Медична реформа зіткнулась би з проблемами незалежно від того, чи була б війна – лікар

Українській медицині були потрібні зміни й трансформації. І незалежно від того, була б війна чи ні, медична реформа в Україні мала б проблеми. При чому деякі з них стали помітними, ще на початку реформи, зокрема було зрозуміло – не всі ідеї спрацюють. Про це в інтерв’ю ZN.UA заявив кардіохірург, керівник Центру кардіохірургічної допомоги медичної мережі «Добробут» Олександр Бабляк, з яким поговорила Алла Котляр.

«Наприклад, враховуючи те, що на вторинній ланці витрачається більше коштів, було зроблено акцент на сильній первинці, щоб в такий спосіб розвантажити лікарні – мовляв, тоді нам не потрібно буде їх багато. Чому це не спрацювало? Тому що неважливо, де витрачаються кошти, важливо -- на що. Згідно із загальною статистикою, 95% коштів витрачаються на 5% пацієнтів, які потребують складного лікування», – зазначив Бабляк.

За його словами, яким би чином не розподілялися кошти, як би не маніпулювали кількістю лікарень, загальний об’єм грошей все одно надто не  зменшиться. Бабляк пояснив, що напрямок як такий є правильним, але він не вирішальний.

«Була ідея збільшити фінансову автономію закладів. Фактично це призвело до збільшення повноважень керівника задля кращої ефективності функціонування закладу. Це був правильний крок, але він не привів до бажаних результатів повністю. У керівника з’явилися фінанси, але інструменти ефективно їх використовувати залишилися тими самими», – зазначив лікар.

Він додав, що на Заході керівник лікарського закладу має різноманітні інструменти, як організувати лікувальний процес, бюджет, зарплати, договори, контракти. Тоді як менеджер лікарні в Україні, аби виконати якусь лікарську роботу чи підписати контракт з НСЗУ, не може домовитися й укласти контракт з ліцензованим лікарем. Для цього йому потрібно завести такого лікаря в штат. Тобто незалежно від того, виконуватиметься робота чи на, лікарю чи лікарському колективу треба платити зарплату.

«Не виправдались і великі сподівання на якісних менеджерів. Є дійсно талановиті управлінці, які навіть в найскладніших ситуаціях можуть знайти рішення. Але з того, що розповідають самі головні лікарі, бачимо: більшість з них сучасним вимогам не відповідають», – додає Бабляк. 

Попри це у руках менеджерів зосереджена вся влада. Навіть коли у такого менеджера залишаються фінанси, він в останню чергу думає про їх використання, наприклад виплату зарплат, преміювання чи підтримку середнього медичного персоналу. За словами Бабляка, повноваження керівникам дали, а інструменти впливу на них лікарсько-сестринським колективом – ні.

«Хіба МОЗ запропонував альтернативні трудові договори, аби кожен лікар міг з ними ознайомитись? Ну, і що таке колективний договір? Все, що є колективно, -- це для того, аби забрати право голосу і все вирішувати колгоспом. Тим більше, коли представник трудового колективу є правою рукою головного лікаря. Якщо ми в такому тяжкому економічному стані і дефіциті бюджету, у нас має бути кілька варіантів відносин, і колективний договір – лише один з них», – додає лікар.

Він також переконаний, що там, де лікарня умовно розвалюється, а головний лікар не може впоратися з менеджерством, аби виправити ситуацію, повинні бути різні варіанти нових економічних відносин. При чому вони повинні бути індивідуальними.

Бабляк також зауважив, що з публічного обговорення вийшов законопроєкт про самоврядування та лікарські палати. Ще під час його підготовки до другого читання, за словами лікаря, комітет ВРУ додав до нього суттєві правки щодо індивідуальних ліцензій і це було важливим кроком. Зараз, яка каже кардіохірург, абсолютно незрозуміло, чи ці правки залишаться в остаточному документі. Рішення щодо цього, мовляв, залишається міністром та Міністерством охорони здоров’я. 

«І тут момент істини – чи буде обраний шлях виходу з тіньової медицини, чи й надалі неформальні платежі будуть основним методом розрахунку між лікарем і пацієнтом. Якщо законопроєкт буде позбавлений цих правок, то, окрім покладання на лікаря більше відповідальності й ризиків, розуміння, що саме цей законопроєкт з «ліцензіями» без реальних ліцензій дасть лікарю позитивного, немає», – каже Бабляк.

Лікар пояснив, що по суті ліцензування – це право на економічну діяльність у певній галузі. Інакше, за його словами, воно не потрібне. Адже це не перевірка професійних компетенцій лікаря, для чого є сертифікат спеціаліста, диплом медінституту тощо.

«Від Заходу ми принципово відрізняємось тим, що там лікарні акредитовані на виконання певних процедур, лікарі ж мають право на виконання цих процедур. Але через те, що в них є ліцензія, вони можуть мати економічні відносини із закладом, зі страховими компаніями, з пацієнтами», – додав Бабляк.

Нагадаємо, раніше Павло Ковтонюк зазначав, що в рамках реформи медицини більшість медзакладів України об’єдналися у єдиний медичний простір та перейшли на фінансування за програмою медичних гарантій. Щоправда, на практиці це стало і хорошою, і поганою новиною одночасно.