"Вижити" Коді Кессіді: книга-квест, яка вчить думати і руйнує стереотипи

Американський автор та журналіст Коді Кессіді написав божевільну книгу “Вижити”, яку нещодавно переклали українською у “Бородатому Тамарині”. Це не нудний підручник історії чи класична науково-популярна книга. Це щось зовсім інше, бо автор неначе взяв історичну енциклопедію, змішав її з комп’ютерною грою і додав туди щедру порцію науки та гумору.

“Вижити” / How to Survive History

Автор Коді Кессіді
Видавництво “Бородатий Тамарин”
Мова Українська
Кількість сторінок 256
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 135×210 мм
Сайт tamarinbooks.com

Уявіть собі таку картину: ви заснули вдома на дивані, а прокидаєтеся в Помпеях 79 року нашої ери. Везувій уже починає бурчати, попіл сиплеться з неба як сніг у лютому, а навколо люди кричать на незрозумілій латині. Серце калатає, в голові думки що робити, куди бігти та як ховатися.

Або ще гірше. Припустимо ви на палубі “Титаніка” в страшну ніч його катастрофи. Корабель вже нахилився, оркестр грає останній вальс, а ви розумієте, що рятувальних шлюпок на всіх не вистачить. Вода в океані крижана. Є план? Ні? А от у Коді Кессіді є. І самі ними в подібних історичних катастрофах від і ділиться у своїй книзі “Вижити”.

В книзі представлено п’ятнадцять розділів і це п’ятнадцять історичних кошмарів. Але Кессіді не просто лякає. Він спілкується з палеонтологами, біомеханіками, вулканологами, геологами, астрономами, істориками та іншими вченими, а потім виписує детальні інструкції штибу “Якщо ви опинилися тут, то робіть так”.

Кожен розділ в книзі цікавий та розказує про виживання під час якоїсь відомої історичної катастрофи, або, наприклад, в часи панування динозаврів. Точніше тут йдеться про втечу від тиранозавра чи інших динозаврів. Всі ми бачили “Парк Юрського періоду”, де дев’ятитонна машина для вбивства женеться за джипом. Але Кессіді “дістає” науку і починає заспокоювати, кажучи, що доросла людина цілком собі в змозі втекти від нього.

Виявляється, є такий закон квадрата-куба в біомеханіці. Простими словами він звучить так: якщо тварина стає вдвічі більшою, її вага зростає у вісім разів, а міцність кісток лише в чотири. В результати кістки дорослого тиранозавра просто тріснули б, якби він спробував бігти швидше ніж 20 км/год. А цю швидкість бігу доросла людина може подужати.

Але тут є нюанс у вигляді молодих тиранозаврів. Ці підлітки вагою “всього” тонну, бігали як скажені. І полювали саме на здобич нашого розміру. Так що якщо якимось чином ви все ж опинитеся в тому періоді та побачите маленького T-Rex, то біжіть щосили.

Коли автор розповідає про будівників пірамід, якими були здебільшого вільні єгиптяни, то згадує, що вони давали своїм бригадам назви типу “П’яниці Менкаури” і змагалися, хто швидше затягне камінь нагору. І тут приходить розуміння, що це були звичайні хлопці, які після роботи відпочивали (якщо виживали та не ламали собі чогось). Але все ж вони не були безликими рабами з голлівудських фільмів.

Часто книга просто знищує стереотипи, якими нас годували роками. Злі та кошмарні пірати? Виявляється, у них була демократія, бо капітана обирали голосуванням, а якщо він не подобався команді, то могли й скинути. І ніяких пиятик та бруду — це чистий піар. Здобич ділили чесно за частками, був навіть медичний страховий фонд для поранених, на суднах була чистота (наскільки це можливо) та дисципліна.

Або Чорна смерть в Середньовіччі. Парадокс, але вижити було легше у великих містах. І тут працює чиста статистика, бо там було більше здорових людей. У селах вимирали цілі родини, бо переносників чуми, щурів та їх бліх було банально більше в селах через велику кількість худоби.

Ну й цікаве про “Титанік”. Кессіді прямо каже, що якщо ви пасажир третього класу, забудьте про правила та моральні принципи. Ваше завдання заздалегідь вивчити план корабля і при перших ознаках біди мчати нагору, поки охорона не заблокувала проходи. Цинічно? Так. Але це правда.

Ну й книга закінчується так раптово, ніби автор просто втомився писати. Нема підсумків, чи якихось загальних пояснень хоча б на декілька сторінок штибу що ми винесли з усього цього. Просто бац, і кінець.

Але це дрібниці, бо “Вижити” — книга, яку варто прочитати всім. Підліткам, бо історія раптом стає цікавішою за будь-який серіал. Та дорослим, бо змушує подивитися на знайомі історичні події під новим кутом.

Окрема подяка перекладачці Ярославі Панко та видавництву “Бородатий Тамарин”. Книга як завжди має чудову якість видання та яскраву обкладинку. Тут є ілюстрації, а на форзацах світлини. Відмічу зручний для читання шрифт. Текст читається так легко, ніби написаний українською з самого початку. Жарти смішні, наукові терміни зрозумілі, все клас.