ярослава Нікітюк

Джерело: «Слідства.Інфо».