Україна зараз є найсильнішим союзником, на якого може покластися Європа — Bloomberg

США дистанціюються — це, мабуть, найпростіший спосіб зрозуміти різку зміну риторики американського президента Дональда Трампа щодо України цього тижня, коли він раптом заявив, що Київ, за підтримки Європи, може відвоювати всі території, окуповані Росією. Така заява Трампа — не привід для радості. Це означає кінець будь-якої надії на те, що нинішнього американського президента можна переконати знову залучити Штати до оборони України. Однак це нічого не змінює на практиці і, якщо все правильно використати, то може з'явитися здорова ясність, пише оглядач Марк Чемпіон у статті для Bloomberg.

Рішення Трампа слід розцінювати лише як спробу забезпечити те, що будь-які наслідки його “дистанціювання” від України не відіб'ються на ньому самому. Адже якщо, як каже Трамп, Україна і Європа достатньо сильні, щоб самостійно перемогти Росію, то як це може бути провиною американського президента, якщо вони зазнають невдачі?

Трамп давно відмовився від фінансування Вашингтоном допомоги Україні, перетворивши США на спостерігача і торговця зброєю у найбільшій війні в Європі з 1945 року. Це погано, але те, що передувало його рішенню, було ще гірше, адже російський диктатор Владімір Путін ставився до 47-го президента США як до мішені. 

Трамп підтримував брехливу версію Путіна про війну, про те, хто винен і чому вона триває. Президент США без переговорів погодився з тим, що Україні ніколи не буде дозволено приєднатися до НАТО. Він скоротив фінансування та військову допомогу Києву, а також призупиняв доступ до розвідданих. Трамп навіть влаштував Путіну, який перебуває в міжнародному розшуку за воєнні злочини, саміт з червоною доріжкою на Алясці.

Ризик для Путіна полягав у тому, що, “відкинувши” Трампа після всього цього, не поступившись навіть діловою угодою, він міг спровокувати помсту. Але російському диктатору не потрібно було хвилюватися. Зараз здається очевидним те, що Кремль не заплатить жодної ціни, крім кількох словесних образ.

Ця надзвичайна поступливість США може тільки підбадьорити Путіна, про що свідчить дедалі більша кількість вторгнень Росії в повітряний простір країн НАТО. Заохочення Трампом інших членів Альянсу збивати будь-які подальші ворожі цілі в разі вторгнення може бути слушною порадою для запобігання ескалації, якби він чітко дав зрозуміти, що США рішуче підтримають союзників у разі будь-яких наслідків. Але він цього не зробив.

І все ж, є дещо позитивне, що Київ може взяти з виступу Трампа в ООН, тому що загравання президента США з Путіним, яке було катастрофічним як для Європи, так і для України, тепер, схоже, закінчилося. Обидві сторони можуть принаймні сподіватися, що більше не буде “зрад”, і можуть почати будувати стратегію, яка спирається тільки на їхні власні ресурси. Залишається можливість, хоч і віддалена на сьогодні, що європейські лідери, республіканці в Конгресі США або й ті, й інші зможуть змусити Трампа покарати Путіна, але не варто розраховувати на це під час розробки планів на майбутнє.

Можна зробити кілька висновків або подвоїти ставки. По-перше, Європа обов'язково повинна знайти спосіб використати всю суму заморожених активів Росії. Інакше буде політично неможливо заповнити фінансову прогалину, яку залишив після себе Трамп. Як повідомлялося раніше, є реалістичний план щодо активів, і зараз, здається, набирає обертів імпульс для його реалізації.

Ще важливішим є те, що рішення Трампа дистанціюватися має продемонструвати, що США більше не є найсильнішим військовим союзником, на якого Європа може покластися в питанні захисту від путінської Росії. 

Таким партнером зараз є Україна, яку захищають близько 700 тисяч воїнів та яка має найбільшу і найінноваційнішу індустрію безпілотників у світі, здатну в режимі реального часу адаптуватися до російських контрзаходів, оскільки обидві сторони стикаються з формою війни, яка змінилася до невпізнання.

Україна має економічно ефективні потужності з виробництва озброєння, яких бракує Європі. Країна має готовність воювати, якого також бракує більшій частині Європи після десятиліть переконання, що суперечки між країнами повинні вирішуватися за допомогою законів, а не зброї, пише оглядач. Те, як НАТО намагається дешево й ефективно боротися з вторгненнями російських безпілотників у повітряний простір Польщі, Румунії та Данії, чітко показало: Альянс ще не готовий протистояти загрозі, яку становить Росія.

“Я не впевнений, що Україна зможе перемогти без США, не кажучи вже про повернення всієї своєї території. Ніхто не може бути впевненим у цьому. Але перспективи не такі безнадійні, як дехто вважає. Ціна, яку Росія платить кров'ю і грошима за кожен квадратний кілометр захопленої української території, не може триматися вічно і пояснюється лише значно ширшими цілями, які вона має для перекроювання карти безпеки Європи загалом”, — пише Чемпіон.

Інтеграція оборони не вимагає відправки європейських військ на передову в Україну. Україна і Європа все одно потребуватимуть американських систем Patriot, розвідки та іншого оборонного обладнання, яке можуть постачати тільки США, не кажучи вже про ядерну парасольку. Повне дистанціювання — “непідйомне”, і необхідність винагороджувати Трампа за його зради лестощами буде продовжуватися без змін.

Що має змінитися, то це ставлення Європи до Києва, яка повинна сприймати Україну як постачальника оборонної продукції, а не лише як споживача. Європейська оборонна промисловість має інтегруватися з українською, насамперед у сфері безпілотників та оперативного зворотного зв'язку, який українські виробники отримують з фронту, щоб мати змогу постійно вдосконалювати свою продукцію. Дрон, розроблений у Франції чи Німеччині, до моменту його виробництва та впровадження вже буде застарілим. 

Це вже відбувається: Велика Британія, Данія та деякі інші країни розвивають партнерські відносини з Україною у сфері виробництва дронів, але такі процеси потрібно прискорити, поглибити та донести до широкої громадськості.

Виступ Трампа в ООН кристалізував дві істини: перша полягає в тому, що Путін не збирається припиняти цю війну на будь-яких умовах, крім капітуляції України та Європи. Друга полягає в тому, що Європа не може розраховувати на те, що нинішній президент США буде про це турбуватися, резюмує оглядач.

Politico писало, що європейські союзники з надією та скептицизмом сприйняли різку зміну риторики Трампа щодо України, вказуючи на те, що нинішній американський президент часто змінює свою позицію — і цілком може зробити це знову.

За даними джерел WSJ, Трампа поінформували про поточний стан справ на полі бою, а також про запланований український контрнаступ, який потребуватиме розвідувальної підтримки США. Втім, глава Білого дому змінив лише риторику, але не політику, наголосило видання.