Зверніть увагу: горнятко каші, а не кави! 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Сьогоднішній випуск буде про неочевидну річ: уживання сполучника між маскулінативом і фемінітивом. У разі звертання не у збірній формі (як-от «шановне панство», «шановне вчительство» тощо) поруч із маскулінативом заведено ставити фемінітив, але, на жаль, ставлять його часто з невідповідним сполучником: «шановні пані та панове», «шановні вчителі та вчительки».

Чому невідповідним? Бо сполучник «та» має додаткове значення приєднувальності менш вагомого компонента. А чи пани та вчительки менш вагомі, ніж пані та вчителі?

Коли ми зіставляємо рівноправні поняття, то ставимо між ними сполучник «і». На підтвердження цього свідчить § 24 Українського правопису: «Тільки «і» вживаємо: 1) якщо зіставляємо поняття: Дні і ночі; Батьки і діти; Правда і кривда; Просте і складне речення», а не «Дні та ночі», «Батьки та діти», «Правда та кривда», «Просте та складне речення».

Так само – не «чоловік та жінка», а «чоловік і жінка». А отже, правильно «вчителі і вчительки», а не «вчителі та вчительки». Правильно також казати «пані й панове», а не «пані та панове». «Й» – це фонетичний варіант «і», який обираємо для уникнення збігу двох однакових голосних «і», хоча приклад з правопису містить цей збіг: «Дні і ночі». Водночас у тому самому параграфі є такі рядки: «Щоб уникнути збігу букв, що передають голосні, уживаємо «й» у таких позиціях: 1) між буквами на позначення голосних: У садку співали Ольга й Андрій; 2) між буквами, що передають голосний і приголосний: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов)».

Тішить, що День захисників і захисниць України, що відзначається 1 жовтня, названий правильно. Захисники й захисниці, воїни й воїнки, вояки й воячки, войовники й войовниці, воїтелі й воїтельки, бійці й бійчині, з сердечною вдячністю вітаємо вас із прийдешнім святом! 

• 1 •

Валентина Лозова: «Мені шкóда чи «мені шкодá»? Чому в українському дубляжі фільмів чую постійно «шкóда», хоча йдеться ж не про «шкоду», а про незмінюване слово?

З наголосом на останньому складі є присудкове слово, що означає жалість, співчуття до когось / чогось або жаль у звʼязку з чимось. На підтвердження цього наголосу є народне прислівʼя: «Кров не вода, розливати шкодá». Чому в українському дубляжі всюди «шкóда» – уявлення не маю. Я вживала б «шкодá». Хоча деякі словники в цьому присудковому слові подають двоякий наголос.

• 2 •

Марина Пащенко: Підкажіть, чи треба ставити кому після «вочевидь»?

Ні. Цей прислівник вживається у значенні «явно», «відкрито» і ніколи не буває вставним словом. 

• 3 •

Володимир Вербійчук: Учнівські поробки – це калька від «подєлки»?

Так. У нас «поробка» може означати хіба що вроки (іменник від «пороблено»). А те, що діти роблять руками, – це саморобка. Приклад із тлумачного словника: «Жоден огляд учнівських саморобок в області не обходиться без експонатів юних радіотехніків Вінницької середньої школи №7». А от лексеми «поробка» у словниках немає взагалі. Є ще варіант «рукотвір», але він видається калькою від англійського «гендмейд».

• 4 •

Тарас Прокопенко: Чи можна «багатообіцяючий» замінити на «багатообіцяльний»?

У СУМ-20 є «багатообіцяльний». Але мені значно більше до вподоби «багатонадійний», що є у словниках Кримського і Єфремова, СУМ-11 і СУМ-20. Загалом замінювати -уючий-, -аючий- на -альний або -ийний у багатьох випадках можна (зволожувальний крем, мийний засіб), але надуживати не раджу. Колись Олекса Негребецький кепкував із цього словотвору й наводив такі шедеври, як «сяяльна поверхня», «вражальний серіал» та «розмовляльний папуга» (у контексті «шокувальний» замість «шокуючий»).

• 5 •

Сергій Яценківський: Підкажіть. День рятівника чи все-таки рятувальника? 

Словник подає «рятівник» як «те саме, що рятувальник». Але роботи рятувальні, а не рятівні. Я вживаю «рятівник» абстрактно-метафорично: «Дякую, дуже виручив. Ти мій рятівник».

• 6 •

Тетяна Матвієць: Як українською перекласти «отзывчивый»? Дякую.

Відзивни́й, спочу́‌тливий (словник Кримського і Єфремова).

• 7 •

Вікторія Зателепа: Як вам такі слова, як «щойний», «поблизький», «тамтой»? Ніколи їх раніше не чула.

«Щóйний» – це оказіоналізм (індивідуально-авторський неологізм). Я вперше побачила його в перекладі Дарини Березіної, тому, можливо, авторка вона (полюбляє закрутисту лексику). Слово симпатичне, тоді як «недавній» і «нещодавній» не зовсім передають «щойність». А «пóблизький» і «тамтой» – це старі галицькі діалектизми. «Поблизький» у словнику представлене чотирма цитатами, і всі – галицьких письменників (Іван Франко, Мирослав Ірчан, Олег Лисяк, Юрій Винничук). Слово означає «розташований близько, недалеко». Особисто мені здається неприродним наголос (на першому складі). А «тамтой» – те саме, що «той».

• 8 •

Назар Матвіяш: Пані Ольго, «невинність» може бути повним синонімом до «невинуватість»?

«Невинність» – це абстрактний іменник до «невинний» (невинна душа). Інших значень тлумачний словник (СУМ-20) не подає. Хоча маємо парадокс: слово «невинуватий» у словнику подається як «те саме, що невинний». І от саме тут починає працювати стилістика: обираємо доречніший варіант для уникнення небажаної багатозначності. Довести невинуватість, а не невинність, бо невинний – не тільки той, хто не вчинив злочину, а й морально чистий, непорочний.

• 9 •

Станіслав Передрій: Читаємо в новинах: «У Херсоні російські дрони вражають цивільні автівки». То вражають чи уражають?

Тлумачний словник подає ці слова як фонетичні варіанти: «вражати», а в дужках «уражати». Тобто у/в змінюється тільки для милозвучності, а значення слів однакове. Проте у слововжитку заведено їх розрізняти: вразити – це дуже здивувати, а уразити – це поцілити. 

• 10 •

Ганна Лятошинська: Осінь – пора гарбузів. Підкажіть, каша гарбузова чи гарбузяна (як пшоняна)?

І так, і так. СУМ-20 подає «гарбузяний» як «те саме, що гарбузовий»: «Раб спустив на землю коша, потер намуляне рамено й почав гризти гарбузяне насіння» (Н. Королева); «Мама напалить піч, горнятко гарбузяної каші з медом умліє в кубасі» (Є. Пашковський). 

Зверніть увагу: горнятко каші, а не кави. Бо горнятко – це маленький горщик, у якому готують їжу. Чай і каву пʼємо з чашок (слово походить від прасловʼянського «čаšа»), філіжанок (якщо порцеляна) і кухликів (не кружок).

«Главком»