"Я бачу, вас цікавить пітьма" – вистава, яка залишає сам на сам з власними страхами

Світло завжди перемагає темряву, за найтемнішою ніччю – прийде день. Саме це – один з головних меседжів вистави "Я бачу, вас цікавить пітьма", прем'єра якої відбулася 21 вересня у Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької.

Команда театру на чолі з режисером Максимом Голенком презентувала виставу, що була поставлена за однойменним психологічним трилером Ілларіона Павлюка. Автором інсценізації є Олексій Доричевський.

Мені вдалося побувати за лаштунками цієї прем'єри й поспілкуватися з акторами й режисером. Репортаж читайте далі на Кіно 24.

Чому інсценізували саме роман Павлюка?

Того вечора я опинилася в атмосфері, де тиша була гучнішою за будь-які слова, а темрява – щільнішою за стіни львівського театру. Скажу відверто, я не читала книжку Ілларіона Павлюка, тож не мала очікувань від постановки. Однак ажіотаж навколо вистави, те, що квитки розкупили за один день, справді вражав.

За кілька годин до прем'єри я поспілкувалася з акторами, серед яких був виконавець головної ролі – Григорій Бакланов. У розмові він поділився своїми думками, чому ж "Я бачу, вас цікавить пітьма" стала настільки популярною серед українців.

Це історія про спасіння, яке всім нам потрібно. Містика, детектив – ці жанри завжди були, є і будуть цікаві людям. У будь-який час,
– сказав Григорій.

Вистава "Я бачу, вас цікавить пітьма" / Фото Олександри Крупської

Роман Ілларіона Павлюка є одним з бестселерів сучасної української літератури, який розійшовся тиражем понад 150 тисяч примірників.

Автор заклав у цей твір чимало меседжів, зокрема те, що в людини є свобода вибору. Для мене головне питання зараз у нашому суспільстві – це відповідальність за свої вчинки,
– поділився Максим Голенко.

Режисер зізнався, що робота над цією постановкою – це суцільна пригода. Голенку важливо ставити вистави про те, що цікавить людей навколо саме зараз. У цій постановці режисер повністю довірився Олексію Доричевському – одному з драматургів, які найкраще вміють робити інсценування. Разом вони визначили жанр як "історія одного воскресіння" і показали на сцені роман, що закінчується надією, яка нам зараз дуже потрібна.

Вистава "Я бачу, вас цікавить пітьма" / Фото Олександри Крупської

Який сюжет вистави й хто у ній зіграв?

Головний герой – Андрій Олександрович Гайстер повертається з війни в Афганістані й опиняється у середовищі, де максимально розвинулися гріхи. І не зрозуміло, як на це правильно реагувати. Де брехня, де світло, темрява, як це відрізнити? Веде лише інтуїція та якась правда в серці.

Кожен герой "Буського Саду", де відбуваються події, має щось від Андрія – якийсь його прояв, його гріх. Звісно, що твої гріхи тобі не подобаються, ти злишся, агресуєш на кожного. Було важливо контролювати всі ниточки, які поєднують події, що відбуваються, концентрувати свою увагу на конкретній дії,
– поділився Григорій.

На мою думку, вистава розпочалася ще до того, як актори вийшли на сцену. Здавалося, що кожен перебуває в напруженому очікуванні того, що відбуватиметься. І коли герої постановки постали перед глядачами – від сцени було неможливо відірвати погляд.

Темрява у цій виставі – це не декорація. Вона стає головним героєм, який супроводжує кожного персонажа. Хотілося розгледіти й запам'ятати кожен рух, кожне слово. У якийсь момент я спіймала себе на думці, що нас занурюють у всі ті емоції, які проживають актори, вчать дослухатися до себе, своїх думок і вчинків.

Вистава "Я бачу, вас цікавить пітьма" / Фото Олександри Крупської

Окрім головного героя мені неабияк сподобались ще дві персонажки. Акторка Діана Каландарішвілі на сцені уособлювала одразу трьох дівчат – Галу, Христину та Алісу.

"Ми поєднали цих трьох персонажок в одну. У книжці це три різні дівчини, але на сцені ми бачимо одну героїню, яка народжує дитину, шукає її та закінчує життя самогубством. Моя персонажка дуже вільна, часом агресивна. Для мене це зовсім новий образ, тож було цікаво мати такий досвід", – розповіла Діана.

Григорій Бакланов та Діана Каландарішвілі / Фото Олександри Крупської

Діана зазначила, що ця вистава вкотре наголошує на тому, що треба частіше заглядати всередину себе.

А який сенс ти несеш сьогодні? Що ти робиш? Чи твої вчинки правильні? Ось які питання виникають після перегляду "Я бачу, вас цікавить пітьма". На мою думку, треба частіше ставити їх собі,
– наголосила Діана.

Лікарку Оксі зіграла талановита Єлизавета Цілик. Протягом цілого вечора я не могла відірвати погляд від її акторської гри.

"Оксі – достатньо лірична, ніжна, дещо тепла, чесна. Це дівчина з певними очікуваннями від цього життя. А згодом з'ясовується, що все, що є в її голові, її бачення реальності – це все нереальне. Моя героїня показує, що треба вірити в краще. Якщо ти дуже сильно в щось віриш, можливо, потім воно стане реальністю. Але, можливо, реальність випередить й покаже, який ти насправді", – розповіла Ліза.

Єлизавета Цілик і Григорій Бакланов / Фото Олександри Крупської

Акторка зізналася, що її дуже торкає фінал цієї історії. Найсвітлішу героїню – дитину – врятовано. Вкінці всі отримають те, на що заслужили. Врешті-решт кожна людина має бути покарана за погані вчинки, а хороші люди мають бути піднесені.

Григорій Бакланов підкреслив, що йому важливо, щоб глядач залишився з надією, яку протягом всієї вистави шукає Андрій.

Які емоції виникали у глядачів під час перегляду?

Акторська гра буквально щомиті викликала у мене мурахи по шкірі. Напевно, так було у цілого залу. Голос, інтонації, паузи, сила емоцій – все це розривало темряву зсередини. Всі події лише підсилював музичний супровід, з яким у глядачів точно не було шансів залишитися байдужими.

Протягом 2,5 годин зал то напружено завмирав, то вибухав сміхом, то, затамувавши подих, вслухався у кроки й шурхіт, які ніби знаками потойбіччя виринали з тиші. Це було лячно й водночас захопливо.

Марк Дробот і Григорій Бакланов / Фото Олександри Крупської

Фінал не просто викликав сльози, він змусив мене ридати. Я вийшла з залу й ще довго не могла оговтатися. Провалилася в цю історію всім тілом і свідомістю.

"Я бачу, вас цікавить пітьма" – це не просто вистава. Це зустріч з відчуттям беззахисності, яка змушує чесно подивитися на себе. Я вийшла з театру, залишившись сам на сам зі своїми страхами й думками. Було моторошно, щиро, місцями боляче – але неймовірно сильно.

Рефлексувала кілька днів і точно можу сказати – команда, яка працювала над виставою, створила витвір мистецтва, який заслуговує на успіх та інтерес. Це була подорож у пітьму, яка навчила слухати, відчувати й бачити по-новому.

Григорій Бакланов у виставі "Я бачу, вас цікавить пітьма" / Фото Олександри Крупської

Театр Заньковецької вкотре довів, що іноді справжнє мистецтво ховається там, де ми найменше готові його шукати. А світло у своєму житті ми часто починаємо цінувати лише після того, як наважуємось пройти крізь пітьму.