Чи загрожує оточення росіянам? Огляд з Добропільського напрямку

Огляд сьогодні він буде коротким і присвяченим Добропільському напрямку, оскільки кількість "оточень" і "котлів", в які нібито потрапили російські війська на цьому напрямку, в коментарях і оцінках різних експертів просто зашкалює. На жаль, реальність, м'яко кажучи, дуже відрізняється від усього цього...

• 1 •

За ситуацією, що склалася. Війська (сили) 51-ї та 8-ї загальновійськових армій (ЗВА) противника, посилені щонайменше однією бригадою 68-го армійського корпусу (АК), а саме 39-ю окремою мотострілецькою бригадою (омсбр), а також низкою частин та з'єднань російської морської піхоти, продовжують наступ на захід від річки Казенний Торець (на захід від рубежу Новоторецьке-Разине), а також на північний схід від нього (за дирекцію Полтавка – Русин Яр).

На даний момент передові підрозділи 51-ї ЗВА противника та його 68-го АК (ймовірно зі складу 1-ї та 39-ї омсбр, посилених рядом підрозділів 110-ї омсбр) продовжують активні атакуючі/штурмові дії, як у напрямку Федорівка – Родинське, так і у напрямку Красний Лиман – Мирноград. Ворогу вдалося закріпитися в Красному Лимані і навіть просунутися на південь від нього в бік Мирнограда.

Продовжує погіршуватися ситуація для ЗСУ й на напрямку Новоекономічне – Мирноград. Судячи з усього, підрозділи 5-ї омсбр противника, що діють тут (ймовірно, посилені частиною сил 9-ї омсбр, а можливо і рядом підрозділів зі складу морської піхоти) не тільки зуміли закріпитися в Новоекономічному, а й, діючи невеликими штурмовими групами, просунулися до шахти на захід від нього.

З огляду на те, що противнику вдалося закріпитися в Красному Лимані та просунутися уздовж лісосмуг на південь від нього, найближчим часом, очевидно, варто очікувати виходу передових підрозділів 51-ї ЗВА на північні та північно-східні околиці Мирнограда.

Підрозділам 132-ї та 114-ї омсбр тієї ж 51-ї ЗВА, судячи з усього, вдалося розширити «горловину» свого вклинення, утримати під своїм контролем Кучерів Яр, а також ділянки місцевості на північ від нього, аж до Золотого Колодязя та Грузького. Крім того, судячи з усього, діючи з рубежу Сухецьке-Затишок (колишнє Суворове), їм вдалося прорватися до села Дорожнє. При цьому їх спроби прорватися в лісосмуги, що проходять вздовж залізниці між Родинським і Білецьким, не увінчалися успіхом. Своєю чергою, ЗСУ успішно контратакували на південний схід від Вільного та відкинули ворога в бік Нового Шахового.

На суміжному фланзі 51-ї ЗВА та 8-ї ЗВА, очевидно, після успішних контратакуючих дій ЗСУ, в результаті яких їм вдалося закріпитися в Паньківці та просунутися вздовж річки Казьонний Торець на південь від Володимирівки, ворожим командуванням було прийнято рішення атакувати діючу тут тактичну групу ЗСУ з обох її флангах, а саме – підрозділами 51-ї ЗВА у напрямку Нове Шахове – Шахове та частиною сил 8-ї ЗВА (20-та та 150-та мотострілецькі дивізії / мсд), посилені підрозділами морської піхоти, з Полтавки в напрямку Софіївки та з Попового Яру в напрямку Володимирівки.

На даний момент, очевидно, ЗСУ були змушені припинити власні контратакуючі дії в напрямку Паньківка – Новоторецьке, що загрожувало відрізати російські підрозділи, що діють на захід від річки Казенний Торець, від їх основних сил, і почати розбиратися з власними флангами.

На даний момент ситуація в районі Паньківка – Шахове – Софіївка – Володимирівка виглядає досить складною для ЗСУ, їх ударне тактичне угруповання змушене вести вперті бої для утримання Шахового, а також з метою недопущення подальшого просування противника в бік Софіївки та Володимирівки замість прориву до Новоторецького. По суті, противник сам намагається "відрізати" тактичне мікровклинення ЗСУ, яке загрожує тилу його 51-ї ЗВА, вперто атакуючи на його флангах.

• 2 •

Таким чином, щодо розвитку ситуації на Добропільському напрямку можна констатувати як мінімум дві речі:

1. Противнику вдалося не лише утримати свої позиції в районі Кучерового Яру та на північ від нього, а й пробити досить стабільний коридор до нього (між Новим Шаховим та Шаховим), фактично утримуючи значну частину всього свого оперативно-тактичного вклинення на схід від Добропілля.
2. Крім того, за рахунок використання на цьому напрямку сил та засобів 8-ї ЗВА, яка є сусідньою до 51-ї ЗВА, а також частини сил свого імпровізованого «корпусу морської піхоти», противнику вдалося по суті ліквідувати безпосередню загрозу оточення частини сил 51-ї ЗВА, що діють на захід від річки Казенний Торець.

Цьому сприяли частково успішні штурмові дії її передових підрозділів у «трикутнику» Красний Лиман – Новоекономічне – Мирноград, а також вперті атаки у напрямку Шахове та Володимирівки, як із заходу, так і з південного сходу, що змусило підрозділи ЗСУ, які до цього просувалися в бік Новоторецького, фактично зупинитися.

Однак, загальна оперативна обстановка в смузі 51-й ЗВА противника, на даний момент, виглядає для нього не такою вже й привабливою.

До першої дороги, що веде з Покровська на Добропілля, через Родинське, цій армії ще не вдалося прорватися значними силами. Зафіксовані окремі невеликі піхотні групи противника, яким вдалося «пролізти» з Красного Лиману до розвилки цієї дороги з дорогою на Гришине, явно навряд чи там утримаються. Противник, на даний момент, також не може повністю захопити саме Родинське, а також прорватися на північ від нього до Білецького. У цьому сенсі перекриття другої дороги до Добропілля (через Гришине) також, швидше за все, значно затягнеться у часі.

Більш того, ЗСУ продовжують утримувати Ніканорівку та Паньківку (відстань між центрами цих населених пунктів становить 4,56 км), а це означає, що все-таки зберігається певна ймовірність оточення частини сил 51-ї ЗВА противника (переважно її 114-ї та 132-ї омсбр, а можливо і 110-ї омсбр, що діють на північ від цього рубежу). Хоча просування противника до села Дорожнє, в цьому плані може частково зняти цю загрозу.

Через все це 51-ша ЗВА, яка, очевидно, мала брати активну участь у «штурмі Покровська» з півночі та північного сходу, мабуть, не зможе цього зробити найближчим часом, змушена буквально «вигризати» із значними втратами собі шлях до вихідного району (Шевченко – Білецьке – Родинське – Гришине), при цьому, водночас намагаючись утримати залишки свого вклинення на схід від Добропілля.

У цьому сенсі застосування частин і з'єднань морської піхоти противника в смузі 51-ї ЗВА - 155-ї, 336-ї, 40-ї (а можливо і 61-ї) окремих бригад морської піхоти (обрмп), а також підрозділів 177-го окремого полку морської піхоти (опмп), мабуть, може бути лише тимчасовим, оскільки очевидно що ці сили та засоби спрямовані переважно все ж таки на наступ у смузі своєї 8-ї ЗВА, тобто у напрямку Костянтинівки, а не для «порятунку репутації» 51-ї ЗВА.

На користь цієї точки зору свідчить і зосередження на Краматорському напрямку ряду частин й підрозділів зі складу 70-ї мсд 18-ї ЗВА противника, перегрупованих сюди з Південної операційної зони. Це добре вписується в «загальну схему» підготовки ворожим командуванням концентричного наступу на Костянтинівку і Дружківку відразу з трьох напрямків – з північного сходу (з боку Часів Яру), з південного сходу (з боку Торецька і Клебанбицького водосховища) і з південного заходу (з рубежу Полтавка – Новооленівка).

• 3 •

Підведемо підсумки. Вперте бажання командування противника не тільки утримати, а й розширити вклинення своїх військ на захід від річки Казенний Торець на Добропільському напрямку, незважаючи на будь-які загрози оточення частини своїх сил (як уявні, так і реальні), має цілком зрозумілу причину.

Наступ противника на цьому напрямку, який розпочався понад 2 місяці тому, як «мале тактичне вклинення» на північ від Воздвиженки (і явно був очікуваний українським командуванням), сьогодні, незважаючи на всі зусилля ЗСУ, однозначно обернувся оперативним успіхом противника – йому вдалося просунутися на цьому напрямку на глибину понад 30 км та розширити це вклинення більш ніж на 27 км. Тому немає нічого дивного в тому, що це вклинення нині має чіткий оперативний вплив на ситуацію на двох сусідніх напрямках – Покровському і Костянтинівському.

Природно, що російське командування всіма силами намагається його реалізувати, тоді як ЗСУ намагаються обмежити його всіма наявними в їхньому розпорядженні засобами. Іншими словами, не дати противнику скористатися цим вклиненням, який набув оперативного значення, для того, аби організувати та провести наступ на двох сусідніх напрямках. Ну, власне, в цьому і полягає оперативна суть всіх подій, що відбуваються зараз на Добропільському напрямку.

І ще про одне...

Прикметно, що насправді, на відміну від наших різних «державних діячів», політичних активістів, воєнізованих експертів та інших «коментаторів війни», ніхто в українських штабах відповідних рівнів не називає власні активні контратакувальні дії на флангах цього ворожого вклинення «контрнаступом». Там їх називають виключно «стабілізаційними діями», не більше того. Адже українські військові, які мають безпосереднє відношення до планування, організації та проведення практичних бойових дій, змушені оцінювати ситуацію виключно в межах жорсткої реальності, а не бажаних уявлень.

Дуже «вдала» ідея щодо «інформаційного роздування» успіхів і досягнень на фронті, зокрема під Добропіллям, явно виникає «десь вище» за них і, крім сумнівного інформаційно-пропагандистського ефекту, має цілком реальний негативний вплив на оцінку цих самих військових, які змушені, в такому випадку, підлаштовуватися під цю саму «вищу думку» і озвучувати «тези», які з нею збігаються. Навіть якщо вони не відповідають дійсності.

Ну, скажімо так, сказати і заявити можна все, що завгодно. Наприклад, мусьє Конашенков тричі (якщо не чотири) у різних ефірах «тотально знищував» ЗСУ. Це не сильно вплинуло на реальний перебіг війни.

Однак справжні проблеми на фронті починають виникати тоді, коли ці самі озвучені «зручні тези» стають дороговказом до реальних практичних дій самих військових. Немає сумнівів, що піар, у тому числі і політичний, потрібен на війні, у певному сенсі. Погано, коли він стає основою стратегії її реального ведення...